Ухвала суду № 54692182, 23.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/824/14-ц Головуючий у І інстанції Дмитренко А. М.Провадження № 22-ц/780/5438/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 23.12.2015

УХВАЛА

Іменем України

23 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Антоненко В.І.,

суддів: Гуля В.В., Ігнатченко Н.В.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2015 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на постанову державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження .

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на постанову державного виконавця міського відділу ДВС ОСОБА_3 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03 червня 2015 року, посилаючись на те, що на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2014 року по справі № 2/357/1094/14 з нього стягнуто на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за споживчим кредитом у сумі 69339,48 грн. 28 травня 2015 року судом видано виконавчий лист, на підставі якого державним виконавцем 03 червня 2015 року було відкрито виконавче провадження ВП № 47700872, боржнику надано право добровільно сплатити борг в 7-ми денний строк з дня винесення постанови, але державним виконавцем 03 червня 2015 року винесено також постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Заявник вважає, що вказану постанову винесено з грубим порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та інших актів законодавства, оскільки боржника фактично позбавлено права добровільно виконати рішення суду. Крім того, згідно приписів правових норм державний виконавець накладає арешт на майно виключно з метою його подальшої обовязкової реалізації для виконання виконавчого документа, однак державний виконавець в даному випадку наклав арешт на майно боржника з метою забезпечення виконання виконавчого документа. Державним виконавцем не встановлено строк вилучення та наступної передачі на реалізацію арештованого майна, державному виконавцю не надано повноважень накладати арешт на майно з метою забезпечення виконання виконавчого документа шляхом заборони його відчуження. Законом «Про виконавче провадження» передбачено відповідний порядок звернення стягнення на майно боржника, а державний виконавець не надав боржнику можливості визначити , на яке майно необхідно в першу чергу звертати стягнення, державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника, тоді як арешт може бути накладений лише в межах суми стягнення. Оскаржувана постанова є незаконною, порушує права та інтереси заявника на вільне володіння, користування та розпорядження його майном, а тому він просив суд визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця від 03 червня 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні ВП№ 47700872.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2015 року скаргу залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду, як постановлену з порушенням норм процесуального права та постановити ухвалу про задоволення його скарги.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з»явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Залишаючи скаргу ОСОБА_2 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що в судове засідання 17 липня 2015 року ОСОБА_2 не з»явився, про час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Повторно в судове засідання 28 липня 2015 року ОСОБА_4 знову не з»явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки на його адресу надіслано повістку про виклик до суду та додатково повідомлено телефонограмою, яку прийняла його мати.

З матеріалів справи вбачається, що в судове засідання 17 липня 2015 року ОСОБА_2 не з»явився, про час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за підписом скаржника (а.с. 17). Повторно в судове засідання 28 липня 2015 року ОСОБА_4 знову не з»явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 23), оскільки на його адресу надіслано повістку про виклик до суду (а.с. 23) та додатково повідомлено телефонограмою, яку прийняла його мати (а.с. 26).

Відповідно до ч.3 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Як передбачено в п.17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», із урахуванням положень статті 11, частини третьої статті 169 та частини другої статті 386 ЦПК у разі повторної неявки до суду заявника чи його представника, які належним чином повідомлені про дату судового засідання, без поважних причин скарга залишається без розгляду відповідно до пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК, що не перешкоджає заявникові повторно звернутися до суду на загальних підставах.

Таким чином, ухвала судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2015 року постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав до її скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст. ст. 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: