Рішення № 54689958, 28.12.2015, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/975/15-ц

Провадження №: 2/0343/485/15

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2015 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді Андрусіва І. М.,

з участю: секретаря судових засідань ОСОБА_1,

адвоката- Дуткевича М.В.,

представників відповідача- Сенів Т.Л., ОСОБА_2,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в приміщенні суду в мiстi Долина справу за позовом ОСОБА_3 до Долинського краєзнавчого музею "Бойківщина" Тетяни та ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування наказів про звільнення з посади та переведення на іншу посаду, встановлення факту праці на посаді головного зберігача фондів та поновлення на посаді,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 17.11.2015 року, просить визнати її такою, що вона з 05.12.2012 року працювала на посаді головного зберігача фондів Долинського краєзнавчого музею «Бойківщина» Тетяни та ОСОБА_4; зобов"язати адміністрацію цього музею поновити її на посаді головного зберігача фондів Долинського краєзнавчого музею «Бойківщина» Тетяни та ОСОБА_4 з 05.12.2012 року та внести відповідний запис у трудову книжку.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що наказом № 10 від 15.04.2013 року її було звільнено з посади провідного зберігача фондів і не призначено на іншу у звязку з тим, що систематично не виконувала покладених на неї обовязків та не виконувала правил внутрішнього розпорядку, до неї регулярно застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Будучи не згідною із звільненням з займаної посади, нею був поданий позов до Долинського районного суду, в ході розгляду справи, наказом № 42 від 25.06.2013 року запис № 10 визнано не дійсним. ЇЇ поновлено на посаді провідного зберігача фондів, посади якої вже не було.

Наказом від 07.11.2013 року №76 вона знову була звільнена з посади провідного зберігача фондів у зв»язку із систематичним невиконання трудових обовязків без поважних причин. Рішенням Долинського районного суду від 21.05.2014 року їй було відмовлено в поновленні на роботі, однак рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10.07.2014 року вона була поновлена на посаді провідного зберігача фондів.

Штатним розписом, згідно рішення сесії Долинської міської ради від 19.01.2012 року, була передбачена посада провідного зберігача фондів, проте посада головного зберігача фондів була скорочена. Рішенням сесії Долинської міської ради від 05.12.2012 року в структурі та штатному розписі музею були передбачені посади головного зберігача фондів та зберігача фондів.

Фактично її посада провідного зберігача фондів скорочена не була, а нова структура та шатний розпис не були приведені у відповідності до затвердженого міською радою штатного розпису. Вона продовжувала працювати провідним зберігачем фондів, хоча виконувала обовязки головного зберігача фондів, зміна посади у її трудовій книжці не зазначена. Крім неї інших зберігачів фондів не було.

29.01.2015 року міська рада затвердила нову структуру та штатний розпис музею, де не було посад провідного зберігача та зберігача фондів, а була посада головного зберігача фондів. На цій посаді в даний час значиться ОСОБА_5, яка перебуває у декретній відпустці. З якого часу вона обіймає цю посаду, їй не відомо. 11.02.2015 року вона в числі інших окремих працівників музею, згідно наказу № 16, була попереджена про вивільнення з роботи у звязку із скороченням чисельності і штату працівників музею.

В звязку з наведеним, вона була звільнена з посади провідного зберігача фонду, якої не існувало, та двічі поновлена на цю ж неіснуючу посаду, хоча весь пропрацьований час виконувала обов»язки головного зберігача фондів, а тому вважає, що її умисно не було оформлено на посаду головного зберігача фондів. Такі дії директора Долинсьдого краєзнавчого музею «Бойківщина» Тетяни та ОСОБА_4 вважає протиправними, що і стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Позивач та її адвокат в судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити в повному обсязі, з підстав вказаних в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, з підстав наведених у запереченні, в якому зазначено, що відповідно до рішення Долинської міської ради №896-25/2012 від 05.12.2012р. був затверджений новий штатний розпис, згідно якого вивільнялася посада провідного зберігача фондів та вводились посада головного зберігача фондів та зберігача фондів.

Протягом багатьох років ОСОБА_3, зокрема і у 2012 р., в черговий раз була відсутня на робочому місці і зявилась тільки наприкінці дня, про що свідчить її пояснююча від 18.10.2012 р. та довідка з Долинської центральної лікарні від 01.11.2012 р. (вміст алкоголю в крові 3,10 гл%). Саме тому вона була попереджена про звільнення (наказ № 60 від 12.11.2012 р.) після проведення передачі довірених їй експонатів (наказ №68 від 31.12.2012 р.), але оскільки ОСОБА_3 перебувала на лікарняному, то запланована передача відбулась після її виходу з лікарняного. ОСОБА_3 просила щоб її не звільняли по статті, а тому вона була звільнена 15.04.201З р. у звязку зі скороченням штату працівників. У даній ситуації переведення ОСОБА_3 на посаду головного зберігача фондів було неможливим.

Відповідно до умов позовної заяви ОСОБА_3 наказом №42 від 24.06.2013р. було поновлено на посаді провідного зберігача фондів. Позивачка говорить про те, що крім неї не було інших зберігачів, однак на той час на посаді головного зберігача фондів працювала ОСОБА_5 (Наказ № 31 від 18.04.2013 р.), а на посаді зберігача фондів -ОСОБА_6 (Наказ № 32 від 18.04.2013 р.)

Перебуваючи на посаді провідного зберігача фондів ОСОБА_3 не тільки не виконувала своїх обовязків, але й не могла виконувала обовязки головного зберігача фондів, оскільки їх виконувала ОСОБА_5

Наказом № 76 від 07.11.201З р ОСОБА_3 була звільнена з посади провідного зберігача фондів у звязку із систематичним невиконанням трудових обовязків без поважних причин. Рішенням Долинського районного суду від 21.05.2014р. їй було відмовлено в поновлені, проте рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10.07.2014 р. її було поновлено на посаді провідного зберігача фондів, тому саме цим рішенням і встановлено факт виконання обовязків ОСОБА_3 на посаді провідного зберігача фондів, а не головного зберігача фондів.

У грудні 2014 р. перевіркою (акт від 03.10.2014р. № 830-21/38) було встановлено факт утримання понадштатних посад і листом «Про усунення порушень» було рекомендовано привести фактичну чисельність працівників до затвердженого штатного розпису на 2014 р. ОСОБА_3 було запропоновано вакантну посаду зберігача фондів і відповідно до заяви від 08.12.2014 р. ОСОБА_3 була переведена на посаду зберігача фондів (Наказ №4 від 20.01.2015 р.).

За результатами ревізії рішенням Долинської міської ради № 1880- 57/2012 від 29.01.2015р. Долинському краєзнавчому музею «Бойківщина» Тетяни та ОСОБА_4 було присвоєно четверту категорію, а рішенням Долинської міської ради № 1881-57/2015р. від 29.01.2015. було затверджено штатний розпис у відповідності до примірних штатних розписів державних та комунальних музеїв, затвердженого Наказом Міністерства культури України від 01.08.2012 р. № 823. Відповідно до штатного розпису вивільнялась посада зберігача фондів, тому ОСОБА_3 яка перебувала на посаді зберігача фондів 11.02.2015р. була повідомлена про звільнення і відповідно до законодавства їй було запропоновано декретну посаду головного зберігача фондів. Вона відмовилася від запропонованої посади, про що складено протокол та звільнена 14.04.2015р. у звязку зі скороченням штату працівників.

Всі дії, які стосувались звільнення ОСОБА_3 вважають законними, підстав для поновлення позивачки на роботі та скасування наказів немає, а тому просять відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи суд приходить до наступного.

У відповідності до вимог пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Матеріалами справи та в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 18.10.2003 року була прийнята на роботу завідувачем фонду Долинського краєзнавчого музею "Бойківщина" Тетяни і ОСОБА_4 за строковим трудовим договором (наказ № 14 від 18.10.2003 року). 01.01.2004 року посаду перейменовано на "провідний зберігач фондів" (наказ №30 від 26.12.2003 року).

Згідно п.2.1 посадової інструкції провідного зберігача фондів, затвердженої директором музею Бойківщина 21.12.2012 року, з якою ознайомлена та погодилася ОСОБА_3 21.06.2013 року , провідний зберігач фондів безпосередньо підпорядковується директору музею та головному зберігачу фондів.

08.12.2014 року позивачка написала заяву про переведення її з посади провідного зберігача фондів на посаду зберігача фондів згідно штатного розпису, що сама не заперечила і у судовому засіданні. На підставі даної заяви директором Долинського краєзнавчого музею "Бойківщина" Тетяни і ОСОБА_4 20.01.2015 року, виданий наказ № 4 про її перевід на посаду зберігача фондів з 01.01.2015 року.

Згідно наказу №34 від 14.04.2015 року ОСОБА_3 як зберігача фондів Долинського краєзнавчого музею "Бойківщина" Тетяни та ОСОБА_4 було звільнено в зв"язку із скороченням штату працівників згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП з 14.04.2015 року.

Згідно повідомлення реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції, профспілкова організація Долинського краєзнавчого музею «Бойківщина»Тетяни і ОСОБА_7 не була зареєстрована.

Обгрунтовуючи уточнені позовні вимоги, ОСОБА_3 зазначила про те, що вона з 05.12.2012 року працювала на посаді головного зберігача фондів Долинського краєзнавчого музею «Бойківщина» Тетяни та ОСОБА_4 та просить зобов"язати адміністрацію цього музею поновити її на посаді головного зберігача фондів з 05.12.2012 року та внести відповідний запис у трудову книжку.

При цьому зіслалась на рішення Долинської міської ради №896-25/2012 від 05.12.2012 року, яким затверджено структуру та штатний розпис краєзнавчого музею «Бойківщина» згідно додатку. У вказаному додатку зазначені посада головного зберігача фондів та зберігача фондів. Посада провідного зберігача фондів не була скорочена. Позивачка вказала про те, що вона продовжувала працювати провідним зберігачем фондів, а по суті виконувала обов»язки головного зберігача фондів.

Доводи ОСОБА_3 спростовуються наказом №65 від 31.12.2012 року "Про зміну в організації виробництва і праці" та рішення Долинської міської ради №896-25/2012 посаду "провідного зберігача фондів" музею "Бойківщина" скорочено, в штатному розписі передбачались посади "головного зберігача фондів" та "зберігача фондів". З даним наказом позивачка була ознайомлена, про що свідчить її підпис на ньому .

Згідно наказу № 30 від 15.04.2013 року ОСОБА_3 було звільнено у зв"язку із змінами в організації виробництва і праці та систематичним невиконанням трудових обов"язків без поважних причин на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України з 15.04.2013 року.

Однак, згідно наказу №40 від 18.06.2013 року, виданого відповідачем, наказ № 30 від 15.04.2013 року скасований та поновлено ОСОБА_3 на посаді провідного зберігача фондів з 18.06.2013 року.

18.04.2013 року відповідачем було прийнято на посаду зберігача фондів ОСОБА_6, а згідно наказу №31 від 18.04.2013 року зберігача фондів -ОСОБА_5 переведено на посаду головного зберігача фондів з 18.04.2013 року.

Згідно наказу № 76 від 07.11 .2013 року позивачку звільнено у зв"язку із систематичним невиконанням обов"язків на підставі п.3 ст.40 КЗпП України. Однак згідно рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10.07.2014 року позивачку було поновлено на посаді провідного зберігача фонду.

Таким чином, суд вважає, що при поновленні працівника на роботі на нього мають бути покладені посадові обов»язки, які він виконував до звільнення з роботи.

У зв"язку з тим, що на посаді "головного зберігача фондів" згідно наказу №31 від 18.04.2013 року працює ОСОБА_8, ОСОБА_3 11.02.2015 року було повідомлено про наступне її вивільнення із займаної посади 13.04.2015 року в зв"язку зі скороченням чисельності та штату працівників та запропоновано переведення на посаду головного зберігача фондів на період відпустки ОСОБА_5 по догляду за дитиною.

Як вбачається з протоколу від 14.04.2015 року, складеного у присутності працівників музею, ОСОБА_3 усно відмовилася від запропонованої посади головного зберігача фондів, та заперечила проти оформлення сказаного письмово.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10.07.2014 року ОСОБА_3 з 07.11.2013 року поновлено на посаді провідного зберігача фондів, на посаду, яка у зв"зку із змінами в організації виробництва і праці Долинського краєзнавчого музею "Бойківщина" Тетяни та ОСОБА_4 відповідно до наказу №65 від 31.12.2012 року "Про зміну в організації виробництва і праці" та рішення Долинської міської ради №896/25/2012 від 05.12.2012 року "Про структуру і штатний розпис Долинського краєзнавчого музею "Бойківщина" Тетяни та ОСОБА_4" було скорочено.

