Постанова № 54725933, 21.12.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 грудня 2015 р. № 820/10134/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі Головуючого судді - Зінченка А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаресурс Черкаси» до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного Управління ДФС у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтаресурс Черкаси», звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного Управління ДФС у Черкаській області, в якому після уточнення позовних вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001852301 від 19.10.2015 року прийняте на підставі висновків Акту перевірки №206/23-01-22-07/38368956 від 09.09.2015 року; визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001622301 від 31.07.2015 року прийняте на підставі висновків Акту перевірки №160/23-01-22-07/38368956 від 17.07.2015 року; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001682301 від 06.08.2015 року,№0001672301 від 06.08.2015 року прийняті на підставі висновків Акту перевірки №165/23-01-22-02/38368956 від 22.07.2015 року; визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0010461502 від 19.08.2015 року прийняте на підставі висновків Акту перевірки №2415/23-01-15-02/38368956 від 11.08.2015 року; зобов'язати ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС в Черкаській області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ «Нафтаресурс Черкаси» в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційній базі результатів контрольно - перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актах №206/23-01-22-07/38368956 від 09.09.2015, №2415/23-01-15-02/38368956 від 11.08.2015р., №165/23-01-22-02/38368956 від 22.07.2015, №160/23-01-22-07/38368956 від 17.07.2015.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, дії протизаконними, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не прибув, але надав до суду клопотання, в якому підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві та розглядати справу за його відсутності.

В судове засідання представник відповідача не прибув, але надав до суду заперечення, у задоволенні позовних вимог просив відмовити та розглядати справу за його відсутності.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевикладене, суд відповідно до ст. 128 КАС України ухвалив проводити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

Матеріалами справи підтверджено, що державною податковою інспекцією у м.Черкасах Головного Управління ДФС у Черкаській області проведені перевірки позивача, висновки яких оформлені в Актах №206/23-01-22-07/38368956 від 09.09.2015, №2415/23-01-15-02/38368956 від 11.08.2015р., №165/23-01-22-02/38368956 від 22.07.2015, №160/23-01-22-07/38368956 від 17.07.2015 р.

На підставі висновків Акту перевірки №206/23-01-22-07/38368956 від 09.09.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001852301 від 19.10.2015 року, яким підприємству донараховано акцизний податок з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарі в сумі 3879594,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1939797,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки №160/23-01-22-07/38368956 від 17.07.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001622301 від 31.07.2015 року, яким підприємству донараховано акцизний податок з реалізації суб»єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарі в сумі 341697,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 85424,25 грн.

На підставі висновків Акту перевірки №165/23-01-22-02/38368956 від 22.07.2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0001682301 від 06.08.2015 року, яким зменшено розмір від»ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 8248,00 грн., № НОМЕР_1 від 06.08.2015 року, яким підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 5227317,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1306829,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки №2415/23-01-15-02/38368956 від 11.08.2015р. винесено податкове повідомлення рішення №0010461502 від 19.08.2015 року, яким до підприємства застосовано штрафну санкцію у розмірі 170,00 грн. за неподання податкової декларації по ПДВ за червень 2015 року по строку подання 20.07.2015 року.

Щодо винесення податкового повідомлення-рішення №0001622301 від 31.07.2015 року, яким підприємству донараховано акцизний податок з реалізації суб»єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарі в сумі 341697,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 85424,25 грн.

Між ТОВ «Нафтаресурс Черкаси» та ТОВ «ВТФ Авіас» було укладено договір поставки №П-15-34 від 12.01.2015р. згідно вказаного договору ТОВ «ВТФ Авіас» придбавав бензини та диз. пальне для їх продажу через паливні талони та картки кінцевим споживачам, отримував прибуток від цієї діяльності.

Відпуск нафтопродуктів по скетч картах та паливних картках здійснювався згідно умов договору поставки №П-15-34 від 12.01.2015 р. з ТОВ ВТФ «Авіас» (покупцем), відповідно до умов якого ТОВ «Нафтаресурс Черкаси» проводить відпуск товару рл довірчим документам покупця (паливним картам та скетч - картам) через наявну мережу АЗС, в кількостях зазначених в квитанціях терміналу. При відпуску товару по вказаним документам сторони договору керуються Інструкцією про проведення транзакцій. Поставка товару оформлюються актами прийому передачі товару щомісячно, не пізніше останнього дня звітного місяця. Ціна товару, згідно договору, формується на підставі фактичних цін, що діють на АЗС на момент відвантаження товару по довірчим документам (скетч картках та паливних картках) ТОВ ВТТФ «Авіас».

До матеріалів справи надані Договір №П-15-34 від 12.01.2015 р., накладні на поставлені нафтопродукти, податкові накладні, банківські виписки, які також досліджувались про проведенні розрахунки надавались під час перевірки.

Акцизний збір нараховувався та сплачувався за реалізований підакцизний товар, окрім товару, який реалізовувався для комерційного використання, а також товару, поставленого ТОВ ВТФ «Авіас», що відображено в колонці 4 додатку 6 поданої до контролюючого органу декларації акцизного податку за період січень лютий 2015 року.

Таким чином, на думку суду, операції з продажу нафтопродуктів між ТОВ «Нафтаресурс Черкаси» та ТОВ «ВТФ Авіас» не є обєктом оподаткування акцизним податком, передбаченим п.п.213.1.9 п.213.1 ст.213 Податкового кодексу України, а дата їх здійснення не є датою виникнення податкових зобовязань щодо реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, згідно з п.216.9 ст.216 Податкового кодексу України.

Суд вказує, що положеннями пп. 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 ПКУ платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

За приписами п. 215.1 ст. 215 ПКУ до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Згідно з пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПКУ об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Як визначено пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПКУ базою оподаткування у разі обчислення податку із застосуванням адвалерних ставок - є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 цього Кодексу.

Згідно з пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПКУ для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до пп. 213.1.9 п.213.1 ст.213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Положеннями абз. 2 пп. 14.1.212. п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - є продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Аналіз наведених законодавчих приписів дозволяє дійти висновку, що операція з реалізації суб'єктом господарювання підакцизних товарів є об'єктом оподаткування акцизним збором в розумінні пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПКУ, якщо суб'єктом здійснюється продаж підакцизних товарів безпосередньо громадянам або іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

Реалізація нафтопродуктів іншим субєктам господарювання (юридичним особам, фізичним особам-підприємцям), створеним для заняття підприємництвом, не може вважатись особистим некомерційним використанням.

Саме таким, субєктам господарювання (юридичним особам, фізичним особам-підприємцям), окрім кінцевих споживачів, позивач здійснював продаж нафтопродуктів.

Так як, згідно із ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до пп. 14.1.36 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, будь-який субєкт господарювання придбає нафтопродукти для їх комерційного використання у своїй господарській діяльності, у звязку з чим такі операції не є обєктом оподаткування акцизним податком, передбаченим п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України, а дата їх здійснення не є датою виникнення податкових зобовязань щодо реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, згідно з п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України.

На підставі викладеного суд вважає, що словосполучення «комерційне використання» означає використання для цілей підприємницької діяльності, як виробничої так і невиробничої, у протиставленні до некомерційного використання тобто використання не для цілей підприємницької діяльності, а для побутових та інших особистих потреб.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про неправомірне винесення податкового повідомлення-рішення №0001622301 від 31.07.2015 року.

Щодо винесення податкових повідомлень-рішень №0001682301 від 06.08.2015 року, яким зменшено розмір від»ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 8248,00 грн., № НОМЕР_1 від 06.08.2015 року, яким підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 5227317,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1306829,00 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ «Нафтаресурс Черкаси» та ТОВ «Капітал Х» були укладені договори поставки нафтопродуктів №КХ-0032 від 01.03.2015р., №КХ-0164 від 20.03.2015р. Відповідно до умов вказаних договорів номенклатура, кількість, ціна товару та строки поставки визначається сторонами у Додаткових угодах до договору, які є невідємною частиною Договору.

Відповідно до п. 4.2. означених договорів товар поставляється Покупцю партіями, протягом поточного місяця, кількості та за ціною, визначеними у кожній Додатковій угоді до Договору, на умовах: EXW резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

За погодженням сторін умови договору викладені у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року).

