Рішення № 54703511, 19.11.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/159/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 листопада 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого Власова С.О.,

суддів Дроботі В.В., Бисаги Т.Ю.,

при секретарі Рогач О.Я.,

з участю : представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», від імені якого діє ОСОБА_2, на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 12 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі-ПАТ КБ «ПриватБанк») предявило до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 позов про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Позивач зазначав, що 25.01.2008 року між ПриватБанк та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № МКМ0GА0000000001, згідно якого остання отримала кредит в розмірі 26000,00 дол. США зі сплатою 10,8% річних за його користування, з кінцевим терміном повернення 24.01.2028 року.

В забезпечення виконання зобовязань за вказаним кредитним договором ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 25.01.2008 року уклали договір іпотеки б/н згідно якого остання передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме : будинок загальною площею 101,10 кв.м., який розташований за адресою: Ужгородський район, с. Баранинці, вул. Фізкультурна,87, який належить їй на підставі свідоцтва про право власності, виданого Ужгородською районною радою 20.09.1990 року на підставі рішення виконкому Ужгородської районної ради № 82 від 17.05.1990 року.

Взяті на себе зобов»язання, щодо повернення кредиту та відсотків за його користування ОСОБА_4 належним чином не виконує і станом на 22.11.2012 року заборгованість по кредиту складала 41838,40 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ 7,99 грн. складає-334288,85 грн., з яких: 38385,36 дол. США- заборгованість за кредитом,1346,45 дол. США- заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 15,27 дол. США- заборгованість по комісії за користування кредитом,69,23 дол. США- пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, 31,29 дол. США штраф (фіксована частина ) та 1990,81 дол. США- штраф (процентна складова).

Через тривалий розгляд справи у суді заборгованість ОСОБА_4 змінилася і станом на 14.02.2014 року така становить 47068,61 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ 8,63 грн. становить 406202,10 грн., яка складається з наступного:

-38279,39 дол. США заборгованість за кредитом;

-6056,01 дол. США- заборгованість про процентам за користування кредитом:

-197,77 дол. США заборгованість по комісії за користування кредитом;

-2535,44 дол. США- заборгованість по пені за користування кредитом.

У звязку з цим на підставі ст. 31 ЦПК України позивач уточнив позовні вимоги та просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 47068,61 дол. США звернути стягнення на застане майно, виселити відповідачку з будинку, зі знаттям її з реєстраційного обліку у територіальному підрозділі ГУ ДМС України в Закарпатській області, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 12 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено у звязку прийняттям Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті », який набрав чинності 07.06. 2014 року.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позивача. Вказує на те, що суд неправильно застосував матеріальний закон, зокрема не врахував положення закону України «Про іпотеку» та положення ст.ст. 526,527,530,1054 ЦК України.

Представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити із зазначених в скарзі мотивів.

Відповідачка та її представник ОСОБА_5 в судове засідання не з»явилася, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлялась, що не перешкоджає суду на підставі ч.2 ст. 305 ЦПК України розглянути справу в їх відсутності.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та надані до них позивачем додаткової угоди (правочини) № 1 від 30 липня 2008 року та № 2 від 31 серпня 2010 року про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, які перевірено апеляційним судом та долучено до справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Є доведеним, що 25.01.2008 року між ПриватБанк та ОСОБА_4 було укладено вищевказаний кредитний договір, згідно якого остання отримала кредит в розмірі 26000 дол. США із сплатою відсотків за його користування в розмірі 10,8 % річних, з кінцевим терміном повернення 24.01.2028 року, однак остання взяті на себе зобов»язання по поверненню коштів належним чином не виконує у звязку з чим, згідно наданого позивачем розрахунку, правильність якого сторони не оспорюють, її заборгованість перед банком станом на 14.02.20014 року становить 47068,61 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ 8,63 грн. за 1 дол. США становить 406202,10 грн. (101-102,103-109).

