Рішення № 54726347, 31.10.2013, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8198/13-ц

2/357/2745/13

Категорія 43

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Жарікова О. В. ,

при секретарі Гавриш О. П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в м. Біла Церква справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дочки ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, Орган опіки та піклування Білоцерківської міської ради, Київської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловою площею, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дочки ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, Орган опіки та піклування Білоцерківської міської ради, Київської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловою площею, мотивуючи тим, що їй з чоловіком ОСОБА_6 на праві приватної власності належить квартира № 47, яка розташована в будинку № 3 по вулиці Князя Володимира в м. Біла Церква, Київської області, в якій зареєстрована відповідач бувша невістка ОСОБА_4 та онука дочка ОСОБА_4 та їх сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та які на протязі тривалого часу не проживають в указаній квартирі, - з літа 2011 року, всі обов»язки, які випливають з утримання квартири виконує лише вона. Позивач просить суд визнати ОСОБА_4, разом з малолітньою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право на користування житловою площею в належній їй квартирі АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлений позов в повному обсязі, пославшись на обставини, викладені у позовній заяві, та просили його задоволити.

Відповідач та представник відповідача позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні.

Третя особа ОСОБА_6 не заперечував проти задоволення позову.

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Білоцерківської міської ради, Київської області до суду не з»явився, про час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши пояснення сторін, третьої особи, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 являється власником квартири № 47, яка розташована в будинку № 3 по вулиці Князя Володимира в м. Біла Церква, Київської області, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 08.04.2009 року, серії ВМС № 813344, за реєстровим № 1-1036, посвідченого державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_8; копією витягу з Державного реєстру правочинів від 08.04.2009 року, серії НУ № 897015, відповідно до якого відчужувачем даної квартири є ОСОБА_9 та набувачем позивач ОСОБА_3. На реєстраційному обліку в зазначеній квартирі значяться позивач ОСОБА_3, її чоловік третя особа у справі ОСОБА_6, відповідач ОСОБА_4, - колишня невістка позивача та бувша дружина її сина, а також в квартирі зареєстрована малолітня ОСОБА_10 онука позивача та дочка відповідача, що підтверджується копією довідки Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «ЖЕК № 6» за № 1219 від 31.05.2013 року.

В відкритому судовому засіданні представник позивача та позивач пояснили суду, що в спірній квартирі фактично не проживають з квітня місяця 2011 року бувша невістка відповідач по справі ОСОБА_4 та онука ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, які добровільно залишили спірне житлове приміщення, забрали належне їм майно і переїхали проживати в гуртожиток, де мешкає мати відповідача в смт. Терезине, Білоцерківського району, Київської області. Як на підтвердження факту непроживання відповідача ОСОБА_4 в спірній квартирі без поважних причин з літа 2011 року позивач посилається на рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 22.02.2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15.04.2013 року. Позивач вважає, що факт перебування відповідача ОСОБА_4 та її малолітньої дочки ОСОБА_11 в спірній квартирі на реєстраційному обліку порушує її права, як власника, і тому вона просить визнати останніх такими особами, що втратили право користування житлом, з метою в подальшому зняти їх з реєстраційного обліку в даній квартирі. На даний час в квартирі проживають лише позивач ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_6.

Судом встановлено, що починаючи з 12.05.2009 року в даній квартирі на правах членів сім`ї власника ОСОБА_3 зареєстровані ОСОБА_4 ( як невістка) та малолітня ОСОБА_5 ( як онука).

У звязку з розірванням шлюбу між сином позивача та відповідачем, на грунті користування спірною квартирою виник конфлікт, що переріс у стійкі неприязні стосунки, що супроводжувались перешкоджанням один одному у користуванні квартирою, звинуваченнями в заволодінні майном та перешкоджанні в користуванні власністю.

Вищезазначені фактичні обставини встановлені рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.02.2013 року, у цивільній справі № 1003/16697/12; 2/357/577/13 за позовом ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_3, треті особи: орган опіки та піклування Білоцерківської міської ради, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні житлом, шляхом вселення та зобов»язання не чинити перешкод у користуванні житлом, яке набрало законної сили 15.04.2013 року. В задоволенні вказаних позовних вимог було відмовлено. Вказаним рішенням суду було встановлено, що на час розгляду справи в суді, тобто станом на 22.02.2013 року, відповідач ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_6 перешкоджають позивачу ОСОБА_4 та її малолітній дочці проживати у вищевказаній квартирі, у зв»язку з чим останні проживають в гуртожитку в смт. Терезине, Білоцерківського району, Київської області, де проживає мати відповідача. Позивач довела (оскільки це не заперечується відповідачем), що їй на час розгляду справи чиняться перешкоди у користуванні квартирою. Про вказане свідчать пояснення відповідача та третьої особи про те, що ними у квартирі змінено замки та позивачу не надаються ключі від квартири. В той же час в судовому засіданні було встановлено, що позивач, в свою чергу, при реалізації свого права користування квартирою, також, допускала порушення права власності відповідача на квартиру у вигляді користування нею. Про вказане свідчать пояснення відповідача та третьої особи, які підтверджуються листом служби у справах дітей № 1223 від 27.06.2012 року, куди зверталася відповідач з приводу захисту своїх порушених прав та з якого видно, що позивач чинила перешкоди відповідачу ОСОБА_3 як власнику квартири щодо користування нею. Позивач ОСОБА_4 зазначила, що не мала змоги проживати в спірній квартирі з 08.10.2012 року, оскільки відповідач замінила замок на вхідних дверях, хоча до жовтня місяця 2012 року проживала з дитиною в даній квартирі. Відповідно до ухвали Апеляційного суду Київської області від 15.04.2013 року встановлено, що лише влітку 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 вселились в спірну квартиру.

Відповідно до ст.61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Представник відповідача в відкритому судовому засіданні пояснив і вказане підтримала відповідач, те, що в квартирі № 47, яка розташована в будинку № 3 по вулиці Князя Володимира в м. Біла Церква, Київської області відповідач проживала разом з бувшим чоловіком ОСОБА_12 та малолітньою дочкою ОСОБА_5 з 2009 року. Після розірвання шлюбу з чоловіком продовжувала проживати в спірній квартирі з дочкою. З 08.10.2012 року не мала змоги потрапити в квартиру, в зв»язку з заміною вхідних дверей квартири та замка на вхідних дверях позивачем та третьою особою. В квартирі залишилися її та дитини особисті речі, а також меблі, побутова техніка та сантехніка, які відповідач до даного часу не забрала. На даний час, по незалежним від неї обставинам, проживає разом з дитиною, без реєстрації, по місцю проживання її матері в гуртожитку смт. Терезине, Білоцерківського району, Київської області. В разі втрати права на користування вказаним житловим приміщенням у відповідача не буде можливості зареєструватися з малолітньою дитиною в будь-якому іншому житловому приміщенні, тим більш в гуртожитку, в якому вони проживають без будь-яких законних підстав. Відповідач частково оплачувала комунальні послуги в спірній квартирі. Відповідач зробила ремонт в даній квартирі, купувала в квартиру меблі та інші речі.

В судовому засіданні із пояснень 3-ї особи ОСОБА_6 було встановлено, що 08.10.2012 року в спірній квартирі було поміняно вхідні двері разом із замками. Це зроблено позивачем та третьою особою для того, щоб в помешкання не могла потрапити відповідач ОСОБА_4. Відповідач не проводила оплату комунальних послуг, в зв»язку з чим виникли борги. Частково речі з квартири забрала позивач сама, а інші він перевіз в смт. Терезине, Білоцерківського району, де відповідач на даний час проживає в гуртожитку, де проживає її мати.

Свідок з боку позивача ОСОБА_13 пояснив, що в середині 2012 року, точної дати не пам»ятає, але десь наприкінці весни чи на початку літа, він був присутній в спірній квартирі, де проживають його знайомі подружжя ОСОБА_4, і бачив як відповідач ОСОБА_4 приходила за речами доньки. Як товариш сімї позивача він запропонував не пускати бувшу невістку в квартиру, а речі останньої вивезти з квартири. Через деякий час, він разом з третьою особою ОСОБА_6 завантажили речі, що належать позивачу ОСОБА_4 в автомобіль, але що саме він не роздивлявся, так як речі були зв»язані, він бачив якісь дитячі речі та іграшки та відвезли в смт. Терезине, Білоцерківського району, Київської області, і розвантажили на вулиці на лавку біля якогось багатоквартирного будинку, де начебто проживав хтось з родичів позивача. Ні самої ОСОБА_4, ні її родичів при цьому не було. Яка доля речей і хто їх забрав свідку не відомо. Кому належать речі та меблі, які на даний час знаходяться в спірній квартирі свідок не знає.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_4 та її малолітня дочка ОСОБА_5 проживали у спірній квартирі на правах членів сімї власника до жовтня місяця 2012 року. Відповідач і її дочка перестали проживати в квартирі, починаючи з 08.10.2012 року внаслідок того, що позивач ОСОБА_3, разом з 3-ю особою ОСОБА_6 поміняли вхідні двері разом із замками. Ключі відповідачу не надали. Таким чином, житлові права відповідача і її малолітньої дитини були обмежені позивачем у спосіб не передбачений законом.

Крім того, представником позивача, після закінчення розгляду справи по суті, було подано до суду лист з КП БМР «Білоцерківводоканал» за № 14-07/1413 від 28.08.12 року, направлений на ім»я позивача ОСОБА_3 щодо можливості поступово сплатити борг за надані послуги з водопостачання та відведення; копія договору про надання розстрочки заборгованості за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території від 22.10.12 року, що заключений між ОСОБА_3 та КП БМР «ЖЕК № 6»; копія договору про надання розстрочки по виплаті боргу за спожиту теплову енергію (опалення та гаряче водопостачання), що заключений між ОСОБА_3 та КП БМР «Білоцерківтепломережа». Однак, вказані докази судом не можуть бути взяті до уваги, так як відповідно до ч.2 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов»язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться до початку розгляду справи по суті, однак, вказані документи, відповідно до вказаних норм закону суду надані не були.

Судом встановлено, що сторонами належним чином не зазначено докази та не надано їх до суду стосовно того ким саме з них утримується спірне житлове приміщення та ким саме проводиться оплата комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обовязків власник зобовязаний додержуватися моральних засад суспільства, він не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 156 ЖК УРСР члени сім»ї власника будинку (квартири) зобов»язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім»ї власника зобов»язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території по проведенню ремонту.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 156 УРСР члени сім»ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім»ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім»ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов»язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Відповідно до ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї та інших осіб. Згідно ст.156 ЖК УРСР, припинення сімейних відносин з власником не позбавляє права користування займаним приміщенням.

Відповідно до ст.9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 405 ЦК України член сім»ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім»ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 разом з малолітньою дочкою була відсутня в спірній квартирі з поважної причини, внаслідок дій позивача та третьої особи, повязаних із заміною вхідних дверей разом із замками, що в свою чергу, унеможливило доступ до житла.

Згідно ст. 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Крім того, вирішуючи спірні правовідносини, суд врахував, що одним з учасників відносин з приводу втрати права на користування житловим приміщенням є малолітня дитина, захист інтересів якої в усіх аспектах є приорітетним у здійсненні судового захисту прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конвенції держави-учасниці зобов»язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов»язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Відповідно до ч. 3 ст. 3 Конвенції держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров»я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Конвенції про права дитини 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім»я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Конвенції держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов»язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, і такими що не підлягають задоволенню, оскільки факт не проживання відповідача з малолітньою дитиною у спірному житловому приміщенні більше одного року без поважних причин, не підтвердився під час судового розгляду справи. Відповідач з малолітньою дитиною не проживає в спірній квартирі та не користується вказаним спірним житловим приміщенням по незалежним від неї причинам, так як позивачем та третьою особою були замінені вхідні двері квартири та замки в дверях. Крім того, на час подання позовної заяви позивачем до суду не минуло одного року з часу, коли відповідач не мала змоги проживати в даній квартирі та користуватися нею, і тому відповідач з дочкою не втратили право на користування житловим приміщенням. Позивачем в судовому засіданні не доведено те, що після припинення реєстрації відповідача з малолітньою дитиною в спірній квартирі, відповідач з малолітньою дитиною мають можливість зареєструватися в іншому житловому приміщенні та що мають інше житлове приміщення, в якому можуть проживати на законних підставах. Гуртожиток, в якому тимчасово проживає відповідач з дитиною являється житлом, тимчасово призначеним для проживання. Позивачем не зазначено, який має статус даний гуртожиток, у чиєму відомстві він знаходиться, а також для проживання якої категорії громадян він призначений.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 72, 150, 156 ЖК УРСР, ст. 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ст. 10, 60, 79, 88, 212-215, 294, 296 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову - ОСОБА_3 до ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дочки ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, Орган опіки та піклування Білоцерківської міської ради, Київської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловою площею, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_14