На виконання умов договору №КХ-0032 від 01.03.2015р. Сторонами укладено додаткову угоду, в якій уточнено номенклатуру, кількість, якість та ціну товару, а саме №150331000000032 від 01.03.2015р. на загальну суму 20 804 786,58 грн. у т.ч. ПДВ 3 467 464,43 грн.

ТОВ «Капітал Х» повідомило листом Позивача №151/03-КХ від 01.03.2015 року про те, що придбані нафтопродукти згідно вищевказаного договору знаходяться на зберіганні у ПАТ «Дніпронафтопродукт», у якого можуть бути отримані в будь який час на протязі дії договорів. ПАТ «Дніпронафтопродукт» про перехід права власності повідомлений.

На підтвердження виконання договору поставки №КХ-0020 від 01.03.2015р., додаткової угоди до нього та факту передання ТМЦ сторонами складено акт приймання-передачі нафтопродуктів №150331000000032 від 31.03.2015р., відповідно до якого кількість ТМЦ становить 816,607 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 20 804 786,58 грн.

ТОВ «Капітал Х» була видана податкова накладна №31036 від 31.03.2015 р. на загальну суму 20 804 786,58 грн. у т.ч. ПДВ 3 467 464,43 грн.

Розрахунок за придбаний Товар, Позивач здійснив в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №2164 від 25.09.2015 р. на суму 20 804 786,58 грн.

На виконання умов договору №КХ-0164 від 20.03.2015р. Сторонами укладено додаткову угоду, в якій уточнено номенклатуру, кількість, якість та ціну товару, а саме №150331000000164 від 20.03.2015р. на загальну суму 10 608 602,10 грн. у т.ч. ПДВ 1 768 100,35 грн.

ТОВ «Капітал Х» повідомило Позивача листом № 152/03-КХ від 20.03.2015 року про те, що придбані нафтопродукти згідно вищевказаного договору знаходяться на зберіганні у ПАТ «Дніпронафтопродукт», у якого можуть бути отримані в будь який час на протязі дії договорів. ПАТ «Дніпронафтопродукт» про перехід права власності повідомлений.

На підтвердження виконання договору поставки №КХ-0020 від 01.03.2015р., додаткової угоди до нього та факту передання ТМЦ сторонами складено акт приймання-передачі нафтопродуктів №150331000000164 від 31.03.2015р., відповідно до якого кількість ТМЦ становить 422.934тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 10 608 602,10 грн.

ТОВ «Капітал Х» була видана податкова накладна №31168 від 31.03.2015 р. на загальну суму 10 608 602,10 грн. у т.ч. ПДВ 1 768 100,35 грн.

Розрахунок за придбаний Товар, Позивач здійснив в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №2165 від 25.09.2015 р. на суму 10 608 602,10 грн.

Усі поставлені ТОВ «Капітал Х» товари відповідали вимогам якості, що підтверджується сертифікатами відповідності та паспортами якості.

Встановлено, що транспортування нафтопродуктів від ТОВ «Капітал Х» до ТОВ «Нафтаресурс Черкаси» не відбувалося, адже і в контрагента і в позивача були укладені договори зберігання із ПАТ «Дніпронафтопродукт».

Зберігання нафтопродуктів здійснювалося ПАТ «Дніпронафтопродукт» на підставі договору зберігання №4547 від 31.12.2014р. На підтвердження виконання договору зберігання Сторонами укладалися акти приймання-передачі наданих послуг, протокол узгодження ціни.

Усі послуги щодо зберігання були оплачені позивачем у розмірі що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за березень 2015 року. та платіжним дорученням №995 від 07.05.2015 року за оплату послуг.

Враховуючи той факт, що на момент укладання договорів поставки та додаткових угод до них, у контрагента були в наявності нафтопродукти, які вже перебували на зберіганні в ПАТ «Дніпронафтопродукт», то була відсутня необхідність у їх транспортування. Таким чином право власності на нафтопродукти від контрагентів до ТОВ «Нафтаресурс Черкаси» переходило на підставі договорів поставки, додаткових угод, актів приймання-передачі. Крім того, ПАТ «Дніпронафтопродукт» листами від контрагентів був повідомлений про перехід права власності на нафтопродукт.

На підставі викладеного вбачається, що даним взаємовідносинам товарно-транспортні накладні та усі супутні документи не складалися та й неповинні були складатися. Саме тому ТТН не були надані до перевірки.

З приводу звітів, актів та журналів за формами №17-ТН, №7-НП, №31-НП, №13-ПН, №14-НП, ТОВ «Нафтаресурс Черкаси» зазначає наступне.

Складання звітів, журналів, актів за формами №17-ТН, №7-НП, №31-НП, №13-ПН, №14-НП передбачено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженої наказом від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02.09.2008р. за №805/15496 (далі за текстом Інструкція №№281/171/578/155 ).

Однак положеннями Інструкції №281/171/578/155 передбачено складання вказаних вище актів, звітів, журналів лише при транспортуванні та прийнятті нафтопродуктів. В той же час, як вже було сказано вище, фактичного транспортування нафтопродуктів від ТОВ «Капітал Х» до ТОВ «Нафтаресурс Черкаси» не було, адже товари залишалися на зберіганні у ПАТ «Дніпронафтопродукт», а тому складання документів за формами №17-ТН, №7-НП, №31-НП, №13-ПН, №14-НП у такому випадку Інструкцією №281/171/578/155 не вимагається.

На підставі викладеного посилання контролюючого органу на факти ненадання ТТН та інших супутніх документів, як на ознаки нереальності здійснення господарських операцій є необґрунтованим, неправомірним.

Також факт оприбуткування нафтапродуктів підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281,282,203 за лютий, березень та квітень 2015 року.

Так, у періоди, за які проводились перевірки, Позивач мав в оренді АЗС на підставі наступних договорів:

15.12.2014 року між ТОВ «Нафтаресурс Черкаси» (орендар) та ТОВ «Рустель» (орендодавець) було укладено договір №73 від 15.12.2014 року, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння і платне користування автозаправну станцію (АЗС) з обладнанням за адресою: м. Черкаси, вул.Смілянська,125.

Між ТОВ «Інвест Черкаси» (орендодавець) та ТОВ «Нафтаресурс Черкаси» (орендар) були укладені наступні договори: №108 від 15.12.2014 року, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння і платне користування автозаправну станцію (АЗС) з обладнанням за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, с.Моринці, вул.Щепкіна, 144; №107 від 15.12.2014 року, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння і платне користування автозаправну станцію (АЗС) з обладнанням за адресою: Черкаська область, Чорнобаївський район, смт.Чорнобай, вул..Черкаська, 2а; №106 від 15.12.2014 року, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння і платне користування автозаправну станцію (АЗС) з обладнанням за адресою: Автомобільна дорога Н-08 Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя (через Кременчук) км 120+700; №104 від 15.12.2014 року, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння і платне користування автозаправну станцію (АЗС) з обладнанням за адресою: Черкаська область, Монастирщенський район, м.Монастирище, віл.Леніна,175; №103 від 15.12.2014 року, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння і платне користування автозаправну станцію (АЗС) з обладнанням за адресою: Черкаська область, Маньківський район, с.Вікторівка, вул. Зої Космодемянської, 37.

Між ТОВ «Нафтаресурс Черкаси» (орендодавець) та ТОВ «Наяда Плюс» (орендар) було укладено договір №150115 від 05.01.2015 року, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння і платне користування автозаправну станцію (АЗС) з обладнанням за адресою: Черкаська область, Уманський район, с/рада Краснопільська, автошлях Київ-Одеса, 194+600 (ліворуч).

Між ТОВ «Альтаир Плюс» (орендодавець) та ТОВ «Нафтаресурс Черкаси» (орендар) було укладено договір №14012015 від 05.01.2015 року, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння і платне користування автозаправну станцію (АЗС) з обладнанням за адресою: Черкаська область, Уманський район, с/рада Краснопільська, автошлях Київ-Одеса, 193+700 (праворуч).

