Ухвала суду № 54682051, 16.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3108/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Вербицької Н.В., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повністю.

Постановою від 14 жовтня 2013 року, ухваленою в порядку письмового провадження, Миколаївський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000671720 від 30 січня 2013 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 45381 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9679,50 грн.

Вимоги апеляційної скарги, апелянт обґрунтовує тим, що при розгляді справи суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Зокрема, апелянт зазначає, що зняття податкового кредиту з ПДВ на суму 45381 грн. та нарахування штрафних санкцій здійснено на підставі даних актів про неможливість проведення зустрічних звірок постачальників позивача ТОВ Компанія «ОСОБА_2 Сервіс», ТОВ «Олс-Вест» та ТОВ «Метаком-Миколаїв», якими зафіксовано неможливість здійснення вказаними підприємствами господарських операцій, у звязку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). ФОП ОСОБА_1 є кінцевим споживачем товарів, використання яких в господарській діяльності не доведено.

ФОП ОСОБА_1 надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, та на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області провела документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.04.2010р. до 28.12.2012р., результати якої оформлені актом перевірки від 14 січня 2013 року №15/17-208/НОМЕР_1, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в частині заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 45381 грн.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі вказаного акту перевірки 30 січня 2013 року податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення №0000671720, яким збільшено позивачу суму грошового зобовязання з ПДВ на 45381 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9679,50 грн.

Суд першої інстанції, також, встановив, що підставою для збільшення ФОП ОСОБА_1 грошових зобовязань зазначеним податковим повідомленням-рішенням є висновок податкової інспекції про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками ТОВ Компанія «ОСОБА_2 Сервіс» за договором поставки вітрин від 01.01.2010р., ТОВ «Олс-Вест» за договором поставки ДСП від 03.03.2010р. та ТОВ «Метаком-Миколаїв» за договором поставки ДСП від 31.03.2010р., з посиланням виключно на дані актів про неможливість проведення зустрічних звірок цих підприємств, в яких зроблено висновки про відсутність реального виконання правочинів ТОВ Компанія «ОСОБА_2 Сервіс», ТОВ «Олс-Вест» та ТОВ «Метаком-Миколаїв» з їх постачальниками в ланцюгу постачання.

Вирішуючи спір суд першої інстанції дійшов висновку про те, що неможливість проведення звірки контрагентів позивача, а також наявність у другому ланцюгу їх постачальників підприємств, які мають ознаки фіктивності, не можуть бути беззаперечними доказами порушення позивачем вимог податкового законодавства, без наявності інших доказів, здобутих під час перевірки ФОП ОСОБА_1 У разі, коли неможливо провести звірку платника податків, зокрема у звязку із його відсутністю за зареєстрованим місцезнаходженням, податковий орган повинен скласти акт про неможливість проведення зустрічної звірки, який не може містити висновків про порушення цим субєктом податкового законодавства.

Суд першої інстанції встановив, що акт перевірки від 14 січня 2013 року №15/17-208/НОМЕР_1 не містить аналізу господарської діяльності ФОП ОСОБА_1, а лише відтворює зміст актів про неможливість проведення зустрічних звірок його контрагентів-постачальників. Жодних прямих доказів недотримання позивачем вимог податкового законодавства при виконанні зобовязань за договорами з ТОВ Компанія «ОСОБА_2 Сервіс», ТОВ «Олс-Вест» та ТОВ «Метаком-Миколаїв» акт перевірки не містить.

За висновками суду першої інстанції, відповідач, як субєкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладений обовязок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не довів наявність порушень, зафіксованих актом перевірки від 14 січня 2013 року №15/17-208/НОМЕР_1, а тому визначення на підставі такого акту перевірки до сплати ФОП ОСОБА_1 грошових зобовязань з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій є незаконним.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення №0000671720 від 30.01.2013 р.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року відповідача, апелянта - Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області замінено на процесуального правонаступника Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 39554010, місцезнаходження: 54030, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Потьомкінська, будинок 24/2).

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не зявились, у звязку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є податкове повідомлення-рішення №0000671720 від 30.01.2013р., яке прийнято на підставі акту від 14 січня 2013 року №15/17-208/НОМЕР_1 документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.04.2010р. по 28.12.2012р., в якому податковим органом, серед іншого, зафіксовано порушення позивачем п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ Компанія «ОСОБА_2 Сервіс», ТОВ «Олс-Вест» та ТОВ «Метаком-Миколаїв» у червні, жовтні, листопаді, грудні 2010 року, березні, серпні 2011 року.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності надання послуг із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реального надання послуг тощо.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на дослідженні наданих ФОП ОСОБА_1 первинних бухгалтерських та податкових документів, які податковий орган визнав такими, що не підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами ТОВ Компанія «ОСОБА_2 Сервіс», ТОВ «Олс-Вест» та ТОВ «Метаком-Миколаїв».

Підставою для невизнання наданих позивачем документів, в якості підтвердження реальності господарських операцій з вказаними постачальниками, є виключно врахування інформації щодо діяльності ТОВ Компанія «ОСОБА_2 Сервіс», ТОВ «Олс-Вест» та ТОВ «Метаком-Миколаїв», яка міститься в актах ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 12.11.2012р. №898/22-225/33573792 «Про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ТОВ Компанія «ОСОБА_2 Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками ПП «ІБК «Люксор» та ПП «Траян-Південь» за період жовтень 2010 року та контрагентами-покупцями», від 26.05.2011р. №696/23-325/35512710 «Про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ТОВ «Метаком-Миколаїв» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період березень 2011 року» та від 16.05.2011р. №627/23-420/37105048 «Про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ТОВ «Олс-Вест» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Агропрайд» за жовтень, листопад 2010 року».

Апеляційний суд зазначає, що вимоги апеляційної скарги обґрунтовані доводами, яким Миколаївським окружним адміністративним судом надано правову оцінку, та не містять заперечень щодо встановлених судом першої інстанції фактичних обставин щодо реальності угод, їх платності, товарності та використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності, що підтверджено матеріалами справи.

Так, апеляційний суд встановив, що в період, який перевірявся, позивач перебував на загальній системі оподаткування та займався виробництвом меблів для офісів та підприємств торгівлі (КВЕД 36.12.0), виробництвом кухонних меблів (КВЕД 36.13.0), виробництвом інших меблів (КВЕД 36.14.0) та рекламною діяльністю (КВЕД 74.40.0).

Податковий кредит ФОП ОСОБА_1 формував, серед іншого, на підставі податкових накладних, виписаних постачальниками ТОВ Компанія «ОСОБА_2 Сервіс», ТОВ «Олс-Вест» та ТОВ «Метаком-Миколаїв», на виконання договорів поставки.

Апеляційний суд встановив, що 01.01.2010р. між ТОВ Компанія «ОСОБА_2 Сервіс», як постачальником, та ФОП ОСОБА_1, як покупцем, укладений договір поставки, за умовами якого Постачальник зобовязується передати товар у власність Покупця, а Покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його вартість (т.1 а.с.45-47).

На виконання умов вказаного договору ТОВ Компанія «ОСОБА_2 Сервіс» поставило позивачу в жовтні 2010 року напольні вітрини на суму 65 000 грн., що підтверджено податковими накладними №765 від 06.10.2010р., №757 від 05.10.2010р., №853 від 18.10.2010р., №852 від 11.10.2010р., видатковими накладними №АІ-0000834 від 18.10.2010р., №АІ-0000833 від 11.10.2010р., №АІ-0000907 від 29.10.2010р. (т.1 а.с.53-55, 58-61).

31.03.2011р. між ТОВ «Метаком-Миколаїв» як постачальником, та ФОП ОСОБА_1, як покупцем, укладений договір поставки №253, за умовами якого Постачальник зобовязується передати товар у власність Покупця, а Покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його вартість (т.1 а.с.48-50).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Метаком-Миколаїв» поставило позивачу в березні 2011 року ДПС на суму 40 000 грн., на підтвердження чого виписало податкову накладну №253 від 31.03.2011р. (т.1 а.с.64).

03.03.2010р. між ТОВ «Олс-Вест», як продавцем, та ФОП ОСОБА_1, як покупцем, укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого Продавець зобовязується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити його (т.1 а.с.51-52).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Олс-Вест» продало позивачу в листопаді 2010 року ДПС на суму 100 000 грн., що підтверджено податковими накладними №2853 від 15.11.2010р. та №2561 від 05.11.2010р., рахунком-фактурою №2853 від 12.11.2010р., видатковою накладною №2853 від 15.11.2010р. (т.1 а.с.50-51, 62-63).

Вказані договори підписано представниками їх сторін, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Компанія «ОСОБА_2 Сервіс», ТОВ «Олс-Вест» та ТОВ «Метаком-Миколаїв».

Придбані у вказаних контрагентів товари позивач використав у власній господарській діяльності для виготовлення вітрин, палетів під печиво, торгового обладнання, на виконання своїх зобовязань за договорами з ЗАТ «АВК» (договір поставки №65 від 01.02.2010р.) та ЗАТ «Конти» (договір поставки №0782/8 ТМ/9 від 10.08.2009р.).

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач довів дотримання ним всіх умов на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару у ТОВ Компанія «ОСОБА_2 Сервіс», ТОВ «Олс-Вест» та ТОВ «Метаком-Миколаїв», до податкового кредиту: фактичності придбання товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на підтвердження придбання товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Оскільки законодавцем визначений перелік обставин-підстав, з настанням (здійсненням) яких пов'язано виникнення права платника податку на податковий кредит, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, а дослідженими доказами по справі у їх сукупності підтверджена правомірність та правильність визначення позивачем за спірними господарськими відносинами за період, який перевірявся, податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковий орган не довів наявність порушень норм податкового та цивільного законодавства, а тому висновки податкового органу зазначені в акті перевірки позивача та в апеляційній скарзі є необґрунтованими та законодавчо безпідставними.

В акті перевірки, в запереченнях проти позову та в обґрунтовування вимог апеляційної скарги ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва посилається на відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням та відсутність у них необхідних умов для здійснення задекларованих господарських операцій, що, за висновками апелянта, унеможливлює поставки будь-якого товару контрагентам-покупцям.

Апеляційний суд відхиляє такі доводи апелянта, оскільки таку інформацію взято податковим органом з актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ Компанія «ОСОБА_2 Сервіс», ТОВ «Олс-Вест» та ТОВ «Метаком-Миколаїв» (від 12.11.2012р. №898/22-225/33573792, від 26.05.2011р. №696/23-325/35512710 та від 16.05.2011р. №627/23-420/37105048), тоді як акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може вважатися належним доказом допущення позивачем порушень, так як зазначений акт взагалі не є перевіркою, а викладені в ньому висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань у платника податків в залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

При укладені договорів головним для субєкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як субєкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому позивач не має права наполягати на отримані додаткової інформації відповідачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 КАС України, податковий орган не надав, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростував.

Відповідно до п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010р., факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В акті перевірки від 14 січня 2013 року №15/17-208/НОМЕР_1 відсутні відомості про ненадання ФОП ОСОБА_1 до перевірки первинних документів в підтвердження господарських операцій з контрагентами-постачальниками або надання їх неналежним чином оформлених. Тобто, зауваження до первинної документації позивача у відповідача відсутні.

Оскільки встановлено, що договори з контрагентами ТОВ Компанія «ОСОБА_2 Сервіс», ТОВ «Олс-Вест» та ТОВ «Метаком-Миколаїв» укладено ФОП ОСОБА_1 у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджено первинними документами, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст. 3 ГК України. Укладені договори відповідають вимогам ст. 20 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

За таких обставин, висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій з поставки товару позивачеві ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

Апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області №0000671720 від 30.01.2013р. та, у звязку з цим, наявність підстав для його скасування, є правильним. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-71, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя Н.В.Вербицька

суддя О.В. Єщенко