Ухвала суду № 54710313, 30.09.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/2780/2015 Головуючий 1 інст. Сенаторов В.М.

Справа № 640/10262/14-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: інші

У Х В А Л А

іменем України

30 вересня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого, судді - Кіся П.В.,

суддів: - ОСОБА_1, - ОСОБА_2,

за участю секретаря - Прийміч А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2015 року та додаткове рішення Київського районного суду м.Харкова від 02 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи підприємця ОСОБА_5 про розірвання договору і стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом «Про захист прав споживачів» (стягнення заборгованості) до фізичної особи підприємця (далі ФОП) ОСОБА_5 і, уточнивши позовні вимоги, просив розірвати укладений ним та ФОП ОСОБА_5 договір поставки від 15.06.2011 року і стягнути з ФОП ОСОБА_5 155000 грн., вказуючи, що за умовами вказаного договір ФОП ОСОБА_5 зобовязалася поставити йому будівельний брус у кількості 89 м.куб. на суму 387150 грн. Для виконання умов договору він (позивач) товарним чеком №1 від 15.06.2011 року сплатив відповідачу у якості передоплати 155000 грн. У подальшому він (позивач) відмовився від виконання договору і оплати решти суми за договором, так як відпала необхідність поставки товару на обєкт по вул..Батумська 4 в м.Харкові, чого він не міг раніше передбачити, однак відповідач ОСОБА_5 відмовляється повернути йому здійснену 15.06.2011 року передоплату у розмірі 155000 грн.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 12 лютого 2015 року та додатковим рішення цього ж суду від 02 липня 2015 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до фізичної особи підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_5 про розірвання договору та стягнення заборгованості.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 просив на рішення суду першої інстанції скасувати, як незаконні та ухвалені з порушенням норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Обґрунтовуючи скаргу, апелянт вказує, що суд безпідставно відхилив його доводи про невиконання відповідачем зобовязань за договором поставки деревяного брусу на загальну суму 387150 грн., укладеним 15.06.2011 року, який відповідач не виконав, та ухилення відповідача від повернення попереднього платежу у сумі 155000 грн.

ОСОБА_4 вважає, що відповідач та її представник не надали належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про повернення грошових коштів.

Також представник позивача вказував, що висновки суду в частині пропуску строку позовної давності не відповідають обставинам справи, оскільки позовну заяву до суду було подано через пошту в межах трирічного строку позовної давності, однак суд цю обставину залишив поза увагою.

Відповідач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 проти апеляційної скарги заперечували, стверджуючи, що договір поставки будівельного брусу дійсно не виконано, але не з вини ОСОБА_5 і отримані нею 155000 грн. у якості часткової попередньої оплати вартості договору були повернуті ОСОБА_3, доказом чого є власноручно написані ним розписки про отримання грошових коштів у сумі 7000 доларам США 11.09.2011 року і 260000 російських рублів 13.09.2011 року.

Крім того, представник відповідача вказувала на те, що спірні правовідносини ніякого відношення до Закону України «Про захист прав споживачів», на який посилався ОСОБА_3, не мають, що справа взагалі повинна розглядатися господарським судом, оскільки спірні правовідносини виникли між субєктами господарської діяльності, так як договір поставки від 15.06.2011 року, укладений ОСОБА_3 (рівно, як і інші укладені з ним договори) не з метою задоволення особистих потреб фізичної особи, а в комерційних цілях, оскільки ОСОБА_3 є керівником і засновником ТОВ «Стиль Хаус», зареєстрованого по просп.Леніна 40 в м.Харкові, яке є представником фінського заводу LAMECO і займається будівництвом деревяних будинків, котеджів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що зявилися, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.

Судом встановлено, а сторони не заперечують, що 15 червня 2011 року ними укладено договір поставки №1, за умовам якого приватний підприємець ОСОБА_5 зобовязалася виготовити і поставити на будівельний майданчик по вул..Батумській 4 в м.Харкові будівельний брус багатошаровий обсягом 89 м.куб. загальною вартістю 387150 грн. При цьому, за умовами договору (п.6) замовник, тобто ОСОБА_3 зобовязався здійснити попередню оплату у розмірі 50% вартості поставляє мого товару, що становить 193575 грн. на протязі 3-х банківських днів від моменту підписання договору.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції призначалася судово-почеркознавча експертиза у звязку з запереченнями представника відповідача підписання відповідачем ОСОБА_5 тексту наданого позивачем договору і товарного чеку на 155000 грн. , яка проведена не була у звязку з несвоєчасним поданням відповідача ОСОБА_5 до суду зразків підпису. Одночасно з направленням до суду зразків підпису відповідач ОСОБА_5 подала копію розписок ОСОБА_3 про отримання за договором поставки №1 від 15 червня 2011 року 7000 доларів США, а 13.09.2011 року 260000 рублів. (а.с.88).

Представником відповідача до суду також було подано заяву про застосування строку позовної давності.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 пояснила, що з керівником будівельної фірми ОСОБА_3 укладала декілька договорів, жодних претензій щодо виконання умов договору раніше не виникало, вважала, що документів відносно обставин виконання договору поставки від 15.06.2011 року не збереглося, а тому її представник заперечувала факт укладення договору та отримання передоплати. Однак у подальшому, після призначення судом експертизи знайшла записи, які підтверджують повернення ОСОБА_7 отриманої 15.06.2011 р. передоплати, а тому вважає, що вона перед ОСОБА_3 ніяких зобовязань та боргів не має.

Позивач ОСОБА_3 ні в суд першої інстанції, а ні в судові засідання апеляційної інстанції жодного разу не зявився, письмових пояснень також не надав.

Представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 заперечив повернення відповідачем передоплати, стверджуючи, що подані відповідачем ОСОБА_5 до суду першої інстанції копії розписок, а в суді апеляційної інстанції - їх оригінали, не є належним доказом, оскільки виконані не на бланку про рух грошових коштів, які зазвичай застосується відповідно до положень про бухгалтерський облік, а на звичайному листку паперу з блокноту.

В порядку забезпечення дотримання вимог, передбачених ст.10 ЦПК України, представнику позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції було розяснено сутність засад змагальності у цивільному судочинстві, однак заявляти клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, яка б дала можливість спростувати доводи ОСОБА_5 про повернення нею ОСОБА_3 отриманих 15.06.2011 року 155000 грн. у якості передоплати (авансу), представник позивача відмовився, вважаючи наявних у справі доказів та його доводів достатніми для ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Зважуючи на викладене колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та ухвали рішення про задоволення позову, оскільки позивачем ОСОБА_3 та його представником ОСОБА_8 не доведено обставини, на які вони посилаються як на підставу задоволення позовних вимог, а саме: неповернення ФОП ОСОБА_5 отриманої 15.06.2011р. попередньої оплати за майбутнє виконання договору поставки.

Пунктом 6 Договору поставки від 15.06.2011 року сторони передбачили можливість розрахунків як шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок так і готівкою.

Позивач та його представник не надали доказів про існування іншого договору поставки №1 від 15.06.2011р., а також, що розписка про отримання грошей написана не ОСОБА_3 і підписи в ній від імені ОСОБА_3 вчинені не ОСОБА_3, а іншою особою.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду в частині застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки з відтиску штампу поштового відділення на конверті, у якому знаходилась отримана судом позовна заява ОСОБА_3, вбачається що він здав її на пошту в межах передбаченого ст.257 ЦК України трирічного строку позовної давності, проте вказана помилка суду не є підставою для ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позову.

Судова колегія також відхиляє доводи представника відповідача в тій частині, що вказана справ повинна розглядатися виключно господарським судом з огляду на ознаки приховання ОСОБА_3 фактично підприємницької діяльності при укладенні договору 15.06.2011р. в інтересах ТОВ «Стиль хаус», засновником і керівником якого він являється.

Договір поставки від 15.06.2011р. укладено між ПП ОСОБА_5 і ОСОБА_3 як фізичною особою. Достеменних даних про те, що ОСОБА_3 під виглядом укладення договору особисто фактично приховує укладення угод поставки будівельних матеріалів в інтересах юридичної особи ТОВ «Стиль хаус» відповідачем не надано.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2015 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 липня 2015 року залишити без змін

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно.

Суддя -