Між ТОВ «Ассагай» (орендодавець) та ТОВ «Нафтаресурс Черкаси» (орендар) були укладені наступні договори:№76 від 15.12.2014 року, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння і платне користування автозаправну станцію (АЗС) з обладнанням за адресою: Уманський район, с.Собківка, автодорога Київ-Одеса км 213+400 (ліворуч); №75 від 15.12.2014 року, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння і платне користування автозаправну станцію (АЗС) з обладнанням за адресою: Уманський район, с.Паланка, автодорога М-12км 536-030 (праворуч);№74 від 15.12.2014 року, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння і платне користування автозаправну станцію (АЗС) з обладнанням за адресою: м.Черкаси, вул. Смілянська,147;№71 від 15.12.2014 року, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння і платне користування автозаправну станцію (АЗС) з обладнанням за адресою: м.Черкаси, вул..Чигиринська, 66/1;№72 від 15.12.2014 року, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння і платне користування автозаправну станцію (АЗС) з обладнанням за адресою: м.Черкаси, провулок Котовського, 2/5;Між ТОВ «Квадро-Комерс» (орендодавець) та ТОВ «Нафтаресурс Черкаси» (орендар) було укладено договір №23 від 05.01.2015 року, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння і платне користування автозаправну станцію (АЗС) з обладнанням за адресою: м.Черкаси, вул..Одеська, 47.

Між ТОВ «Черкаси-Нафта-2008» (орендодавець) та ТОВ «Нафтаресурс Черкаси» (орендар) були укладені наступні договори:№2 від 15.12.2014 року, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння і платне користування автозаправну станцію (АЗС) з обладнанням за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с.Мошни, вул..Леніна,127; №3 від 15.12.2014 року, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння і платне користування автозаправну станцію (АЗС) з обладнанням за адресою: м.Черкаси, пров.Котовського-вул.Ільїна, 2/3.

Між ТОВ «Оптіма» 770-Ч» (орендодавець) та ТОВ «Нафтаресурс Черкаси» (орендар) були укладені наступні договори:№35 від 15.12.2014 року, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння і платне користування автозаправну станцію (АЗС) з обладнанням за адресою: Черкаська область, м.Черкаси, вул.Смілянська, 127; №50 від 15.12.2014 року, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння і платне користування автозаправну станцію (АЗС) з обладнанням за адресою: Черкаська область, Уманський район, м.Умань, вул..Вінницьке шосе, буд.4;№51 від 15.12.2014 року, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння і платне користування автозаправну станцію (АЗС) з обладнанням за адресою: Черкаський район, Смілянський район, автодорога Золотоноша-Сміла, км 2+150;№56 від 15.12.2014 року, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння і платне користування автозаправну станцію (АЗС) з обладнанням за адресою: Черкаська область, м. Чигирин, вул. Черкаська, 79.

Транспортування ТМЦ здійснювалося автоперевізним підприємством ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс» на підставі договору №14 від 14.01.2015р. На виконання договору та за результатами надання послуг по перевезенню нафтопродуктів складено додаткову угоду № від 31.03.2015 року, акт здачі прийомки виконаних робіт №АР-0000227 від 31.03.2015р.

Розрахунки за надані послуги перевезення здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №631 за період березень 2015р., платіжним дорученням №696 від 21.04.2015 року про оплату послуг.

Транспортування ТМЦ здійснювалося автоперевізним підприємством ТОВ «Гарант ресурс» на підставі договору №01/01/15 П від 14.01.2015р. На виконання договору та за результатами надання послуг по перевезенню нафтопродуктів складено акт здачі-прийняття виконаних робіт №ОУ-0000016.

Розрахунки за надані послуги перевезення здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №631 за період березень 2015р., платіжним дорученням №600 від 15.04.2015 року, №577 від 10.04.2015 року, №697 від 21.04.2015 року про оплату послуг.

За результатами перевезень складалися товарно-транспортні накладні, копії яких за березень 2015 р. додаються до даних письмових пояснень.

По усім вказаним вище взаємовідносинам після доставки вантажу, зазначеного у ТТН, в пункт розвантаження, паливо оприбутковувалось відповідальними особами ТОВ «Нафтаресурс Черкаси» відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 805/15496).

А саме: з прибуттям нафтопродуктів на АЗС в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у ТТН, відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт.

