Ухвала суду № 54682061, 17.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4806/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Вербицької Н.В., Димерлія О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року по справі за адміністративним позовом малого приватного підприємства «Сан-Марино» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог малого приватного підприємства «Сан-Марино».

Постановою від 23 липня 2013 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов малого приватного підприємства «Сан-Марино» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 березня 2013 року №0000842210 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 16 051 грн. (в тому числі: 12 841 грн. за основним платежем, 3 210 грн. за штрафними санкціями).

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, посилаючись, при цьому, на доводи та на фактичні обставини, які зазначені в акті перевірки позивача від 11 березня 2013 року (а.с.11-20), зокрема, на відсутність підтвердження права на формування податкового кредиту по ланцюгам постачання.

Мале приватне підприємство «Сан-Марино» надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову без змін.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що в період з 25.02.2013р. по 01.03.2013р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведена позапланова виїзна перевірка МПП «Сан-Марино» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з платником податків ПП «Астерлінт», їх реальності та повноти відображення в обліку за податковий період жовтень 2011 року, за результатами якої складений акт перевірки №1161/22-1/21031878 від 11.03.2013р., в якому зафіксовано порушення позивачем п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 12841,17грн. за жовтень 2011 року, у звязку з завищенням розміру податкового кредиту з податку на додану вартість всього у сумі 12 841,17 грн. за жовтень 2011 року.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийняла податкове повідомлення-рішення №0000842210 від 22.03.2013р., яким МПП «Сан-Марино» визначила грошове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 12 841 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3 210 грн.

Суд першої інстанції, також, встановив, що в ході перевірки податковим органом досліджено господарські відносини позивача з ПП «Астерлінт» за жовтень 2011 року та не визнано по ланцюгу постачання податковий кредит, сформований МПП «Сан-Марино» від постачальника ПП «Астерлінт». Зазначені висновки обґрунтовані тим, що відповідно акту ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС №168/22-34/37137242/20 від 26.03.2012р. «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП«Астерлінт» з питань правових відносин з ТОВ «Тала Груп» та ТОВ «Делфуд Компані» за жовтень 2011 року» наслідком діяльності в ланцюзі постачання товару ТОВ «Тала Груп» та ТОВ «Делфуд Компані» є виключно чи переважно формування податкового кредиту для інших субєктів підприємницької діяльності, у звязку із чим податковим органом зроблено висновок про відсутність доказів фактичного отримання товарів МПП «Сан-Марино» від ПП «Астерлінт» та, відповідно, порушення МПП «Сан-Марино» порядку формування податкового кредиту та визначення податку на прибуток. При цьому, в акті перевірки №1161/22-1/21031878 від 11.03.2013р. не міститься посилань на конкретні первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність фактів порушення МПП «Сан-Марино» податкового законодавства.

Досліджуючи господарські відносини МПП «Сан-Марино» та ПП «Астерлінт», суд першої інстанції встановив, що 10.05.2011р. між ПП «Астерлінт» (постачальник) та МПП «Сан-Марино» (покупець) укладений договір поставки продукції №05/10-1, в підтвердження виконання якого позивач надав до перевірки видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення. Сума податку на додану вартість по отриманим від ПП «Астерлінт» податковим накладним включена позивачем до складу податкового кредиту в періоді, який перевірявся, та відображена в податковій декларації з податку на додану вартість та у реєстрі отриманих податкових накладних за період, який перевірявся.

Також, суд першої інстанції встановив, що отриманий товар від ПП «Астерлінт» був реалізований у 2011 році іншим субєктам господарюванням.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що податковий кредит підтверджений МПП «Сан-Марино» належним чином оформленими первинними документами, правильність оформлення яких не заперечується та не спростовуються відповідачем, а відповідач, як субєкт владних повноважень, на якого КАС України покладений обовязок доказування правомірності прийнятих ним рішень, не довів законність винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення №0000842210 від 22.03.2013р.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року відповідача, апелянта Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, замінено на процесуального правонаступника - Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду апелянт в судове засідання не прибув, представник МПП «Сан-Марино» подав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, у звязку з чим, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2013 року №0000842210, яке прийнято на підставі акту №1161/22-1/21031878 від 11.03.2013р. позапланової виїзної перевірки МПП «Сан-Марино» з питання підтвердження господарських взаємовідносин з платником податків ПП «Астерлінт», їх реальності та повноти відображення в обліку за податковий період жовтень 2011 року, в якому податковим органом зафіксовано порушення позивачем п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України при фінансово-господарських взаємовідносинах позивача з ПП «Астерлінт» у жовтні 2011 року.

Висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на дослідженні, наданих МПП «Сан-Марино» до перевірки, первинних бухгалтерських та податкових документів, про що зазначено в акті перевірки, які податковий орган вважає такими, що не підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом ПП «Астерлінт», у звязку з не підтвердженням постачання товарів на адресу ПП «Астерлінт» його контрагентами по ланцюгу постачання ТОВ «Тала Груп», ТОВ «Делфуд Компані».

Апеляційний суд зазначає, що вимоги апеляційної скарги обґрунтовані доводами, яким Одеським окружним адміністративним судом надано правову оцінку, та не містять заперечень щодо встановлених судом першої інстанції фактичних обставин щодо реальності угоди, її платності, товарності та використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 10.05.2011р. між ПП «Астерлінт», як постачальником, та МПП «Сан-Марино», як покупцем, укладений договір поставки №05/10-1, за умовами якого Постачальник зобовязаний поставити Покупцю продукцію на підставі його заявок, а Покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його вартість (а.с.24-25).

Вказаний договір підписаний директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

На виконання вказаного договору ПП «Астерлінт» в жовтні 2011 року поставило на адресу МПП «Сан-Марино» товар (фарба, пензлик, пральний порошок, кабель-канал, шпаклівка акрилова, гальмівні колодки, лампочка ультрафіолетова тощо), що підтверджено матеріалами справи: видатковими накладними №996 від 18.10.2011р., №997 від 21.10.2011р., №998 від 25.10.2011р., №999 від 27.10.2011р., №1000 від 28.10.2011р.; податковими накладними №129 від 18.10.2011р., №148 від 21.10.2011р., №159 від 25.10.2011р., №182 від 27.10.2011р., №191 від 28.10.2011р.; платіжними дорученнями (а.с.26-34, 67-81).

В подальшому придбаний у ПП «Астерлінт» товар реалізовано МПП «Сан-Марино» покупцям ДЗ «Дорожня лікарня ДП «Одеська залізниця», Білгород-Дністровському дитячому будинку інтернату, Фірмі «Ветеран ЗС-91» ТОВ, КП «Одеський обласний академічний російський драматичний театр», Ізмаїльському будинку інтернату, Одеському театру музичної комедії ім.М.Водяного, концерну «Веселка», Причорноморському державному Регіональному геологічному підприємству, дочірньому підприємству «ГПК Україна» компанії «ГПК Гамбург Порт Консалтинг ГмбХ», КУ «Одеський академічний український музично-драматичний театр ім.В.С.Василька», що підтверджено відповідними видатковими та податковими накладними (а.с.109-118).

При цьому апеляційний суд зазначає, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарського договору з контрагентом ПП «Астерлінт» відповідач ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

В акті перевірки відсутні відомості стосовно того, що на момент проведення перевірки позивач не надав до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України чи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій між МПП «Сан-Марино» та ПП «Астерлінт».

Придбання товару у ПП «Астерлінт» та подальший продаж його контрагентам-покупцям узгоджується з основним видом діяльності позивача, який у 2011 році займався неспеціалізованою оптовою торгівлею.

Апеляційний суд вважає, що МПП «Сан-Марино» довело дотримання всіх умов на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару у ПП «Астерлінт», до податкового кредиту: фактичності придбання товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на підтвердження придбання товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Оскільки законодавцем визначений перелік обставин-підстав, з настанням (здійсненням) яких пов'язано виникнення права платника податку на податковий кредит, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, а дослідженими доказами по справі у їх сукупності доведена правомірність та правильність визначення позивачем за спірними господарськими відносинами за період, який перевірявся, податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковий орган не довів наявність порушень норм податкового та цивільного законодавства, а тому висновки податкового органу зазначені в акті перевірки позивача та в апеляційній скарзі є необґрунтованими та законодавчо безпідставними.

В акті перевірки та в обґрунтовування вимог апеляційної скарги податковий орган посилається виключно на відомості акту від 26.03.2012р. №168/22-34/37137242/20 «Про результати документальної невиїзної перевірки приватного підприємства ПП «Астерлінт» з питань правових відносин з ТОВ «Тала Груп» в період липень 2011 року та ТОВ «Делфуд Компані» в період жовтень 2011 року», яким зафіксовано, що ТОВ «Тала Груп» та ТОВ «Делфуд Компані» не могли поставити товар на адресу ПП «Астерлінт», а лише здійснювали документування господарських операцій з метою формування податкового кредиту.

Таким чином, податковий орган обмежився лише посиланням на акт перевірки іншої податкової інспекції іншого контрагента та, без самостійного дослідження господарської операції позивача з його безпосереднім контрагентом, дійшов висновку про безтоварність укладеного правочину, залишивши поза увагою первинну документацію.

Апеляційний суд вважає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. У разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Апелянт не навів доводів та не подав доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності свого контрагента.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Ні актом перевірки, ні іншими матеріалами справи не підтверджено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Астерлінт».

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Оскільки договір з контрагентом ПП «Астерлінт» укладений МПП «Сан-Марино» у письмовій формі, виконання вказаного підтверджено первинними документами, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

За таких обставин, висновок акту перевірки про безтоварний характер спірних операцій з поставки товару позивачеві ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи, а тому прийняте, на підставі такого акту, податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2013 року №0000842210 підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-71, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 УКАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя Н.В.Вербицька

суддя О.О.Димерлій