Вирок № 54732881, 28.12.2015, Вишгородський районний суд Київської області

"28" грудня 2015 р. Справа № 363/3538/15-к

УХВАЛА

Іменем України

28 грудня 2015 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого-судді Чіркова Г.Є., при секретарі Слободенюк Ю.С., за участю прокурора Швець Т.О., обвинуваченого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3, представника потерпілої ОСОБА_4, розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Вишгороді обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42014100000001627 щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 375 КК України,

встановив:

Прокурор та всі інші учасники процесу висловилися щодо призначення судового розгляду за участю його сторін.

Заслухавши сторони, дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов до такого.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобовязані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що помякшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Так, згідно ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт серед іншого повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Разом з тим згідно вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні обовязковому доказуванню підлягають:

подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи помякшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, з чого випливає, що формулювання обвинувачення повинно бути конкретним.

Водночас всі обовязкові обставини, які складають обєктивну сторону злочину, передбаченого ст. 375 КК України в обвинувальному акті не викладені і прокурором не встановлені.

Так, час постановлення та підписання судового рішення, яким завершено розгляд цивільної справи № 757/17220/14-ц прокурором не встановлений як і час, коли у судді виник умисел на постановлення неправосудного рішення.

Разом з тим, коли мало місце і чи мало місце підписання відповідного процесуального документу суддею, проголошення судового акта, доведення його змісту до відома учасників процесу, як обовязкової складової обєктивної сторони злочину, передбаченого ст. 375 КК України в обвинувальному акті не викладено.

Крім того дату, тобто час ухвалення відповідного судового рішення в обвинувальному акті взагалі не визначено, що в даному випадку є неприпустимим.

Зазначена позиція суду ґрунтується на правовому висновку ВСУ України висловленому 18 червня 2015року в справі № 5-56кс15.

До того ж у чому полягає порушення обвинуваченим вимог цілої низки статей ЦПК України, перелічених в обвинувальному акті прокурором достатньо не визначено. Прокурор вдався до самого тільки перелічення номера статей процесуального законодавства з посиланням на їх недотримання.

При цьому інкриміновані особі дії не містять правової оцінки на предмет дотримання суддею вимог Глави 8 Розділу 3 ЦПК України, з огляду на твердження в обвинувальному акті про проведення заочного розгляду справи.

Вдаючись до оцінки доказів у цивільній справі, які на переконання прокурора, суд оцінив невірно, в обвинувальному акті не зазначено про які власне докази йдеться в даному випадку та в чому полягає незаконність їх оцінки судом, з точки зору допустимості, достовірності й належності цих доказів, як однієї з умов ухвалення неправосудного рішення.

У той же час згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Стверджуючи в обвинувальному акті про відсутність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову, прокурор не зазначив у чому це рішення є неправильним й несправедливим по своїй суті з точки зору норм матеріального права, в чому полягає незаконність вирішення спору про цивільне право по суті, в чому полягає неправильність застосування суддею правових норм (норм ЦК України та інших актів цивільного законодавства) до спірних цивільних правовідносин, що виникли між відповідними сторонами.

Отже, формулюючи обвинувачення в згаданій частині, орган досудового слідства вдався до припущень щодо вчинення обєктивної сторони даного злочину й всі необхідні для доказування обставини не виклав.

Зазначене в свою чергу унеможливлює дотримання судом вимог ст. 348 КПК України щодо розяснення суті обвинувачення в ході судового розгляду.

До того ж відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Поданий суду обвинувальний акт вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України не відповідає, оскільки не містить формулювання обвинувачення відповідно до положень Закону.

Зі змісту обвинувального акту видно, що в ньому наведено лише ті обставини, які встановлено в ході досудового розслідування, коли дані про висування особі обвинувачення за вчинення кримінального правопорушення в ньому відсутні.

Підсумовуючи викладене суд вважає, що зазначена неконкретність обвинувачення та відсутність належного його формулювання свідчить про порушення прав обвинуваченого ОСОБА_1 на захист.

З цих підстав обвинувальний акт до судового розгляду призначений бути не може, який вимогам КПК України не відповідає і підлягає поверненню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 314-317, 372 КПК України,

ухвалив:

обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 42014100000001627 щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 375 КК України повернути прокурору м. Києва.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області протягом 7 днів з дня її оголошення шляхом подання апеляції через Вишгородський районний суд.

Суддя