Постанова № 54720623, 28.12.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/25220/15а

Провадження №2-а/522/926/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2015 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Тарасов А.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій протиправними, зобовязання призначити, нарахувати і виплачувати щомісячне грошове утримання,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси, 16.12.2015 року, звернувся позивач із адміністративним позовом до УПФ України в Приморському районі про визнання дій протиправними, зобовязання призначити, нарахувати і виплачувати щомісячне грошове утримання, зазначаючи, що позивач перебував на посаді судді апеляційного суду Одеської області. Має стаж роботи суддею 33 роки 5 місяців 3 дня. Постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 року був звільнений у відставку, 24.11.2015 року наказом голови апеляційного суду Одеської області був виключений із списочного складу суддів апеляційного суду Одеської області.

Після отримання необхідних документів, позивач звернувся до УПФ України в Приморському районі м. Одеси за призначенням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», проте 14.12.2015 року йому було відмовлено в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, яким було скасовано спеціальні види пенсій, в тому числі й довічне грошове утримання судді у відставці.

Посилаючись на незаконність таких дій, невідповідність конституційним принципам та міжнародним стандартам суддівської незалежності, позивач просив визнати відмову управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси протиправною, зобовязати відповідача призначити, нарахувати та виплачувати судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 %, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, згідно з положеннями ч.3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до довідки апеляційного суду Одеської області про заробітну плату, починаючи з 11 грудня 2015 року, без обмежень максимальним розміром.

Ухвалою судді від 17.12.2015 року, було відкрите скорочене провадження, відповідачу був наданий строк для підготовування заперечень по справі.

Відповідач, 22.12.2015 року надав суду заперечення проти позову, згідно яких зазначив, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій на загальних підставах, у тому числі спеціальних, з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до закону України «Про судоустрій і статус суддів». У звязку з вищевикладеними обставинами зазначив, що управлінням прийнято рішення про відмову в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію відповідача викладену у відповідних запереченнях, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить задовольнити з наступних підстав.

ОСОБА_1 перебував на посаді судді апеляційного суду Одеської області, що підтверджується трудовою книжкою, виданою на імя позивача. Дійсно, позивач має загальний стаж роботи 33 роки, 11 місяців, 15 днів, стаж роботи суддею складає 33 роки, 5 місяців, 3 дня, що підтверджується розрахунком стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання.

Постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 року, позивач був звільнений з посади судді Апеляційного суду Одеської області, про що, 24.11.2015 року Апеляційним судом Одеської області був виданий відповідний наказ, про звільнення ОСОБА_1 із списочного складу суддів апеляційного суду Одеської області.

Позивач звернувся до УПФ України в Приморському районі м. Одеси із заявою про виплату щомісячного довічного грошового утримання, проте рішенням від 14.12.2015 року, позивачу було відмовлено у призначенні щомісячного грошового утримання судді у відставці, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій на загальних підставах, у тому числі спеціальних, з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Перевіряючи, чи прийнято рішення пенсійного фонду щодо визначення належного до сплати розміру грошового утримання, на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною першоюстатті 126 Конституції Українивизначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуютьсяКонституцієюі законами України. Відповідно до пункту 8 частини четвертоїстатті 47 Закону N 2453-VIнезалежність суддів забезпечується незалежним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначенихКонституцією Українигарантій незалежності суддів (частина шоста статті 47).

Частиною третьою статті 138 Закону № 2453, з урахуваннямРішення Конституційного суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, визначена виплата судді щомісячного грошового утримання у розмірі 80 % грошового утримання працюючого судді. За кожний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на 2 відсотки, але не більше ніж 90 % заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Дійсно, судом встановлено, що позивач був відрахований зі штату апеляційного суду Одеської області наказом в.о. голови апеляційного суду Одеської області від 24.11.2015 року, тобто в період дії пункту 5 Передніх положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», на підставі яких, позивачу було відмовлено в отриманні щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Таким чином, прийнявши рішення звільнитися у відставку, позивач на законних підставах, правомірно очікував звільнення у розумний строк і нарахування йому щомісячного довічного утримання на рівні, наближеному до рівня суддівської винагороди.

