Постанова № 54717227, 25.12.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/3707/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Скорика С.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи ПАТ "Укрсиббанк" ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

позивача ОСОБА_3до відповідача Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиціїтретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк"про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити діїВ С Т А Н О В И В:

28 серпня 2015 року на адресу Полтавського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 (надалі ОСОБА_3, позивач) до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (надалі Октябрський ВДВС, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 (надалі ОСОБА_4Ю.), згідно з яким, з урахуванням заяви про зміну предмета позову (а.с.85-86), просить:

- скасувати в частині накладення арешту на приміщення №49, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 32/34, постанову Октябрського ВДВС від 06.04.2015 про накладення арешту на все майно ОСОБА_4, підставою для винесення якої стала ухвала Октябрського районного суду міста Полтави від 25.03.2015 про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" (надалі ПАТ "Укрсиббанк") до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості;

- зняти арешт з приміщення №49, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 32/34, який накладений на підставі постанови Октябрського ВДВС від 06.04.2015 про накладення арешту на все майно ОСОБА_4, яка винесена на підставі ухвали Октябрського районного суду міста Полтави від 25.03.2015 про забезпечення позову ПАТ "Укрсиббанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості;

- зобов'язати Октябрський ВДВС зняти арешт з нерухомого майна: приміщення №49, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 32/34 на підставі постанови Октябрського ВДВС від 06.04.2015 про накладення арешту на все майно ОСОБА_4, підставою для винесення якої стала ухвала Октябрського районного суду міста Полтави від 25.03.2015 про забезпечення позову ПАТ "Укрсиббанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що протиправними діями відповідача порушено його права як іпотекодержателя, оскільки позивач має пріоритетне право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки перед іншими особами, а існуючий арешт майна позбавляє можливості позивача реалізувати своє право.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2015 залучено до участі у справі у якості третьої, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПАТ "Укрсиббанк".

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника (а.с.39). У наданих до суду письмових запереченнях відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог та посилався на те, що арешт на спірне нерухоме майно накладено у зв'язку з надходженням ухвали Октябрського районного суду міста Полтави від 25.03.2015 у справі №2/554/1157/2015 про забезпечення позову ПАТ "Укрсиббанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Представник третьої особи ПАТ "Укрсиббанк" у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі. У письмових запереченнях ПАТ "Укрсиббанк" посилалося на те, що 05.09.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту №11391448000, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_4 кредит в іноземній валюті у розмірі 480000,00 доларів США; з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_4 передано в іпотеку ПАТ "Укрсиббанк" трьохкімнатну квартиру №49, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 32/34, яка є власністю останнього. Третя особа зазначає, що пріоритетним обтяжувачем нерухомого майна є ПАТ "Укрсиббанк", оскільки договір іпотеки між банком та ОСОБА_4 укладений 05.09.2008, водночас, позивач уклав договір іпотеки з ОСОБА_4 28.04.2015 (а.с.105-107).

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представників позивача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 25.12.2014 між ОСОБА_3 (позикодавець) та ОСОБА_4 (позичальник) укладений договір позики грошей, за умовами якого позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв у власність суму в гривні, а саме: 2365500,00 грн еквівалентну 150000,00 доларів США, з зобов'язанням забезпечити позику майном, а саме: нежитловим приміщенням загальною площею 69,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 32/34, приміщення 49, та повернути суму в гривнях еквівалентну 150000,00 доларів США у визначенні договором строки (а.с.11).

28.04.2015 між ОСОБА_3 (іпотекодержатель) та ОСОБА_4 (іпотекодавець) для забезпечення виконання вищевказаного договору позики укладений договір іпотеки, згідно з яким в іпотеку передано майно: нежитлове приміщення, загальною площею 69,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 32/34, приміщення 49. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером 614 (а.с.7-9).

29.04.2015 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений договір про внесення змін до договору позики, укладеного між ними 25.12.2014, відповідно до якого пункти 1 та 7 договору викладено в новій редакції, а саме: сума грошового зобов'язання збільшена до 4731000,00 грн, що еквівалентно 300000,00 доларів США, та строк виконання договору збільшився до 29.05.2015 (а.с.12).

Того ж дня сторонами укладений договір про внесення змін до договору іпотеки від 28.04.2015, відповідно до якого пункт 2 договору іпотеки викладений у новій редакції, а саме: збільшився строк виконання договору до 29.05.2015 та сума грошового зобов'язання 300000,00 доларів США (а.с.10).

