Ухвала суду № 54682069, 17.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/4609/13-а

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Фульга А. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Вербицької Н.В., Димерлія О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправним та скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, -

ВСТАНОВИВ:

Миколаївська митниця Міндоходів подала апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» в повному обсязі.

Постановою від 05 грудня 2013 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Миколаївський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення від 26.09.2013р. №504000003/2013/000142/2 про коригування митної вартості товарів, визнання нечинною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №504010000/2013/00009 від 26.09.2013р.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права та не дослідив всі обставини справи.

Зокрема, апелянт посилається на те, що при проведенні перевірки правильності визначення митної вартості у Митниці були обґрунтовані сумніви щодо прийнятності заявленої декларантом ціни товару, а саме: товаросупровідні документи не містили необхідних складових митної вартості, тобто витрат на страхування; розбіжності у поданих до митного оформлення документах; наявність у Митниці інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів, яка значно відрізняється від заявленої декларантом митної вартості.

ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову без змін.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що 01.04.2013р. між позивачем та ВАТ «Єдиная торговая компания» РФ укладений зовнішньоекономічний контракт №RF/RD/79-13/11-M (додаткова угода №1 від 25.04.2013р. та Специфікація №7 від 20.08.2013р.), відповідно до якого ВАТ «Єдиная торговая компания» зобов'язалося здійснити поставку позивачу товару - натр їдкий (гідроксид натрію).

Суд першої інстанції встановив, що з метою переміщення через митний кордон товару позивач 24.09.2013р. подав митну декларації №504010000/2013/002055 щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товару гідроксид натрію із заявленою митною вартістю за ціною договору, однак під час митного оформлення Митницею скориговано митну вартість товару, а саме визначено нову митну вартість товару за методом митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та оформлено рішення про коригування митної вартості товару від 26.09.2013р. №504000003/2013/000142/2. На підставі зазначеного рішення, Митниця оформила картку відмови прийняття митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів чи транспортних засобів через митний кордон України №504010000/2013/00009 від 26.09.2013р.

Суд першої інстанції встановив, що листом від 26.09.2013р. №4783 митний орган повідомив позивача про необхідність надання додаткових документів, а саме: бухгалтерську документацію: щодо оплати складових митної вартості (страхування), страховий поліс, банківські документи про здійснення оплати за оцінюваний товар; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

Суд першої інстанції, також, встановив, що на вимогу Митниці позивач надав додаткові документи: платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №3701 від 13.09.2013р., біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing від 26.07.13, 02.08.13р., 09.08.13р., 16.08.13р., 30.08.13р., 06.09.13р., 13.09.13р., 20.09.13р., а також лист ВАТ «ЄТК» від 03.10.2013р. №240/4507.

Листом від 09.10.2013р. №02.1/2-08/2517 митниця повідомила декларанта про не надання ним витребуваних додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; бухгалтерської документації щодо оплати страхових платежів, а у наданих документах наявні розбіжності, а саме: у платіжному дорученні №3701 від 13.09.2013р. зазначений номер інвойсу №ЕТК/ВЕС/ВХ-125, а при митному оформленні наданий інвойс за №ЕТК/ВЭС/ВХ-125.

Суд першої інстанції встановив, що 16.10.2013р. за вих. №466/101-10 ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» звернулося до ВАТ «ЄТК» з проханням направити належним чином оформлені копії договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язані з контрактом №RF/RD/79-13/11-M від 01.04.2013р., рахунки щодо здійснення розрахунків з третіми особами, страхові документи на відвантажену товару за період вересень - жовтень 2013р., а також документи, які містять відомості щодо вартості товару, у відповідь на який контрагент позивача зазначив, що надати вищевказані документи не є можливим, оскільки вони містять комерційну таємницю, яка не підлягає розголошенню. Також в листі зазначено, що страхові документи на відвантажений товар за період вересень-жовтень 2013р. неможливо надати, оскільки страхування вантажу не є обовязковим при поставки товару на умовах CPT (Incoterms 2010); товар по контракту №RF/RD/79-13/11-M від 01.04.2013р. не страхувався.

Суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача щодо незаконності здійснення коригування митним органом митної вартості товару, зазначивши, що:

- вимога про надання документів щодо страхування ввезеного товару є безпідставною, оскільки за офіційними правилами тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010р. термін СРТ означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце призначення. Відповідно до умов СРТ у покупця немає обовязку перед продавцем щодо укладення договору страхування. Тобто, термін СРТ передбачає можливість, а не обовязок страхування товару;

- посилання відповідача як на підставу відмови - розбіжності у платіжному дорученні №3701 від 13.09.2013р. зазначений номер інвойсу №ЕТК/ВЕС/ВХ-125, а при митному оформленні наданий інвойс за №ЕТК/ВЭС/ВХ-125, на висновками суду не заслуговують на увагу, оскільки вказана помилка виникла лише у розбіжності букви (кирилиця-латиниця) і носить формальний характер.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач надав митному органу усі необхідні документи, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), а тому висновки відповідача щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими. Миколаївська митниця не надала жодного доказу наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митного оформлення товару та не навела обґрунтованих підстав щодо неможливості застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Задовольняючи позов ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач - Миколаївська митниця Міндоходів, як суб'єкт владних повноважень, належним чином не довів правомірності прийнятого оскарженого рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, у звязку з чим таке рішення та картка відмови підлягають скасуванню.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року відповідача, апелянта Миколаївську митницю Міндоходів, замінено на процесуального правонаступника Миколаївську митницю ДФС.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду апелянт в судове засідання не прибув, представник ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» подав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, у звязку з чим, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є рішення про коригування митної вартості товарів №504000003/2013/000142/2 від 26.09.2013р. та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №504010000/2013/00009 від 26.09.2013р.

Апеляційний суд встановив, що відповідно до укладеного позивачем із ВАТ «Єдиная торговая компания» РФ (далі - ВАТ «ЄТК») зовнішньоекономічного контракту №RF/RD/79-13/11-M від 01.04.2013р. та Специфікації №7 від 20.08.2013р., ВАТ «ЄТК» зобов'язалося здійснити поставку позивачу натрію їдкого (гідроксид натрію) в обсязі 3640 тонн, за ціною 282,50 доларів США за тонну, на загальну суму 1 028 300 доларів США (а.с.21-29).

Відповідно до п.п.2.1 та 3.1 Контракту, Продавець зобов'язаний поставити товар на умовах CPT (згідно з ІНКОТЕРМС-2010) - ст. Жовтнева Одеської залізниці, за якими витрати по доставці товару несе Продавець. Пунктом 2.3 Контракту сторони визначили, що ціна на продукцію за одну тонну в перерахунку на 100% основної речовини розраховується за формулою: FOB MED Low мінус 40 доларів США, де FOB MED Low - середня котировка, що публікується агентством ICIS, розрахована на підставі ICIS pricing Caustic Soda (Europe, Mediterranean) weekli report за попередні періоди відвантаження два місяці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця. Розрахована вказаним чином ціна зазначається в Специфікації, що підписується Сторонами до 25 числа місяця, що передує місяцю відвантаження.

З метою переміщення через митний кордон товару, 24.09.2013р. позивач подав до Миколаївської митниці електронну митну декларацію МД №504010000/2013/002055 з визначенням митної вартості товару за основним методом оцінки - за ціною контракту щодо товарів, що імпортуються (а.с.13).

На підтвердження митної вартості товару до вказаної ВМД позивач додав наступні документи: контракт №RF/RD/79-13/11-M від 01.04.2013р., додаткову угоду №1 від 25.04.2013р., специфікацію №7 від 20.08.2013р., інвойс №ЕТК/ВЄС/ВХ-125 від 06.09.2013р., картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №504/2012/0000113 від 29.10.2012р., накладні СМГС від 06.09.2013р., довідку про декларування валютних цінностей від 22.07.2013р., підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю (штампи), копію митної декларації країни відправлення від 06.09.2013р. №10311090/060913/0005453, сертифікат походження товару RUUA НОМЕР_1 від 09.09.2013р., паспорти якості (а.с.14).

За результатами розгляду вказаних документів посадовою особою Митниці, з посиланням на ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, листом від 24.09.2013р. №4783 повідомлено позивача про необхідність надання додаткових документів, а саме: 1) бухгалтерської документації: щодо оплати складових митної вартості (страхування), страховий поліс; банківських документів щодо здійснення оплати за оцінюваний товар; 2) висновків про вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями та/або інформації біржових організацій про вартість товару; 3) договору (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається (а.с.15).

