Рішення № 54717509, 03.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 451/998/15 Головуючий у 1 інстанції: Крет А.І.

Провадження № 22-ц/783/6848/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Т. І.

Категорія: 55

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.

суддів: Тропак О.В., Федоришина А.В.

з участю секретаря Іванової О.О.,

з участю ОСОБА_2,ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «ТІК» на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 7 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства «ТІК», про стягнення заборгованості, компенсації, моральної шкоди, судових витрат,-

в с т а н о в и л а:

11 серпня 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини доходу у вигляді заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати, відшкодування моральної шкоди та судових витрат. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що з 22 лютого 2011 року перебуває в трудових відносинах з відповідачем і працює головним бухгалтером. Зазначає, що переважно заробітна плата за виконану роботу їй виплачувалася своєчасно. З серпня 2012 року заробітна плата в установленому законом порядку не виплачувалася. Вказує, що у звязку з порушенням строків виплати заробітної плати, на яку вона розраховувала, змушена була постійно відмовляти собі у задоволенні багатьох потреб. Вимушена позичати кошти для забезпечення свого життя, що ставило її у принизливе становище, завдавало душевних страждань. Просить позов задовольнити та стягнути з відповідача на її користь заборгованість у розмірі 19 867,60 грн., з яких: 10 938,91 грн. - заборгованість із заробітної плати, 6 928,69 грн. - компенсація втрати частини доходу у вигляді заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати та 2 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 7 вересня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «ТІК» на користь ОСОБА_4 заборгованість із заробітної плати в сумі 10938,91 грн.; 6928,69 грн. компенсації втрати частини доходу у вигляді заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати; 1 000 грн. витрат на правову допомогу та 1 000 грн. моральної шкоди. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Комунального підприємства «ТІК» в дохід держави 487,20 грн. судового збору.

Рішення оскаржило Комунальне підприємство «ТІК», посилаючись на те, що судом першої інстанції неправильно визначено суму заборгованості по заробітній платі перед позивачем. Підприємство не має можливості сплатити моральну шкоду та правову допомогу. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди та правової допомоги, стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 9008,50 грн. Вказує,що суд першої інстанції не врахував, що позивач визначила суму заборгованості без врахування податків та обовязкових платежів.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, представник позивача проти її доводів заперечив, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

На підставі ст.ст.11,60,61 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення цим вимогам в повній мірі не відповідає.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Встановлено, що ОСОБА_4 перебуває у трудових відносинах з відповідачем і працює на посаді головного бухгалтера згідно наказу №11-к від 22 лютого 2011 року. Розмір нарахованої позивачеві заробітної плати за період з серпня 2012 року по травень 2013 року становить 10938,91 грн., яка не виплачена і утворилася заборгованість перед позивачем по заробітній платі.

Частиною 1 ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.5 ст.97 КЗпП України та ч.3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобовязань щодо оплати праці.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 115 КЗпП України, ч.1 та ч.2 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством (ст. 34 Закону України «Про оплату праці»).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Статтею 2 цього Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами належить розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обовязкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Суд першої інстанції погодився із правильністю розрахунку заборгованості по заробітній платі в сумі 10938,91 грн. та компенсації втрати частини доходу у вигляді заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати, наведеним у позовній заяві, у розмірі 6 928,69 грн.; та прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення повністю.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції в повному обємі погодитися не може.

В матеріалах справи наявна довідка про розмір нарахованої та невиплаченої позивачеві заробітної плати, яка містить відомості про розмір заробітної плати, що підлягає виплаті з врахуванням податків та обовязкових платежів (а.с.6). До виплати позивачеві за період серпень 2012 року - травень 2013 року належить заробітна плата в сумі 9 008,50 грн. (відповідно по місяцях: 692,09 грн., 1308,76 грн., 1249,59 грн.,1249,59 грн., 711 грн., 725,16 грн., 375,96 грн., 375,96 грн., 375,96 грн. 1944,02 грн.). З врахуванням наведених у цій довідці сум заробітної плати, що підлягає виплаті позивачеві, належить вираховувати і розмір компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати. Компенсація за вказаний період становить 6614,55 грн. (510,76х73,8:100+963,25х73,6:100+919,70х73,6:100+521,87х73,4:100+530,09х73,1:100+275,20х73,2:100+275х73,2:100+275,20х73,2:100+1421,08х73,1:100). Ця сума визначена без врахування податків і обовязкових платежів.

