Ухвала суду № 54703408, 26.11.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/900/15-к

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

26.11.2015 р. м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів: Дацківа В.В. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2, за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_3, прокурів: ОСОБА_4, ОСОБА_5, обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, їх захисників адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_9, виправданого ОСОБА_10 та його захисника адвоката ОСОБА_11, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11кп/777/488/15 за апеляційними скаргами прокурора прокуратури м.Мукачева, обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_6 та захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.07.2015 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець м. Мукачева, вул. Чернишевського, 38/11, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючий, неодружений, судимий 18.09.2009 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області за ч.4 ст. 187 КК України на два роки позбавлення волі, засуджений за ч.2 ст. 187 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 постановлено рахувати з часу його затримання 12.12.2014 року.

Запобіжним заходом ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець та мешканець м.Мукачева, вул. Росвигівська, 3/72, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючий, неодружений, судимий 18.09.2009 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області за ч.4 ст. 187 КК України на пять років позбавлення волі з конфіскацією майна, засуджений за ч.2 ст. 187 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 постановлено рахувати з часу його затримання 12.12.2014 року.

Запобіжним заходом ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою.

Крім того, вироком суду ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець та мешканець м. Мукачева, вул. Жовтнева, 22, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючий, одружений, що має на утриманні малолітню дитину, судимий: 04.11.2010 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області за ч.1 ст. 309 КК України на три роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік; 06.12.2010 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області за ч.1 ст. 309 КК України на три роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік; 25.05.2012 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України на три роки три місяці позбавлення волі, обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України виправданий у звязку з недоведеністю вчинення ним даного кримінального правопорушення.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_10 у виді тримання під вартою скасовано.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь держави 196 грн. 56 коп. судових витрат за проведення товарознавчої експертизи.

Речові докази: касети із відеозаписом слідчих дій постановлено залишити в матеріалах кримінального провадження.

Згідно з вироком, 11.12.2014 року приблизно о 23.30 год., в м. Мукачево по вул. Автомобілістів № 46, ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7, який був у стані алкогольного спяніння, знаходячись на прилеглій території готелю «Тропік», що за вищевказаною адресою, умисно, з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_12, застосувавши відносно нього насильство, яке виразилось в нанесенні потерпілому ОСОБА_12 множинних ударів руками та ногами в область голови, внаслідок чого йому було спричинено легкі тілесні ушкодження, відкрито викрали від ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 6000 гривень, шкіряний гаманець, бувший у використанні, вартістю 105 гривень, мобільний телефон марки «Sony» моделі «Xperia C 2305», бувший у використанні, вартістю 2752 гривні, в середині якого знаходилась картка памяті Micro SD 32 Гб, бувша у використанні, вартістю 182 гривні та 2 сім-картки мобільного оператора «Київстар», вартість яких становить 15 гривень за один стартовий пакет, на суму 30 гривень, на балансовому рахунку одного з яких знаходились грошові кошти на суму 50 гривень.

Зокрема, діючи за спільним умислом на заволодіння майном потерпілих, ОСОБА_6 наніс ОСОБА_12 один удар кулаком правої руки в область лівої частини обличчя, внаслідок чого потерпілий впав на землю та втратив свідомість.

Після цього ОСОБА_6, намагаючись заволодіти майном потерпілого, став витягувати з кишень його куртки гаманець, однак потерпілий ОСОБА_12 почав чинити опір та відштовхувати обвинуваченого ОСОБА_6 Для придушення опору потерпілого, ОСОБА_6 покликав на допомогу ОСОБА_7, який почав наносити потерпілому ОСОБА_12 удари ногою в область голови. Коли потерпілий ОСОБА_12 перестав чинити опір, ОСОБА_6 витяг з кишені його куртки гаманець, у середині якого знаходились гроші. Розкривши гаманець, ОСОБА_6 дістав з нього гроші у сумі 6000 гривень, які поклав до кишені власної куртки, і взяв телефон потерпілого марки «Sony Xperia C 2305».

Заволодівши майном потерпілого, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зникли з місця нападу, заподіявши потерпілому ОСОБА_12 фізичну, а матеріальну шкоду на загальну суму 9 119 гривень.

