Постанова № 54717194, 07.12.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5815/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2015 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Танцюра К.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 нотаріуса Київського нотаріального округу м.Києва ОСОБА_3, за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор плюс про визнання неправомірним та скасування рішення, визнання неправомірним та скасування запису про право власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 нотаріуса Київського нотаріального округу м.Києва ОСОБА_3, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор плюс (далі ТОВ ФК Вектор плюс) з позовними вимогами про визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.06.2015р. на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ Факторингова компанія Вектор плюс визнання неправомірним та скасування запису про право власності від 19.06.2015р. на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 за ТОВФакторингова компанія Вектор плюс.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 17.04.2008р. між нею та ВАТ «Сведбанк» був укладений кредитний договір №0315/0408/71-074, у відповідності до якого позивач отримала грошові кошти у вигляді кредиту для придбання квартири за адресою: АДРЕСА_2. Також, позивач зазначала, що 22.04.2008р. нею було укладено договір купівлі-продажу зазначеної квартири та договір іпотеки №0315/0408/71-074-Z-1, у відповідності до якого вона передала іпотекодержателю ВАТ«Сведбанк» квартиру за адресою: АДРЕСА_2. ОСОБА_1 в адміністративному позові зазначала, що між ТОВ ФК Вектор плюс, який зазначав себе як правонаступника ПАТ «Сведбанк», та нею існував судовий спір відносно суми заборгованості, однак ухвалою Жовтоводського районного суду Дніпропетровської області від 12.08.2015р. у справі №0414/3070/2012 позовну заяву ТОВ ФКВектор плюс про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором у розмірі 715 521грн. було залишено без розгляду. Позивач зазначала, що всупереч ч.2 ст.24 Закону України «Про іпотеку» жодних повідомлень про відступлення права вимоги від банку та товариства відносно укладеного нею з ВАТ «Сведбанк» кредитного договору №0315/0408/71-074 від 17.04.2008р. та договору іпотеки №0315/0408/71-074-Z-1 від 22.04.2008р. не отримувала, а також не отримувала повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки. На думку позивача, приватний нотаріус Київського нотаріального округу м.Києва ОСОБА_3 порушила правила вчинення державної реєстрації прав та їх обтяжень, та, прийнявши оскаржуване рішення, виконала функції які не віднесені до її повноважень, а до компетенції державних реєстраторів прав на нерухоме майно Укрдержреєстру.

Відповідач ОСОБА_2 нотаріус Київського нотаріального округу м.Києва ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у запереченнях на адміністративний позов від 29.09.2015р. № еп/1922/15, згідно яких відповідач зазначає, що оскаржуване рішення прийняте відповідно та у порядку встановленого чинним законодавством України. А саме, на думку відповідача, примусового відчуження майна не було, оскільки при підписанні Договору іпотеки ОСОБА_1 у присутності приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 позивач добровільно передала предмет іпотеки у власність іпотекодержателя. Крім того, відповідач зазначала, що ч.2 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та абз. 6 п. 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. за №868 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, що є похідними від права власності, проводиться після державної реєстрації права власності на таке майно відповідно до вимог цього Порядку, до похідного права від права власності відноситься і іпотека. Відповідач також зазначила, що право власності зареєстроване на підстав ст.37 Закону України «Про іпотеку», оскільки Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набутті права власності на предмет іпотеки.

Третя особа ТОВ ФКВектор плюс вважала необґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 зазначивши, що ВАТ «Сведбанк» відступило ТОВ ФКВектор плюс відповідно до договору факторингу №15 та договору про відступлення прав за іпотечними договорами свої права вимоги до позивача за зобовязаннями по кредитному договору №0315/0408/71-074 та Іпотечному договору. Також, ТОВ ФК Вектор плюс зазначено, що стягнення на предмет іпотеки є способом позасудового врегулювання, яким і скористалось ТОВ ФКВектор плюс надавши відповідачу вичерпний перелік документів необхідних для реєстрації права власності на підставі іпотечного застереження в іпотечному договорі.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 води, АДРЕСА_3, згідно довідки голови ЖБК «Гідробудівельник» від 22.09.2015р. проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.27).

17.04.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0315/0408/71-074 (а.с.167-171)

Згідно п.1.1 кредитного договору від 17.04.2008р. №0315/0408/71-074 Банк зобовязується надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 70 000,00 (Сімдесят тисяч) доларів США на строк з 17.04.2008р. по 16.04.2029р. включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а Позичальник зобовязується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобовязання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором.

22.04.2008р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.(а.с.10)

22.04.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №0315/0408/71-074-Z-1.(а.с.148-149)

Відповідно до п.2 зазначеного договору іпотеки на забезпечення виконання основного зобовязання, Іпотекодавець (ОСОБА_1) передала в іпотеку Іпотекодержателю (Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк») належну їй на праві власності квартиру під номером 113, що знаходиться в м.Одесі по вул. Марсельська 1, належну Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 22.04.2008р. Р№6368, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 22.04.2008р. №2852765.

28.11.2012р. між ПАТ «Сведбанк» (правонаступник ВАТ «Сведбанк») та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу №15 від 28.11.2012р.(а.с.150-163), згідно п.2.1 якого банк відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку.

28.11.2012р. між ПАТ «Сведбанк» (правонаступник ВАТ «Сведбанк») та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами та згідно додатку №1 до зазначеного договору ПАТ «Сведбанк» відступив свої права вимоги заборгованості зокрема з позичальника ОСОБА_1 по кредитному договору від 17.04.2008р. №0315/0408/71-074 ТОВ «ФК «Вектор Плюс».(а.с.165-166)

На адресу позивача направлялось повідомлення ПАТ «Сведбанк» від 14.12.2012р. №0034001 про відступлення ТОВ ФК Вектор плюс права вимоги заборгованості по Кредитному договору №0315/0408/71-074 від 17.04.2008р. (а.с.92 )

Як свідчать матеріали справи, заочним рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17.07.2014р. по справі №0414/3070/2012 за цивільним позовом ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №0315/0408/71-074 від 17.04.2008р. було задоволено позовні вимоги та стягнуто з ОСОБА_1 715521,00грн. (а.с.14-15)

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22.10.2014р. №0414/3070/2012 заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 17.07.2014р. у цивільній справі №0414/3070/2012 за позовною заявою ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено та заочне рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17.07.2014р. скасовано і призначено справу до розгляду в загальному порядку.(а.с.19)

12.08.2015р. Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області по справі №0414/3070/2012 позовну заяву ТОВ ФК Вектор плюс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було залишено без розгляду (а.с.20).

19.06.2015р. ТОВ ФК Вектор плюс як іпотекодержатель звернулося до ОСОБА_2 нотаріуса Київського нотаріального округу м.Києва ОСОБА_3 з заявою №11946211 про державну реєстрацію виникнення права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у звязку зі зверненням стягнення на Предмет іпотеки за кредитним договором №0315/0408/71-074 (а.с.178-180).

19.06.2015р. о 12:02год. приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_3 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №22219365, яким за ТОВ ФК Вектор плюс зареєстровано право власності на квартиру, що розташована у АДРЕСА_4, про що було зроблено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10103673 (а.с.181-182).

Також, 19.06.2015р. ТОВ ФК Вектор плюс було надано ОСОБА_2 нотаріусу Київського нотаріального округу м.Києва ОСОБА_3 заяву №11947326 про припинення іпотеки нерухомого майна квартири за адресою: АДРЕСА_1, на задоволення якої нотаріусом було зроблено запис про припинення іпотеки 19.06.2015р. о 12:18год. (а.с. 183-184)

Позивач у адміністративному позові не заперечує наявності у неї заборгованості за вищезазначеним кредитним договором.

Відповідно до положень ч.1 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р.N 1952-IV у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Згідно п.9 ч.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

Так, відповідно до п.4,6 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор: веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону.

Відповідно до п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 868 від 17.10.2013р., державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Згідно п.2 Порядку нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Тобто, нотаріус може діяти як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст.34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо); вживають заходів щодо охорони спадкового майна; видають свідоцтва про право на спадщину; видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя; видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися; провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме; видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса; накладають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації; засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; засвідчують справжність підпису на документах; засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу; посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту; посвідчують факт, що фізична особа є живою; посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці; посвідчують час пред'явлення документів; передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам; приймають у депозит грошові суми та цінні папери; вчиняють виконавчі написи; вчиняють протести векселів; вчиняють морські протести; приймають на зберігання документи.

Згідно п.15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);2) повноважень заявника;3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на

нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення

вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному

договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими

наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Так, відповідно до п.12.3.1 Договору іпотеки №0315/0408/71-074-Z-1 від 22.04.2008р. було передбачено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобовязання у порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з п.11 зазначеного Договору іпотеки сторони дійшли згоди, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на Предмет іпотеки в разі, якщо на день, визначений Основним зобовязанням, Іпотекодавець не поверне Іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, платежі та санкції, що передбачені та/або випливають з Основного зобовязання, а також в інших випадках, передбачених Основним зобовязанням та цим Договором, в тому числі у випадку одноразового прострочення Основного зобовязання (як основного боргу так і процентів за ним).

