Постанова № 54721170, 24.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2015 р. Справа№ 910/19056/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

ОСОБА_1

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2- представник;

Від відповідача: ОСОБА_3 - представник;

Від третьої особи: не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2015

у справі № 910/19056/15 (суддя Привалов А.І.)

за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю „РЕНО

до Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю „Агрохолдинг

про визнання поруки припиненою.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 позовні вимоги ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю „РЕНО до Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит про визнання поруки припиненою було задоволено повністю.

Рішенням було визнано поруку за Договором поруки № 02-01-10/3 від 11.09.2012 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством „Банк „Фінанси та Кредит, ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю „РЕНО та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю „Агрохолдинг, припиненою.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит на користь ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю „РЕНО витрати по сплаті судового збору в сумі 1218 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство „Банк „Фінанси та Кредит звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит у справі № 910/19056/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2015 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 03.12.2015.

02.12.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 у справі №910/19056/15 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, який колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 03.12.2015, повноважний представник третьої особи не зявилися.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 розгляд апеляційної скарги Пблічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит було відкладено на 24.12.2015 у звязку з неявкою уповноважених представників третьої особи.

В судовому засіданні 24.12.2015 учасники процесу надали свої пояснення по справі.

Представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники третьої особи у вказане судове засідання не зявилися, причини неявки суду невідомі.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не зявилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2015 та 03.12.2015 № 910/19056/15 були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третьої особи.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

11.09.2012 між Публічним акціонерним товариством „Банк „Фінанси та Кредит, в якості кредитора (далі відповідач), ОСОБА_4 з обмежено відповідальністю „РЕНО, в якості поручителя (далі позивач) та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг, в якості боржника (далі третя особа) було укладено Договір поруки №02-01-10/3 (далі Договір поруки), за умовами якого позивач зобовязався перед відповідачем відповідати в повному обємі за своєчасне та повне виконання третьою особою зобовязань за Договором про невідновлювальну кредитну лінію № 02-01-10 від 01.04.2010р. (далі Кредитний договір), укладеного між відповідачем та третьою особою, за умовами якого було надано кредит третій особі в розмірі 8 170 000,00 доларів США, з виплатою 10,0% річних, в разі порушення пункту 8.3 (пп. b, d, e, f) Кредитного договору в розмірі 15% річних,у разі порушення п. 8.3. (пп. a, c, g, h, i, j, k, l, ,m, n, o, p, q) Кредитного договору в розмірі 12% річних, а за користування кредитом з моменту, зазначеного в пп. б, в п.3.1 Кредитного договору, з виплатою процентів в підвищеному розмірі, строком погашення кредиту 30.06.2018 (згідно Графіка пониження ліміту, згідно з Додатком № 1 до Кредитного договору).

Згідно з пунктом 1.3 Договору поруки, позивач засвідчив, що він ознайомлений з умовами Кредитного договору та згоден з цими умовами.

Також в свою чергу, між відповідачем та третьою особою 01.04.2010 було укладено Кредитний договір № 02-01-10 від 01.04.2010, в умови якого за згодою позивача, Додатковою угодою № 5 від 11.09.2012 було внесено зміни, шляхом викладення Кредитного договору в новій редакції.

Відповідно до умов Кредитного договору в новій редакції від 11.09.2012 Банк відкрив Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 8 170 000 доларів США, а Позичальник зобовязався повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 30.06.2018 і сплатити за користування кредитними коштами проценти в наступному порядку:

-10,0% річних за період користування з 11.09.2012 до терміну повернення кредиту (пп. а, п.3.1);

-у разі порушення позичальником строків погашення кредиту, 15,0% річних від суми невиконаного своєчасно зобовязання за кредитом за період часу з моменту непогашення кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом;

- 15,0% річних за період з терміну повернення кредиту, а також у випадку порушення строків повернення кредиту.

Пунктом 2.1 Кредитного договору, в редакції згідно Додаткової угоди № 5 від 11.09.2012 визначено, що видача кредитних коштів у межах кредитної лінії здійснюється траншами в строк з 11.09.2012 по 30.05.2018 по письмових заявка Позичальника, за згодою Банку.

Видача кредитних коштів здійснюється згідно графіку збільшення ліміту:

- 5 270 000,00 доларів США з дати підписання цієї Додаткової угоди до Договору (тобто з 11.09.2012р.);

- 8 170 000,00 доларів США з 01.06.2013 року.

Умовами п. 2.2 Договору поруки встановлено обовязок позивача відповідати перед відповідачем у тому ж обсязі, що і третя особа, в тому числі за основним боргом, виплаті щомісячних відсотків та підвищених відсотків виплаті комісійної винагороди, сплати неустойки за основним боргом та відсотками, а також по відшкодуванню усіх збитків.

Крім того, за умовами п. 4.4 Договору поруки передбачено, що внесення змін та доповнень до Кредитного договору, внаслідок якого збільшується обсяг відповідальності Поручителя (позивача), не допускається без погодження з Поручителем.

Однак, як зазначає позивач у позові, без його згоди, Додатковою угодою № 6 від 14.09.2012 до Кредитного договору були внесені зміни в п. 2.1 Кредитного договору та викладено його в наступній редакції:

Видача кредитних коштів здійснюється згідно графіку збільшення ліміту:

- 5 670 000,00 доларів США з дати підписання цієї Додаткової угоди до Договору (тобто з 14.09.2012р.);

- 8 170 000,00 доларів США з 10.10.2012 року.

До того ж, без згоди позивача, Додатковою угодою № 7 від 18.02.2013 Кредитний договір було викладено в новій редакції, зокрема, в п. 2.1 встановлено, що видача кредитних коштів у межах кредитної лінії здійснюється траншами в строк з 11.09.2012 по 30.05.2018 по письмових заявка Позичальника, за згодою Банку.

Видача кредитних коштів здійснюється згідно графіку збільшення ліміту:

- 5 670 000,00 доларів США з 14.09.2012;

- 8 170 000,00 доларів США з 10.10.2012.

Умовами п.3.1 Кредитного договору збільшено розмір процентної ставки, а саме:

- 10,0% річних за період користування з 11.09.2012 до терміну повернення кредиту (пп. а, п.3.1);

-у разі порушення позичальником строків погашення кредиту, 20,0% річних від суми невиконаного своєчасно зобовязання за кредитом за період часу з моменту непогашення кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом;

-20,0% річних за період з терміну повернення кредиту, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів.

Відтак, внаслідок внесених додатковими угодами № 6 від 14.09.2012 та № 7 від 18.02.2013 змін до Кредитного договору, збільшились періоди нарахування річних процентів, збільшено розмір процентних ставок за період з терміну повернення кредиту, а також у випадку порушення строків повернення кредиту. Окрім того, в п. 8.3 Кредитного договору збільшилась процентна ставка за користування кредитними коштами, визначена в п.3.1, з 10% до 20%, у разі порушення умов п.8.3 Кредитного договору, що і стало причиною звернення з позовом.

Проте проаналізувавши та оцінивши подані сторонами докази, колегія суддів вважає що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на викладене нижче.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії.

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутись до господарського суду за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів (ст. 1 ГПК України).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зміни строків видачі кредитних коштів відповідачем по Додатковій угоді № 6 від 14.09.2012, оскільки судом не враховані ті обставини, що зміна строків видачі кредитних коштів не вплинула на розмір ліміту кредитування, який як за Додатковою угодою № 5, так і за Додатковою угодою № 6 складав 8 170 000,00 доларів США.

За таких обставин, збільшення відповідальності Позивача не відбулося, а тому правові підстави для визнання поруки припиненою у звязку з укладенням Додаткової угоди № 6 від 14.09.2012 відсутні.

Також як вбачається з матеріалів справи є хибним висновок суду першої інстанції щодо збільшення відповідальності Позивача внаслідок зміни процентної ставки в бік збільшення по Додатковій угоді № 7 від 18.02.2013 р. оскільки як до укладення Додаткової угоди № 7, так і після Банк нараховує відсотки за кредитним договором по ставці 10 % річних, що жодним чином не збільшило відповідальності поручителя ТОВ «РЕНО».

В матеріалах справи № 910/19056/15 відсутні докази застосування до Позивача підвищених відсотків за користування кредитом та порушення третьою особою умов Кредитного договору.

Частиною 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобовязання частково або у повному обсязі.

Таким чином, обсяг зобовязань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобовязань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Згідно пункту 5.1. Кредитного договору неналежне виконання позичальником зобовязань за кредитним договором забезпечується, зокрема порукою ТОВ „РЕНО.

У відповідності з п.1.1 Договору поруки поручитель зобовязується перед Кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобовязань за кредитним договором.

Відповідно до п. 1.3. Договору поруки Поручитель свідчить, що він ознайомлений із Кредитним договором та погоджується з його умовами.

Відповідно до п. 2.1 Договору поруки у випадку невиконання Боржником зобовязань за Кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні Боржники.

Згідно п.п. 1.1, 2.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що й Боржник, у тому числі по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплати комісійної винагороди, сплати неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків. Тобто, навіть з вказаного положення вбачається надання згоди поручителем на підвищення процентів по кредитному договору та відповідальність за підвищеними відсотками.

Відповідно до п. 2.5. договору поруки виконання зобовязань поручителя по даному договору є безумовним.

Таким чином, надання позивачем згоди на застосування підвищеної процентної ставки (п.п. 1.1., 2.2. Договору поруки) зміни, внесені до Кредитного договору Додатковою угодою № 7 від 18.02.2013 р., не суперечать укладеному між сторонами Договору поруки, а тому підстави для визнання поруки припиненою відсутні.

Аналогічна за змістом позиція викладена у постанові Верховного суду України від 17.01.2011 по справі № 5020-10/012|3-62г10, висновки якої мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Обсяг зобовязань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобовязань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Зазначені умови договору поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобовязань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечить законодавству України (ст.ст. 6, 627 ЦПК України).

Таким чином, припинивши поруку по Договору поруки № 02-01-10/3 від 11.09.2012 суд першої інстанції фактично звільнив ТОВ „РЕНО від виконання зобовязань, що суперечить ст.ст. 526, 553, 598 ЦК України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимоги цивільного законодавства та припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Беручи до уваги викладені обставини, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що апелянтом надано належні та допустимі докази на підтвердження своєї правої позиції, а також наведено переконливі аргументи у відповідності з нормами чинного законодавства, які дають підстави для задоволення вимог апелянта.

Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 та задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 скасувати.

3.В задоволенні позову ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю „РЕНО до Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит відмовити повністю.

4. Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю „РЕНО (08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул.. Радгоспна, 34; код ЄДРПОУ 30844350) на користь публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; код ЄДРПОУ 09807856) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 1 339,80 грн. Видати наказ.

5.Видачу виконавчих документів доручити Господарському суду міста Києва.

6.Матеріали справи № 910/19056/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

СуддіА.І. Тищенко

ОСОБА_1