Ухвала суду № 546859, 28.02.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

     У Х В А Л А

                                          І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

28 лютого2007 року                                                                                                  м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого –  судді Харченка В.В., суддів: Васильченко Н.В.,  Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Федорова М.О., при секретарі Мельник І.М., за участі представників позивача Лобкова Д.В. та відповідача Оніщук Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя на постанову Господарського суду Запорізької області від 11 травня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 11 серпня 2006 року у справіза позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полонія" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя про визнання недійсним рішення, -

                                                                 ВСТАНОВИЛА:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 11 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 11 серпня 2006 року було задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Полонія" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя про визнання недійсним рішення.

Зазначені судові рішення вмотивовано порушенням контролюючим органом порядку та методики визначення звичайної ціни за спірними господарськими операціями, з огляду на що  відповідачем не доведено, що рівень договірних цін позивача з контрагентами не відповідає рівню звичайних цін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Запоріжжя звернулася з касаційною скаргою у якій просить постанову Господарського суду Запорізької області від 11 травня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 11 серпня 2006 року скасувати та прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема тим, що звичайною відповідачем було визначено ціну придбання товару позивачем, що відповідає вимогам пункту 1.20.2 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України,   дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню  з таких підстав.

Як було встановлено по справі судами першої  та апеляційної інстанції   було проведено планову документальну перевірку ТОВ “Полонія” з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.02р. по 30.06.04р., за наслідками якої складено акт перевірки від 15.12.2004р. №235/23-2-22143875.

 Згідно вищевказаного акту перевірки органом державної податкової служби зроблено висновок про завищення відповідачем від’ємного значення ПДВ у лютому 2004 року на суму 4211грн. та заниження податкових зобов’язань у зазначеному періоді на суму 163150грн. за рахунок заниження ціни реалізації та, відповідно, валового доходу, за товарообмінними операціями від рівня звичайних цін; вказано, що підприємство у своїй господарській діяльності використовує схему мінімізації оподаткування, здійснюючи протягом місяця (іноді одного ж дня) операції з придбання та реалізації товарів.

Перевіряючими зазначено, що підприємство в ході фінансово-реалізації ідентичного пального одному і тому ж суб’єкту підприємницької діяльності у період березень-травень 2003р. ТОВ “Свам” та у період липень 2003р.- червень 2004р. ТОВ”Техно-Соло”, при цьому ціна реалізації нижча, ніж ціна придбання, обсяги реалізованого та придбаного пального значно не відрізняються.

Згідно з пп.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р.  334/94-ВР, в редакції Закону № 283/97 – ВР від 22.05.1997р., із змінами та доповненнями (надалі Закону № 334/94-ВР),доходи та витрати від здійснення товарообмінних(бартерних)  операцій визначаються, виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні ціни. 

Законодавче поняття “звичайна ціна” та механізм визначення звичайної ціни для цілей податкового обліку зазначено в п.1.20 Закону №334/94-ВР; в редакції, чинній до 01.01.2003р.,звичайна ціна – ціна продажу товарів(робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути одержана в разі їх продажу особам, які не пов’язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності.

Відповідно до п.13 Указу Президента України №817/98 від 23.07.1998р. “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватись органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов’язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів робіт, послуг).

Згідно з пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України №334/94-ВР в редакції Закону № 349-ІУ від 24.12.2002р., якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна – це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг)- це сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої з сторін договору території.

При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов’язаний обґрунтувати рівень договірних цін, або послатись на норми абзацу першого підпункту 1.20 цього пункту.

Нормами законодавства передбачено як спеціальний порядок донарахування податкових зобов’язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін шляхом застосування процедури, встановленої законом для нарахування зобов’язань за непрямими методами, так і застереження щодо покладення обов’язку доведення невідповідності ціни договору рівню звичайної ціни у випадках, передбачених Законом, на орган державної податкової служби (пп.1.20.8, пп.1.20.10 ст.1 Закону № 334/94-ВР).

Зазначені норми кореспондуються з розподілом обов’язку доведення відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України .

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду Запорізької області та Запорізького апеляційного господарського  суду про недодержання відповідачем процедури визначення податкових зобов’язань платника податку із застосуванням звичайних цін, не доведення податковим органом  невідповідності договірних цін на автомобільний бензин та дизельне пальне рівню звичайних (ринкових) цін.

В порушення вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002р.№ 429 акт перевірки відповідача від 15.12.2004р. №235/23-2-22143875 не містить методу, за яким відповідач визначав середньозважену ціну.

Термін “середньозважена ціна реалізації”, застосований у зазначеному акті не відповідає поняттю “звичайної ціни”, застосованої у Законі  України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що унеможливлює його застосування для визначення податкових зобов’язань платника податку.

            Судами вірно встановлені фактичні обставини справи, яким дана належна юридична оцінка,  судом  обґрунтовано застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини і при цьому не допущено порушень процесуального закону, які  призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

            Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

            На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224 КАС України, колегія суддів, -

                                       ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 11 травня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 11 серпня 2006 року– без змін.

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строки та в порядку, передбаченими ст.ст. 237 – 239 КАС України.

Головуючий                                                                                 В.В. Харченко

                        Судді                                                          Н.В. Васильченко

                                                                                              Л.Я. Гончар

                                                                                              О.О. Кравченко

                                                                                                          М.О. Федоров