Ухвала суду № 54681919, 21.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6082/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменка В.А. Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

21 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Агаркові Б.М.

за участю: представника позивачаОСОБА_3

представника відповідачаОСОБА_4

третьої особиОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в місті Києві до Державного підприємства Укрінвестбуд, треті особи: Державне управління справами, ОСОБА_5, про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна фінансова інспекція в місті Києві, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив винести рішення про стягнення з Державного підприємства Укрінвестбуд коштів: 4 699 081,62 грн., 216 410,70 грн., 770 375, 20 грн., 18 319,20 грн., 5 655,93 грн., 10 664,90 грн., 697,33 грн. та 60 565,20 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 вересня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити, в той час, як представник відповідача та третя особа проти цього заперечували, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як установлено судом першої інстанції, ДП Укрінвестбуд створене згідно з розпорядженням Державного управління справами від 05 березня 2001 року №109 на базі переданого йому майна, підпорядковується Державному управлінню справами та у межах спору є обєктом державного фінансового контролю.

Протягом червня-серпня 2014 року Державною фінансовою інспекцією в м. Києві проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства Укрінвестбуд за період з 01 листопада 2011 року по 31 травня 2014 року, за результатами якої складено акт від 04 вересня 2014 року № 072-30/3018 (далі по тексту акт ревізії).

В акті ревізії встановлено ряд порушень законодавства ДП Укрінвестбуд, з метою усунення яких позивачем надіслано лист-вимогу від 08 вересня 2014 року №26-07-14-14/11703 Щодо усунення порушень виявлених ревізією (далі по тексту - вимога), в якому вимагає від відповідача наступне:

1) опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани або звільнення осіб, винних у допущених порушеннях, предявити цивільні позови до осіб, діями чи бездіяльністю яких заподіяна матеріальна шкода підприємству;

2) внаслідок невиконання належним чином господарського зобовязання ТОВ Основа-С, ТОВ Сантанна, ДП Центрінвестпроект, Посольством Російської Федерації в Україні, ДП Санаторій Форос, ЗАТ Позняки-Жил-Буд, ДП Міжнародний дитячий центр Артек, ДО Резиденція Синьогора, ДП Укржитлосервіс в повному обсязі по договорах, останніми порушено вимоги статті 193 Господарського кодексу України, а відповідачем не проведено претензійно-позовну роботу щодо стягнення дебіторської заборгованості на загальну суму 4 699 081,62 грн. відповідно до частини другої статті 222, частини першої статті 223 Господарського кодексу України в межах терміну позовної давності, визначеного статтями 256, 257 Цивільного кодексу України, що стало наслідком втрати боржника у зобовязанні, а також незабезпечення реалізації права кредитора вимагати від боржника виконання його обовязку, чим порушено частину першу статті 509 Цивільного кодексу України, відповідачем втрачено активів на суму 4 699 081,62 грн., що, відповідно пункту 2 статті 224 Господарського кодексу України, є збитками, які нанесено відповідачем, у звязку з чим вимагається: відшкодувати нанесену матеріальну шкоду в сумі 4 699 081, 62 грн.;

3) підприємством не забезпечено нарахування та стягнення штрафних санкцій з ТОВ Сантанна з суми боргу 1 339 862,20 грн., який виник з травня 2008 року по квітень 2013 року, що передбачено пунктом 3 договору від 26 травня 2010 року №02-10, чим порушено вимоги частини першої статті 629 Цивільного кодексу України, частин першої та другої статті 193 Господарського кодексу України, в частині умов виконання господарських зобовязань та застосування господарських санкцій, в результаті чого відповідачем недоотримано доходів на загальну суму 216 410,70 грн., у звязку з чим вимагається: відшкодувати нанесену матеріальну шкоду в сумі 216 410,70 грн.;

4) внаслідок невиконання належним чином господарських зобовязань за інвестиційно-підрядним договором від 26 липня 2002 року №6 Санаторним комплексом Зорі України порушено вимоги частини другої статті 193 Господарського кодексу України, а ДП Укрінвестбуд внаслідок підписання угоди від 01 вересня 2004 року без номера про розірвання інвестиційного підрядного договору від 26 липня 2002 року №6, згідно якої, жодна із сторін не має претензій майнового чи немайнового характеру до іншої сторони, порушено вимоги статей 610, 629 Цивільного кодексу України, у звязку з чим відповідачем втрачено активів на суму 770 375,20 грн., що, відповідно до частини другої статті 224 Господарського кодексу України, є збитками, які нанесено ДП Укрінвестбуд, у звязку з чим вимагається: відшкодувати нанесену матеріальну шкоду в сумі 770 375,20 грн.;

5) в порушення вимог статті 11 Закону України Про архітектурну діяльність, пункту 3 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва обєкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року №903, відповідачем, як замовником у період з 01 листопада 2011 року по 31 травня 2014 року укладені трудові угоди на здійснення технічного нагляду між громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за відсутності у вказаних фізичних осіб кваліфікаційних сертифікатів, що призвели до виплати винагороди вказаним особам в сумі 13 600,0 грн., та, як наслідок, зайвого перерахування єдиного соціального внеску в сумі 4 719,2 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків) відповідачу на загальну суму 18 319,20 грн., у звязку з чим вимагається: відшкодувати нанесену матеріальну шкоду в сумі 18 319,20 грн.;

6) в порушення пункту 1.5 Положення про преміювання керівників підприємств, установ та організацій, що перебувають в управлінні Державного управління справами, затвердженого розпорядженнями керівника Державного управління справами від 15 квітня 2002 року №160 та пункту 17 умов контракту від 31 травня 2010 року № 07/3-2-32, директору ОСОБА_8 без погодження Державного управління справами, нарахована та виплачена разова премія до Нового року на підставі наказу від 21 грудня 2011 року №82, підписаного директором ОСОБА_8, що призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати в сумі 4 198,91 грн., та, як наслідок, зайвого перерахування єдиного соціального внеску в сумі 1 457,02 грн., що призвело до матеріальної шкоди на загальну суму 5 655,93 грн., у звязку з чим вимагається: відшкодувати нанесену матеріальну шкоду в сумі 5 655,93 грн.;

7) в порушення пунктів 4, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, при проведенні розрахунку розміру середньої заробітної плати при нарахуванні та виплаті щорічної відпустки зараховані виплати разового характеру, що призвели до зайвого нарахування і виплати відпускних працівникам ДП Укрінвестбуд в сумі 7 794,86 грн. і, як наслідок, зайвого перерахування єдиного соціального внеску в сумі 2 870,04 грн., що призвело до матеріальної шкоди на загальну суму 10 664,90 грн., у звязку з чим вимагається: відшкодувати нанесену матеріальну шкоду в сумі 10 664,90 грн.;

8) в порушення статей 2, 4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення, пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, що призвело до зайвого нарахування та виплати сум індексації працівникам в сумі 506,67 грн. і, як наслідок, зайвого перерахування єдиного соціального внеску в сумі 187,66 грн., що призвело до матеріальної шкоди на загальну суму 697,33 грн., у звязку з чим вимагається: відшкодувати нанесену матеріальну шкоду в сумі 697,33 грн.;

9) в порушення вимог пунктів 5, 21 Порядку спасання обєктів державної власності , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2007 року №1314, пункту 8.1 Статуту ДП Укрінвестбуд, відповідачем за відсутності дозволу (згоди) Державного управління справами списано компютерне обладнання на загальну суму 60 565,50 грн. первісна вартість перевищує 10 тис. грн., у звязку з чим вимагається: відшкодувати нанесену матеріальну шкоду в сумі 60 565,50 грн.

У вимозі позивачем встановлено місячний строк для надання інформації про вжиті заходи та виконання висунутих вимог разом із завіреними копіями первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Невиконання відповідачем зазначених заходів стало підставою для звернення ДФІ до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновків про необґрунтованість позовних вимог, при цьому, виходив з наступного.

Так, відповідно до частини першої ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі Закон №2939-XII) в чинній на час проведення ревізії редакції, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Згідно з п. 1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011 (надалі - Положення), Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до підпунктів 15, 18, 21 пункту 6 Положення, Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями ст. 10 Закону №2939-ХІІ, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема пунктом 7 передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

А згідно з п. 10 цієї статті, органу державного фінансового контролю надається право: звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до частини другої ст. 15 Закону №2939-XII, законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.

Судом першої інстанції встановлено, що законодавство у сфері державного фінансового контролю не надає визначення поняттю збитки, тому за аналогією закону суд вважає за можливе застосувати правові норми, що регулюють подібні правовідносини.

Так, за визначенням частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Застосовуючи дане визначення до відносин державного фінансового контролю, під збитками суд розуміє втрату активів чи недоотримання належних доходів обєктом контролю та/або державою внаслідок порушення вимог законодавства.

Загальна сума позовних вимог про стягнення коштів, які позивач вважає завданими збитками, становить 5 781 770,08 грн., з яких:

- 4 699 081,62 грн. не стягнена в межах строку позовної давності дебіторська заборгованість;

- 216 410,70 грн. не нараховані та не стягнуті штрафні санкції;

- 770 375,20 грн. втрата активів внаслідок невиконання належним чином господарських зобовязань за інвестиційно-підрядним договором;

- 18 319,20 грн. неправомірна виплата винагороди та сплата єдиного соціального внеску;

- 5 655,93 грн. зайве нарахування та виплата премії директору без погодження Державного управління справами та, у зв»язку з цим, єдиного соціального внеску;

- 10 664,90 грн. зайве нарахування та сплата відпускних працівникам ДП Укрінвестбуд та, у зв»язку з цим, єдиного соціального внеску;

- 697,33 грн. зайве нарахування та виплата сум індексації працівникам та зайве перерахування єдиного соціального внеску;

- 60 565,50 грн. неправомірне списання компютерного обладнання за відсутності дозволу (згоди) Державного управління справами.

Згідно з п. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116, розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п. 104 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003р. № 1891 (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) визначення розміру збитків здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки. У разі коли державний орган або орган місцевого самоврядування є замовником проведення такої оцінки, виконавець оцінки обирається на конкурсних засадах в порядку, що встановлюється Фондом державного майна.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 28 жовтня 2014 року №21-462а14, у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області (далі - Інспекція) до державного підприємства «Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру» (далі - Підприємство) про зобов'язання вчинити дії, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Втім, орган державного фінансового контролю не скористався наданим йому правом, зазначеним в пункті 13 ч. 1 ст. 10 Закону № 2939-XII, на визначення у встановленому законодавством порядку розміру виявлених збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється.

Суду ж встановити розмір збитків, внаслідок невиконання належним чином господарських зобовязань, без наданого позивачем обґрунтованого розрахунку неможливо.

Крім того, не зрозумілим є, на чию користь позивач просить стягнути кошти з відповідача.

В листі від 16.10.2014р ДП «Укрбудінвест» пояснює, що в акті ревізії зазначено, що за даними зустрічної перевірки в бухгалтерському обліку ТОВ «Основа-С» рахується кредиторська заборгованість перед ДП «Укрбудінвест» на суму оплачених останнім коштів за консультаційні послуги. Там же вказано, що факт надання підтверджено актами здачі-приймання послуг. Фактично ТОВ «Основа-С» сплатило по договору 40 000 грн., а у ДП «Укрбудінвест» є в наявності підписанні акти на суму 16 000 грн.

Таким чином має місце лише факт невідображення господарських операцій у бухгалтерському обліку підприємства, що не призвело до нанесення ДП «Укрбудінвест» матеріальної шкоди.

Теж саме стосується виконання господарських зобовязань ТОВ «Сантана» та ЗАТ «Позняки-Жил-Буд» перед ДП «Укрбудінвест».

Фактично, Державне управління справами одержало житлові приміщення, в обсязі зобовязань ТОВ «Сантана» та ЗАТ «Позняки-Жил-Буд», що підтверджено відповідними актами звірок.

Отже, як і в попередньому випадку має місце невідображення господарських операцій у бухгалтерському обліку, що не призвело до нанесення ДП «Укрбудінвест» матеріальної шкоди.

При цьому, дебіторська заборгованість ТОВ «Сантана» утворилася за результатами передачі йому незавершеного будівництва, профінансованого Державним управлінням справами, яке безоплатно передало вказаний обєкт на баланс ДП «Укрбудінвест» для завершення будівництва.

Джерелом формування капітальних інвестицій у вигляді попередньої оплати за житло ЗАТ «Позняки-Жил-Буд» були кошти, одержані в результаті продажу майна, безоплатно одержаного ДП «Укрбудінвест» за розпорядженням Державного управління справами.

Отже, враховуючи одержання житлових площ Державним управлінням справами в обсязі інвестування, проведеного через ДП «Укрбудінвест», останнє жодних збитків не понесло.

Стосовно матеріальної шкоди, завданої при виконанні трудових обовязків колишніми працівниками, на виконання вимоги ДФІ, підприємство звернулося листом від 10.11.2014р. № 191 до прокуратури Печерського району м.Києва з проханням звернутися з позовами до суду в інтересах ДП «Укрбудінвест» про стягнення матеріальної шкоди з винних осіб, однак Прокуратура листом від 21.11.2014р. № 11991 відмовила з мотивів відсутності достатніх доказів вини відповідних працівників.

Стосовно стягнення з ДО «Синьогора» коштів у сумі 365 000 грн., відсутні підстави вважати активи підприємства втраченими, оскільки, відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Що стосується строків позовної давності щодо ТОВ «Сантана», то ДП «Укрбудінвест» надано лист ТОВ «Санатана» від 14.08.2013р. № 35/13 стосовно гарантування сплати боргу, який свідчить про переривання перебігу позовної давності. Позивач листом від 12.12.2014 р. № 226 звернувся до прокуратури Печерського району з проханням звернутися до суду з позовом в інтересах ДП «Укрбудінвест» про стягнення з ТОВ «Санатана» заборгованості, проте, прокуратура листом від 18.02.2015р. № 1753 відмовила позивачу у представництві його інтересів в суді.

21.04.2015 р. листом №80 ДП «Укрбудінвест» звернувся до Державного управління справами з проханням звернутися до Генеральної прокуратури України про вжиття заходів щодо представництва інтересів державного підприємства в суді по стягненню з ТОВ «Сантана» боргу із врахуванням фінансово-господарських санкцій в сумі 2 315 580,93 грн.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, до розгляду справи у суді немає підстав вважати активи підприємства втраченими.

Крім того, судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідач вживав заходи на виконання вимоги Державної фінансової інспекції в місті Києві та періодично повідомляв про це позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ДФІ в м. Києві документально не підтверджуються.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається..

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 25 грудня 2015 року.

ОСОБА_9ОСОБА_1

Судді Ю.А.Ісаєнко

ОСОБА_2

.

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Оксененко О.М.

ОСОБА_10