Постанова № 54681232, 22.12.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2015 р.Справа № 916/3729/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів: Бєляновського В.В., Мишкіної М.А.,

(Склад судової колегії сформований на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду №902 від 07.12.2015р. щодо повторного автоматичного розподілу справи та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.12.2015р.)

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників:

від прокуратури ОСОБА_1 сл. посвідчення №031666,

від позивача-1 ОСОБА_2 за довіреністю,

від позивача-2 не зявився,

від відповідача ОСОБА_3 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «БАРС»

на рішення господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2015 року

у справі №916/3729/15

за позовом Білгород-дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі:

1. Затоківської селищної ради;

2. Державної інспекції сільського господарства в Одеській області

до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «БАРС»

про розірвання договору оренди від 14.05.2007р., повернення земельної ділянки, стягнення 5515,45 грн.

З перервою в судовому засіданні з 08.12.2015р. до 22.12.2015р.

встановив:

У вересні 2015 року Білгород-Дністровський міжрайонний прокурор (далі-прокурор) в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради (даліпозивач-1) та Державної інспекції сільського господарства в Одеській області (даліпозивач-2) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «БАРС» (далівідповідач) про:

- розірвання договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,76 га, у тому числі під пісками 0,76 га, яка знаходиться у Центральному районі смт. Затока, м. Білгород-Дністровського Одеської області, укладеного 14.05.2007р. між Затоківською селищною радою та ТОВ «БАРС» для будівництва центру загально-рекреаційного обслуговування з будівництвом закладу відпочинку, зареєстрованого у Білгород-Дністровському міському відділі Одеської регіональної філії ДП «ЦДЗК», про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 21.05.2007р. за № 04.07.506.00034;

- зобовязання ТОВ «БАРС» повернути до комунальної власності Затоківської селищної ради земельну ділянку загальною площею 0,76 га, у тому числі під пісками 0,76 га, вартістю 3333360,00 грн., яка знаходиться у Центральному районі смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області та використовується згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного 14.05.2007р. між Затоківською селищною радою та ТОВ «БАРС» для будівництва центру загально-рекреаційного обслуговування з будівництвом закладу відпочинку, який зареєстрований у Білгород-Дністровському міському відділі Одеської регіональної філії ДП «ЦДЗК», про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 21.05.2007 за № 04.07.506.00034;

- стягнення з ТОВ «БАРС» на користь Затоківської селищної ради шкоди, заподіяної внаслідок нецільового використання земельної ділянки, у розмірі 5515,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору оренди земельної ділянки в частині використання останньої не за її цільовим призначенням, а також посиланням на статті 121, 142, 143 Конституції України, статті 12, 80, 83, 96, частину першу статті 143, статтю 188 Земельного кодексу України, статті 526, 610, 611, частини першу, другу статті 651 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, частину першу статті 24, частину другу статті 25, статтю 32, частину першу статті 34 Закону України «Про оренду землі», статтю 1 Закону України «Про землеустрій», статтю 1, частину пяту статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Рішенням господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2015 року (суддя Шаратов Ю.А.) позов задоволено в повному обсязі.

Рішення суду мотивовано наступним.

Держаним інспектором Державної інспекції сільського господарства в Одеській області ОСОБА_5 було видано керівництву ТОВ «БАРС» припис від 02.07.2015р. №002204, яким встановлено порушення пункту «а» частини першої статті 96 Земельного кодексу України, а саме: використання земельної ділянки орієнтовною площею 0,3 га не за цільовим призначенням та зобовязано у 15 денний термін усунути встановлене порушення.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Пунктом 35 договору від 14.05.2007р. сторони передбачили, що його дія припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обовязків, передбачених договором, та в наслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яка істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законодавством України.

З огляду на те, що відповідачем не було забезпечено цільове використання земельної ділянки, наданої йому в оренду на підставі договору від 14.05.2007р., суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання вказаного договору, повернення земельної ділянки а також стягнення з ТОВ «БАРС» на користь Затоківської селищної ради шкоди, заподіяної внаслідок нецільового використання земельної ділянки, у розмірі 5515,45 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована неповним зясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Як стверджує скаржник, суд першої інстанції, приймаючи рішення про розірвання договору оренди від 14.05.2007р., вказав про істотне порушення відповідачем його умов, а саме використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. В якості доведення вказаної обставини суд прийняв до уваги акт перевірки №000892 та висновок судової експертизи №108/1/2005 від 24.07.2015р., надані позивачем до матеріалів справи.

Однак, кримінальне провадження №42015160000000053, відкрите у відношенні посадових осіб ТОВ «БАРС» за ознаками ч.1 ст.364-1 Кримінального кодексу України (зловживання своїм повноваженням шляхом використання земельної ділянки не за призначенням), в межах якого й було зроблено Висновок №108/1/2005 від 24.07.2015р. було закрите 28.05.2014р. При цьому, в постанові чітко вказано, що фактів зловживання службовим становищем посадовими особами ТОВ «БАРС» не встановлено, а, отже, відсутній склад кримінального провадження.