Така вимога Митниці обґрунтована тим, що подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

На виконання зазначеної вимоги та для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення, листом від 26.09.2013р. №429/101-10 позивач надав відповідачу додаткові документи, зокрема: біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та Специфікації за останні 4 тижні датовані 30.08.2013, 06.09.2013, 13.09.2013, 20.09.2013.; платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №3701 від 13.09.2013р. Крім того, позивач повідомив відповідача, що інших витребуваних документів, зазначених в запиті немає в наявності, зокрема: товар - сода каустична, що є предметом Контракту, не страхувався; інших договорів (угод, контрактів) із третіми особами, повязаних з Контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається - не укладалось, в звязку з чим зазначені документи не можуть бути надані (а.с.80).

За результатами розгляду додатково наданих позивачем документів, 26.09.2013р. Миколаївська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару №504000003/2013/000142/2, яким визначила митну вартість задекларованого позивачем товару (соди каустичної) за ціною 364 доларів США за тонну (а.с.16-17).

Митна вартість товару скоригована Митницею із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. Вказане рішення Митниці ґрунтується на раніше визнаній митній вартості товару, який постачався ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» у серпні 2013 року.

У звязку з прийняттям відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, декларанту відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504010000/2013/00009 від 26.09.2013р. (а.с.76-78).

Позивач не погодився з такими рішеннями відповідача, однак враховуючи потребу у використанні товару в господарській діяльності, та керуючись ч.7 ст.55 Митного кодексу України, звернувся з проханням випуску товару, що декларується, у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Встановивши фактичні обставини справи та дослідивши матеріали справи апеляційний суд встановив, що висновки Митниці щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, оскільки ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» надало митному органу всі необхідні документи, які дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), що відповідає приписам ч. 1 ст. 51, ч. 1, ст. 52, ч.2, ч. 3 ст.53, ч. 1, ч. 2 та ч. 3, п.2 ч.5, ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України.

Апеляційний суд встановив, що підставою для прийняття рішення №504000003/2013/000142/2 від 26.09.2013р. про коригування митної вартості товарів стало:

- ненадання ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» бухгалтерської документації щодо оплати страхових платежів ВАТ «ЄТК» та ВАТ «Химпром»;

- ненадання позивачем договору (угод, контракту) із третіми особами, повязаних з договором про поставку товарів, митна вартість якого визначається;

- наявність розбіжності у наданих документах: у платіжному дорученні №3701 від 13.09.2013р. зазначено номер інвойсу №ЕТК/ВЕС/ВХ-125, а при митному оформленні наданий інвойс за № ЕТК/ВЭС/ВХ-125.

Апеляційний суд, як і суд першої інстанції, не погоджується з обґрунтованістю, наведених в рішенні про коригування митної вартості, підстав для такого коригування в зв'язку з наступним.

Стосовно ненадання позивачем документів про страхування оцінюваного товару апеляційний суд зазначає, що відповідно до п.7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються також і витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що задекларований позивачем товар не страхувався.

Про відсутність факту страхування товару, який поставлявся на адресу позивача за контрактом №RF/RD/79-13/11-M від 01.04.2013р., зазначає також і ВАТ «ЄТК» у письмовій відповіді №240/4803 від 23.10.2013р. на запит позивача від 16.10.2013р. за вих. №466/101-10 (а.с.74).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що задекларований товар відноситься до 2-го класу небезпеки і Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів» передбачено обов'язкове страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів. З цих підстав апелянт вважає, що витрати на обов'язкове страхування перевезення товару провинні бути включені до митної вартості товару.

Позивач не заперечує проти того факту, що задекларований ним товар відноситься до категорії небезпечних вантажів і Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів» передбачено обов'язкове страхування відповідальності при перевезенні таких вантажів, однак зазначає, що відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України обов'язковою складовою митної вартості є фактично понесені витрати на страхування товару, а не на страхування відповідальності за перевезення таких товарів; страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів відповідно до Закону України «Про страхування» є іншим видом страхування ніж майнове страхування товару.

Апеляційний суд погоджується з позицією позивача з огляду на наступне.

Статтею 4 Закону України «Про страхування» передбачені такі види страхування: 1) особисте страхування, предметом якого є життя, здоров'я, працездатність та пенсійним забезпеченням; 2) майнове страхування, предметом якого майнові інтереси щодо володіння, користування і розпорядження майном; 3) страхування відповідальності, предметом якого є майнові інтереси з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди.

При цьому, п.26 ч.1 ст.7 Закону України «Про страхування» до обов'язкового віднесено страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів.

Отже, страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів є іншим видом страхування, ніж страхування товару, який перевозиться.

За змістом Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» страхувальниками відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів можуть бути відправник, перевізник чи одержувач товару.

За своїм змістом витрати на обов'язкове страхування відповідальності при перевезенні небезпечних вантажів на території України є складовою частиною витрат на перевезення таких вантажів по території України.

Згідно п.5 ч.10 ст.58 Митного кодексу України до переліку витрат, які мають включатися до митної вартості товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, входять витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до п.2 ч.11 ст.58 Митного кодексу України витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Таким чином, витрати на обов'язкове страхування відповідальності при перевезенні небезпечних вантажів по території України, як складова частина витрат на транспортування таких вантажів по території України, не включається до митної вартості, якщо ці витрати можливо виділити з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари.

В матеріалах справи відсутні докази того, що при транспортуванні задекларованого позивачем товару по території України здійснювалось страхування відповідальності такого перевезення згідно Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», а сторони на існування такого факту не посилаються.

При цьому апеляційний суд зазначає, що недотримання суб'єктами перевезення небезпечних вантажів вимог щодо обов'язкового страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків при перевезенні таких вантажів тягне відповідальність відповідно до ст.25 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів».

Як правильно зазначив суд першої інстанції, за офіційними правилами тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року термін СРТ означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце призначення. Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов'язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому, страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов'язок страхування товару.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає помилковими доводи апелянта стосовно того, що ненадання позивачем документів про страхування відповідальності при перевезенні задекларованого товару по території України є підставою для коригування митної вартості.

Також, апеляційний суд вважає безпідставними посилання апелянта на ненадання ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» договорів із третіми особами, які пов'язані з поставкою товару за Контрактом №RF/RD/79-13/11-M від 01.04.2013р., оскільки факт укладання таких договорів безпосередньо позивачем не встановлений.

ВАТ «ЄТК» у своєму листі №240/4803 від 23.10.2013р. відмовилось надавати позивачу договори, рахунки та платіжні документи щодо його операцій з іншими суб'єктами господарювання, посилаючись на те, що такі документи містять комерційну таємницю, яка не підлягає розголошенню (а.с.74).

Ненадання позивачем договору з третіми особами, повязаного з Контрактом про поставку товару та рахунків про здійснення платежів від третіх осіб на користь продавця товару, відсутність яких пояснюється тим, що продавець товару відмовив в їх наданні, не може свідчити про недостовірність відомостей, що викладені в інших документах, поданих декларантом на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів. При цьому, витребувані документи не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують ціну товару. Чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено обовязкової вимоги щодо отримання від субєкта зовнішньоекономічної діяльності продавця товару вказаної документації.

Що ж стосується посилання апелянта на розбіжності у номерах інвойсу №ЕТК/ВЕС/ВХ-125 (у платіжному дорученні №3701 від 13.09.2013р.) та №ЕТК/ВЭС/ВХ-125 (наданий до митного оформлення), то апеляційний суд їх відхиляє, оскільки погоджується з судом першої інстанції про формальний характер таких посилань, розбіжність однієї букви (кирилиця-латиниця) не може бути підставою для висновку про подання декларантом різних інвойсів.

Відповідно до матеріалів справи - платіжного доручення №3701 від 13.09.2013р., визначена за Контрактом №RF/RD/79-13/11-M від 01.04.2013р. ціна товару 282,5 доларів США відповідає фактично сплаченій сумі покупцем на користь продавця. В призначенні платежу у платіжному дорученні містяться посилання на Контракт та вказаний інвойс. Тобто, вартість імпортованого товару співпадає з даними платіжного доручення (а.с.79).

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

На підставі викладеного, із врахуванням принципу презумпції правомірності дій платника податків, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені апелянтом в рішенні про коригування митної вартості товарів №504000003/2013/000142/2 від 26.09.2013р. підстави для такого коригування є необґрунтованими, а надані позивачем до Митниці документи на підтвердження митної вартості задекларованого товару за своїм змістом та обсягом не виключають можливість визначити митну вартість цього товару за основним методом - за ціною договору.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-71, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя Н.В.Вербицька

суддя О.О.Димерлій