Рішення № 54691165, 29.12.2015, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/821/15-ц

Провадження № 2/364/554/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2015 року, Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Моргун Г. Л.,

за участю секретаря Сіваченко Л. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володарка цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в червні 2015 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому вказала, що 24.06.1989 року між нею та відповідачем був укладений шлюб. 23.07.2014 року рішенням Володарського районного суду Київської області шлюб між ними було розірвано. Позивач вказує, що спільним сумісним майном подружжя є банківські рахунки відкриті ОСОБА_2 у банківських установах ПАТ «Альфа-банк». ОСОБА_1 просить суд розділити сумісно набуте майно, визнавши за нею право власності на ? частку банківських вкладів та нарахованих відсотків на банківські вклади ОСОБА_2. Стягнути з ОСОБА_2 ? частку, банківських вкладів та нарахованих відсотків на банківські вклади ОСОБА_2. Стягнути судові витрати з відповідача на її користь.

Представником позивача 19.11.2015 року в судовому засіданні було подано заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог ( т.2 а.с.1-3), в якому позивач просить визнати за нею, ОСОБА_1, право власності на ? частку автомобіля « Фольксваген Туарег», д. н. АІ 9922 ВН, 2012 року випуску; розподілити сумісно набуте майно , визнавши за нею право власності на ? частку банківських вкладів, та нарахованих відсотків на банківські вклади у сумі 30 179 996,71 грн.71 коп. та 1965424,52 доларів США за курсом НБУ на час винесення рішення, фізичної особи ОСОБА_2, відритих останнім у ПАТ КБ « Альфа-Банк».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача грошові кошти в сумі 15089 998,35 грн. та 982712,26 доларів США за курсом НБУ на час винесення рішення. Судові витрати покласти на відповідача( т.2 а.с.1-3).

Представник позивача подав 01.12.2015 року уточнення позовних вимог та просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку автомобіля «Фольксваген Туарег» , д. н. АІ 9922 ВН, 2012 року випуску ; розподілити сумісно набуте майно в період з листопада 2012 року по час припинення фактичних відносин 15.08.14 рік, визнати за позивачем право власності на ? частку, банківських вкладів, та нарахованих відсотків на банківські вклади, що становить в загальній сумі 30 179 996,71 (тридцять мільйонів сто сімдесят девять тисяч девятсот девяносто шість грн.) 71 коп., та 1 965424, 52 (один мільйон девятсот шістдесят пять тисяч чотириста двадцять чотири долара США) 52 цента, за курсом НБУ на час винесення рішення, фізичної особи ОСОБА_2, відкритих останнім у ПАТ КБ «Альфа-Банк». Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача грошові кошти в сумі 15089998,35 (п'ятнадцять мільйонів вісімдесят девять тисяч девятсот девяносто вісім грн.) 35 коп, та 982 712, (девятсот вісімдесят дві тисячі сімсот дванадцять доларів США) 26 цента, за курсом НБУ на час винесення рішення. Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача ? частку, банківських вкладів, та нарахованих відсотків на банківські вклади які були розташовані у період з 17.12.13року по 15.08.14 року в загальній сумі 4466 700 (чотири мільйона чотириста шістдесят шість тисяч сімсот грн.) 00 коп, та 297 000 (двісті девяносто сім тисяч доларів США) 00 центів за курсом НБУ на час винесення рішення( том 2 а.с. 32-41).

Представником позивача 24.12.2015 року в судовому засіданні було подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 56-57), в якому він просить визнати за ОСОБА_1 право власності на ? грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках відкритих ОСОБА_2 у ПАТ «ОСОБА_3 АВАЛЬ», м. Київ, вул. Лєскова, 9. При цьому просив суд зобовязати відповідача надати в якості доказів, договори про відкриття усіх рахунків відкритих у ПАТ «ОСОБА_3 АВАЛЬ», за час перебування у шлюбних відносинах з позивачем, довідку про рух коштів та залишок коштів на вище зазначеному рахунку.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 повністю підтримав позовні вимоги за позовом з врахуванням уточнень, посилаючись на обставини викладенні у позовній заяві.

Представник ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково. Визнав позовні вимоги в частині, що стосується віднесення до спільного сумісного майна автомобіля «Фольксваген Туарег", д. н. АІ 9922 ВН, 2012 року випуску. Не визнав позовних вимог в частині, що стосуються розподілу банківських вкладів та нарахованих відсотків на банківські вклади, повністю заперечив проти позовних вимог у зазначеній частині. Представник відповідача пояснив, що грошових коштів у сумах на, які посилається позивач взагалі не існувало, а інформація, що подається позивачем є спотвореною. Заперечуючи в цій частині проти позову представник відповідача пояснив суду, що дійсно, за період шлюбу відповідачем укладались депозитні угоди, але в значно менших сумах. Кошти, які знаходились на вище вказаних рахунках були отримані відповідачем як безвідсоткова поворотна фінансова допомога. Про існування договорів про надання поворотної фінансової допомоги позивачу було відомо, оскільки дані грошові кошти за взаємною згодою подружжя в подальшому було розміщено на депозит, з метою отримання для сімї та в інтересах сімї додаткового доходу. Саме за рахунок отриманих дивідендів по відсотках, подружжям ОСОБА_2 було придбано нежитлове приміщення №100 розташоване за адресою вул. Павлюченко будинок №40 в м. Біла Церква Київської області; квартиру № 14, яка розташована в багатоквартирному будинку № 3 по вул. Гоголя в м. Біла Церква Київської області; автомобіль марки «Фольцваген Таурег» 2012 р. випуску ; автомобіль Мазда CX7 2011 року випуску. А також було добудовано та умебльовано незавершений будівництвом житловий будинок з господарськими будівлями № 62 по вул. Лісова в с. Логвин Володарського району Київської області. Окрім того, на вищевказані дивіденди було придбано автомобіль їх спільній дочці та організовано її весілля. Позивачу було відомо про існування депозитних угод: ДФЛ-312894/66 від 30.01.2013 р.; ДФЛ-364269/66 від 18.10.2013 р. ; ДФЛ-364263/66 від 18.10.2013 р.; ДФЛ-364191/66 від 18.10.2013 р.; ДФЛ-364303/66 від 18.10.2013 р.; ДФЛ-329374/66 від 03.04.2013 р.; ДФЛ-328382/66 від 01.04.2013 р.; ДФЛ-314816/66 від 04.02.2013 р.; ДФЛ-283675/66 від 05.10.2012 р.; ДФЛ-281784/66 від 01.10.2012 р.; ДФЛ-280033/66 від 24.09.2012 р.; TDR0000031267 від 31.08.2012 р.: TDR0000026719 від 17.08.2012 р.; TDR0000021881 від 03.08.2012 р.; TDR0000025444 від 15.08.2012 р. , оскільки саме в розпорядженні позивача знаходились оригінали депозитних угод, копії яких за клопотанням її представника приєднано до матеріалів справи №2/364/119/14 та справи, що розглядається. Також позивачу було відомо те, що на початку 2013 року кошти отримані як поворотна фінансова допомога необхідно повернути позикодавцю ( а.с.65-69).

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, додані на час розгляду даної справи та досліджені в судовому засіданні цивільні справи № № 2/364/119/14, 2/364/201/14 вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 24.06.1989 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, що стверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії IV-БК №297362 від 24.06.1989 року ( а.с. 12). Рішенням Володарського районного суду від 23 липня 2014 року по справі № 2/364/201/15 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано (справа №2/364/201/15 а.с.46-47). 01.08.2015 року ухвалою Володарського районного суду Київської області у рішенні суду виправлено описку (в матеріалах справи №2/364/201/15 а.с.56-57). Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23.10.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а рішення Володарського районного суду Київської області по справі №2/364/201/15 залишено без змін (справа №2/364/201/15 а.с. 91-93).

Рішенням Володарського районного суду від 30.10.2014 року по справі №2/364/119/14 , яке набрало законної сили було проведено розподіл спільно нажитого майна між позивачем та відповідачем (а.с.35-41). Судом прийнято рішення , яким первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку : грошових вкладів, що маються на рахунках №26203236722001, №26201236722003, №26202236722002, №26200236722004, №26203236722001, №26201236722003, №26203236722001, №26202236722002 в ПАТ Альфа-Банк, які внесені ОСОБА_2; грошових вкладів, що маються на рахунках №26203501104567, №26203501152092 в ПАТ Креді ОСОБА_4, які внесені ОСОБА_2. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку: грошових вкладів, що маються на рахунках №26203236722001, №26201236722003, №26202236722002, №26200236722004, №26203236722001, №26201236722003, №26203236722001, №26202236722002 в ПАТ Альфа-Банк, які внесені ОСОБА_2; грошових вкладів, що маються на рахунках №26203501104567, №26203501152092 в ПАТ Креді ОСОБА_4, які внесені ОСОБА_2. В решті позовних вимог відмовлено . Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку : незакінченого будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по вул. Лісовій, 62, у с. Логвин Володарського району Київської області, вартістю 358 391 грн. ; нежитлового приміщення №100, розташованого по вул. Павліченко, 40, у м. Біла Церква Київської області, вартістю 500 000 грн.; квартири №14, розташованої в багатоквартирному будинку №3 по вул. Гоголя в м. Біла Церква Київської області, вартістю 236 188 грн. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку : незакінченого будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по вул. Лісовій, 62, у с. Логвин Володарського району Київської області, вартістю 358 391 грн.; нежитлового приміщення №100, розташованого по вул. Павліченко, 40, у м. Біла Церква Київської області, вартістю 500 000 грн.; квартири №14, розташованої в багатоквартирному будинку №3 по вул. Гоголя в м. Біла Церква Київської області, вартістю 236 188 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27.01.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а рішення Володарського районного суду Київської області по справі №2/364/119/14 залишено без змін (а.с. 42-46).

Ухвалою від 18.08.2015 року № 2-р/364/6/15 про розяснення рішення Володарського районного суду від 30.10.2014 року по справі №2/364/119/15 встановлено, що датою припинення фактичних шлюбних відносин ОСОБА_1 є 15.08.2014 року. Дата припинення фактичних шлюбних відносин встановлена судом на підставі спільного клопотання сторін та визнана сторонами, а тому не підлягає доказуванню під час розгляду даної справи ( а.с.120-122).

Наведені обставини містяться в названих вище судових рішеннях Володарського районного суду Київської області та у відповідних ухвалах Апеляційного суду Київської області , а тому відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили , не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини.

Вирішуючи спір між сторонами суд виходить із наступних міркувань.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України як зазначено в ст. 4 ЦПК України.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за часшлюбу, належить дружині та чоловікові направі спільної сумісної власності незалежно від того, щоодин з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджаннямайном, що належить їм на правіспільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділмайна, що належить їм на правіспільної сумісної власності, незалежно відрозірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділумайна, що є об'єктом праваспільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними абошлюбним договором.

Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. №11 встановлено порядок визначення кола майна, що підлягає поділу між подружжям.

П.23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. №11 визначає , що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України ), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

П.24 вищевказаної постанови встановлює, що до складу майна, яке підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

З огляду на вищевикладене, суд під час розгляду даної цивільної справи встановлює обсяг майна, що підлягає поділу станом на 15.08.2014 р. та на момент розгляду справи.

Суд, задовольняючи позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на ? частку автомобіля «Фольксваген Туарег», д. н. АІ 9922 ВН, 2012 року випуску, зазначає , що даний автомобіль було придбано під час перебування сторін у шлюбі і він є спільною сумісною власність подружжя. Автомобіль знаходиться в користуванні, володінні та розпорядженні виключно відповідача.Представником відповідача суду було надано для огляду свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, з якого встановлено, що названий вище автомобіль «Фольксваген Туарег», зареєстровано 26.05.2012 року за ОСОБА_2 (а.с.63). Окрім цього відповідач з письмовою заявою звернувся до Територіального сервісного центру 3242 МВС у Київській області, в якій просив надати інформацію про всі транспортні засоби, що зареєстровані на його імя (а.с. 61 ). На що отримав відповідь про те, що дійсно на його імя зареєстровано 26.05.2012 року автомобіль «Фольксваген Туарег» ?, д. н. АІ 9922 ВН, 2012 року випуску (а.с. 63).

Слід зазначити, що вимоги позивача в цій частині є безспірними, визнані представником відповідача, ґрунтуються на законі та є такими, щопідлягають задоволенню.

П.23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. №11 встановлено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України , за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом ст. 11 ЦК України та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Позивачем не заявлено вимоги про стягнення з відповідача грошової компенсації вартості частини автомобіля «Фольксваген Туарег» ?, д. н. АІ 9922 ВН, 2012 року випуску, також не заявлено вимог про припинення права власності відповідача на майно, та не внесено грошової компенсації на депозитний рахунок суду, а тому на підставі викладених приписів Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №11 та відповідно дост. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Враховуючи неподільність автомобіля вважає за необхідне визначити ідеальні частки подружжя в автомобілі Фольксваген Туарег ?, д. н. АІ 9922 ВН, 2012 року випуску без його реального поділу і залишити його у спільній частковій власності.

Суд, вирішуючи спір стосовно розподілу між сторонами коштів розміщених на банківських вкладах, та нарахованих відсотків на банківські вклади, виходить із наступних міркувань.

Так, ст.ст. 60,59 ЦПК України вказують , що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на, які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду «Про судове рішення у цивільній справі»№14 від 18.12.2009 року передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Позивач стверджує, що на імя відповідача було відкрито банківські рахунки та в своїх позовних вимогах в розрізі таблиць відображає рух коштів по даних рахунках, в якості доказу такого руху посилається на роздруківку, яка не прошита, не пронумерована, не підписана відповідальною посадовою особою, джерело походження якої є невідомим. Тому суд визнає, що інформація про рух коштів по рахунках відповідача, на яку посилається позивач в силу положень ст.58 ЦПК України не являється належним доказом та в розумінні норм ст.ст. 60,59 ЦПК України є недоведеною.

Позивачем надано в якості доказів копії 17 угод про розміщення вкладів а саме:

1.ДФЛ-090929/66 від 27.04.2009 р.

2.ДФЛ-312894/66 від 30.01.2013 р.

3.ДФЛ-364269/66 від 18.10.2013 р.

4.ДФЛ-364263/66 від 18.10.2013 р.

5.ДФЛ-364191/66 від 18.10.2013 р.

6.ДФЛ-364303/66 від 18.10.2013 р.

7.ДФЛ-329374/66 від 03.04.2013 р.

8.ДФЛ-328382/66 від 01.04.2013 р.

9.ДФЛ-314816/66 від 04.02.2013 р.

10.ДФЛ-283675/66 від 05.10.2012 р

11.ДФЛ-281784/66 від 01.10.2012 р

12.ДФЛ-280033/66 від 24.09.2012 р

13.TDR0000031267 від 31.08.2012 р.

14.TDR0000026719 від 17.08.2012 р.

15.TDR0000021881 від 03.08.2012 р.

16.TDR0000025444 від 15.08.2012 р.

17.ДФЛ-111746/66 від 12.08.2009 р.

Натомість з наданої суду представником відповідача довідки ПАТ «АЛЬФА-БАНК» відділення «Білоцерківське» за вих. № 91333-150-01-б/б від 27.10.2015 р. (а.с. 118) в якій міститься інформація про депозитні угоди, номера депозитних рахунків, дати їх відкриття та дати їх закриття згідно вищевказаного переліку судом встановлено , що 15 рахунків закрито за довго до дати припинення фактичних шлюбних відносин та до дати винесення рішення по справі про розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем:

№ п/пНомер депозитної угодиНомер рахунку депозитної угодиДата відкриттяДата закриття 1.ДФЛ-090929/662620123672200327.04.2009діючий2.ДФЛ-312894/662635523672200130.01.201303.02.20143ДФЛ-364269/662630023672203418.10.201319.12.20134.ДФЛ-364263/662630523672204018.10.201319.12.20135.ДФЛ-364191/662630523672203918.10.201319.12.20136.ДФЛ-364303/662630923672203518.10.201312.12.20137.ДФЛ-329374/662630123672203303.04.201303.10.20138.ДФЛ-328382/662630623672203801.04.201301.10.20139.ДФЛ-314816/662630223672203204.02.201305.08.201310.ДФЛ-283675/662630323672203105.10.201208.04.201311.ДФЛ-281784/662630723672203701.10.201201.04.201312ДФЛ-280033/662630723672202624.09.201225.03.201313.TDR00000312672630423672203031.08.201228.02.201314.TDR00000267192630423672202917.08.201218.02.201315.TDR00000218812630623672202703.08.201204.02.201316.TDR00000254442630523672202815.08.201215.02.201317.ДФЛ-111746/662620323672200112.08.2009діючий

Враховуючи вищевикладене та правову позицію викладену в Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. №11 випливає, що грошові кошти, які знаходились на рахунках відкритих на підставі депозитних угод: ДФЛ-312894/66 від 30.01.2013 р.; ДФЛ-364269/66 від 18.10.2013 р. ; ДФЛ-364263/66 від 18.10.2013 р.; ДФЛ-364191/66 від 18.10.2013 р.; ДФЛ-364303/66 від 18.10.2013 р.; ДФЛ-329374/66 від 03.04.2013 р.; ДФЛ-328382/66 від 01.04.2013 р.; ДФЛ-314816/66 від 04.02.2013 р.; ДФЛ-283675/66 від 05.10.2012 р.; ДФЛ-281784/66 від 01.10.2012 р.; ДФЛ-280033/66 від 24.09.2012 р.; TDR0000031267 від 31.08.2012 р.: TDR0000026719 від 17.08.2012 р.; TDR0000021881 від 03.08.2012 р.; TDR0000025444 від 15.08.2012 р.; не підлягають включенню та віднесенню до обсягу майна, яке підлягає розподілу між подружжям, оскільки на момент припинення фактичних шлюбних відносин та винесення рішення про розірвання шлюбу дані рахунки були закриті.

Одночасно слід зазначити, що рахунок №26203236722001 та рахунок 26201236722003 на даний час є діючим. Дані рахунки та кошти на них були предметом розгляду в цивільній справі №2/364/119/14, яка розглядалась в Володарському районному суді та по якій винесено рішення 30.10.2014 року, що набрало законної сили (а.с.35-41).

В довідці, що видана ПАТ «АЛЬФА-БАНК» відділення «Білоцерківське» за вих. № 91337-150-01-б/б від 27.10.2015 р. відображена інформація про всі діючі поточні та депозитні рахунки, що відкриті на імя відповідача станом на 15.08.2014 р. та залишки на них станом на 15.08.2014 р.(а.с.119):

Номер рахункуВалютаЗалишок коштів станом на 15.08.201426203236722001Гривня335,6526201236722003Гривня2604,6526202236722002Гривня195,1126200236722004Гривня329,3126203236722001Долар США957,2926201236722003Долар США0,3426203236722001Євро349,1526202236722002Євро9,16

Рахунки №26202236722002 та №26200236722004 також були предметом розгляду в цивільній справі № 2/364/119/14, яка розглядалась в Володарському районному суді та по якій винесено рішення 30.10.2014 р., що набрало законної сили.

Даючи оцінку посиланням позивача на те, що відповідач приховав, самовільно розпорядився грошовими коштами, розмістивши їх на вищевказаних рахунках, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 65 СК України, яка вказує, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Як вбачається з довідки ПАТ «АЛЬФА-БАНК» відділення «Білоцерківське» за вих. № 91333-150-01-б/б від 27.10.2015 р. (а.с. 118) відкриття та закриття рахунків відбувалось у період перебування сторін справи у шлюбі. Також той факт, що позивачу було відомо, про існування депозитних угод ДФЛ-312894/66 від 30.01.2013 р.; ДФЛ-364269/66 від 18.10.2013 р. ; ДФЛ-364263/66 від 18.10.2013 р.; ДФЛ-364191/66 від 18.10.2013 р.; ДФЛ-364303/66 від 18.10.2013 р.; ДФЛ-329374/66 від 03.04.2013 р.; ДФЛ-328382/66 від 01.04.2013 р.; ДФЛ-314816/66 від 04.02.2013 р.; ДФЛ-283675/66 від 05.10.2012 р.; ДФЛ-281784/66 від 01.10.2012 р.; ДФЛ-280033/66 від 24.09.2012 р.; TDR0000031267 від 31.08.2012 р.: TDR0000026719 від 17.08.2012 р.; TDR0000021881 від 03.08.2012 р.; TDR0000025444 від 15.08.2012 р.; частково стверджується самим позивачем, оскільки клопотанням його представника копії вищевказаних документів було приєднано до матеріалів справи № 2/364/119/14, що розглядалась в Володарському районному суді. Враховуючи правовий режим інформації щодо укладення даних договорів (конфіденційності), даний факт дає підстави вважати, що позивачу про існування депозитних угод було відомо.

Також на момент укладення та закінчення вказаних депозитних угод, сторони підтримували шлюбні стосунки, права по депозитних угодах перебували у володінні подружжя під час шлюбу, отже сторони мали можливість та право розпорядитися ними спільно або за взаємною згодою.

Отже , позивачем та його представником, в силу вимог ст. 60 ЦПК України належних доказів наявності цих коштів, використання чи приховування їх відповідачем суду не було надано .

За вказаних обставин, посилання представника позивача про те, що відповідач приховує спільне майно подружжя, самовільно розпоряджається грошовими коштами, розмістивши їх на вищевказаних рахунках - суд розцінює як припущення позивача та його представника, оскільки воно не знайшло своє підтвердження в судовому засіданні.

Разом з тим , представник відповідача також не надав суду доказів на підтвердження своїх посилань щодо джерела походження спірних коштів та що вони були отриманні відповідачем як безвідсоткова поворотна фінансова допомога , тому таке твердження не береться судом до уваги .

Представником позивача 24.12.2015 року в судовому засіданні було подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог, в якому він просить визнати за ОСОБА_1 право власності на ? грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках відкритих ОСОБА_2 у ПАТ «ОСОБА_3 АВАЛЬ», м. Київ, вул. Лєскова, 9. При цьому просив суд зобовязати відповідача надати в якості доказів, договори про відкриття усіх рахунків відкритих у ПАТ «ОСОБА_3 АВАЛЬ», за час перебування у шлюбних відносинах з позивачем, довідку про рух коштів та залишок коштів на вищезазначеному рахунку.

Даючи оцінку таким вимогам, суд знову ж таки вказує, що відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України , кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Натомість представник позивача збільшуючи позовні вимого перекладає обовязок по їх доведенню на сторону відповідача, та просить суд зобовязати відповідача надати відповідні докази (а.с. том 2 а.с. 56-57) , що суперечить наведеній нормі процесуального закону.

З огляду на вище викладене та беручи до уваги сукупність досліджених судом доказів, які спростовують доводи позивача, суд приходиться до висновку, що позовні вимоги позивача в частині, що стосуються розподілу банківських вкладів, та нарахованих відсотків на банківські вклади, є надуманими та ґрунтуються лише на спотвореному уявленні щодо спірних правовідносин, а тому вважає за необхідне залишити вимоги в цій частині без задоволення.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, суд приходить до переконання, що питання розподілу майна подружжям ОСОБА_2 в частині, що стосується коштів, які знаходились на рахунках відповідача в ПАТ «Альфа-Банк» повністю врегульовано рішенням від 30.10.2014 р. по справі №2/364/119/14 оскільки:

-судом по справі №2/364/119/14 встановлено дату припинення фактичних шлюбних відносин та обсяг майна наявного на час припинення фактичних шлюбних відносин майна.

-до матеріалів справи № 2/364/119/14 позивачем (стверджено ним самим в позовній заяві) було приєднано копії угод ДФЛ-312894/66 від 30.01.2013 р.; ДФЛ-364269/66 від 18.10.2013 р. ; ДФЛ-364263/66 від 18.10.2013 р.; ДФЛ-364191/66 від 18.10.2013 р.; ДФЛ-364303/66 від 18.10.2013 р.; ДФЛ-329374/66 від 03.04.2013 р.; ДФЛ-328382/66 від 01.04.2013 р.; ДФЛ-314816/66 від 04.02.2013 р.; ДФЛ-283675/66 від 05.10.2012 р.; ДФЛ-281784/66 від 01.10.2012 р.; ДФЛ-280033/66 від 24.09.2012 р.; TDR0000031267 від 31.08.2012 р.: TDR0000026719 від 17.08.2012 р.; TDR0000021881 від 03.08.2012 р.; TDR0000025444 від 15.08.2012 р; ДФЛ-090929/66 від 27.04.2009 р.; ДФЛ-111746/66 від 12.08.2009 р. , які досліджувались під час винесення рішення по справі № 2/364/119/14.

Враховуючи вище викладене, суд прийшов до переконання, що ОСОБА_1 слід відмовити в задоволенні позову в частині, що стосується розподілу банківських вкладів та нарахованих відсотків на банківські вклади, оскільки позивач в своїх позовних вимогах вказує номера рахунків та депозитних угод частина з яких, станом на момент припинення фактичних шлюбних відносин, та на момент розірвання шлюбу між сторонами закрита, а кошти на рахунках відсутні, що в свою чергу виключає можливість їх включення та віднесення до обсягу майна, яке підлягає розподілу між подружжям в розумінні положень Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 р. Ухвалюючи дане рішення, судом враховано , що спір між сторонами в частині, що стосується коштів, які знаходились на рахунках №26203236722001, 26201236722003, №26202236722002 та №26200236722004 - вирішено рішенням Володарського районного суду від 30.10.2014 р. по справі № 2/364/119/14, що набрало законної сили.

Відповідно до ст.88 ЦПК України та виходячи з розяснень п.36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду кримінальних та цивільних справ № 10 від 17.10.2014 року, де зазначено , що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір. Окрім того, якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.Отже, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати ( судовий збір) в розмірі 1827,00грн.

Керуючись ст. ст. 60-61, 65, 69-71 СК України 325, 368, 369, 372 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку автомобіля «Фольксваген Туарег» , д. н. АІ 9922 ВН, 2012 року випуску.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1827 ( одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) грн.

Особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду 29 грудня 2015 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Г. Л. Моргун