Постанова № 54688768, 24.11.2015, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенди О.В.,

суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників:

дочірнього підприємства «Прем'єра Нивки» (далі - ДП) - Компанця М.Б.,

державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі - ДПІ) - Деревцова С.І., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ДП до ДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

У червні 2012 року ДП звернулося до суду з позовом до ДПІ, у якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 9 лютого 2012 року №№ 0000782312, 0000792312 (далі - спірні рішення).

На обґрунтування позову зазначило, що ДПІ на порушення вимог чинного законодавства протиправно прийняла спірні рішення, оскільки вчинені між ним (ДП) та приватним підприємством «ЧОСО» (далі - ПП) правочини є дійсними і такими, що були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що підтверджується первинними документами.

Суди встановили, що у період з 16 по 17 січня 2012 року ДПІ на підставі постанови слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Куценка Є.І. від 2 листопада 2011 року (далі - постанова слідчого) провела документальну позапланову невиїзну перевірку ДП щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ПП за період з 30 жовтня 2008 року по 1 січня 2011 року, за результатами якої складено акт від 19 січня 2012 року № 56/23-12/25400901 (далі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки ДПІ прийняла спірні рішення, які за результатами оскарження в адміністративному порядку залишені без змін.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 15 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 серпня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), погодившись із висновком судів попередніх інстанцій.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, ДПІ зазначає, що в доданому до заяви рішенні Вищого адміністративного суду України від 21 лютого 2013 року (справа № К/9991/77816/12) по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин). Просить скасувати всі ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та рішення, копію якого надано для порівняння, не дає підстав вважати, що суд неоднаково застосував зазначені норми права.

Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції погодився із висновком судів попередніх інстанцій про те, що документи, надані ДП на підтвердження реального здійснення господарських операцій з ПП, повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій, складені та підписані сторонами відповідно до вимог Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків. Крім того, матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, що призначена на виконання постанови слідчого відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

Водночас у справі, ухвалу Вищого адміністративного суду України у якій надано для порівняння, цей суд, встановивши, що укладені між позивачем та його контрагентом договори підряду на виконання будівельно-оздоблювальних робіт на різних об'єктах не були реально виконані, дійшов висновку про недостовірність відомостей у первинних документах, на підставі яких позивач сформував дані податкового обліку за спірними операціями, та отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди шляхом завищення суми податкового кредиту.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, копію судового рішення в якій додано до заяви.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви ДПІ слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. КривендаСудді: М.І. Гриців О.А. Коротких В.В. Кривенко В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко І.Л. Самсін О.О. Терлецький