Як далі зазначає скаржник, ним не було отримано ухвал господарського суду Одеської області та іншої кореспонденції, повязаної з розглядом даної справи, а про її існування відповідач взагалі дізнався вже після прийняття рішення.

Таким чином, відповідач був позбавлений можливості надати у першій інстанції докази та пояснення, що свідчать про повне виконання ним умов договору оренди землі від 14.05.2007р.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор її не визнав, вважаючи, що доводи, викладені в останній не відповідають дійсності та суперечать діючому законодавству, оскільки скаржником здійснюється невірне тлумачення термінів «категорія» та «цільове призначення» земельної ділянки.

Пунктами 13, 14 договору оренді землі встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва центру загально-рекреаційного обслуговування з будівництвом закладу відпочинку. Цільове призначення земельної ділянки-будівництво центру загально-рекреаційного обслуговування з будівництвом закладу відпочинку.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, на спірній земельній ділянці встановлено стоянку для автотранспорту, тимчасові споруди, в яких ведеться діяльність з продажу продуктів харчування та напоїв, атракціонний комплекс «Луна-Парк», тимчасова споруда для обслуговуючого персоналу. На думку прокурора вказана діяльність відповідача є несумісною з цільовим призначенням земельної ділянки, наданої йому в оренду та безпосередньо свідчить про порушення відповідачем п.28 договору оренди, ст.53 КУпАП, ст.96 ЗК України, ст.25 ЗУ «Про оренду землі».

Отже, як вважає прокурор, місцевим судом прийняте законне та обґрунтоване рішення, яке не спростовано доводами апеляційної скарги.

Позивач-1 у відзиві на апеляційну скаргу вважає її необґрунтованою, оскільки відповідачем не надано будь-яких документів, передбачених чинним законодавством та які б підтверджували його намір виконати взяті на себе зобовязання щодо будівництва центру загально-рекреаційного обслуговування.

Наявність у відповідача бухгалтерських та інших документів не є підтвердженням використання ним спірної земельної ділянки за цільовим призначенням.

Державна інспекція сільського господарства в Одеській області не скористалася своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу та не забезпечила явку свого представника в засідання суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.

Скаржник в засіданні суду наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених в останній.

Прокурор та представник позивача-1 в судовому засіданні заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги та просили суд залишити оскаржене рішення без змін як таке, що відповідає вимогам закону.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін та прокурора, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14.05.2007р. між Затоківською селищною радою (Орендодавець) і ТОВ «БАРС» (Орендарем) було укладено договір оренди, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_6, реєстровий номер 3396, зареєстрований у Білгород-Дністровському міському відділі Одеської регіональної філії ДП «ЦДЗК», про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 21.05.2007р. за № 04.07.506.00034.

Пунктами 1, 2, 3, 7 договору від 14.05.2007р. сторони встановили, що Орендодавець надає, а Орендар приймає на підставі рішення Х сесії V скликання Затоківської селищної ради від 06.03.2007р. №418, в довгострокову оренду терміном на двадцять пять років земельну ділянку для будівництва центру загально-рекреаційного обслуговування з будівництвом закладу відпочинку, яка знаходиться за адресою: Одеська область, смт Затока місто Білгород-Дністровський, Центральний район. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,76 гектара, в тому числі 0,76 га під пісками. На земельній ділянці відсутні обєкти нерухомого майна, а також інші обєкти інфраструктури.

Земельна ділянка передається в оренду для будівництва центру загально-рекреаційного обслуговування з будівництвом закладу відпочинку. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва центру загально-рекреаційного обслуговування з будівництвом закладу відпочинку (п.п.13, 14 договору).

Строки початку та завершення будівництва договором не передбачені.

02.07.2015 Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області було здійснено перевірку дотримання відповідачем земельного законодавства, на підставі якої було складено акт перевірки дотримання субєктами господарювання вимог законодавства (уніфікована форма) №000892. Із змісту цього акту випливає, що при проведенні перевірки встановлено порушення пункту «а» ч.1 ст.96 Земельного кодексу України, а саме те, що ТОВ «БАРС» в особі керівника ОСОБА_7 використовує земельну ділянку площею 0,76 га, розташовану за адресою: Центральний район, смт Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області відповідно до договору оренди від 14.05.2007р. під стоянку автотранспорту, під розміщення будівель торговельного призначення, що являє собою нецільове використання земельної ділянки.

З метою усунення виявлених інспекцією порушень земельного законодавства, 02.07.2015р. державним інспектором Карповим І.Ю. видано ТОВ «БАРС» припис №002204, яким зобовязано останнє у 15 денний термін усунути встановлене перевіркою порушення пункту «а» ч.1 ст.96 Земельного кодексу України, а саме: використання земельної ділянки орієнтовною площею 0,3 га не за цільовим призначенням.

На підтвердження факту нецільового використання відповідачем спірної земельної ділянки позивач надав копію Висновку від 24.07.2015р. №108/1/2005 про проведення судової будівельно-технічної експертизи по кримінальному провадженню №42015160240000053, в якому в результаті виконаного візуально-інструментального обстеження встановлено, що на території земельної ділянки площею 0,76 га, кадастровий номер 5110300000:02:028:0084, яка знаходиться за адресою: Одеська область, смт. Затока, місто Білгород-Дністровський, Центральний район, не розміщений центр загально-рекреаційного обслуговування з закладом відпочинку, а на території земельної ділянки розташовані наступні споруди: 1. Тимчасові споруди, у яких ведеться торгівельна діяльність з продажу продуктів харчування та напоїв; 2. Атракціонний комплекс «Луна-парк», який складається з десяти атракціонів; 3. Тимчасова деревяна будівля для обслуговуючого персоналу.

Місцевий суд з урахуванням вказаних вище доказів, дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем зобовязань згідно до договору оренди, у звязку з чим прийняв рішення про задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки та стягнення майнової шкоди в розмірі 5515,45 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно із ч.1 ст.610, п.1 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обовязків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження обєкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (ст.ст.24, 25 ЗУ «Про оренду землі»).

Статтею 143 Земельного кодексу України встановлено, що підставою примусового припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відтак, згідно з приписами вказаних вище норм, підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, яка встановлена договором.

Прокурор, звертаючись з вимогою про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки, вказав на те, що відповідачем на орендованій ним земельній ділянці було розміщено стоянку автотранспорту, будівлі торгівельного призначення, атракціонний комплекс «Луна-Парк», що, на думку прокурора, свідчить про нецільове використання спірної земельної ділянки, оскільки остання надавалась відповідачу для будівництва центру загально-рекреаційного обслуговування з будівництвом закладу відпочинку.

Апеляційний господарський суд вважає такі доводи прокурора необґрунтованими, оскільки до рекреаційної діяльності входять організація дозвілля, розваг, прийому їжі, тощо, а тому зазначені прокурором обєкти, які були розташовані відповідачем на спірній земельній ділянці є невідємною частиною рекреаційного комплексу, повне будівництво якого ще не завершено.

В процесі розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідачем в якості доказів того, що останній виконує умови договору оренди земельної ділянки від 14.05.2007р., зокрема в частині використання земельної ділянки за цільовим призначенням, були надані для огляду документи, які свідчать про те, що ним здійснюються відповідні дії для будівництва комплексу, а саме: отримано Дозвіл на проведення землевпорядних робіт, підведені відповідні комунікації (вода, світло, тощо), встановлено бетонні плити, збудовано будівлю їдальні, встановлено атракціонний комплекс «Луна-Парк», який складається з десяти атракціонів тощо.

Також, відповідачем до матеріалів справи надані: копія Декларації про початок виконання будівельних робіт, копія Генерального плану, копія технічного паспорту 3-фазного розрахункового вимірювального комплексу з ОСОБА_2 про пломбування, копія договору №8 від 03.09.2015р. про виконання будівельно-монтажних робіт, копія акту №409 приймання виконаних робіт, копія рахунку №409 від 08.09.2014р.

Отже, відповідач наданими доказами підтвердив факт виконання ним умов договору оренди землі від 14.05.2007р.

В свою чергу, ані прокурором, ані позивачем не доведено факту використання орендованої відповідачем земельної ділянки не за її цільовим призначення, а для інших, ніж передбачено договором, цілей.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.05.2015р. у справі №17/5007/1093/12.

Згідно з вимогами ст.ст.32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судова колегія апеляційної інстанції критично оцінює складені Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області документи, що містяться в матеріалах даної справи.

Акт перевірки від 02.07.2015р № 000892 складений за відсутності посадових осіб ТОВ «Барс» та доказів їх повідомлення про перевірку.

Протокол про адміністративне правопорушення №000417 складений 01.07.2015р, тобто, ще до закінчення перевірки.

Постанова про накладення адміністративного стягнення №000405 винесена 02.07.2015р. за відсутності ОСОБА_8, якому лише 06.07.2015р. направлений примірник протоколу про адміністративне правопорушення із зазначенням що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 02.07.2015р.

Крім того, судова колегія зазначає, що всі докази прокурором додані до позовної заяви у вигляді ксерокопій, не завірених належним чином.

Надана Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області копія листа Департаменту ДАБК в Одеській області від 21.12.2015р. судовою колегією не приймається до уваги, оскільки вона не завірена належним чином та не стосується предмету доказування в даній справі.

Судова колегія приходить до висновку, що вимоги ТОВ «БАРС», викладені в апеляційній скарзі, належним чином доведені, обґрунтовані нормами законодавства, а тому підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області підлягає скасуванню.

Судові витрати у справі розподіляються відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-105

Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БАРС» задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2015 року у справі №916/3729/15 скасувати.

У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 25.12.2015р.

Головуючий суддя: Будішевська Л.О.

Судді: Бєляновський В.В.

ОСОБА_9