Рішення № 54680652, 03.12.2015, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

03.12.2015р.Справа № 917/2060/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджі", вул.Госпітальна, 12-Д, м. Київ 1,01001

до Публічного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар'єр", вул.Горького, 151, м.Комсомольськ, Полтавська область, 39800

про стягнення 25461,14 грн. (згідно заяви про зменшення вхідний № 17634 від 03.12.2015 року)

суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. від 30.04.2015 року

від відповідача: ОСОБА_2 дов. б/н від 26.10.2015р.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 25 461,14 грн. за Договором купівлі - продажу електричної енергії № 83 від 12.03.2015 року, із яких: основна заборгованість 14905,60грн., неустойка за порушення терміну своєчасного розрахунку у розмірі 10 029,38 грн., 3% річних 526,16 грн.

09.11.2015 року за вхідним № 16236(канцелярії суду) директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджі" ОСОБА_3 подав клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів. Суд подане клопотання з додатками прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

12.11.2015 року за вхідним № 16496(канцелярії суду) представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, для надання можливості сторонам самостійно врегулювати предмет спору, витребувати та подати додаткові докази по суті предмету спору у відповідності до вимог статті 22 ГПК України та ч.3 статті 69 ГПК України. Суд подане клопотання прийняв розглянув по суті та ухвалою від 12.11.2015 року задовольнив.

03.12.2015 року за вхідним № 17616(канцелярії суду) директор ТОВ "Глобал енерджі" ОСОБА_3 подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Суд подане клопотання з додатками прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

03.12.2015 за вхідним № 17634(канцелярії суду) представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог. Суд подану заяву прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За своїм змістом заява про уточнення позовних вимог є фактично заявою про зменшення позовних вимог в частині вимог про стягнення боргу використану активну електричну енергію та за реактивну електричну енергію.

Зазначена заява приймається судом. Подальший розгляд справи здійснюється в межах вимог, заявлених у заяві від 03.12.2015р.

В п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що у разі прийняття судом зміни (у бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковимязковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. За п. 4.6 цієї Постанови зменшення позивачем суми позову не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

03.12.2015 року за вхідним № 17657(канцелярії суду) представник відповідача подав відзив. Суд поданий відзив прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

З огляду на вищевикладене, а також достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

12 березня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» (ТОВ «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ») та Публічним акціонерне товариство «РИЖІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР'ЄР» (далі ПАТ «РИЖІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР'ЄР») укладено договір купівлі - продажу електричної енергії № 83 (далі - Договір).

За умовами Договору, ТОВ «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» (Постачальник) взяв на себе зобов'язання продавати ПАТ «РИЖІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР'ЄР» (Споживач) електричну енергію, а Споживач зобов'язувався приймати і оплачувати придбану електроенергію (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п.п. 3.1.1, 3.1.3, 3.1.5 Договору, Постачальник зобов'язується здійснювати продаж електроенергії Споживачу, забезпечувати її безперебійне постачання, а також оформлювати і передавати на підпис Споживача акти прийому-передачі електроенергії, спожитої в розрахунковому місяці

Пунктами 3.2.1 - 3.2.3, 4.2.7. Договору визначено, що Споживач зобов'язаний щомісяця подавати в письмовій формі заявку на обсяг споживання електроенергії в наступному розрахунковому місяці, підписувати акт прийому-передачі спожитої у розрахунковому місяці електроенергії, своєчасно (не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим) і у повному обсязі розраховуватися з Постачальником за спожиту електроенергію

Відповідно до п. 4.3 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, у якому здійснюється постачання електроенергії.

На виконання вказаних вище умов Договору Споживач замовив у Постачальника планову поставку в липні 2015 року електроенергії по 1-му класу напруги в кількості 300 000 кВт/год. (копія заявки від 0876б.20Ґ5р. вих. № 133 в матеріалах справи).

Пунктом 4.7 Договору сторони визначили графік оплати електроенергії Відповідачем. Вказаним пунктом Договору визначено, що остаточний розрахунок проводиться Відповідачем на підставі рахунку, виставленого Позивачем на підставі акту прийому-передачі електроенергії, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Постачальник у липні 2015 року поставив Споживачу електроенергію по 1-му класу напруги в кількості 2251зї6 кВт/год. на загальну суму 356 665,09 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі електроенергії від 31.07.2015р.

На виконання умов п. 4.7 Договору Відповідачем в липні 2015 року проводились часткові оплати придбаної електроенергії, але на 31 липня 2015 року у Відповідача виникла заборгованість з оплати придбаної електроенергії в сумі 246 905,60 грн., яку Відповідач зобов'язаний був сплатити до 10 серпня 2015 року. Факт наявності заборгованості в сумі 246 905,60 грн. станом на 31.07.2015р. підтверджується листом-звірки розрахунків, який був складений Позивачем та Відповідачем.

До 10.08.2015р. Відповідачем проведено часткове погашення існуючої заборгованості перед Позивачем на загальну суму 40 000,00 грн.

25.08.2015р. Відповідачем проведено часткове погашення заборгованості у розмірі 40 000,00 грн.

Відповідно до наданих Відповідачем платіжних доручень та заяви Позивача про зменшення розміру позовних вимог залишок основного боргу на день розгляду справи по суті становить 14 905,60 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. п. 5.2 Договору, при порушенні Відповідачем зобов'язання щодо своєчасного розрахунку з Позивачем за продану електроенергію, Відповідач сплачує на користь Позивача неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період нарахування, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 10029.38 грн. , суд прийшов до висновку, що останні є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 526.16 грн. трьох процентів річних, суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором купівлі - продажу електричної енергії № 83 від 12.03.2015 в розмірі25 461,14 грн., з яких: 14905,60 грн. - основний борг, 10029,38 грн. - неустойка та 526,16 грн. - 3% річних підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «РИЖІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР'ЄР» (вул.Горького, 151, м.Комсомольськ, Полтавська область, 39800, код ЄДРПОУ 03327339) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» (вул.Госпітальна, 12-Д, м. Київ 1,01001, код ЄДРПОУ 37701051) заборгованості за Договором купівлі - продажу електричної енергії № 83 від 12.03.2015 в розмірі25 461,14 грн., з яких: 14905,60 грн. - основний борг, 10029,38 грн. - неустойка та 526,16 грн. - 3% річних, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 2 661,92 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯІваницький О.Т.

Повне рішення складено 10.12.2015р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.