03.04.2015 державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 47095446 з примусового виконання ухвали Октябрського районного суму м. Полтави від 22.03.2015 у справі №554/1211/15-ц (провадження 2/554/1157/2015) про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ПАТ "Укрсиббанк" до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості у розмірі 391669,70 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.01.2015 становить 6171917,42 грн та 73166,60 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості (а.с.53).

06.04.2015 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 у межах суми звернення стягнення 6245084,02 грн (а.с.50).

На думку позивача, винесенням постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.04.2015 порушено його право як іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частини 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Суд зазначає про те, що постанова державного виконавця Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2015 з примусового виконання ухвали Октябрського районного суму м. Полтави від 25.03.2015 у справі № 554/1211/15-ц про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ПАТ "Укрсиббанк" до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості у розмірі 391669,70 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.01.2015 становить 6171917,42 грн та 73166,60 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості (а.с.15) є чинною, матеріали справи не містять доказів оскарження даної постанови та відсутні рішення про її скасування.

Згідно з положеннями статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

На виконання вимог ухвали Октябрського районного суму м. Полтави від 25.03.2015 у справі № 554/1211/15-ц та відповідно до положень статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ 06.04.2015 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 у межах суми звернення стягнення 6245084,02 грн (а.с.50).

Відповідно до частини восьмої статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

За приписами статті 1 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 №898-IV іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У частині першій статті 3 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначав, що на приміщення №49, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 32/34, на яке, зокрема, накладено арешт оскаржуваною постановою, ОСОБА_3 як іпотекодержатель відповідно до договору іпотеки від 28.04.2015 має право задовольняти забезпечені договором вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Проте суд не погоджується з даним твердженням, оскільки вказане спростовується наданими ПАТ "Укрсиббанк" документами.

Так, у матеріалах справи міститься договір про надання споживного кредиту №11391448000 від 05.09.2008 (надалі кредитний договір), укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_4, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_4 кредит в іноземній валюті у розмірі 480000,00 доларів США (а.с.117-124).

У судовому засіданні представник ПАТ "Укрсиббанк" пояснив, що до 21.12.2009 ПАТ "Укрсиббанк" мав назву Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк".

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 05.09.2008 між ОСОБА_4 (іпотекодавець) та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки, згідно з яким передано в іпотеку ПАТ "Укрсиббанк" трьохкімнатну квартиру №49, загальною площею 68,50 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 32/34, яка є власністю ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 05.09.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером №2486 (а.с.125-127).

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 576 цього Кодексу передбачено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (частини 1, 2, 4 статті 577 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек № 20636190 до Державного реєстру іпотек внесено реєстраційний запис, параметри якого є: обєкт обтяження квартира, АДРЕСА_1, іпотекодержатель АКІБ "УкрСиббанк", дата та час реєстрації 05.09.2008 14:48, реєстратор приватний нотаріус, реєстраційний номер 7864474 (а.с. 128).

Відповідно до частини шостої статті 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Статтею 9 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець, зокрема має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку.

Стаття 13 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об'єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об'єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку.

У судовому засіданні представник ПАТ "Укрсиббанк" зазначив, що ОСОБА_4 не звертався до банку та не отримував дозволу на передачу майна в наступну іпотеку.

Частина сьома статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Враховуючи, що договір іпотеки, укладений між позивачем та ОСОБА_4 28.04.2015 та зареєстрований у реєстрі того ж дня за № 614, а договір іпотеки між ПАТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_4 укладений 05.09.2008 та зареєстрований у реєстрі того ж дня за № 2490, то пріоритетним обтяжувачем нерухомого майна є ПАТ "Укрсиббанк", за заявою якого Октябрським районним судом міста Полтави винесено ухвалу від 25.03.2015 у справі № 554/1211/15-ц про забезпечення позову ПАТ "Укрсиббанк" до ОСОБА_4Ю, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Крім того, суд зазначає, що договір іпотеки від 28.04.2015 укладено після винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Отже, ОСОБА_3 не є пріоритетним обтяжувачем по відношенню до нерухомого майна, на яке державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ накладено арешт постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 06.04.2015.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, при цьому, матеріали справи в повній мірі підтверджують, що відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених законом. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 29 грудня 2015 року.

СуддяТ.С. Канигіна