При настанні зазначених у абзаці першому цього пункту договору випадків Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення Основного зобовязання та зобовязань, передбачених цим Договором, у не менш ніж тридцятиденний строк, та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до умов цього Договору.

Відповідно ст.35 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003р.

№898-IV у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

01.11.2014р. за №01/11-14 ТОВ ФК Вектор плюс було направлено за ОСОБА_1. повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки (а.с.176). згідно зазначеного повідомлення ТОВ ФК Вектор плюс повідомило ОСОБА_1 про те, що ТОВФК Вектор плюс придбало право вимоги заборгованості по Кредитному договору №0315/0408/71-074 від 17.04.2008р. на підставі договору факторингу №15 від 28.11.2012р., укладеному з АТ «Сведбанк», є іпотекодержателем нерухомого майна, що є предметом договору іпотеки № 0315/0408/71-074-2-1 від 17.04.2008р., яким забезпечено виконання зобовязань по зазначеному кредитному договору; повідомило про суму боргу за кредитним договором, що станом на 19.11.2014р. склав 102931,30 дол. США. та повідомило, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс» має намір набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання або звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від власного імені квартиру, заг. пл.- 62,3кв.м, ж. пл. - 44,1кв.м; АДРЕСА_5 будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу або зареєструвати право власності на вказаний предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку». ТОВ ФК Вектор плюс повідомило ОСОБА_1 про можливість погасити заборгованість за Кредитним договором №0315/0408/71-074 від 17.04.2008р. протягом 30-ти днів з моменту отримання даного листа або повідомити про свій намір купити предмет іпотеки і набути переважне право на його придбання та повідомило що у разі відсутності протягом зазначеного строку повідомлення про намір погасити заборгованість за Кредитним договором №0315/0408/71-074 від 17.04.2008р. чи викупити майно за його оціночною вартістю, ТОВФК Вектор плюс має намір набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення вказане поштове відправлення з повідомленням про намір звернути стягнення на предмет іпотеки було вручено ОСОБА_1 особисто 04.12.2014р. за місцем проживання ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.27,173).

Відповідно до п.106 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009р. передбачено, що під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.

При цьому, відповідно до зазначеного пункту Правил, на який посилається позивач, одержувач розписується та зазначає прізвище на бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто", внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Враховуючи те, що на бланку повідомлення про вручення поштового відправлення такої позначки не було, доказом отримання поштового відправлення є відповідна відмітка про це працівника поштового зв'язку.

Суд вважає помилковими посилання представника позивача на те, що відповідачем протиправно прийнято оскаржене рішення про державну реєстрацію права власності у звязку із відсутністю повноважень та всупереч наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013р. №607/5 згідно якого такі дії повинні бути вчинені державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру враховуючи наступне.

Так, п.1 наказу Міністерства юстиції України «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» від 02.04.2013р. №607/5

встановлено, що у разі подання до територіальних органів Мінюсту, посадовим особам органів місцевого самоврядування, адміністраторам центрів надання адміністративних послуг, нотаріусам заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший субєкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець (крім випадків державної реєстрації права власності на підставі рішень судів у справах про спадкування); на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; на підприємства як єдині майнові комплекси; на новосформовані земельні ділянки лісогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, водного та природно-заповідного фонду загальною площею понад 1 га; на земельні ділянки загальною площею понад 1 га, які відводяться за рахунок земель лісогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, водного та природно-заповідного фонду (у тому числі із зміною цільового призначення); на підставі договорів про інвестування та/або договорів про спільну діяльність, однією із сторін у яких є держава в особі органу управління майном або територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування або підприємства, установи, організації державної чи комунальної форми власності (крім випадків державної реєстрації права власності на обєкти житлової нерухомості за фізичними особами); на обєкти нерухомого майна загальною площею понад 5000 кв. метрів, що розташовані на земельній ділянці, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

Разом з тим, абз. 2,3 п.1 Наказу від 02.04.2013р. №607/5 передбачено, що дія цього наказу не поширюється на випадки подання заяв щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, реєстрація яких проведена до 01 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення та державної реєстрації права власності на нерухоме майно одночасно із заявами щодо державної реєстрації похідних від права власності речових прав на нерухоме майно, реєстрація яких проведена до 01 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Крім того, суд вважає що посилання нотаріуса в оскарженому рішенні на постанову Кабінету Міністрів України від 22.06.2011р. №703, яка втратила чинність, не є підставою для його скасування з урахуванням того, що у ньому зазначено про те, що відповідач керувалась ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України та був чинним на момент прийняття рішення.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 -відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову застосовані ухвалою суду від 25 вересня 2015 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.О. Танцюра