Ухвала суду № 54700932, 23.12.2015, Решетилівський районний суд Полтавської області

Справа № 546/1274/15-ц

Провадження № 2/546/542/15

У х в а л а

"23" грудня 2015 р. с-ще Решетилівка

Суддя Решетилівського районного суду Полтавської області Беркута Л.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Про ОСОБА_2» про захист прав споживача фінансових послуг, визнання недійсними рамкової Угоди №FW1101.214 від 23 вересня 2008 року, Договору про надання траншу №1101.19621/FW1101.214 від 23 вересня 2008 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ «Про ОСОБА_2» про захист прав споживача фінансових послуг, визнання недійсними рамкової Угоди №FW1101.214 від 23 вересня 2008 року, Договору про надання траншу №1101.19621/FW1101.214 від 23 вересня 2008 року. При поданні позовної заяви до суду позивачем не сплачено судовий збір з посиланням на ч.1 та ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Однак, Законом України № 484-VIII від 22 травня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» із Закону України «Про судовий збір» виключено пункт, який передбачав звільнення позивачів за позовами про захист прав споживачів від сплати судового збору.

Згідно з листом Міністерства юстиції України від 26 грудня 2008 року N 758-0-2-08-19 "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії" у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання.

Крім того, у пункті 4 листа зазначається, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Таким чином, оскільки Закон України «Про судовий збір» є спеціальним нормативно-правовим актом щодо питань сплати судового збору, окрім того норма даного закону, яка встановлює пільги щодо сплати судового збору, є більш пізньою аніж стаття 22 «Закону України «Про захист прав споживачів», зміни до якої внесені останній раз Законом № 3674-VI від 08.07.2011 року, тому застосуванню в даному випадку підлягають саме норми Закон України «Про судовий збір».

З огляду на вищенаведене, зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст. 119, 120 ЦПК України, а саме: до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору, а також не вказано засоби звязку сторін.

Відповідно до ст.121 ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.119-120 ЦПК України постановляє ухвалу про залишення заяви без руху та надає строк для усунення недоліків.

Керуючись ст.121 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Про ОСОБА_2» про захист прав споживача фінансових послуг, визнання недійсними рамкової Угоди №FW1101.214 від 23 вересня 2008 року, Договору про надання траншу №1101.19621/FW1101.214 від 23 вересня 2008 року залишити без руху.

Повідомити позивачу про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви, а саме: надати до суду документ, що підтверджує сплату судового збору та зазначити засоби звязку сторін протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали. Розяснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та йому повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: