Ухвала суду № 54680615, 25.12.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"25" грудня 2015 р.Справа № 916/848/15-г

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 01/82 від 31.08.2015р.

Від відповідача (скаржника): ОСОБА_3 за довіреністю від 24.06.2015р.; ОСОБА_4 за довіреністю № 116 від 27.07.2015р.

Від органу ДВС: не зявився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Енергія і Газ Україна (вх. № 2-5867/15 від 26.10.2015р. та вх. № 2-6854/15 від 11.12.2015р.) на дії Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в порядку, передбаченому ст. 121-2 ГПК України, по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Інфраструктура технолоджі сервісіз та інжиніринг Україна до товариства з обмеженою відповідальністю „Енергія і газ Україна про стягнення 685 575,53 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.08.2015р. по даній справі позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Інфраструктура технолоджі сервісіз та інжиніринг Україна (далі по тексту ТОВ „Інфраструктура технолоджі сервісіз та інжиніринг Україна) було задоволено частково, присуджено до стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю „Енергія і Газ Україна (далі по тексту ТОВ „Енергія і Газ Україна) на користь позивача суму основного боргу в розмірі 375 853,20 грн., три відсотки річних в сумі 11 954,94 грн., пеню в сумі 52 557,83 грн., збитки від інфляції в сумі 228 154,50 грн., в решті позову було відмовлено.

18.08.2015р. на виконання даного судового рішення в порядку ст. 116 ГПК України судом було видано відповідний наказ.

Ухвалою від 12.11.2015р. судом в порядку ст. 121 ГПК України за заявою відповідача було надано останньому відстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 07.08.2015р. по даній справі до 15.04.2016р.

При цьому. 26.10.2015р. до суду надійшла скарга ТОВ „Енергія і Газ Україна (вх. № 2-5867/15) на дії старшого державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Суворовського району управління юстиції м. Одеси ОСОБА_5 в порядку, передбаченому ст. 121-2 ГПК України, у відповідності до якої скаржник просить суд скасувати постанову про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження ВП № 49106778, якою було накладено арешт на кошти боржника, які містяться на банківських рахунках та інших фінансових установах, з метою забезпечення примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 18.08.2015р. про стягнення із ТОВ „Енергія і Газ Україна на користь ТОВ „Інфраструктура технолоджі сервісіз та інжиніринг Україна грошових коштів в загальній сумі 681 890,88 грн. Ухвалою від 11.11.2015р. вказана скарга була прийнята до розгляду господарським судом.

Також 11.11.2015р. до суду надійшла скарга ТОВ „Енергія і Газ Україна (вх. № 2-6854/15) на дії Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в передбаченому ст. 121-2 ГПК України порядку, у відповідності до якої скаржник просить суд визнати дії старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_5 в межах виконавчого провадження № 49106778 незаконними, а також скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.10.2015р., в межах виконавчого провадження ВП № 49106778, якою було накладено арешт на майно боржника та встановлено заборону відчуження будь-якого майна, яке належить ТОВ „Енергія і Газ Україна. Ухвалою від 17.12.2015р. вказану скаргу було прийнято до спільного розгляду із раніше поданою відповідачем скаргою.

В судових засіданнях представники ТОВ „Енергія і Газ Україна підтримали вимоги поданих товариством скарг та просили суд їх задовольнити у повному обсязі.

Позивач повністю заперечує проти задоволення скарг ТОВ „Енергія і Газ Україна та вважає їх необґрунтованими.

Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції не забезпечив участь свого представника в судовому процесі та не подав відзиву або пояснень по суті поданих відповідачем скарг.

Розглянувши скарги ТОВ „Енергія і Газ Україна на дії Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, подані в передбаченому ст. 121-2 ГПК України порядку, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

22.10.2015р. ТОВ „Інфраструктура технолоджі сервісіз та інжиніринг Україна було подано до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції заяву про відкриття виконавчого провадження із примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 18.08.2015р. по справі № 916/848/15-г про стягнення грошових коштів в сумі 681 890,88 грн. При цьому, у поданій заяві стягувачем було заявлене клопотання про накладення арешту на грошові кошти та майно боржника.

Постановою Суворовського відділу державної виконавчої служби від 22.10.2015р. було відкрите виконавче провадження ВП № 49106778 із примусового виконання вищезазначеного наказу суду. Крім того, в межах даного виконавчого провадження за заявою стягувача державним виконавцем було накладено арешт на майно ТОВ „Енергія і Газ Україна та оголошено заборону його відчуження, про що винесено постанову від 22.10.2015р.

