Постанова № 54681811, 24.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9861/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 17 січня 2015 року № 0000732208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що висновки податкового органу, які містяться в Акті перевірки, є необґрунтованими та спростовуються наданими документами первинної бухгалтерської документації, що повною мірою підтверджують правомірність формування товариством податкових вигод за період, що перевірявся.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, в період з 24.12.2014 по 06.01.2015 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» з питань дотримання вимог податкового законодавства за березень 2014 року та з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» та ТОВ «Генпрофбуд» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, за результатами якої складено Акт від 06.01.2015 № 3/1-22-08-32851616.

В результаті проведеної перевірки встановлено порушення, а саме: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено завищення платником податків податкового кредиту за період, що перевірявся, на загальну суму 2 585 547 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем було сформоване оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 17 січня 2015 року № 0000732208, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 878 321,00 грн., в т.ч. за основним платежем складає 2 585 547,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 292 774,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за спірними операціями між позивачем та контрагентом оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, - чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод. Суд першої інстанції визнав складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні юридично дефектними та такими, що не створюють правових наслідків для цілей формування податкових вигод, що, відповідно, зумовило висновок про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або підтверджені такими податковими накладними, які оформлені з порушенням вимог .

Із аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності, що повинно підтверджуватися належним чином складеними податковими накладними (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу) і сплатою податку на додану вартість продавцю у складі вартості товару.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Ліга Консалт ЛТД».

Так, підставою до винесення оскаржуваного податкового-рішення став висновок податкового органу про те, що такі операції, на переконання податкового органу, були спрямовані виключно на проведення транзитних фінансових потоків, з метою надання податкової вигоди позивачу та з метою штучного формування ним валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, на підтвердження реального характеру спірних господарських операцій та подальшого використання товарів у власній господарській діяльності товариством було надано до суду низку первинних бухгалтерських документів, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості, акти приймання виконаних робіт, договори, банківські виписки, тощо.

Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладення договору ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Аналізуючи заявлені відповідачем доводи і надані на їх підтвердження докази на предмет їх відповідності вимогам ст.ст.70-72 КАС України (належність і допустимість), колегія суддів виходить з такого.

ДПІ у Голосіївському районі ДФС у м. Києві посилається на Довідку Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» № 404/22-1-39209561 від 10.11.2014 та Акт Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області «Про проведення зустрічної звірки ТОВ «Гамма Бізнес Груп» з питань підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та покупцями за червень-вересень 2014 року» № 280/22-4/39078179 від 05.11.2014, якими встановлено відсутність виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини та матеріалів для здійснення основного виду діяльності ТОВ «Ліга Консалт ЛТД», а також встановлено, що Демченко О. В. зареєструвала на своє ім'я ТОВ «Гамма Бізнес Груп» за грошову винагороду, без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, як на підставу до донарахування податкових зобов'язань, колегія суддів вважає також неналежними доказами, з огляду на таке.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 71 КАСУ, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 ч. 1 КАСУ).

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 89 КАСУ, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В свою чергу, як вбачається зі змісту Довідки Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ліга Консалт ЛТД», ДПІ встановлена неможливість проведення зустрічної звірки, - тобто жодні первинні документи бухгалтерського обліку чи податкової звітності при цьому не досліджувалися, - а тому посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки такого постачальника з питань їх взаємовідносин з контрагентами, не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 у справі № К-30752/10.

Посилання податкового органу на відсутність основних фондів так само не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Вирішення ж питань стосовно матеріально-технічного забезпечення господарської діяльності товариства належить до виключної компетенції такого товариства та не може коригуватися його контрагентом, а тому не можуть бути підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту за господарськими операціями.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі від 13.08.2013 по справі № К/800/24334/13 Вищого адміністративного суду.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Також колегія суддів зауважує, що право на податковий кредит та бюджетне відшкодування не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Так, ТОВ «Гамма Бізнес Груп» не є прямим контрагентом позивача, а тому, на переконання колегії суддів, право ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» на формування податкового кредиту за господарськими операціями не може ставитись у залежність від дотримання податкової дисципліни товариствами за ланцюгом постачання.

Що стосується пояснень гр. Демченко О.В., - директора контрагента контрагента за ланцюгом постачання, - то вони теж не можуть бути визнані належними і допустимими доказами у справі внаслідок наступного. Ці свідчення не були отримані (перевірені) судом першої інстанції з межах процедури, встановленої процесуальним законодавством: свідок не був допитаний судом безпосередньо, із дотриманням вимог, визначених статтею 65 КАСУ (йому не роз'яснювалися права, він не складав присяги, його не було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення). З матеріалів, що містяться у справі, не вбачається, у межах якого провадження відібрані такі пояснення. Означеним свідченням не була надана правова оцінка як доказу такими, що набрали законної сили, вироком суду, чи постановою у справі про адміністративну відповідальність. Докази, одержані з порушенням закону, не беруться до уваги судом при вирішенні справи (ст. 70 ч. 3 КАСУ, ст. 62 ч. 2 Конституції України).

Окрім того, у матеріалах справи відсутні судові рішення з приводу визнання зазначеного правочину недійсним, немає відомостей щодо наявності проваджень по кримінальних справах відносно посадових осіб позивача або за фактом скоєння злочину за ознаками статті 212 Кримінального кодексу України або вироків суду, які набрали законної сили.

Натомість, позивачем було надано до матеріалів справи нотаріально посвідчену заяву Демченко О.В., в якій вона повідомляє, що зареєструвала підприємство самостійно, свідомо, цілеспрямовано з метою ведення підприємницької діяльності та отримання прибутку.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту .

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, Вищий адміністративний суд України у своєму Інформаційному листі від 20.07.2010 №1112/11/13-10 також зазначає: «У разі якщо дії платника податків свідчать про його сумлінність, а скоєні ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності і відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних».

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані позивачем до суду документи первинної бухгалтерської документації повною мірою підтверджують правомірність формування ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» податкових вигод за спірними господарськими операціями за період, що перевірявся.

Стосовно висновків суду першої інстанції про те, що вказані документи не можуть бути належними та допустимими доказами реального (фактичного) вчинення спірних господарських операцій, оскільки не були надані податковому органу до перевірки, а були надані лише до суду, колегія суддів також вважає їх необґрунтованими та передчасними, з огляду на таке.

Так, в ході апеляційного перегляду справи представник товариства пояснив, що у зв'язку із зміною місцезнаходження та оптимізацією документообігу підприємства, товариство не змогло надати значні за обсягом первинні бухгалтерські документи податковому органу до перевірки, про що терміново було повідомлено відповідача та заявлено клопотання про продовження строків для надання документів, однак податковим органом у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів вважає, що позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Ліга Консалт ЛТД».

Натомість, висновки податкового органу та суду першої інстанції про допущення позивачем порушень податкової дисципліни та неправомірність формування податкових вигод за вказаними операціями є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, з огляду на що колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2015 року №0000732208, прийняті ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, останнім також допущено порушення норм матеріального права, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2015 року №0000732208 визнати протиправним та скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 25 грудня 2015 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.