Крім того, органом досудового розслідування обвинувачувався ОСОБА_10 в тому, що 11.12.2014 року приблизно о 23 годині 30 хвилин, в м. Мукачево, по вулиці Автомобілістів № 46, він, за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, знаходячись на прилеглій території готелю «Тропік», що за вищевказаною адресою, діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння майном потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_12, застосувавши відносно них насильство, яке виразилось в нанесенні потерпілому ОСОБА_12 множинних ударів руками та ногами в область голови, внаслідок чого йому було спричинено легкі тілесні тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я та потерпілому ОСОБА_13 легкі тілесні ушкодження, після чого викрали від ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 6000 гривень, шкіряний гаманець, бувший у використанні, вартістю 105 гривень, мобільний телефон марки «Sony» моделі «Xperia C 2305», бувший у використанні, вартістю 2752 гривні, в середині якого знаходилась картка памяті Micro SD 32 Гб, бувша у використанні, вартістю 182 гривні та 2 сім-картки мобільного оператора «Київстар», вартість яких становить 15 гривень за один стартовий пакет, на суму 30 гривень, на балансовому рахунку одного з яких знаходились грошові кошти на суму 50 гривень, та від потерпілого ОСОБА_13 викрали мобільний телефон марки «Nokia C2-01», бувший у використанні, вартістю 420 гривень, в середині якого знаходилась сім-картка мобільного оператора «Київстар», вартістю 15 гривень, на балансовому рахунку якої знаходились грошові кошти на суму 40 гривень.

Зокрема, діючи за спільним умислом на заволодіння майном потерпілих, під час нападу підозрюваного ОСОБА_6, та ОСОБА_7 на потерпілого ОСОБА_12, звинувачений ОСОБА_10 наніс один удар в область голови потерпілого ОСОБА_13 внаслідок чого останній впав на землю, де в нього з рук випав мобільний телефон марки «Nokia C2-01», а потерпілий відбивався від нападу і побіг до приміщення готелю.

Після того, звинувачений ОСОБА_10, підібравши мобільний телефон потерпілого ОСОБА_13, підійшов до підозрюваних ОСОБА_7, та ОСОБА_6, які на той час, застосувавши до потерпілого ОСОБА_12В насильство, небезпечне для його здоровя, заволоділи його вищевказаним особистим майном, де отримав від ОСОБА_6 гаманець потерпілого ОСОБА_12 для огляду на предмет наявності інших коштів та відшукання платіжних карток, так як вважав, що на них був кредитний ліміт 40 000 гривень.

Заволодівши майном потерпілих, підозрювані ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 зникли із місця нападу, заподіявши потерпілому ОСОБА_12 фізичну та матеріальну шкоду на загальну суму 9 119 гривень, а потерпілому ОСОБА_13 фізичної та матеріальної шкоди на суму 475 гривень.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_9 просить вирок скасувати, кримінальне провадження закрити. Вказує, що вирок постановлений з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на відсутність доказів у матеріалах кримінального провадження, які доводять вину ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України. Зазначає, що ОСОБА_7 нікого не бив, не штовхав, перебуваючи у районі житлового комплексу Росвигово, ОСОБА_6 дав йому телефон, який він наступного дня добровільно видав працівникам міліції. Крім цього зазначає, що в крові ОСОБА_7 було виявлено велику кількість вмісту алкоголю, а тому постає питання, чи міг останній вчинити у такому стані якісь дії. Згідно протоколу огляду місця події, а саме приміщення готельного номеру, де проживали потерпілі знайдено 4 пусті пляшки з-під горілки, що свідчить про кількість вживаних напоїв та відсутність можливості адекватно, послідовно оцінювати події та керувати своєю поведінкою з боку потерпілих осіб та запамятати їх перебіг. Зазначає про розбіжності у показах потерпілого ОСОБА_14

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 просить вирок скасувати, кримінальне провадження закрити за відсутності в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України. Вказує на невідповідність висновків суду, викладеним у вироку фактичним обставинам, оскільки вони не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а також з тих підстав, що суд не взяв до уваги докази, які істотно могли вплинути на його висновки. Зазначає, що попередньої домовленості між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 на вчинення злочину не було. Мети на пограбування потерпілого ОСОБА_15 у ОСОБА_6 взагалі не було, останній визнав, що наносив удари потерпілому ОСОБА_12, однак робив це захищаючись від потерпілого, який першим наніс йому удар. Вказані покази не знаходять суперечностей з показами обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_10, навпаки підтверджуються їхніми показами. Більше того, покази ОСОБА_6 не суперечать показам які дали в судовому засіданні свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 Інших очевидців або доказів в підтвердження обвинувачення, окрім показів потерпілого ОСОБА_12 в кримінальному провадженні не має. Крім цього, судом не було враховано, що ініціатором конфлікту був сам ОСОБА_12 Однак, суд покази дані обвинуваченим ОСОБА_6, обвинуваченими ОСОБА_7, ОСОБА_10 і свідками ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18, які були свідками події до уваги не прийняв. Разом з тим, суд визнав доказами, що підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_6 які були здобуті слідчим під час проведення досудового розслідування, що є порушення вимог кримінально-процесуального законодавства.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати вирок, кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Зазначає на неправильну кваліфікацію органом досудового розслідування його дій. Вказує, що бійка між ним та ОСОБА_12 виникла внаслідок зробленого зауваження останньому з приводу «чіплянь» до неповнолітньої ОСОБА_18 З приводу знайдених у нього речей потерпілого ОСОБА_12 зазначає, що такі опинились у нього випадково і він мав намір вранці повернути їх власникам, однак був затриманий працівниками міліції. Крім цього вказує на незаконні методи слідства з боку працівників Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області та вимагання у нього хабара за непритягнення до кримінальної відповідальності. Крім цього просить змінити йому запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати вирок, кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Заперечує вину у інкримінованому йому злочині. Зазначає, що працівники міліції змушували його зізнаватися у вчиненні розбійного нападу. Крім цього, вказує, на незаконні методи слідства з боку працівників Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області та вимагання у нього хабара за непритягнення до кримінальної відповідальності.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Мукачівського міськрайонного суду від 07.07.2015 року через невідповідність висновків суду викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що спричинило безпідставне та необґрунтоване виправдання ОСОБА_10 та через невідповідність ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених призначеного судом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно виправдав ОСОБА_10 Судом не враховано, що відповідно до показів всіх обвинувачених, свідків та потерпілих, обвинувачений ОСОБА_10 єдиний із трьох обвинувачених перебував на місці нападу, без відому та запрошення потерпілих. Ні ОСОБА_14, ні ОСОБА_19 про його перебування відомо не було і саме його поява та участь у нападі відіграла вирішальну роль у реалізації спільного злочинного умислу обвинувачених. Зазначає, що про присутність ОСОБА_10 на місці вчинення злочину саме в момент його вчинення, а не після, як стверджує обвинувачений, вказала свідок ОСОБА_17 Крім того, при допиті вказаного свідка, сторона захисту, яка його викликала, неодноразово порушила правила прямого допиту, ставлячи свідку навідні питання. Крім того, судом не мотивовано та безпідставно зазначено, що ОСОБА_10 участі у нападі на потерпілого ОСОБА_12 не приймав і майно останнього не викрадав, у звязку із чим, його вина у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 187 КК України не доведена. Факт вчинення розбійного нападу ОСОБА_10, саме за попередньою змовою групою осіб, доводиться сукупністю обставин встановлених під час судового розгляду. Вказує, що під час судового розгляду 06.03.2015 потерпілим ОСОБА_13 надано суперечливі покази щодо обставин справи. Зокрема, спочатку він повідомив, що ОСОБА_10 наніс йому один легкий удар, потім уточнив, що це був і не удар, а поштовх у наслідок якого він упав, в той же час при проведенні слідчого експерименту 14.01.2015 з ним, ОСОБА_13 показав, що йому напереріз рухався ОСОБА_10, який наніс йому удар. Вказує, що покладені в основу висновку суду покази потерпілого ОСОБА_13, суперечать показам свідка ОСОБА_18, яка показала, що бачила як ОСОБА_10 наносив удари руками та ногами ОСОБА_13 Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні злочину в судовому засіданні не визнав. Завдана злочином шкода потерпілому ОСОБА_14 не відшкодована. Судом не прийнято до уваги, що зазначену стороною обвинувачення обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 вчинення злочину особою, яка перебувала у стані алкогольного спяніння та рецидив злочинів. Крім того, судом не враховано негативну характеристику обвинуваченого ОСОБА_7. За таких обставин, суд першої інстанції у порушення ст. 65 КК України не призначив обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.

В доповненні до апеляційної скарги прокурор просить скасувати вирок через істотні порушення вимог кримінального прорцесуального закону. Вказує на те, що в обвинувуальному акті відсутнє висунуте прокурором формулювання обвинувачення.