Відтак, у цій частині оскаржуване рішення підлягає зміні зі зменшенням суми стягнення заборгованості по заробітній платі до 9 008,50 грн. та зменшення компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати до 6614,55 грн.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції свої мотиви обмежив тим, що згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Як розяснив Пленум Верховного Суду України у п. 6 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при застосуванні норм Кодексу законів про працю України» щодо порядку розгляду трудових спорів у справах про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові у звязку з виконанням трудових обовязків, суди повинні виходити з того, що за змістом ст. 124 Конституції потерпілий має право звернутися з такими вимогами до суду безпосередньо. Суддя не вправі відмовити особі у прийнятті заяви з такими вимогами лише з тієї підстави, що вона не розглядалася комісією по трудових спорах. Суд, беручи до уваги характер спірних правовідносин сторін та їх тривалість, а також характер правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, погіршення здібностей позивача як потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, та враховуючи інші обставини, які мають істотне значення, прийшов до висновку, що порушення строків виплати заробітної плати позивачу завдало їй моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Спричинену моральну шкоду суд визначив у 1 000 грн.

Колегія суддів з такими висновками суду в цій частині не погоджується та виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 10, 59-61 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження втрат немайнового характеру внаслідок моральних і фізичних страждань, інших негативних явищ, заподіяних їй; наявності шкоди, протиправних дій та причинного звязку між шкодою та такими діями, що призвели до моральних страждань позивача, втрати нормальних життєвих звязків, що викликало вимушені зміни у її житті; що подолання наслідків цих порушень вимагало додаткових зусиль по організації її життя, за що роботодавець повинен понести відповідальність

Є встановленим, що заборгованість по заробітній платі перед позивачем виникла у період серпень 2012 року - травень 2013 року. З цим позовом до суду ОСОБА_4 звернулася 11 серпня 2015 року. До цього часу вона не порушувала питання захисту своїх трудових прав та стягнення належної їй заробітної плати (більше трьох років). На час виникнення заборгованості позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем і працювала на посаді головного бухгалтера, була особою, відповідальною за фінансову діяльність підприємства. Заборгованість по заробітній платі на підприємстві виникла через арешт рахунків у звязку з виконанням рішення господарського суду, що позбавило підприємство можливості своєчасно виплатити заробітну плату, та свідчить про відсутність вини у порушенні строків оплати праці. У звязку з порушенням строків виплати заробітної плати, до виплати позивачеві підлягає компенсація втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати, що можна вважати відновленням порушених прав. У звязку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди та скасування оскаржуваного рішення в цій частині, що буде відповідати засадам розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно ч.1, п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу. В силу вимог ч.1 ст.84 ЦПК України, витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Висновки суду щодо розподілу судових витрат є мотивованими, не спростовуються доводами апеляційної скарги, відповідають вимогам Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». З такими висновками належить погодитися.

Керуючись ч.3 ст. 209, ст. 303, п.2,п.3 ч.І ст.307, ст.ст. 309, 313, ч.2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «ТІК» задовольнити частково.

Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 7 вересня 2015 року в частині стягнення з Комунального підприємства «ТІК» (с.Стоянів Радехівського району Львівської області, вул.Стуса,2, код за ЄДРПОУ 32562161, код за КОАТУУ НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 (80220, с.Стоянів Радехівського району Львівської області) заборгованості із заробітної плати в сумі 10938,91 грн. та 6928,69 грн. компенсації втрати частини доходу у вигляді заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати, - змінити та зменшити суму заборгованості по заробітній платі, яка підлягає стягненню, до 9008,50 грн.(девять тисяч вісім грн. 50 коп.); зменшити компенсацію втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати, яка підлягає стягненню, - до 6614,55 грн. (шість тисяч шістсот чотирнадцять грн. 55 коп.).Сума компенсації частини заробітку визначена без врахування податків та обовязкових платежів.

В частині стягнення моральної шкоди рішення скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: