Ухвала суду № 54681750, 21.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"21" грудня 2015 р. справа № 808/5146/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:ОСОБА_1, суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року у справі №808/5146/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорожспецсплав» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 18.08.2015 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 03.06.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони у судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до вимог частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обовязковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За нормами пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорожспецсплав», зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Запорізької міської ради 04.07.2002 року (код ЄДРПОУ 32068473).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

В період з 22.04.2015 року по 30.04.2015 року Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м.Запоріжжя проведену документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Запорожспецсплав» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2014 рік та податку на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 31.03.2015 року при взаємовідносинах з ТОВ «Ротмент», ТОВ «Алінсо», ТОВ «Верін Компані», за результатами якої 12.05.2015 року складено акт №370/08-28-22-02/32068473 (а.с. 25-46).

Згідно висновків зазначеного акту перевірки податковим органом встановлені порушення п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого відбулось: 1) заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 592234 грн., у т.ч. по періодам: грудень 2014 року на суму 88934 грн.; січень 2015 року на суму 147028 грн.; лютий 2015 року на суму 356272 грн.; 2) завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 11066 грн. за січень 2015 року; 3) завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 16879 грн., а саме по періодам: за грудень 2014 року в сумі 9581 грн., за січень 2015 року в сумі 7298 грн..

На підставі акту перевірки податковим органом 03.06.2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000962202, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 16879 грн. та №0000952202, яким ТОВ позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 887351 грн. (а.с.12,13).

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи адміністративний позов в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки про допущені порушення податкового законодавства, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.12.2014 року між позивачем та ТОВ «Ротмент» було укладено договір поставки №1012/2014, відповідно до якого постачальник зобовязався поставити товар (передавати у власність замовника), перелік якого визначений у Додатку № 1 до цього Договору, а замовник зобовязується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору (а.с.68-69).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до матеріалів справи додано первинні бухгалтерські документи:

- Специфікацію № 1 до договору поставки (а.с.70);

- платіжні доручення від 28.01.2015 року, № 1278 від 26.12.2014 року (а.с.83);

- акт звірки взаємних розрахунків (а.с.84);

- рахунки-фактури від 17.12.2014 року, 19.12.2014 року (а.с.85, 89);

- видаткові накладні від 17.12.2014 року, 19.12.2014 року (а.с.86, 90);

- податкові накладні від 17.12.2014 року, 19.12.2014 року (а.с.87, 92);

- товарно-транспортні накладні від 17.12.2014 року, від 19.12.2014 року (а.с.88, 91);

Крім того, 19.01.2015 року між позивачем та ТОВ «Алінсо» було укладено договір поставки №0119/2015, відповідно до якого постачальник зобовязався за заявками покупця у строки, обумовлені Договором, поставити покупцю товар, перелік якого визначений у Специфікації, а Покупець зобовязався прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору (а.с.71-72).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до матеріалів справи додано первинні бухгалтерські документи:

- Специфікації від 12.02.2015 року, 11.02.2015 року, 03.02.2015 року, 24.01.2015 року, 23.01.2015 року, 13.02.2015 року, 02.02.2015 року, до договору поставки (а.с.73-79);

- платіжні доручення від 06.02.2015 року, № 1382 від 11.02.2015 року, № 1398 від 16.02.2015 року, № 1399 від 16.02.2015 року, № 1400 від 16.02.2015 року, № 1424 від 24.02.2015 року, № 1382 від 11.02.2015 року (а.с.93- 96 );

- акт звірки взаємних розрахунків (а.с.97);

- рахунки-фактури від 16.02.2015 року, 13.02.2015 року, 12.02.2015 року, 11.02.2015 року, 03.02.2015 року, 02.02.2015 року, 24.01.2015 року, 23.01.2015 року (а.с.98, 102, 106, 110, 114, 119, 122, 126);

- видаткові накладні від 16.02.2015 року, 13.02.2015 року, 12.02.2015 року, 11.02.2015 року, 03.02.2015 року, 02.02.2015 року, 24.01.2015 року, 23.01.2015 року (а.с.99, 103, 107, 111, 115, 118, 123, 127);

- податкові накладні від 16.02.2015 року, 13.02.2015 року, 12.02.2015 року, 11.02.2015 року, 03.02.2015 року, 02.02.2015 року, 24.01.2015 року, 23.01.2015 року (а.с.101, 105, 108, 113, 117, 121, 125, 129);

- товарно-транспортні накладні від 16.02.2015 року, від 13.02.2015 року, 12.02.2015 року, 11.02.2015 року, 03.02.2015 року, 02.02.2015 року, 24.01.2015 року, 23.01.2015 року (а.с.100, 104, 109, 112, 116, 120, 124, 128).