В запереченні на апеляційну скаргу прокурора обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вказують на необгрунтованість такої, просять залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, виступи обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_6 та їх захисників - адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_9, які підтримали подані ними апеляційні скарги та не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора в частині направлення матеріалів кримінального провадження на новий розгляд; промови прокурорів Сирохман Л.І., Прохорова С.А., які заперечили проти апеляційних скарг обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_6, їх захисників - адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_9 та просили апеляційну скаргу з доповненнями прокурора прокуратури м. Мукачева задовольнити; обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника адвоката ОСОБА_20, які просили вирок суду залишити без змін, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_10, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи сторін, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора прокуратури м. Мукачева, обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_6 та захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, крім іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до вимогст. 314 КПК України, після отримання обвинувального акта суд призначає і проводить підготовче судове засідання, в якому має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогамст. 291 КПК України.

Згідно ч. 1ст. 337 КПК Українисудовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено те, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «ОСОБА_8 проти Росії» від 9 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).

Крім того, право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить формулювання обвинувачення.

В обвинувальному акті зазначено лише фактичні обставини, які встановлені слідчим під час досудового розслідування та міститься вказівка на те, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 саме підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Таким чином, прокурором відповідно до вимог кримінального процесуального закону не сформульовано ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні ними кримінального правопорушення.

Суд першої інстанції на зазначене істотне порушення вимог кримінального процесуального закону уваги не звернув, у підготовчому судовому засіданні не реалізував право прийняти рішення, передбачене п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, натомість за відсутності висунутого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачення, ухвалив щодо них обвинувальний вирок, що є неприпустимим.

Крім цього, вироком суду ОСОБА_10 виправданий за ч. 2 ст. 187 КК України в зв'язку із недоведеністю вчинення ним даного кримінального правопорушення.

В доповненні до апеляційної скарги прокурора ставиться питання про скасування вироку в тому числі і відносно ОСОБА_10

Як на підставу скасування виправдувального вирку відносно ОСОБА_10 прокурор посилається на істотне порушення прав обвинуваченого - відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення, що істотно порушувало прав на захист.

Відповідно до ч. 3 ст. 409 КПК України суд апеляційної інстанції не вправі скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого. Судова колегія вважає, що виправдувальний вирок відносно ОСОБА_10 не може бути скасований з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого, а тому доводи викладені прокурором у доповненні до апеляційної скарги щодо цього обвинуваченого є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції відповідно до положень ч. 2ст. 415 КПК Українине вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого Закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, ретельно, з використанням усіх процесуальних можливостей розглянути доводи, викладені в апеляційних скаргах, зокрема, про правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевірити дані про особу обвинувачених і, дотримуючись вимогКПК України, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.

При вирішенні питання про заходи забезпечення кримінального провадження, колегія суддів прийшла до висновку про те, що частина ризиків, які були підставою для застосування щодо обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відпали. З врахуванням часу перебуванням обвинувачених під вартою (з 13.12.2014 року), даних про їх особу, колегія суддів вважає за можливе, з метою запобігання ризику вчинення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 нових кримінальних правопорушень, застосувати до останніх більш мякий запобіжний захід домашній арешт.

Керуючись ст.ст. 404, 405,407,409,412,415,419 КПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги прокурора прокуратури м.Мукачева, обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_6 та захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.07.2015 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6, обвинувачених за ч.2 ст.187 КК України скасувати.

Матеріали кримінального провадження направити на новий розгляд до Мукачівського міськрайонного суду з стадії підготовчого судового засідання.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 Васильовчииа та ОСОБА_7 у виді тримання під вартою змінити на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заборонити ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишати постійне місце проживання: ОСОБА_6 - м.Мукачево, вул.Чернишевського, 38/11, ОСОБА_7 - м.Мукачево, вул.Росвигівська, 3/72 в нічний період доби - з 20:00 до 08:00 год.

Звільнити ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з-під варти в залі судового засідання.

Зобов′язати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 невідкладно прибути до свого місця проживання; прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту в якому вони проживають, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Визначти строк дії цієї ухвали в частині її застосуання у вигляді домашнього арешту до 26 грудня 2015 року включно.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду в частині направлення матеріалів кримінального провадження до місцевого суду оскарженню не підлягає, ухвала в частині залишення вироку без змін може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: