Постанова № 54692085, 22.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/6522/15-п Головуючий у І інстанції Левченко А.В.Провадження № 33/780/809/15 Доповідач у 2 інстанції ПолосенкоКатегорія 429 22.12.2015

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 грудня 2015 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Полосенко В.С., за участю: представника Київської митниці ДФС ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2015 року, якою громадянина США ОСОБА_2 ОСОБА_3 Р (CAPONE JASON R), ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою США, м. Нью-Йорк, вул. Парк Авеню Саут, буд. 260, працюючого: директором компанії «Jason Capone»,

визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.471 Митного кодексу України та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень, з конфіскацією вилученої валюти в сумі 8940 (вісім тисяч девятсот сорок) доларів США, -

В С Т А Н О В И В :

За постановою судді, 24 червня 2015 року о 08 год. 05 хв. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу "Відліт" терміналу "D" ДП МА "Бориспіль" громадянин США ОСОБА_2 ОСОБА_3 Р, який відлітав з України до Німеччини, м. Цюріх, літаком а/к «МАУ», рейсом № PS 0471, своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо вивезення за межі митної території України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення.

Після перетину пасажиром «білої лінії», йому було задано запитання щодо наявності в нього готівки, на що він відповів, що має приблизно 10 000 доларів США. Після цього пасажира було запрошено до службового приміщення митниці залу „Відліт терміналу "D" ДП МА „Бориспіль, де ним була видана готівка в розмірі 20 140 доларів США, що знаходились у сумці пасажира.

Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів громадянина США ОСОБА_2 ОСОБА_3 Р готівка належить йому особисто.

З виявленої суми пасажиру ОСОБА_2 ОСОБА_3 Р пропущено 11 200 доларів США. За протоколом про порушення митних правил вилучено 8940 доларів США.

Таким чином, своїми діями громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_3 Р під час проходження митного контролю порушив встановлений ст.366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

Постановою судді Капоне Джейсон Р визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.471 МК України та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень з конфіскацією вилученої відповідно до протоколу про порушення митних правил валюти.

Представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності подав апеляційну скаргу в якій просить постанову судді скасувати. Звільнити громадянина США ОСОБА_2 ОСОБА_3 Р від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.

Повернути громадянину ОСОБА_2 ОСОБА_3 Р вилучені у нього валютні кошти в розмірі 8940 доларів США.

Зазначає, що під час складення протоколу про порушення митних правил посадовими особами відділу митного оформлення було здійснено тиск на ОСОБА_2 ОСОБА_3 Р та обмежено його право на захист. Вказує, що кошти, які знаходились у ОСОБА_2 ОСОБА_3 Р під час проходження ним митного контролю не мали ознак приховування та призначалися для оплати клініки його вагітній дружині ОСОБА_4

На думку апелянта, застосування конфіскації, як предмету порушення митних правил в даному випадку є порушенням положень ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки покладає на ОСОБА_2 ОСОБА_3 Р індивідуальний надмірний тягар.

Також апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника Київської митниці, яка вважає рішення суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, приходжу до наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд має право поновити строк для апеляційного оскарження постанови місцевого суду.

Наведені представником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності причини пропуску строку на подачу апеляційної скарги визнаються судом поважними, у звязку із чим суд вважає за необхідне поновити строк на оскарження постанови суду від 24 червня 2015 року.

Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_2 ОСОБА_3 Р у вчиненні порушення митних правил повністю знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи і стверджується зібраними у справі доказами, а саме протоколом про порушення митних правил від 24 червня 2015 року № 0406/125120104/15; даними протоколу опитування ОСОБА_2 ОСОБА_3 Р; доповідною запискою головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 щодо обставин складання протоколу про порушення митних правил, переліком купюр та описом готівки, вилученої у ОСОБА_2 ОСОБА_3

На підставі зазначених доказів суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що своїми діями ОСОБА_2 ОСОБА_3 Р порушив порядок проходження митного контролю у зонах (коридорах) спрощеного контролю та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.471 Митного кодексу України.

Твердження апелянта про порушення права ОСОБА_2 ОСОБА_3 Р на захист в частині можливості скористатися послугами захисника, під час складання протоколу про порушення митних правил, є не обґрунтованими, оскільки діючим МК України не передбачено обовязок митного органу щодо надання захисника особі, відносно якої складається протокол про порушення митних правил.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 ОСОБА_3 Р було розяснено право мати захисника, проте будь-яких клопотань про залучення захисника при складенні протоколу він не заявляв, а повідомив що на даний момент захисника не потребує.

Згідно ст. 498 МК України, особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Відповідно до протоколу про порушення митних правил та протоколу опитування, ОСОБА_2 ОСОБА_3 Р були розяснені його права і порушень щодо цього допущено не було.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 ОСОБА_3 Р вчинив дане правопорушення не маючи наміру приховувати грошові кошти від працівників митниці, є безпідставними, оскільки субєктивна сторона даного правопорушення характеризується виною у формі, як умислу так і необережності.

Твердження апелянта про те, що вчинене ОСОБА_2 ОСОБА_3 Р правопорушення може визнаватись малозначним не ґрунтується на матеріалах справи. Із урахуванням обставин вчиненого порушення митних правил, виду та розміру предметів порушення митних правил, вчинене ОСОБА_2 ОСОБА_3 Р порушення митних правил не може визнаватись малозначним і не тягне наслідків, передбачених ст.22 КУпАП.

Відповідно до ст. 471 МК України за порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, передбачене накладення стягнення у вигляді штрафу, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено, також з конфіскацією цих товарів.

Згідно з постановою НБУ від 27 травня 2008 року № 148 « Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України» фізична особа-резидент має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро, за наявності документів, що підтверджують зняття готівки з рахунків банків (фінансових установ), виключно на ту суму, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро.

Відповідно до постанови КМУ від 21 травня 2012 року № 436 « Про затвердження переліку товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України» готівка віднесена до товарів, переміщення яких через митний кордон України обмежено законодавством України. Зазначені нормативні документи дають підстави вважати те, що іноземна валюта є товаром для переміщення через митний кордон України, а тому вона відповідно до санкції ст. 471 МК України, підлягає обовязковій конфіскації.

Доводи апелянта про те, що застосування конфіскації в якості додаткового адміністративного стягнення є порушенням положень ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції, тобто є не пропорційним, оскільки покладає на ОСОБА_2 ОСОБА_3 Р «індивідуальний надмірний тягар» не ґрунтуються на матеріалах справи.

Посилання апелянта на необхідність врахування обставин, які помякшують адміністративну відповідальність не можуть бути підставою для скасування постанови судді в частині накладеного стягнення.

За змістом ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що помякшують та обтяжують відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи, при накладенні стягнення на ОСОБА_2 ОСОБА_3 Р судом вимоги вказаної норми закону дотримані повністю.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку про відсутність підстав для скасування постанови судді, в зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду.

Апеляційну скаргу представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_2 ОСОБА_3 Р без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя (підпис)