Рішення № 5473561, 03.09.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.09.09 р. Справа № 23/167

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Рехау” м.Київ

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Словянськ

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 м. Словянськ

про стягнення 204626, 24 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не зявився

Від відповідача-1: не зявився

Від відповідача-1: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

В засіданні, яке відбулось 27.08.2009р., суд згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 03.09.2009р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання).

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “Рехау” м. Київ, звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача, фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Словянськ, 153368, 09 грн. боргу, 21318, 16 грн. інфляційних, 3331, 88 грн. відсотків за користування коштами та 26608, 11 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором поставки № 12-08/06 від 18.08.2006р. стосовно оплати поставленого товару за видатковими накладними № РН-87904467 від 18.07.2008р., РН-87904731 від 18.08.2008р. та № РН-8790437 від 08.08.2008р.;

-часткову оплату відповідачем поставленого йому товару;

-гарантійний лист відповідача, яким він визнав свій борг у повному обсязі і зобовязався його оплатити до 30.12.2008р.;

-ст.ст. 11, 16, 22, 509, 526, 530, 536, 549, 550, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.ст. 174, 218, 220, 223-225, 230, 232, 234, 264-270 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Позивач 23.07.2009р. подав суду клопотання, в якому з посиланням на ст.22 Господарського процесуального кодексу України в деякій частині зменшив свої вимоги, в деякій збільшив - він просить суд стягнути з відповідача на свою користь 153368, 09 грн. боргу, 22517, 01 грн. інфляційних, 3945, 24 грн. річних та 18397, 58 грн. пені.

Відповідач визнав вимоги позивача не визнав, тому що: він уклав з фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 договір про переведення боргу від 08.01.2009р. У звязку з цим відповідач заявив суду клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

Ухвалою у справі від 09.07.2009р. суд залучив до участі у справі в якості відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 фактично визнав вимоги позивача і заявив суду клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду строком на 4 місяці (див. протокол судового засідання від 23.07.2009р.) і зменшення штрафних санкцій.

Представник позивача заявила суду, що позивач не давав згоди на переведення боргу, тому згідно ст.520 ЦК України договір переведення боргу від 08.01.2009р. не відповідає чинному законодавству України.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Позивач та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 підписали текст договору поставки № 12-08/06 від 18.08.2006р. (далі-договір від 18.08.2006р.), за умовами якого постачальник (позивач) зобовязався поставити покупцю (ФОП ОСОБА_1) товар, а покупець - прийняти та оплатити вартість цього товару (п.1.1. тексту договору). Пунктом 2.1. договору передбачено, що ціни за одиницю товару, одиниці виміру, кількість, асортимент і загальна вартість товару визначаються в специфікаціях, які оформлюються додатками до даного договору і є його невідємними частинами. Сторони не подали суду ні специфікацій, ні додатків до договору. Представник позивача пояснив суду, що підприємство таких документів не підписувало. Тобто, предмет договору від 18.08.2006р. у його тексті відсутній, як обовязкова істотна умова, притаманна для договорів поставки (ч.2 ст.180, ст.266 ГК України).

Частиною 8 ст.181 ГК України встановлено, що якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України. Позивач передав ФОП ОСОБА_1 товар на загальну суму 290211, 34 грн., що підтверджується: накладними № 87904467 від 18.07.2008р., № 87904731 від 08.08.2008р. та № 87904737 від 08.08.2008р; заявою ФОП ОСОБА_1, зробленою ним у судовому засіданні, яке відбулось 09.07.2009р. (див. протокол судового засідання); гарантійним листом № 1 від 04.03.2009р. Таким чином, суд дійшов висновку, що згідно ч.2 ст.642 ЦК України договір від 18.08.2006р. був фактично укладений позивачем та ФОП ОСОБА_1

Договором від 18.08.2006р. було також встановлено, що:

-терміни оплати за товар вказуються у специфікаціях (п.3.1. договору);

-у випадку несвоєчасної оплати покупець оплачує постачальникові пеню в розмірі 2-ї дисконтної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки (п.3.3. договору);

-договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року - до 18.08.2007р. (п.14.4. договору);

-якщо за один місяць до моменту закінчення строку дії договору жодна зі сторін не одержить письмового повідомлення про намір іншої сторони розірвати договір, то термін дії договору буде вважатися продовженим ще на 1 календарний рік (п.14.6. договору).

Ні одна зі сторін не подала суду доказів припинення строку дії договору від 18.08.2006р. після 18.08.2006р. Тому суд робить висновок, що строк дії договору від 18.08.2006р. був пролонгований до 18.08.2008р.

Позивач та ФОП ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до договору від 18.08.2006р., в якій було зазначено, що оплата поставленого товару здійснюється на наступних умовах: 50% - попередня оплата, 50% - протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Відповідачі уклали договір про переведення боргу від 08.01.2009р. (далі-договір від 08.01.2009р.), предметом якого є переведення боргу ФОП ОСОБА_1 за договором від 18.08.2006р. на ФОП ОСОБА_2. При цьому суд зауважує, що після укладення договору від 08.01.2009р. ФОП ОСОБА_1 гарантійним листом № 1 від 04.03.2009р. повідомив позивача, що він підтверджує свій борг перед позивачем і не згадує про укладення ним договору від 08.01.2009р.

Статтею 520 ЦК України встановлено, що боржник у зобовязанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Позивач стверджує, що не давав згоди на переведення боргу за договором від 18.08.2006р. Відповідачі не подали суду доказів згоди позивача на переведення боргу. Тому суд згідно ст.ст. 203, 215, 520 ЦК України та ст.207 ГК України визнає недійсним договір від 08.01.2009р. (п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України - далі ГПК).

Позивач 23.07.2009р. подав суду клопотання, в якому з посиланням на ст.22 ГПК в деякій частині зменшив свої вимоги, в деякій збільшив - він просить суд стягнути з відповідача на свою користь 153368, 09 грн. боргу, 22517, 01 грн. інфляційних, 3945, 24 грн. річних та 18397, 58 грн. пені.

Суд стягує з відповідача ФОП ОСОБА_1 борг в сумі 153368, 09 грн., оскільки не подано доказів його оплати.

Суд відмовляє позивачу у позові щодо стягнення пені, тому що не подано доказів встановлення НБУ дисконтної ставки - розмір пені вважається не доведеним.

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Тому суд стягує з ФОП ОСОБА_1 на користь позивача 22517, 01 грн. інфляційних та 3945, 24 грн. річних за методологією, визначеною Верховним судом України.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 207, 230, 231, 264-267 Господарського кодексу України, ст.ст. 203, 215, 520, 530, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

Визнати недійсним з моменту вчинення договір про переведення боргу від 08.01.2009р., укладений фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АКБ ”Приват Банк”, МФО 335548) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Рехау” (юридична адреса: м. Київ, вул. Ковпака, 17/3-4; поштова адреса: смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1, р/р 26003000538000 в банку АТ ”Каліон Банк Україна”, МФО 300379, ЄДРПОУ 32108814) - 153368 грн. 09 коп. боргу, 22517 грн. 01 коп. інфляційних, 3945 грн. 24 коп. річних, 1798 грн. 30 коп. витрат на сплату держмита та 274 грн. 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог позивачу у позові відмовити.

Суддя