Крім того, 15.01.2015 року між позивачем та ТОВ «Верін Компані» було укладено договір поставки № 15012015, відповідно до якого постачальник зобовязався за заявками покупця у строки, обумовлені Договором, поставити покупцю товар, перелік якого визначений у Специфікації, а покупець зобовязався прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору (а.с.80-81).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до матеріалів справи додано первинні бухгалтерські документи:

- Специфікацію від 17.02.2015 року до договору поставки (а.с.82);

- платіжні доручення № 1381 від 11.02.2015 року, № 1425 від 24.02.2015 року, № 1373 від 06.02.2015 року, № 1380 від 11.02.2015 року, № 1351 від 03.02.2015 року (а.с.130 132);

- акт звірки взаємних розрахунків (а.с. 133);

- видаткові накладні від 17.02.2015 року, 03.02.2015 року, 02.02.2015 року, 22.01.2015 року, 21.01.2015 року (а.с.134, 138, 142, 146, 150);

- товарно-транспортні накладні від 17.02.2015 року, 03.02.2015 року, 02.02.2015 року, 22.01.2015 року, 21.01.2015 року (а.с.145, 139, 143, 147, 151);

- податкові накладні від 17.02.2015 року, 03.02.2015 року, 02.02.2015 року, 22.01.2015 року, 21.01.2015 року (а.с.136, 140, 144, 148, 152);

- рахунки-фактури від 03.02.2015 року, 02.02.2015 року, 22.01.2015 року, 21.01.2015 року ( а.с.137, 141, 145, 149).

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період.

Апелянтом не спростовано того факту, що всі податкові накладні, видані ТОВ «Ротмент», ТОВ «Алінсо», ТОВ «Верін Компані», були зареєстровані в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, а також того факту, що вказані контрагенти позивача є платниками податку на додану вартість та сплачують його.

Отже, ТОВ «Запорожспецсплав» включило до податкового кредиту з податку на додану вартість кошти за договорами, укладеними з ТОВ «Ротмент», ТОВ «Алінсо» та ТОВ «Верін Компані», відповідно до приписів статті 198 Податкового кодексу України (датою виникнення права на податковий кредит є дата отримання платником податку товару (послуг), що підтверджено податковою накладною).

Таким чином, весь обсяг документів, наданих позивачем при перевірці, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірними угодами, містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», у тому числі зазначено найменування продукції, обєми постачання та суми коштів, що сплачені на виконання угод.

Відповідач в акті перевірки дійшов висновку про порушення податкового законодавства ТОВ «Запорожспецсплав» також на підставі інформації першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС служби у м.Києві про наявність кримінального провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України. Як зазначено в акті перевірки, в ході оперативного супроводження вказаного кримінального провадження встановлено ряд фіктивних підприємств, які надають податкову вигоду реальному сектору економіки, до яких увійшли: ТОВ «Ротмент», ТОВ «Алінсо», ТОВ «Верін Компані».

Колегією суддів не приймається до уваги посилання апелянта на вказаний вище факт, зазначені обставини не свідчать про протиправність дій позивача та/або посадових осіб, оскільки відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Крім того, податковим органом в акті перевірки зазначено, що первинні документи та податкова звітність не могла бути підписана директорами підприємств-контрагентів, що дає змогу вважати про дефектність підписаних від імені директорів первинних документів та податкової звітності та неможливість ідентифікувати осіб, які фактично займалися господарською діяльністю.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити з цього приводу наступне.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обовязкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок відємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Отже, податкова накладна має бути видана платником податку, яким у спірному випадку є ТОВ «Ротмент», ТОВ «Алінсо», ТОВ «Верін Компані», а не керівники даних підприємств.

Таким чином, отримавши від котрагентів податкові накладні, які містять необхідні реквізити, позивач мав право на віднесення цих сум ПДВ до складу податкового кредиту. При цьому, на позивача не покладено обовязку пересвідчитися у достовірності підпису особи, якою підписано податкову накладну як уповноваженою особою постачальника.

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за недостовірність відображених у первинних документах даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Отже, відповідальність за недостовірність особистого підпису особи, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності від імені ТОВ «Ротмент», ТОВ «Алінсо», ТОВ «Верін Компані», покладається виключно на особу, якою підписано податкову накладну.

Відповідачем а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надано жодних доказів на підтвердження того, що ТОВ «Запорожспецсплав» як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які допущено його контрагентами.

При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обовязку платників податків - одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомості щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Таким чином, допущені порушення контрагентами позивача під час оформлення податкової накладної, за умови необізнаності про це позивача, не можуть позбавити права підприємство на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 03.06.2015 року №0000952202 та № НОМЕР_2.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року у справі № 808/5146/15 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року у справі № 808/5146/15 залишити без змін.

Стягнути до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду в розмірі 535 (пятсот тридцять пять) гривень 92 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя:І.В. Юрко

Суддя:М.М.Гімон

Суддя:С.Ю. Чумак