Також, за клопотанням ТОВ „Інфраструктура технолоджі сервісіз та інжиніринг Україна державним виконавцем згідно з постановою від 22.10.2015р. було накладено арешт на грошові кошти боржника, які містяться на його рахунках згідно з відомостями ДПС України, в межах майнових вимог стягувача в загальній сумі 681 890,88 грн. Аналогічна за змістом постанова була винесена державним виконавцем 27.11.2015р.

Після надходження до Суворовського відділу державної виконавчої служби заяви відповідача про зупинення виконавчого провадження ВП № 49106778 у звязку із наданням згідно з ухвалою господарського суду Одеської області відстрочки виконання рішення суду від 07.08.2015р. по даній справі, а також надання належним чином засвідченої копії даної ухвали, Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було винесено постанову від 27.11.2015р. про зупинення виконавчого провадження з підстави, передбаченої п. 13 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження.

Відповідач наголошує, що державним виконавцем при винесенні постанов про арешт коштів, майна боржника та оголошення заборони його відчуження, було допущено порушення вимог закону, яке укладається у неповідомленні ТОВ „Енергія і Газ Україна про факт відкриття виконавчого провадження, ненадсилання останньому примірників постанов про відкриття виконавчого провадження та накладення арештів, а також у безпідставному накладенні арешту на грошові кошти відповідача, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, що відкриті на виконання вимог ст.ст. 19-1, 26-1 Закону України „Про теплопостачання та ст. 15-1 Закону України „Про електроенергетику. Викладені обставини зумовили предявлення відповідачем даних скарг.

Вирішуючи питання про обгрунтованість заявлених ТОВ „Енергія і Газ Україна скарг, суд виходить із наступного.

Положеннями ст. 121-2 ГПК України визначено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

В силу приписів ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зокрема здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

В свою чергу, у відповідності до положень ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

При цьому, частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, державний виконавець вправі одночасно із відкриттям виконавчого провадження накладати арешт на грошові кошти, майно боржника та оголошувати заборону його відчуження, якщо відповідне клопотання викладене стягувачем у поданій заяві про відкриття виконавчого провадження. Реалізація цього права виконавця не перебуває у залежності від повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження.

В даному випадку, до Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на грошові кошти, майно боржника та оголошення заборони його відчуження звернулась належна особа - ТОВ „Інфраструктура технолоджі сервісіз та інжиніринг Україна, яке є стягувачем за наказом суду від 18.08.2015р., із належним чином оформленою заявою, до якої було додано зокрема оригінал виконавчого документу та інші необхідні документи. Наведене цілком відповідає приписам ст.ст. 19, 25 Закону України „Про виконавче провадження, у звязку з чим, будь-які правові підстави для скасування постанов Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 22.10.2015р., що винесені в межах виконавчого провадження ВП № 49106778, відсутні.

Окремо суд зауважує наступне. Згідно з ч. 5 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України „Про виконавче провадження копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як свідчать накладна служби курєрської доставки № 905069, 23.10.2015р. на адресу відповідача було надіслано примірник постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 49106778, проте боржник відмовився від отримання даного відправлення, про що у накладній зроблено відповідний запис. Наведеним повністю спростовуються твердження ТОВ „Енергія і Газ Україна про неповідомлення його про факт відкриття виконавчого провадження.

При цьому, суд зауважує, що дослідження питання щодо направлення чи не направлення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, копій постанов про арешт майна боржника та його коштів, не впливає на результати розгляду даних скарг в межах заявлених вимог, оскільки скаржником не ставиться питання про визнання незаконними дій органу державної виконавчої служби щодо неповідомлення про ту чи іншу дію державного виконавця. В даному випадку, як було зазначено вище по тексту ухвали, реалізація права виконавця на накладення арешту на майно та кошти боржника при відкритті виконавчого провадження за умови наявності відповідного клопотання стягувача не перебуває у залежності від надсилання або ненадсилання тих чи інших документів виконавчого провадження.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з п.п. 3, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження № 14 від 26.12.2003р. (з наступними змінами та доповненнями) у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів). Скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК і ГПК, та містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 ч. 3 ст. 85 Закону N 606-XIV.

Слід зазначити, що на час видання Пленумом Верховного Суду України вищезазначеної постанови, так само як і на час внесення останніх змін до неї, статтею 85 Закону України „Про виконавче провадження було визначено порядок оскарження дій посадових осіб державної виконавчої служби, а в пунктах 3 5 ч. 3 названої статті було викладено вимоги до скарги у виконавчому провадженні. В свою чергу, на даний момент, порядок оскарження дій органів державної виконавчої служби, порядок подання відповідних скарг та вимоги до них, викладені у ст. 82 Закону України „Про виконавче провадження у редакції Закону України від 04.11.2010р. № 2677-VI.

Відповідно до ч.ч. 4, 7 ст. 82 Закону України „Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та має містити: 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

В даному випадку, скаржником всупереч наведеній законодавчій норми у скарзі (вх. № 2-6854/15 від 11.12.2015р.) абстрактно та в загальному вигляді викладено вимогу: „визнати дії старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_5 в межах виконавчого провадження № 49106778 незаконними, без зазначення конкретної дії, яка оскаржується. У системному звязку із викладеній у даній скарзі вимогою про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.10.2015р., що винесена межах виконавчого провадження ВП № 49106778, суд доходить висновку, що під діями, які оскаржуються, є дії державного виконавця щодо винесення даної постанови. Оскільки порушень закону при винесенні Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.10.2015р., що винесена межах виконавчого провадження ВП № 49106778, не встановлено, суд відмовляє скаржнику у задоволенні скарги (вх. № 2-6854/15 від 11.12.2015р.).

Аналогічним чином судом оцінюються і підстави іншої скарги ТОВ „Енергія і Газ Україна (вх. 2-5867/15 від 26.10.2015р.), яка в порушення вимог ст. 82 Закону України „Про виконавче провадження взагалі не містить конкретних реквізитів постанови, яка оскаржується. Суд зауважує, що у скарзі (вх. 2-5867/15 від 26.10.2015р.) орган державної виконавчої служби, дії якого оскаржуються, іменований „другий відділ державної виконавчої служби Суворовського району управління юстиції м. Одеси, проте насправді мова йде про оскарження дій Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, що додатково підтверджує навіть необізнаність самого скаржника із тим, чиї конкретно дії він оскаржує та в чому вони полягають.

Однак оскільки відповідна скарга, що стосувалась оскарження правомірності накладення арешту на кошти боржника, була подана до суду 26.10.2015р., суд зазначає, що в даному випадку ТОВ „Енергія і Газ Україна оскаржує постанову про арешт коштів божника від 22.10.2015р. Як було зазначено вище по тексту ухвали, у державного виконавця було всі передбачені законом підстави для прийняття даної постанови. Твердження про протиправне накладення арешту на грошові кошти відповідача, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використовуються, що відкриті на виконання вимог ст.ст. 19-1, 26-1 Закону України „Про теплопостачання та ст. 15-1 Закону України „Про електроенергетику, не підтверджені жодним доказом, оскільки скаржником не доведено ані наявність у нього відповідного рахунку, його номер та банківську установу, ані факт накладення саме на нього арешту відповідно до постанови від 22.10.2015р., ані факт обізнаності державного виконавця про те, що ним накладається арешт саме на рахунки із спеціальним режимом використання, ані факт звернення до органу державної виконавчої служби із заявою про зняття арешту з грошових коштів, акумульованих на рахунках із спеціальним режимом використання.

В сукупності всі вищевикладені обставини свідчать також і про необгрунтованість скарги ТОВ „Енергія і Газ Україна (вх. 2-5867/15 від 26.10.2015р.).

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарг ТОВ „Енергія і Газ Україна (вх. № 2-5867/15 від 26.10.2015р. та вх. № 2-6854/15 від 11.12.2015р.), поданих в передбаченому ст. 121-2 ГПК України порядку, на дії Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1.В задоволенні скарги на дії Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (вх. № 2-5867/15 від 26.10.2015р.), що подана в передбаченому ст. 121-2 ГПК України порядку, товариству з обмеженою відповідальністю „Енергія і Газ Україна відмовити.

2.В задоволенні скарги на дії Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (вх. № 2-6854/15 від 11.12.2015р.), що подана в передбаченому ст. 121-2 ГПК України порядку, товариству з обмеженою відповідальністю „Енергія і Газ Україна відмовити.

Відповідно до ст. 106, 121-2 ГПК України ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби можуть бути оскаржені в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя С.П. Желєзна