Рішення № 54680452, 23.12.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2015 р.Справа № 916/4444/15

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 20 від 01.10.2015р.

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю від 13.09.2015р.

Від третьої особи: ОСОБА_4 за довіреністю № 1132/104-06 від 13.05.2015р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до фізичної особи підприємця ОСОБА_5 Сосоєвича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Одеського національного політехнічного університету, про стягнення 15 578,21 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_5 Сосоєвича (далі по тексту ОСОБА_5С.) про стягнення заборгованості в загальній сумі 15 578,21 грн., яка складається із суми заборгованості з орендної плати в розмірі 10 095,36 грн. та пені в сумі 5 482,85 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 09.08.2004р. зобовязань щодо своєчасного та в повному обсязі внесення орендної плати.

Ухвалою від 06.11.2015р. господарським судом було порушено провадження за вищезазначеним позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області та в порядку ст. 27 ГПК України залучено Одеський національний політехнічний університет до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Відповідач повністю заперечує проти позову з мотивів пропуску позивачем визначеного законом строку позовної давності для предявлення даних вимог.

Третя особа підтримує заявлений регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області позов. При цьому, Одеським національним політехнічним університетом було подано до суду позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору. яка була повернута господарським судом відповідно до вимог ст. 63 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи. заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

09.08.2004р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та ОСОБА_5 (ОСОБА_6) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, у відповідності до п.п. 1.1 1.3 якого Орендодавець передає, а ОСОБА_6 приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі обєкт оренди), а саме: вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення навчального корпусу № 3, загальною площею 86,0 кв.м., що перебувають на балансі Одеського національного політехнічного університету, розташовані за адресою: м. Одеса, просп. Шевченка, 1. Згідно до незалежної оцінки вартості Обєкту оренди, що була проведена універсальною товарною біржою „Південь, вартість обєкту оренди станом на 08.04.2004р. становить 107 036 грн. Мета використання обєкту оренди: розміщення кондитерського цеху.

Згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту Закон України „Про оренду державного та комунального майна) цим Законом врегульовано: організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. ОСОБА_6 є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна обєктами оренди за цим Законом є зокрема нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

У відповідності до ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Виходячи з положень п.п. 2.1 договору оренди від 09.08.2004р. орендар вступає у строкове платне користування обєктом оренди з моменту підписання сторонами цього договору оренди та акту приймання-передачі майна. Обчислення строку договору починається з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі

В силу положень ст.ст. 765, 766 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

При цьому, згідно зі ст. 13 Закону України „Про оренду державного та комунального майна передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Слід зауважити, що відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Як свідчать матеріали справи. а саме акт приймання-передачі від 09.08.2004р., підписаний представниками регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, ОСОБА_5 та Одеського національного політехнічного університету як балансоутримувачем і скріплений відповідними печатками, відповідач згідно з умовами договору оренди від 09.08.2004р. прийняв у користування належне державні майно, а саме: вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення до навчального корпусу № 3, загальною площею 86,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, просп. Шевченка, 1.

Виходячи з положень п. 10.1 договору оренди від 09.08.2004р. його було укладено терміном до 20.06.2005р.. Відповідно до додаткових договорів сторонами неодноразово було продовжено термін дії договору оренди від 09.08.2004р., а саме:

- на підставі додаткової угоди від 11.02.2009р. термін дії основного договору було продовжено на чотири місяці;

- на підставі додаткової угоди від 25.09.2009р. термін дії основного договору було продовжено до 20.01.2010р.;

- на підставі додаткової угоди від 21.05.2010р. термін дії основного договору було продовжено до 20.12.2010р.;

- на підставі додаткової угоди від 12.01.2011р. термін дії основного договору було продовжено до 20.11.2011р.

Відповідач наголошує на тому, що договір оренди від 09.08.2004р. припинив свою дію 20.11.2011р. у звязку із закінченням терміну, на який його було укладено. Досліджуючи вказану обставину справи, суд виходить із наступного.

Виходячи з положень п.п. 10.7, 10.8, 10.12 договору оренди від 09.08.2004р. чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі обєкту оренди; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; у разі смерті ОСОБА_6 фізичної особи; банкрутства ОСОБА_6 та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України. При цьому, у разі припинення цього договору обєкт оренди повертається ОСОБА_6 Балансоутримувачу. Обєкт оренди вважається повернутим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. При цьому, взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України.

При цьому, в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі (повернення) майна від 30.05.2014р. за договором оренди від 09.08.2004р., у відповідності до якого позивач повернув Одеському національному політехнічному університету як балансоутримувачу майно, що перебувало у користуванні ОСОБА_5Оскільки будь-яких інших доказів. підтверджуючих повернення орендованого майна із користування, сторонами по справі надано не було, господарський суд доходить висновку що орендоване відповідачем майно було повернуто 30.05.2014р.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

При цьому, в силу положень ч.1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

У п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна від 29 травня 2013 року N 12 зазначено наступне . Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення сторін про відмову від автоматичної пролонгації договору оренди від 09.08.2004р. після закінчення строку, на який його було укладено, а також враховуючи той факт, що відповідно до ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна та ст. 764 ЦК України автоматична пролонгація договору оренди за принципом мовчазливої згоди сторін допускається також і у випадку, якщо вона прямо не передбачена умовами угоди, господарський суд доходить висновку, що договір оренди від 09.08.2004р., предметом якого є обєкт нерухомості, згідно з приписами ст. 795 ЦК України припинив свою дію 30.05.2014р. в момент повернення орендованого майна.

Викладеним повністю спростовуються твердження відповідача стосовно того, що про порушення прав щодо вимог, повязаних із стягненням орендної плати, позивач дізнався з 20.11.2011р., у звязку з чим, заперечення проти даних позовних вимог із наведених підстав судом відхиляються.

Таким чином, матеріалами справи підтверджений факт перебування майна, яке є предметом договору від 09.08.2004р., у користуванні ОСОБА_5 протягом періоду з 09.08.2004р. по 30.05.2014р.

Виходячи з положень п.п. 3.1 - 3.4 договору оренди від 09.08.2004р. (в редакції додаткової угоди від 21.05.2010р., положення якої застосовуються до правовідносин сторін, які виникли з 01.01.2010р.) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 зі змінами, внесеними постановою КМУ від 27.12.2006р. № 1846, і становить (без урахування ПДВ) за базовий місяць розрахунку січень 2010р. 2 952,27 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. ОСОБА_6 плата за перший місяць оренди серпень 2004р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (травень 2004р) на індекси інфляції за червень, липень, серпень місяць 2004р. включно. ОСОБА_6 плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. ОСОБА_6 плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% та 50% щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Положеннями ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. ОСОБА_6 плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. ОСОБА_6 плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було зазначено вище по тексту рішення, орендоване майно перебувало у користуванні ОСОБА_5 протягом періоду з 09.08.2004р. по 30.05.2014р., у звязку з чим, у відповідача наявний обовязок щомісячного внесення орендної плати. Проте, як свідчить наданий позивачем розрахунок, обґрунтованість якого перевірена судом, за ОСОБА_5 на момент припинення договору від 09.08.2004р. рахувалась заборгованість із орендної плати, перед позивачем, яка включає платіж за травень 2014р., в загальній сумі 10 095,36 грн.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення орендної плати та про наявність правових підставі для стягнення із ОСОБА_5 до державного бюджету заборгованості в сумі 10 095 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. 3.8 договору оренди від 09.08.2004р. передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.4 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

З посиланням на положення п. 3.8 договору оренди від 09.08.2004р. позивачем було нараховано ОСОБА_5 до сплати пеню в сумі 5 482,85 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафної санкції, заявленої до стягнення, господарський суд доходить висновку про допущення позивачем помилки при його здійсненні, яка укладається у наступному. Так, регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області не було враховано, що у спірних правовідносинах нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки положення договору оренди від 09.08.2004р. не містять застережень про зворотнє.

З урахуванням вказаної помилки та заяви відповідача про застосування позовної давності до вимог регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст.ст. 256 258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Приймаючи до уваги, що пеня за своєю правовою природою є неустойкою, а також враховуючи відсутність в договорі оренди від 09.08.2004р. застережень про збільшення позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки, господарський суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах до вимог регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про стягнення пені застосовується річний термін позовної давності.

Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Наведеним приписом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України початок перебігу позовної давності чітко й однозначно пов'язується з днем, коли особа (позивач) довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У даному разі такими днями є 12 число кожного із звітних місяців, щодо орендної плати за які розраховується пеня, оскільки позивач як орган, який контролює справляння плати за оренду державного майна, є обізнаним про факт надходження чи ненадходження відповідних коштів. Останнім таким місяцем є травень 2014р., а, відповідно, строк давності щодо стягнення пені за останній, найбільш пізній місяць оренди, розпочав свій перебіг з 13.06.2014р.

В той же час, даний позов надійшов до суду 03.11.2015р., тобто із спливом річного терміну позовної давності для вимог про стягнення із відповідача пені, розрахованої щодо орендного платежу кожного із місяців оренди. При цьому, суд зазначає, що Цивільним кодексом України чи іншими актами законодавства не передбачено можливості зворотного відрахування позовної давності від дня подання позову.

Тобто, позовні вимоги про стягнення із відповідача пені, по-перше, в порушення вимог ч. 6 ст. 232 ГК України розраховані за період, що перевищує шість місяців, а, по-друге, заявлені із пропуском визначеного законом строку позовної давності для їх предявлення.

При цьому, визначених ст.ст. 263, 264 ЦК України обставин, які зупиняють або переривають термін перебігу позовної давності, під час розгляду даної справи судом не встановлено через відсутність будь-яких доказів з цього приводу в матеріалах справи.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позовні вимоги в частині стягнення із відповідача пені в сумі 5 482,85 грн. базуються на необґрунтованому розрахунку та заявлені із спливом строку позовної давності, а також враховуючи заяву ОСОБА_7 про застосування позовної давності, суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області в частині стягнення із відповідача пені в сумі 5 482,85 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ОСОБА_5 перед державним бюджетом щодо сплати заборгованості із орендної плати в розмірі 10 095,36 грн. витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих даний висновок суду, відповідачем надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області позовних вимог частково шляхом присудження до стягнення із ОСОБА_5 заборгованості із орендної плати в сумі 10 095,36 грн. відповідно до ст.ст. 1, 2, 4, 5, 13, 17, 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 612, 629, 640, 759, 762, 764, 765, 766, 795ЦК України. ст.ст. 193, 231, 232, 286 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями). У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 5 482,85 грн. слід відмовити відповідно до ст.ст. 256 258, 261, 267 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_5 Сосоєвича /65059, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 2924103374/ до державного бюджету України /отримувач УК у м. Одесі / Малиновський район / 22080200, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, р/р 31117093700007, МФО 828011, код ЄДРПОУ 38016923/ заборгованість з орендної плати в сумі 10 095 грн. 36 коп. /десять тисяч девяносто пять грн.. 36 коп./. Наказ видати.

3.В решті позову відмовити.

4.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_5 Сосоєвича /65059, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 2924103374/ на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області /65012, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 20984091, р/р 35219003000044, банк ГУДКСУ в Одеській області, м. Одеса, МФО 828011/ судовий збір в сумі 789 грн. 32 коп. /сімсот вісімдесят девять грн.. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 25.12.2015р.

СуддяС.П. Желєзна