Наведене, в свою чергу, спростовує твердження позивача про те, що вона виконувала функції головного зберігача фондів, оскільки при написанні заяви 08.12.2014 року ОСОБА_3 просила перевести її з посади провідного зберігача фондів на посаду зберігача фондів.

Окрім цього, як вбачається з наказу №30 від 26.12.2003 року посаду, яку займала позивачка, перейменовано на "провідний зберігач фондів", з даних посадової інструкції провідного зберігача фондів, затвердженої 21.12.2012 року директором музею "Бойківщина", ОСОБА_3 виконувала обов"язки не головного, а провідного зберігача фондів, про що свідчить її підпис про ознайомлення з нею, також в табелях обліку робочого часу за січень-квітень 2013 року посада позивачки вказана провідного зберігача фондів. Факт виконання вказаних обов"язків провідного зберігача фондів ОСОБА_3 встановлено і рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10.07.2014 року, яким її поновлено на цій посаді. Таким чином, позовні вимоги з приводу визнаня позивачки такою, що з 05.12.2012 року працювала на посаді головного зберігача фондів та зобов"язати адміністрацію музею внести про це відповідний запис у трудову книжку, суд вважає безпідставними, оскільки відсутність в штатному розписі посади, яку займала позивачка, не свідчить про виконання нею функції головного зберігача фондів.

Окрім цього, позовна вимоги про зобов»язання адміністрації музею «Бойківщина» поновити ОСОБА_3 на посаді головного зберігача фондів також не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 235 КЗпП визначено, що в разі звільнення без законної підстави або в разі незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Таким чином, виходячи з аналізу згаданої статті, поновлення працівника вважається завершеним з моменту фактичного його допущення до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного наказу органу, який прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач просить поновити її на посаду головного зберігача фондів, тобто на посаду, на якій вона жодного дня не працювала, що підтверджується записами у трудовій книжці та матеріалами справи.

Реалізація права на судовий захист невідємно пов»язана зі строками, в межах яких позивач може звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до п.4 згаданої вище постанови Пленуму ВСУ встановлені статтями 228, 223КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлюєабовважаєнеможливимпоновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

У ч.1 ст.233 КЗпП передбачено скорочені строки позовної давності для звернення працівника до суду: один місяць у справах про звільнення, три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права щодо вирішення інших трудових спорів.

Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов"язати адміністрацію цього музею поновити її на посаді головного зберігача фондів з 05.12.2012 року та внести відповідний запис у трудову книжку, а до суду звернулась 13.05.2015 року.

Так, відповідно до матеріалів справи, в порушення ст.233 КЗпП України, позивачем пропущено без поважних причин встановлений законом тримісячний строк звернення до суду з вимогами про визнання її такою, що з 05.12.2012 року працювала на посаді головного зберігача фондів Долинського краєзнавчого музею Тетяни та ОСОБА_4, зобовязати адміністрацію цього музею поновити її на посаді головного зберігача фондів з 05.12.2012 року та внести відповідний запис у трудову книжку.

Відповідно до ст..234 КЗпП у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст.233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки. Поновлення строків провадиться у разі пропуску їх з поважних причин.

Жодних поважних причин пропуску цього строку ОСОБА_3 не наведено, тому підстав для поновлення пропущеного строку немає.

За змістом розяснень, наведених у п.3 ч.4 постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», в позові може бути відмовлено як з підстав пропуску звернення до суду, так і за безпідставністю позовних вимог, зясувавши не лише причини пропуску строку, а й усі обставини справи, права та обовязки сторін.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачці необхідно відмовити у позові .

На підставі викладеного, ст.ст. 40, 232, 233, 234, 235 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 11, 60,88, 212-216, 218 ЦПК України,суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Долинського краєзнавчого музею "Бойківщина" Тетяни та ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування наказів про звільнення з посади та переведення на іншу посаду, встановлення факту праці на посаді головного зберігача фондів та поновлення на посаді,- відмовити у зв»язку з пропуском строку звернення до суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з часу ознайомлення з мотивувальною частиною рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.

Суддя:

Повний текст рішення виготовлено: 28.12.2015 року