Є доведеним, що 25 січня 2008 року ОСОБА_3 (іпотекодавець) та ЗАТ КБ «ПриватБанк» (іпотекодержатель ) уклали договір іпотеки, предметом якого є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна зазначеного в п.35.3 цього договору, а саме: домоволодіння загальною площею 101,1 кв.м. в с. Баранинці, вул. Фізкультурна, буд. № 87 Ужгородського району та земельної ділянки площею 0,08 га за цією ж адресою в забезпечення зобовязань ОСОБА_4 перед іпотекодержателем (а.с.38-44).

Додатковими угодами (правочини ) № 1 від 30 липня 2008 року та № 2 від 31 серпня 2010 року Банк ( позивач ) та ОСОБА_3 (відповідачка) внесли зміни та доповнення до п. 35.2 договору іпотеки № МКМ0GА 00000001 від 25.01. 2008 р. щодо поверненню кредиту, наданого у вигляду не поновлюваної лінії в сумі відповідно 36000,00 дол. США та 36799,30 дол. США на споживчі цілі, а також у розмірі відповідно 4050,00 дол. США та 2925,00 дол. США на сплату страхових платежів, із зазначенням в додаткових угодах конкретних строків сплати.

Згідно положень ст. 526,527,530 ЦК України зобов»язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов»язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У звязку з назначеними порушеннями зобовязань за кредитним договором третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 станом на 24.10.2013 року має заборгованість -46804,51 дол. США.

Відмовляючи в позові місцевий суд послався на довідку Баранинської сільської ради

№ 1644 від 11.11.2014 р., згідно якої вказаний будинок, який є предметом іпотеки, є єдиним місцем проживання ОСОБА_3 та на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів і іноземній валюті».

Відповідно до ст. 309 ЦПК України норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 разом з іншими жильцями проживає в іпотечному будинку (а.с.86).

Положення Закону України про мораторій, на який посилався суд першої інстанції не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки вони регулюються вимогами ст.ст. 33,40 Закону України «Про іпотеку»,ст.109 ЖК Української РСР. Положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як в забезпечення кредитів і іноземній валюті» не скасовують та не зупиняють дію законів, які встановлюють підстави звернення стягнення, а стосуються на стадії примусового виконання судових рішень, цей Закон регулює питання не відповідальності осіб, а правовідносини, повязані з відчуженням нерухомого майна.

З огляду на наведене, вимога позивача щодо звернення стягнення на предмети іпотеки житловий будинок та земельну ділянку підлягає до задоволення.

Щодо виселення відповідачки з житлового будинку, то колегія встановила наступне.

За змістом ч.2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК Української РСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове звільнення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст. 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні.

Таким чином, ч.2 ст. 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Матеріалами справи доведено, що в іпотеку передано житловий будинок, та земельна ділянка, на якій він розміщений, який був придбаний не за рахунок отриманих кредитних коштів, а тому відсутні передбачені законом підстави для виселення ОСОБА_3 із зазначеного будинку без надання їй іншого постійного житла.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає зверненню до виконання після закінчення дії мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року, №1304-VІІ.

Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3 і 4, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

РІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», від імені якого діє ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 12 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором №MKMOGA00000001 від 25 січня 2008 року в розмірі 41838.40 дол.США, що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 22.11.2012 року складає 334288,85 грн., звернути стягнення на будинок загальною площею 101,10 кв.м., який розташований за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с.Баранинці, вул. Фізкультурна, будинок №87 та земельну ділянку площею 0,08 га за цією ж адресою шляхом продажу вказаних предметів іпотеки (на підставі договору іпотеки б/н від 25.01.2008 року) Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», за початковою ціною не нижче ніж 164125,00 грн., тобто за цінами встановленими п.35.5 договору іпотеки від 25 січня 2008 року з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та отримання кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів в організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами дій.

На час дії Закону України № 1304/7 від 03.06.2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» - відстрочити виконання даного рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» ( код ЄДРПОУ: 14360670, р/р: 64993919400001, МФО: 305299) судові витрати у справі в розмірі 365,40 грн. (триста шістдесят пять грн. 40 коп.) судового збору.

В решті вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді :