Ухвала суду № 54705371, 28.12.2015, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 2-п/331/117/15

№ 331/4847/13-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2015 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі : головуючого- судді Скользнєвої Н.Г., при секретарі Постарнак М.М., за участю представників : заявника - ОСОБА_1, позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі заяву ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду,

В С Т А Н О В И В :

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2013 р. по справі № 2/331/1469/13 позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму боргу за розпискою від 04 травня 2013 року в розмірі 26000, 00 грн., а також судовий збір в сумі 260, 00 грн., а всього 26260,00 грн.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду, відповідач по справі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи з наступних підстав.

По-перше, участі у розгляді справи відповідач не приймав, у зв»язку з чим був позбавлений можливості приймати участь у змагальному процесі, а саме : надавати суду заперечення проти позову, докази на підтвердження своєї позиції, заявляти клопотання, тощо.

По-друге, грошових коштів ОСОБА_3 у ОСОБА_4 в борг не брав і факту укладання договору позики не було, що зможуть підтвердити в суді допитані в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в присутності яких було написано розписку.

В суді заявник вимоги, викладені в заяві, підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених по тексту заяви.

Представник заявника позицію свого довірителя підтримав та просив заяву задовольнити.

Позивач та його представник, кожен в окремості, проти задоволення вимог заявника, викладених в заяві, заперечує з тих підстав, що заочне рішення суду по цивільній справі № 2/331/1469/13 ухвалено судом з дотриманням як процесуального, так і матеріального права.

Суд, вислухавши доводи заявника, його представника, взявши до уваги думки позивача та його представника, кожного в окремості, перевіривши матеріали цивільної справи № 2/331/1469/13, вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з»явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики ОСОБА_4 звернувся до суду 13 червня 2013 року ( а.с. 1-2).

В позові адреса відповідача зазначена, як АДРЕСА_1.

Вказана адреса реєстрації ОСОБА_3 була підтверджена адресно-довідковим сектором Державної міграційної служби України в Запорізькій області 22 червня 2013 р. ( а.с.14).

В суді заявник ОСОБА_3 підтвердив той факт, що з 2006 року він зареєстрований та постійно мешкає за вищевказаною адресою.

В судові засідання, призначені на 02 липня 2013 року та 18 вересня 2013 р., відповідач не з»явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином ( а.с. 7, 17.) Проте, вся поштова кореспонденція, надіслана судом відповідачеві, повернулася на адресу суду з відміткою « закінчений термін зберігання» ( а.с. 11-13, 19-24).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за розпискою прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення ( а.с.27).

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від від 18 вересня 2013 р. позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму боргу за розпискою від 04 травня 2013 року в розмірі 26000, 00 грн., а також судовий збір в сумі 260, 00 грн., а всього 26260,00 грн. ( а.с.28-29).

Супровідним листом суду від 20 вересня 2015 року відповідачеві для відома надіслана копія заочного рішення суду від 18.09.2015 р. ( а.с. 30), яка в подальшому повернулася до суду з відміткою « закінчений термін зберігання» ( а.с. 32-34).

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 229 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення суду повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, а також докази цього.

Жодних доказів щодо обставин, які свідчать про поважність причин неявки в численні судові засідання по даній справі, чи поважності неповідомлення суду причин неявки в ці засідання, до заяви про перегляд заочного рішення відповідачем не додано, як і не надано в суді під час розгляду його заяви.

Надалі, в сенсі ч.1 ст. 232 ЦПК України, у числі обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, можуть бути нові докази або посилання на нові обставини, які спростовують факти, які викладені у заочному рішенні суду.

Так, в заяві про перегляд заочного рішення суду ОСОБА_3 зазначив, що доказами в провадженні він вважав би показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в присутності яких було написано розписку. Ці свідки підтвердять, що грошових коштів від ОСОБА_4 він не отримував і факту укладання договору позики не було.

В суді заявник долучив до матеріалів справи розписку, з якої вбачається, що вже після ухвалення заочного рішення по цій справі, а саме 30 квітня 2014 року ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 2800, 00 грн. та просив вважати її новим доказом по справі.

Так, заочним рішенням суду від 18.09.2013 року встановлено, що згідно розписки від 04 травня 2013 року, у присутності свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_5, ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_3, а ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 26000, 00 грн. ( а.с.3).

Згідно тексту розписки остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено 05 червня 2013 року.

В суді заявник пояснив, що розписку від 04.05.2013 року, на яку посилався позивач, він написав власноручно, у присутності зазначених в ній свідків, проте грошових коштів не отримував, тобто ОСОБА_3 посилається на безгрошовість договору.

Виходячи з положень ч.1 ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

При цьому за змістом ч.2 ст. 1051 ЦК України при укладенні договору позики в письмовій формі ( крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) безгрошовість такого договору не може ґрунтуватись на поясненнях свідків, а може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами ( ч.2 ст. 58, ст. 59 ЦПК України).

Відповідачем ОСОБА_3 в заяві про перегляд заочного рішення суду не вказано на обставини, що розписка була написана відповідачем під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини ( статті 230-233 ЦК), внаслідок чого допускаються в якості доказів пояснення свідків і правочин визнається недійсним.

Отже, докази, на які він посилається, а саме : показання ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в присутності яких було написано розписку, не будуть мати істотного значення для правильного вирішення спору.

Наданий суду в якості письмового доказу документ, з якого вбачається, що ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 30.04.2014 р. грошові кошти в розмірі 2500, 00 грн. також не має істотного значення для правильного вирішення спору, виходячи з позиції заявника у справі про перегляд заочного рішення суду, оскільки вона підтверджує факт того, що ОСОБА_3 у добровільному порядку частково повертає ОСОБА_4 борг за розпискою від 04.05.2013 вже після ухвалення заочного рішення суду від 18.09.2013 р.

Про це свідчить факт написання ОСОБА_4 розписки про отримання грошових коштів від ОСОБА_3 в розмірі 2500, 00 грн. на зворотній стороні розписки від 04.05.2013 року.

Таким чином, в суді встановлено, що заявником не надано суду нових доказів, в заяві відсутні посилання на нові обставини, які б спростовували факти, які викладені судом в заочному рішенні суду.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність сукупності обставин, передбачених ст. 232 ЦПК України, які надають можливості суду скасувати заочне рішення, у зв»язку з чим заява про перегляд заочного рішення суду підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 231, 232 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2013 р. по справі № 2/331/1469/13 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за розпискою від 04 травня 2013 року, залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Згідно до ч.4 ст. 231 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання ухвали суду апеляційної скарги.

Суддя : Н.Г.Скользнєва

28.12.2015