Згідно п.п. 10.2.8 Інструкції у разі відсутності розходження між фактично прийнятою кількістю нафтопродукту і кількістю, зазначеною у ТТН, оператор проставляв час надходження автоцистерни на АЗС і власним підписом в накладній засвідчував її приймання. Один примірник ТТН залишається на АЗС, а два - повертаються водієві, який поставляв нафтопродукт.

На підтвердження виконання вищезазначених операцій свідчать підписи уповноважених осіб відповідальних за приймання нафтопродуктів та інформація про прийнятий нафтопродукт (вид, марка, вага час прибуття та вибуття перевізника), що знаходяться в кожній ТТН. ТТН також містить штампи автопідприємства, вантажовідправника, вантажоодержувача.

Крім того, на кожній ТТН міститься копія чеку з АЗС, який підтверджує оприбуткування товару. На такому чеку міститься точна адреса місцезнаходження АЗС, дата проведення операції, резервуар до якого здійснюється оприбуткування нафтопродуктів, номенклатура та кількість палива.

Крім того, надаємо до матеріалів справи копію штатного розпису, з якого вбачається наявність операторів АЗС.

Як вбачається з акту перевірки, єдиними підставами для прийняття спірних висновків контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Нафтаресурс Черкаси» та ТОВ «Капітал Х» стало встановлення, на підставі даних АІС «Податковий блок», розбіжності за березень місяць 2015 р. на загальну суму ПДВ 5615995.24 грн., яка виникла за рахунок відображення результатів документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Капітал X», проведеної Основянською ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області (акт перевірки № 2047/20-38-22-01-04/37365100 від 17.06.2015р. та акт перевірки 2127/20-38-22-01-04/37365100 від 30.06.2015р., по яким наразі прийнята постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2015 року по справі №820/7636/15 про їх скасування та визнання протиправними).

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1 - 17) за період березень 2015р. встановлено: відображення у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою» показників за березень 2015 року у загальній сумі за даними платника 6442549 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із придбання пального для подальшої реалізації.

З проведеного аналізу податкової звітності з податку на додану вартість було встановлено що основним постачальником від якого сформовано ТОВ «Нафтаресурс Черкаси» суму податкового кредиту за березень 2015 року є ТОВ «Капітал X» код ЄДРПОУ 37365100. Під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Капітал X» (код ЄДРПОУ 37365100), 61080, м. Харків, пр-т Гагаріна, буд. 201, кв (офіс) 202, перебуває на обліку в Основянській ОДПІ м. Харкова (2032), стан платника 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Основний вид діяльності - роздрібна торгівля пальним.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Положеннями п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суд також вказує, що при вирішенні даного спору, необхідно також врахувати судову практику Верховного Суду України. Так, у відповідності до рішення Верховного Суду України від 31 січня 2011 року по справі №21-42а10, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру. Платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Суд наголошує, що не відображення продавцем або іншими суб'єктами в ланцюгу постачання, з якими позивач не мав господарських відносин, сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань та несплата їх до бюджету, результати проведення зустрічних перевірок контрагента не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Суд також звертає увагу на той факт, що позивач є сумлінним платником податків, немає заборгованості перед бюджетом, подає податкову звітність у строки встановлені податковим законодавством.

Також позивачем надана первинна документація по усім господарським операціям між позивачем та його контрагентами, яка відповідає вимогам законодавства, не містить дефектів форми, змісту чи походження, та в повній мірі підтверджує реальність здійснення господарських операцій. Зазначені документи, у повному обсязі, були надані позивачем як до перевірок, та і до суду.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанові від 31.01.2011 у справі 21-47а10. Зокрема, Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Більш того, такий висновок відповідає практиці Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Згідно п.36.5 ст.36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Таким чином Податковим кодексом України та судовою практикою закріплено принцип індивідуалізації відповідальності платника податків.

Таким чином, суд приходить до висновку про неправомірне винесення податкових повідомлень-рішень №0001682301 від 06.08.2015 року, яким зменшено розмір від»ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 8248,00 грн., № НОМЕР_1 від 06.08.2015 року,яким підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 5227317,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1306829,00 грн.

Щодо винесення податкового повідомлення-рішення №0001852301 від 19.10.2015 року, яким підприємству донараховано акцизний податок з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарі в сумі 3879594,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1939797,00 грн.

Положеннями пп. 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 ПКУ платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

За приписами п. 215.1 ст. 215 ПКУ до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Згідно з пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПКУ об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Як визначено пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПКУ базою оподаткування у разі обчислення податку із застосуванням адвалерних ставок - є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 цього Кодексу.

Згідно з пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПКУ для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до пп. 213.1.9 п.213.1 ст.213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Положеннями абз. 2 пп. 14.1.212. п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - є продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Аналіз наведених законодавчих приписів дозволяє дійти висновку, що операція з реалізації суб'єктом господарювання підакцизних товарів є об'єктом оподаткування акцизним збором в розумінні пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПКУ, якщо суб'єктом здійснюється продаж підакцизних товарів безпосередньо громадянам або іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

Реалізація нафтопродуктів іншим субєктам господарювання (юридичним особам, фізичним особам-підприємцям), створеним для заняття підприємництвом, не може вважатись особистим некомерційним використанням.

Саме таким, субєктам господарювання (юридичним особам, фізичним особам-підприємцям), окрім кінцевих споживачів, позивач здійснював продаж нафтопродуктів.

Так як, згідно із ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до пп. 14.1.36 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, будь-який субєкт господарювання придбає нафтопродукти для їх комерційного використання у своїй господарській діяльності, у звязку з чим такі операції не є обєктом оподаткування акцизним податком, передбаченим п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України, а дата їх здійснення не є датою виникнення податкових зобовязань щодо реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, згідно з п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України.

На підставі викладеного позивач вважає, що словосполучення «комерційне використання» означає використання для цілей підприємницької діяльності, як виробничої так і невиробничої, у протиставленні до некомерційного використання тобто використання не для цілей підприємницької діяльності, а для побутових та інших особистих потреб.

Таким чином, суд приходить до висновку про неправомірне винесення податкового повідомлення-рішення №0001852301 від 19.10.2015 року, яким підприємству донараховано акцизний податок з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарі в сумі 3879594,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1939797,00 грн.

Щодо внесення змін до АІС «Податковий блок» та картки особового рахунку по платнику податків.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла, зокрема, від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю (пп.72.1.5. п.72.1. ст.72 Кодексу).

Статтею 74 Податкового кодексу України передбачено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Експлуатація ІС «Податковий блок» здійснюється відповідно до Тимчасового регламенту, затвердженого наказом ДПС України від 24.12.2012р. № 1198, який встановлює порядок дій структурних підрозділів територіальних органів Міндоходів з використання системи при виконанні функціональних обов'язків (далі - Тимчасовий регламент).

В свою чергу питання ведення інтегрованої картки платника податків врегульовано Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 № 765 (далі за текстом Порядок №765).

Позивачу стало відомо, що контролюючим органом на підставі висновків вказаних актів перевірки та прийнятих на їх підставі податкових повідомленнях-рішеннях були внесені зміни до «Автоматизованої системи співставлення інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» та інтегрованих карток позивача.

Разом з тим, положеннями Порядку №765 та Тимчасового положення передбачено, що зміна показників самостійно задекларованих сум платника податків можливо, лише на підставі податкових повідомлень-рішень, які є узгодженими.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 160-163, 167, 254 КАС України , суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаресурс Черкаси» до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного Управління ДФС у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання дій неправомірними - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного Управління ДФС у Черкаській області №0001852301 від 19.10.2015 року, №0001622301 від 31.07.2015 року, №0001682301 від 06.08.2015 року, №0001672301 від 06.08.2015 року , №0001682301 від 06.08.2015 року, №0010461502 від 19.08.2015 року .

Зобов'язати ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС в Черкаській області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ «Нафтаресурс Черкаси» в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційній базі результатів контрольно - перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актах №206/23-01-22-07/38368956 від 09.09.2015, №2415/23-01-15-02/38368956 від 11.08.2015р., №165/23-01-22-02/38368956 від 22.07.2015, №160/23-01-22-07/38368956 від 17.07.2015.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя А.В. Зінченко