Рішення № 54718526, 22.12.2015, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 759/17218/15-ц

пр. № 2/759/6935/15

22 грудня 2015 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Коваль О.А.

при секретарі Ярмощук К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Луганськвугілля» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку і індексації суми заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДП «Луганськвугілля» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01.06.2014 по 24.11.2014 року в розмірі 7821 грн. 23 коп., компенсації втрати доходів внаслідок затримки розрахунків при звільненні в розмірі 42245,8 грн., та індексації суми заборгованості по заробітній платі відповідно до зростання індексу цін на споживчі товари та тарифи на послуги в розмірі 11152,78 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в період з 03.03.2014 по 24.11.2014 року ОСОБА_1 працювала на посаді майстра виробничого навчання і бухгалтера на відокремленому підрозділі (ВП) «Шахта імені Артема» державного підприємства «Луганськвугілля». Станом на 01.11.2014 року сума заборгованості підприємства з виплати належної їй заробітної плати складала 7821,23 грн., що підтверджується довідкою, виданою ВП «Шахта імені Артема» ДП «Луганськвугілля» від 24.11.2014 року. Станом на 01.11.2015 року роботодавець належний розрахунок по виплаті заробітної плати не здійснив. Водночас, в результаті невиплати з вини ВП «Шахта імені Артема» ДП «Луганськвугілля» належної суми заробітної плати, роботодавець зобовязаний виплатити їй середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Як вказано в письмовій довідці № 345 від 24.11.2014 року, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 123грн. 80 коп. Тому загальна сума компенсації втрати доходів внаслідок затримки розрахунків при звільненні складає 42245,80 грн. Крім того, згідно ст. 34 Закону України «Про оплату праці» працівникам виплачується компенсація втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі і тарифів на послуги, яка згідно розрахунків становить 11152,78 грн. Також позивач просила поновити пропущений не з її вини строк позовної давності, та зазначила, що 17.06.2015 року зверталась до Лисичанського міського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі, а 22.07.2015 року до Святошинського районного суду м. Києва про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості по заробітній платі.

В подальшому позивачем просила стягнути з відповідача компенсацію втрати доходів внаслідок затримки розрахунків при звільненні та індексацію заробітної плати по день розгляду справи 22.12.2015 року, а саме середній заробіток за весь час затримки розрахунку при її звільненні у розмірі 48 683 грн. 40 коп., індексацію заробітної плати у розмірі 11 152 грн. 78 коп. та саму нарахованої та невиплаченої заробітної плати у розмірі 7 821 грн. 23 коп.

Представник відповідача в письмових запереченнях позовні вимоги визнав частково, однак вказав на пропущення позивачем строків позовної давності, та просив суд відмовити позивачу у поновленні терміну розгляду позовної заяви, а позов залишити без розгляду. Також у вказаних запереченнях зазначив, що позовні вимоги визнаються лише в частині заборгованості по заробітній платі, а саме за: червень 2014 р. 2218,00 грн.; липень 2014 р. 2528,00 грн.; серпень 2014 р. 1834 грн.; жовтень 2014 р. 123 грн. Та вказав, що заборгованість за вересень складає 213 грн., а не 1118,23 грн. як вказано у позовній заяві, тому що у вересні 2015 року на банківську карту ОСОБА_1 було перераховано 905,23 грн за листом непрацездатності від вересня 2014 року. Таким чином, заборгованість по заробітній платі складає 6916,00 грн.

Також зазначив, що середній заробіток за затримку розрахунку сплачується лише у випадку вини роботодавця. В звязку з проведенням АТО, з липня 2014 року всі фінансово-банківські організації в м. Луганськ припинили свою діяльність, тому провести виплати заробітної плати працівникам було неможливо. А реєстрація ДП «Луганськвугілля» за адресою: м. Київ, пров. Приладний, 2-А, відбулась лише 16.12.2014 року. Крім того, представник відповідача зазначив, що ВП «Шахта імені Артема» ДП «Луганськвугілля» є планово-збитковим підприємством, постійно працює в умовах гострого дефіциту обігових коштів та знаходиться в скрутному фінансовому стані, тому вини роботодавця за затримку розрахунку при звільненні працівника немає.

Стосовно індексації на суми компенсації за затримку розрахунку при звільненні відповідач заперечив та вказав, що така індексації не підлягає, а компенсація за порушення термінів виплати заробітної плати нарахована невірно, тому що коефіцієнт для визначення суми компенсації за затримку виплати заробітної плати змінюється невірно.

Позивач в судове засідання не зявилась, про час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином, в позовній заяві просила здійснити судовий розгляд без її участі.

Представник відповідача будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання згідно ст. 74 ЦПК України, до суду також не зявився, причин неявки не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання до суду не направив, тому суд вважає можливим провести судове засідання без участі осіб, що не зявились за наявними поданими сторонами доказами, ухваливши по справі відповідно до ст.ст. 224-226 ЦПК України заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в період з 03.03.2014 року по 24.11.2014 року працювала на ВП «Шахта імені Артема» ДП «Луганськвугілля» на посаді майстер виробничого навчання і бухгалтер, що підтверджується копіями наказів в.о. директора ВП «Шахта імені Артема» ДП «Луганськвугілля» від 03.03.2014 року № 233-і про прийняття на роботу та від 24.11.2014 року № 942-к про звільнення.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. 116 КЗпП України.

ОСОБА_2 з ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до довідки № 344 виданої ВП «Шахта імені Артема» ДП «Луганськвугілля» від 24.11.2014 року, виданої ОСОБА_1 її заборгованість по заробітній платі станом на 01.11.2014 року складає за: червень 2014 р. 2218,00грн.; липень 2014 р. 2528,00 грн.; серпень 2014 р. 1834 грн.; вересень 2014 р. 1118,23грн.; жовтень 2014 р. 128,00 грн., а всього 7821,23 грн. Проте, згідно довідки № 211 ВП «Шахта імені Артема» ДП «Луганськвугілля» від 23.11.2015 року вбачається, що позивачу у вересні 2015 року було виплачено 905,23 грн. за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності на підставі лікарняного листка за вересень 2014 року, таким чином заборгованість за вересень 2014 року складає 213,00 грн., а тому суд визнає доведеною суму загальної заборгованості по виплаті заробітної плати в сумі 6916,00 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Стосовно виплати середнього заробітку за весь час затримки слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2 ст. 117 КЗпП).

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Враховуючи зазначені положення, суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо функціонування ДП «Луганськвугілля» в умовах гострого дефіциту обігових коштів, того, що підприємство є планово-збитковим та перебування його у скрутному становищі внаслідок незбалансованої цінової політики на вугільну продукцію як на обставину, що виключає його вину у невиплаті заробітної плати позивачу при звільненні. Однак, суд враховує, те що ВП «Шахта імені Артема» територіально знаходиться в Луганській області в зоні проведення антитерористичної операції, а ДП «Луганськвугілля» змінило державну реєстрацію місцезнаходження юридичної особи з м. Луганськ на адресу м. Київ, пров. Приладний, буд. 2-А лише 16.12.2014 року. Тому таку вину в бездіяльності по виплаті нарахованої, але не виплаченої заробітної плати можна вважати лише з 17.12.2014 по день розгляду справи, тобто 22.12.2015 року.

Суд також визнає вказані обставини поважними причинами пропуску звернення до суду за захистом своїх прав позивачем, а також ті обставини, що у січні 2014 року ОСОБА_1 було зясовано змінену юридичну адресу відповідача, у червні 2015 року вона зверталась до Лисичанського міського суду Луганської області, яким було повернуто її позовну заяву. Також 22.07.2015 року позивач зверталась до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу, однак лише 27.10.2015 року нею було отримано ухвалу про відмову у видачі судового наказу, а тому такі строки вважаю пропущеними з поважних причин, які підлягають поновленню в частині вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки здійснення розрахунку при звільненні, оскільки вимоги в частині стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати та індексації такої суми строків позовної давності не містять.

Слід зазначити, що вираховуючи вказану суму середнього заробітку, суд виходив з вимог абз. 4 п. 2 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року (далі Порядок), який визначає, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

ОСОБА_2 п. 8 розділу 3 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Також згідно цього пункту визначено, що середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, що за розрахунком суду, та відповідно до довідки про середню заробітну плату (дохід) ОСОБА_1 № 345 від 24.11.2014 року становить 123 грн. 80 коп. в день.

Враховуючи вищевикладене, заборгованість по виплаті середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з вини роботодавця за період з 17.12.2014 року по 22.12.2015 року включно, що складає 253 робочих днів становить (253 х 123,80 грн.) 31321,40 грн.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. ОСОБА_2 ВССУ від 07.05.2013 № 708/0/4-13 «Про індексацію заробітної плати» індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою і, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Тому у звязку з непроведеним вчасно розрахунком по виплаті заробітної плати, та зростанням індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги за період з 25.11.2014 року по 22.12.2015 року, що становить 1,466 (146,6 %), з відповідача також підлягає стягненню сума індексації заборгованості по заробітній платі за вказаний період, що становить (6916,00 грн. / 100 * 46,6) 3222,86 грн.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню в тому обсязі, які зазначені в обґрунтуванні цього рішення, а саме з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку і індексації суми заборгованості по заробітній платі, що загалом становить 41460 (сорок одна тисяча чотириста шістдесят) грн. 26 (двадцять шість) коп.

ОСОБА_2 ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору, то відповідно до ст. 88 ЦПК України, його слід стягнути з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної частини, а саме у розмірі 414 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 47, 116, 117, КЗпП України, ст. 267 ЦК України, ст. 34 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 4, 5 Закону України «Про судовий збір», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст.ст. 10, 57, 60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля» (код ЄДРПОУ 32473323) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, борг по виплаті нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01.06.2014 року по 24.11.2014 року в сумі 6 916,00 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 17.12.2014 року по 22.12.2015 року в сумі 31 321,40 грн., та індексацію суми заборгованості по заробітній платі за період з 25.11.2014 року по 22.12.2015 року в сумі 3222,86 грн., а загалом 41 460 (сорок одну тисячу чотириста шістдесят) грн. 26 (двадцять шість) коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 414 грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя