Рішення № 54689991, 26.11.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12079/15-ц

Провадження № 2/344/4309/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

23 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді Домбровської Г.В.

при секретарі c/з ОСОБА_1,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (надалі «Позивач») звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3 (надалі «Відповідач») про стягнення з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, працюючого на користь ОСОБА_2, 03.08.1986р.н., зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 1/3 частини від доходів відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму визначеного для дітей відповідної вікової категорії, з моменту звернення до суду з цим позовом до досягнення ним повноліття.

Позивач подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 серпня 2008р. відділом реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3. Від спільного подружнього життя у сторін є неповнолітній син ОСОБА_4, 07.10.2011р.н. Як зазначила ОСОБА_2 в позовній заяві, Відповідач матеріально не забезпечує сина, хоча є працездатною особою, працює у Галицькому РВ УМВС, отримує стабільно заробітну плату. Угоди з Відповідачем про надання матеріальної допомоги на утримання сина в добровільному порядку не досягнуто.

Відповідач в судове засідання не зявився, про причини неявки суду не сповістив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Частиною 4 статті 169 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до частини 1 статті 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відтак, виходячи зі змісту частини 4 статті 169 та частини1 статті 224 ЦПК України, а також того, що Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не подав, зважаючи на заяву Позивача, в якій він не заперечував проти винесення заочного рішення, з огляду на подання Позивачем достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, Суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 197 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, ОСОБА_6 встановлено наступне.

Згідно з Свідоцтвом про шлюбу серія 1-НМ № 058105 від 01.08.2008 року сторони зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис №1056 ( а.с.6).

За час перебування у шлюбі у сторін народився син: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 (Свідоцтво про народження серія І-НМ № 192805 від 11 жовтня 2011 року) ( а.с. 7).

Згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» ).

Частиною 2 статті 150 Сімейного кодексу України (надалі «СК України») визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (частина 1 статті 180 СК України).

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обовязки щодо своїх неповнолітніх дітей, зобовязані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати їм достатній рівень фізичного і духовного розвитку.

Як зазначила в позовній заяві Позивач, станом на сьогоднішній день неповнолітній син повністю перебуває на її утриманні, в той же час Відповідач, як батько дитини, жодної участі у його утриманні не приймає.

Доказів, які б спростовували зазначені Позивачем обставини, Відповідачем суду не надано, а ОСОБА_6 таких доказів не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, Позивач просила стягувати з Відповідача аліменти в розмірі 1/3 частини від доходів від відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму визначеного для дітей відповідної вікової категорії.

Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною 1 статті 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоровя та матеріальне становище дитини, стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 2 статті 182 СК України визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, визначених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 17, 18 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_6 України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів» «за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно».

Порядок визначення розміру аліментів в частці від заробітку (доходу) її матері, батька визначено статтею 183 СК України.

Як зазначила в позовній заяві Позивач, та не спростував належними доказами Відповідач, їй невідомий розмір заробітної плати Відповідача, однак відомо, що він працює Галицькому РВ УМВС. Доказів, які б спростовували дані обставини, ОСОБА_6 не надано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного законодавства України, виходячи з інтересів малолітньої дитини, Суд дійшов висновку про доцільність стягування з Відповідача аліментів на утримання дитини: ОСОБА_4, 07.10.2011року народження, в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину, визначеного державою для відповідної вікової категорії дітей, щомісячно до досягнення ним повноліття.

При визначенні розміру аліментів Суд враховує стан здоровя та матеріальне становище дитини, зокрема те, що неповнолітній син ОСОБА_7 проживає разом з Позивачем. Також ОСОБА_6 враховано, що Відповідач є працездатною особою і спроможний платити аліменти на утримання сина. Доказів, які б спростовували вищевказане, Відповідачем ОСОБА_6 подано не було, а ОСОБА_6 таких обставин не встановлено.

Також Суд звертає увагу на те, що на момент розгляду справи в суді, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», прожитковий мінімум дитини, віком до 6 років становить: з 1 січня 2015 року - 1032 гривень, з 1 вересня - 1167 гривень.

Відповідно до вимог статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, Суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити: стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2, 03.08.1986р.н., аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 1/3 частини від доходів від відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму визначеного для дітей відповідної вікової категорії.

Стягнення аліментів розпочати з 18 серпня 2015 року (з часу звернення з позовом до суду).

На підставі ст. 180, 181, 182, 183,184 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 212- 215, 224-226 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, працюючого, на користь ОСОБА_2, 03.08.1986р.н., зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 1/3 частини від доходів відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму визначеного для дітей відповідної вікової категорії.

3. Стягнення аліментів розпочати з 18 серпня 2015 року.

4. Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, працюючого в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 243 грн. 60 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянути за письмовою заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Домбровська Г.В.