Відповідно до ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За змістом принципу верховенства права, держава не може діяти свавільно, вона обмежена правом. І не тільки створеним нею законодавством, а й правом, яке існує апріорі, незалежно від її розсуду - природним правом, або природними правами кожної людини.

Відповідно до розуміння Конституційного Суду "верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Зазначене узгоджується із ст. 22 Конституції України, яка передбачає, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Положеннями ст. 126 Конституції України закріплені основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканність суддів. В пункті 7 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі, після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага.

Врішенні Конституційного Суду України від 18.06.2007 року № 4-рп/2007також зазначено, що довічне грошове утримання суддіце особлива форма забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній, звільненій від сплати податків, грошовій виплаті, що забезпечує їх належним матеріальним утриманням. Особливість щомісячного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені у Конституції України та спеціальномузаконі України «Про статус суддів». Не можуть бути скасовані чи звужені іншими нормативними актами України гарантії незалежності суддів, в тому числі гарантії їх матеріального та соціального забезпечення. Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Тож, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою /пенсією/ , але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних /законних/ очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при видаленні його з посади /відставки/, яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді. Починаючи з 1992 року держава Україна понад 20 років на конституційному (п.п.2,9, ч 5ст. 126 Основного Закону України) та законодавчому (ст. 43 Закону України № 2862-ХII,ст. 138 Закону № 2453VI,ст. 141 Закону № 2453-VIу редакції Закону 192-VIII) рівнях гарантувала право судді на відставку та отримання суддями за наявності стажу на посаді судді не менше 20 років, виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі максимально наближеному до розміру суддівської винагороди.

Так, відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини «Березовський проти України» суд зазначив, що у розумінні ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції, майно може бути або у вигляді майна, що існує або у вигляді вимог, стосовно яких заявник може наводити доводи на користь того, що він має, принаймні, законне сподівання на набуття ефективного володіння якимось речовим правом.

Суд вважає, що при набутті необхідної умови - відповідного стажу роботи, позивач, враховуючи конституційні гарантії та міжнародні стандарти суддівської незалежності, мав обґрунтовані та законні сподівання на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, у розмірі, що був встановлений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону від 12 лютого 2015 року № 192-VIII.

Вказані очікування є наслідком як соціальної політики держави, яка упродовж тривалого періоду підвищувала соціальні гарантії суддів, так й практикою Конституційного суду України, який напередодні виникнення спірних правовідносин ухвалив рішення від 03.06.2013 року № 3-рп\2013 року, яким визнав неконституційним закон, який звужував та обмежував права суддів у відставці на отримання щомісячного грошового утримання судді в належному розмірі.

28 березня 2015 року набрав чинностіЗакон України від 12 лютого 2015 року N 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд", яким викладено в новій редакції всі положенняЗакону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

Частина третястатті 141 Закону N 2453-VIу редакціїЗакону N 192-VIIIпередбачала, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Зазначена норма була прийнята, однак не була реалізована, оскільки відповідно доЗакону N 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»вказана частина набула нового змісту, згідно з яким: 1) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді; 2) вилучено речення щодо можливості перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді в разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Частиною 5Закону України № 213-VIIIщомісячне довічне грошове утримання обмежено до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно п.5 Прикінцевих положень вказаногоЗакону, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року взагалі скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно дозакону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною першоюстатті 126 Основного Закону Українипередбачено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією України і законами України.

Зазначений конституційний принцип знайшов відображення і в положенняхЗакону N 2453-VIу редакціїЗакону N 192-VIII.

Так, у пунктах 8, 11 частини четвертоїстатті 48 цього Законузазначено, що незалежність судді, у тому числі, забезпечується його належним матеріальним і соціальним забезпеченням та правом на відставку.

Крім того, частиною шостою статті вказаної норми права передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Тобто гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних, про що неодноразово було наголошено у правових позиціях Конституційного Суду України (зокрема, у рішеннях від 3 червня 2013 року N 3-рп/2013 (Рішення N 3-рп/2013), від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005).

Крім того, «Прикінцеві положення» Закону носять загальний характер, прийняті під умовами неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах і фактично не скасовують норми ст. 141 спеціальногозакону України «Про судоустрій і статус суддів».

Враховуючи вищевикладене, і те, що позивач працював суддею в період дії спеціальнихЗаконів України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року, з наступними змінами, та «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07.07.2010 року, з наступними змінами, які давали йому право на відставку та довічне грошове утримання, з урахуванням стажу роботи суддею і відповідного віку, суд вважає, що він на підставі вказаних законів і п. 9 ст. 126 Конституції України набув право на відставку з призначенням щомісячного довічного грошового утримання або право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбаченихЗаконом України «Про державну службу».

Право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці позивач мав до 01.06.2015 року і не втратив його у результаті прийняття п.5 Розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 02.03.2015 року №2013- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

В результаті прийняття пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону №213-VIII, яким фактично ліквідовано конституційно закріплений інститут відставки судді, судді, які звернулися до Пенсійного фонду України із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання (пенсії) після 1 червня 2015 року, перебувають у різному правовому становищі порівняно із суддями, які звернулися із аналогічною заявою до 1 червня 2015 року.

Вказівка лише на дату звернення до пенсійного фонду з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання є порушенням принципу правової визначеності та принципу рівності всіх громадян, верховенства права. Судді є рівними, адже, здійснюючи правосуддя, мали відповідно до законодавства однаковий статус та гарантії незалежності, що включають і порядок призначення щомісячного довічного грошового утримання.

Вирішуючи питання про задоволення позову виходячи з принципу верховенства права, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, передбаченому ч. 3ст. 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI( в редакції від 12.02.2015 року).

Враховуючи те, що Конституція України є актом прямої дії, суд вважає, що зміни в законодавстві, які суттєво звужують соціальні права судді у відставці і суперечать Конституції України, а також нормам міжнародного права, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст.ст.8,19,22,126 Конституції України, а також ч. 3ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»(зі змінами, внесенимиЗаконом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року).

Враховуючи викладене, рішення про відмову у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є таким, що порушує права та інтереси позивача і суперечить Конституції України та Закону України, який прийнятий на основі Конституції України.

Між тим, після звільнення позивача у відставку йому замість щомісячного довічного грошового утримання виплачується пенсія за віком, яка була призначена у 2010 році. Виплатою вказаної пенсії відповідач фактично прирівняв його до судді, відставку якого припинено у звязку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину ( ст.142 Закону № 2453-У1 в редакціїЗакону № 192-VIII).

З урахуванням викладеного суд вважає, що при звільненні позивача у відставку не може бути замінено довічне грошове утримання на пенсію за віком.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо визнання відмови управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси у призначенні, судді у відставці, щомісячного довічного грошового утриманняпротиправною та зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплачувати йому щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, без обмеження граничного розміру на підставі довідки Апеляційного суду Одеської області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Таким чином, відповідач повинен призначити, нарахувати та виплатити щомісячне довічне грошове утримання позивачу у розмірі 90% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 11 грудня 2015 року.

На підставі п. 1, 2 ч. 1ст. 256 КАС Українипостанова суду в частині здійснення призначення та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, за квитанцією № 80083203.

Керуючись ст.ст.7,9,11,13,159-163,183-2 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси задовольнити.

Визнати відмову управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на підставі рішення від 14 грудня 2015 року (вихідний № 6726\09 від 15.12.2015року) про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії судді у відставці ОСОБА_1 протиправною.

Зобовязати Управління пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси призначити, нарахувати та виплачувати судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 %, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, згідно з положеннями ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до довідки апеляційного суду Одеської області про заробітну плату, починаючи з 11 грудня 2015 року, без обмежень максимального розміру.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 551 (пятсот пятдесят однієї) гривні 20 копійок.

Постанова суду в частині призначення та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови шляхом подачі через Приморський районний суд м. Одеси апеляційної скарги.

Суддя:

28.12.2015