Рішення № 54680179, 01.12.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, ОСОБА_1, 16 тел. 235-95-91РІШЕННЯ

Іменем України

"01" грудня 2015 р. Справа № 911/4235/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київдо 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Васильківський район, с. Мархалівка 2.Малого колективного підприємства «Україна», Харківська обл., смт Сахновщина про стягнення 1392,89 грн.за участю представників:

позивача:ОСОБА_2 дов. від 02.06.2014 відповідачів:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномсуть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», (далі позивач, ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс») до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі перший відповідач, ТОВ «ПК Трейдсервісгруп») та Малого колективного підприємства «Україна» (далі другий відповідач, МКП «Україна») про солідарне стягнення з відповідачів 100 грн. 3% річних та стягнення з МКП «Україна» 541,81 грн. заборгованості (дооцінка вартості товару), 102,90 грн. інфляційних втрат, 648,18 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання другим відповідачем своїх зобовязань за договорами поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 № ТК 05/02/08-Х та № ТК 06/02/08-Х, укладеним між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» та другим відповідачем щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строк визначений договором, які забезпечені порукою першим відповідачем.

В процесі розгляду справи позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог від 26.10.2015 № 26-19/10, якою в порядку ст. 22 ГПК України збільшив розмір позовних вимог та просить суд солідарно стягнути з відповідачів 2310,44 грн. 3% річних та стягнути з МКП «Україна» 13662,21 грн. заборгованості (дооцінка вартості товару), 25002,16 грн. інфляційних втрат, 28252,30 грн. пені.

За таких обставин, в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 2310,44 грн. 3% річних та стягнення з МКП «Україна» 13662,21 грн. заборгованості (дооцінка вартості товару), 25002,16 грн. інфляційних втрат, 28252,30 грн. пені.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог від 26.10.2015 № 26-19/10 та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Перший відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Другий відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Проте, з поданого до суду відзиву на позовну заяву вбачається, що другий відповідач проти позовних вимог заперечує з тих підстав, що у заяві про збільшення розміру позовних вимог містяться описки щодо розміру стягуваних сум, не зазначено окремо сум по кожному із договору, що унеможливлює перевірити правильність їх нарахування. Також другий відповідач зазначає, що заборгованість по наказу господарського суду Харківської області від 06.03.2009 № 1/11-09 та № 53/13-09 від 11.03.2009 повністю сплачена, на підтвердження чого надав постанови ВДВС Сахновщинського районного управління юстиції, які залучені до матеріалів справи. З огляду на вказане другий відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що неявка відповідачів в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представників відповідачів за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» та Малим колективним підприємством «Україна» було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 № ТК 05/02/08-Х (далі договір поставки) за умовами якого постачальник ТОВ «Корпорація «Агросинтез» зобовязався передати у власність покупця МКП «Україна» товар (далі товар) на загальну суму 26374,40 грн., а покупець зобовязався прийняти товар та оплатити його вартість і відсотки за користування товарним кредитом на умовах, передбачених договором (п. 1.1, 1.2 договору поставки).

Відповідно до п. 2.1 договору поставки постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі вартості отриманого і неоплаченого товару в період з дати отримання товару покупцем до 15.10.2008.

Згідно п. 2.2 договору поставки за користування кредитом покупець сплачує позивачу відсотки у розмірі 3% річних від вартості отриманого і неоплаченого товару за кожний день користування товарним кредитом.

Пунктом 2.4 договору поставки визначено, що вартість договору складає вартість товару і суму відсотків за користування товарним кредитом та складає 26768,96 грн., в т.ч. ПДВ 4461,49 грн.

У відповідності до п. 2.7 договору поставки сторони домовились, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більш ніж на 2% від його офіційного курсу на дату укладення договору, покупець зобовязаний сплатити постачальнику проіндексовану суму відповідного платежу по договору. Проіндексована сума платежу визначається як (А1/А0)ЧСП = ПСП, де А1 офіційний курс долара США на дату платежу; А0 - офіційний курс долара США на дату укладення договору, СП сума поточного платежу; ПСП проіндексована сума платежу.

Згідно п. 3.3 договору поставки датою поставки товару є дата, зазначена в видаткових накладних.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє протягом трьох років з моменту його укладення, а в частині невиконаних зобовязань до повного їх виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобовязань, які залишилися невиконані (п. 6.1 договору).

В додатку № 1 до договору поставки сторони визначили розрахунок відсотків за користування товарним кредитом, строки оплати та вартість договору.

В звязку з неналежним виконанням МКП «Україна» своїх зобов'язань за договором поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 № ТК 05/02/08-Х щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, кредитор ТОВ «Корпорація «Агросинтез» звернувся до господарського суду з позовом до боржника МКП «Україна» про стягнення заборгованості за вказаним договором, а також нарахованих суми індексації ціни товару, пені та штрафу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.02.2009 у справі № 51/11-09 за позовом ТОВ «Корпорація «Агросинтез» до МКП «Україна» про стягнення 34233,19 грн., позов задоволено повністю. Стягнуто з МКП «Україна» на користь ТОВ «Корпорація «Агросинтез» 16494,08 грн. основного боргу, 759,17 грн. пені, 8030,68 грн. штрафу, 8949,26 грн. суми індексації ціни товару, 342,33 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Державної виконавчої служби Сахновщинського районного управління юстиції Харківської області про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2009, відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2009 у справі № 51/11-09 за наказом суду від 06.03.2009.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» - первісний кредитор та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» - новий кредитор укладено угоду про заміну кредитора у зобовязанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 № 15-11/12-141 (далі угода) відповідно до умов якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання МКП «Україна», що іменується надалі «боржник», зобовязання щодо сплати розміру заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008, у звязку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобовязання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02-08-Х від 19.02.2008 (п. 1.1 угоди в редакції додаткової угоди від 01.08.2014 № 1 до угоди про заміну кредитора у зобовязанні).

Відповідно до п. 1.2 угоди, в редакції додаткової угоди від 01.08.2014 № 1 до угоди про заміну кредитора у зобовязанні, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, за весь період існування основної заборгованості (прострочення виконання боржником грошового зобов'язання) згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008.

Згідно п. 2.1 угоди, в редакції додаткової угоди від 01.08.2014 № 1 до угоди про заміну кредитора у зобовязанні, вартість зобовязання, що відступається за даною угодою, становить, проте не обмежується, сумою у розмірі 12159,89 грн.

Згідно п. 2.3 угоди, в редакції додаткової угоди від 01.08.2014 № 1 до угоди про заміну кредитора у зобовязанні, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008, по відношенню до боржника щодо нарахування заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, у звязку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008.

Первісний кредитор зобовязаний передати новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору. Передача оригіналів та/або копій документів оформлюється актом приймання-передачі (п. 4.1 угоди).

Ця угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цією угодою (п. 6.1 угоди).

На виконання умов угоди, первісний кредитор передав новому кредитору документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору, про що сторонами складений відповідний акт прийому-передачі документів від 15.11.2012.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за вказаним правочином ТОВ «Корпорація «Агросинтез» відступило ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» належні йому права вимоги, які витікають із вищезазначеного договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008, укладеного між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» та другим відповідачем у справі.

У звязку з укладенням зазначеної угоди про відступлення права вимоги, ТОВ «Корпорація «Агросинтез» повідомило боржника повідомленням від 15.11.2012 про заміну кредитора у зобовязанні. Факт надіслання зазначеної кореспонденції підтверджується описом вкладення у цінний лист від 15.06.2013 та фіскальним чеком «Укрпошта» від 15.06.2013 № 3631. Завірені копії вказаних документів залучені до матеріалів справи

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.06.2013 у справі № 51/11-09 здійснено заміну стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» на стягувача Товариство з обмежено відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс».

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» та Малим колективним підприємством «Україна» було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 № ТК 06/02/08-Х (далі договір поставки) за умовами якого постачальник ТОВ «Корпорація «Агросинтез» зобовязався передати у власність покупця МКП «Україна» товар (далі товар) на загальну суму 15453 грн., а покупець зобовязався прийняти товар та оплатити його вартість і відсотки за користування товарним кредитом на умовах, передбачених договором (п. 1.1, 1.2 договору поставки).

Відповідно до п. 2.1 договору поставки постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі вартості отриманого і неоплаченого товару в період з дати отримання товару покупцем до 15.10.2008.

Згідно п. 2.2 договору поставки за користування кредитом покупець сплачує позивачу відсотки у розмірі 3% річних від вартості отриманого і неоплаченого товару за кожний день користування товарним кредитом.

Пунктом 2.4 договору поставки визначено, що вартість договору складає вартість товару і суму відсотків за користування товарним кредитом та складає 15597,49 грн., в т.ч. ПДВ 2599,58 грн.

У відповідності до п. 2.7 договору поставки сторони домовились, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більш ніж на 2% від його офіційного курсу на дату укладення договору, покупець зобовязаний сплатити постачальнику проіндексовану суму відповідного платежу по договору. Проіндексована сума платежу визначається як (А1/А0)ЧСП = ПСП, де А1 офіційний курс долара США на дату платежу; А0- офіційний курс долара США на дату укладення договору, СП сума поточного платежу; ПСП проіндексована сума платежу.

Згідно п. 3.3 договору поставки датою поставки товару є дата, зазначена в видаткових накладних.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє протягом трьох років з моменту його укладення, а в частині невиконаних зобовязань до повного їх виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобовязань, які залишилися невиконані (п. 6.1 договору).

В додатку № 1 до договору поставки сторони визначили розрахунок відсотків за користування товарним кредитом, строки оплати та вартість договору.

У звязку із неналежним виконанням МКП «Україна» своїх зобов'язань за договором поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 № ТК 06/02/08-Х щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строк визначений договором, кредитор ТОВ «Корпорація «Агросинтез» звернувся до господарського суду з позовом до боржника МКП «Україна» про стягнення заборгованості за вказаним договором, а також нарахованих за час прострочення інфляційних втрат, пені та штрафу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.02.2009 у справі № 53/13-09 за позовом ТОВ «Корпорація «Агросинтез» до МКП «Україна» про стягнення 17183,10 грн., позов задоволено повністю. Стягнуто з МКП «Україна» на користь ТОВ «Корпорація «Агросинтез» 17183,10 грн., з яких 7870,99 грн. основний борг, 362,28 грн. пеня, 4679,24 грн. штраф, 4270,59 грн. інфляційні, 171,83 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Державної виконавчої служби Сахновщинського районного управління юстиції Харківської області про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2009, відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2009 у справі № 53/13-09 за наказом суду від 11.03.2009.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» - первісний кредитор та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» - новий кредитор укладено угоду про заміну кредитора у зобовязанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 № 15-11/12-142 (далі угода) відповідно до умов якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання МКП «Україна», що іменується надалі «боржник», зобовязання щодо сплати розміру заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008, у звязку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобовязання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02-08-Х від 19.02.2008 (п. 1.1 угоди в редакції додаткової угоди від 01.08.2014 № 1 до угоди про заміну кредитора у зобовязанні).

Відповідно до п. 1.2 угоди, в редакції додаткової угоди від 01.08.2014 № 1 до угоди про заміну кредитора у зобовязанні, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, за весь період існування основної заборгованості (прострочення виконання боржником грошового зобов'язання) згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008.

Згідно п. 2.1 угоди, в редакції додаткової угоди від 01.08.2014 № 1 до угоди про заміну кредитора у зобовязанні, вартість зобовязання, що відступається за даною угодою, становить, проте не обмежується, сумою у розмірі 9101,33 грн.

Згідно п. 2.3 угоди, в редакції додаткової угоди від 01.08.2014 № 1 до угоди про заміну кредитора у зобовязанні, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008, по відношенню до боржника щодо нарахування заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, у звязку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008.

Первісний кредитор зобовязаний передати новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору. Передача оригіналів та/або копій документів оформлюється актом приймання-передачі (п. 4.1 угоди).

Ця угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цією угодою (п. 6.1 угоди).

На виконання умов угоди, первісний кредитор передав новому кредитору документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору, про що сторонами складений відповідний акт прийому-передачі документів від 15.11.2012.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за вказаним правочином ТОВ «Корпорація «Агросинтез» відступило ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» належні йому права вимоги, які витікають із вищезазначеного договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008, укладеного між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» та другим відповідачем у справі.

У звязку з укладенням зазначеної угоди про відступлення права вимоги, ТОВ «Корпорація «Агросинтез» повідомило боржника повідомленням від 15.11.2012 про заміну кредитора у зобовязанні. Факт надіслання зазначеної кореспонденції підтверджується описом вкладення у цінний лист від 15.06.2013 та фіскальним чеком «Укрпошта» від 15.06.2013 № 3631. Завірені копії вказаних документів залучені до матеріалів справи

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.06.2013 у справі № 53/13-09 здійснено заміну стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» на його правонаступника Товариство з обмежено відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс».

У звязку із подальшим невиконанням МКП «Україна» своїх зобов'язань за договорами поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 № ТК 05/02/08-Х, № ТК 06/02/08-Х укладених між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» (правонаступником якого є ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс») та другим відповідачем, щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, які забезпечені порукою з боку ТОВ «ПК Трейдсервісгруп», кредитор ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» звернувся до господарського суду з позовом до боржника МКП «Україна» та поручителя - ПК «Трейдсервісгруп» про стягнення нарахованих за час прострочення інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Рішенням господарського суду Київської області від 30.09.2010 у справі № 911/2921/13 за позовом ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» до ТОВ «ПК Трейдсервісгруп», МКП «Україна» про стягнення 23337,43 грн., позов задоволено частково. Стягнуто з МКП «Україна» на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 3185,87 грн. інфляційних втрат, 2043,10 грн. 3% річних, 448,11 грн. витрат на адвокатські послуги, 385,49 грн. судового збору. У задоволенні решті позовних вимог до МАК «Україна» відмовлено. У задоволенні позовних вимог до ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» відмовлено повністю. Вказане рішення набрало законної сили.

У зазначеному рішенні суду від 30.09.2010 у справі № 911/2921/13 встановлено, що заборгованість МКП «Україна» перед ТОВ «Корпорація «Агросинтез» за наказами господарського суду Харківської області у справі № 51/11-09 від 06.03.2009 та у справі № 53/13-09 від 11.03.2009 становить 19583 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.02.2015 у справі № 911/5427/14 за позовом ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» до ТОВ «ПК Трейдсервісгруп», МКП «Україна» про стягнення 28541,81 грн., позов задоволено повністю. Стягнуто з МКП «Україна», ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 2000 грн. заборгованості (курсової різниці), стягнуто з МКП «Україна» на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 26541,81 грн. заборгованості (курсової різниці), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 у даній справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

У відповідності до п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

У звязку із невиконанням станом на 20.03.2015 МКП «Україна» своїх зобов'язань щодо оплати заборгованості у розмірі 19583 грн. за поставлений товар за договорами поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 № ТК 05/02/08-Х та № ТК 06/02/08-Х, яка стягнута рішеннями господарського суду Харківської області від 16.02.2009 у справі № 51/11-09, від 19.02.2009 у справі № 53/13-09 та заборгованість у вигляді дооцінки вартості товару в розмірі 28541,81 грн., яка стягнута за рішенням господарського суду Київської області від 25.02.2015 у справі № 911/5427/14, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості (дооцінка вартості товару) та нарахованих на суму боргу за час прострочення інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Як зазначалось вище, у відповідності до п. 2.7 договорів поставки сторони домовились, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більш ніж на 2% від його офіційного курсу на дату укладення договору, покупець зобовязаний сплатити постачальнику проіндексовану суму відповідного платежу по договору. Проіндексована сума платежу визначається як (А1/А0)ЧСП = ПСП, де А1 офіційний курс долара США на дату платежу; А0- офіційний курс долара США на дату укладення договору, СП сума поточного платежу; ПСП проіндексована сума платежу.

Розрахунок заборгованості (дооцінки вартості товару) в розмірі 13662,21 грн. здійснений позивачем з урахуванням зміни курсу долара США до гривні станом на 20.03.2015 на підставі п. 2.7 договорів поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 №№ ТК 05/02/08-Х, ТК 06/02/08-Х.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Здійснений позивачем розрахунок заборгованості (дооцінки вартості товару) в розмірі 13662,21 грн. є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства, положенням договорів поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 №№ ТК 05/02/08-Х, ТК 06/02/08-Х, зокрема, п. 2.7 договорів та обставинам справи.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень договорів поставки на умовах товарного кредиту, другий відповідач не виконав своїх зобовязань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у строки визначені договорами, в звязку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 13662,21 грн. Доказів сплати зазначеної суми заборгованості відповідачі суду не надали.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 13662,21 грн. заборгованості.

Враховуючи те, що другий відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар за договорами поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 № ТК 05/02/08-Х та № ТК 06/02/08-Х позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми 19583 грн. за період прострочки з вересня 2013 року по вересень 2015 року та з простроченої суми 28541,81 грн. за період прострочки з вересня 2014 року по вересень 2015 складають 25002,16 грн. Згідно розрахунку позивача 3% річних з простроченої суми 19583 грн. за період прострочки з 27.07.2013 по 26.10.2015 та з простроченої суми 28541,81 грн. за період прострочки з 26.08.2014 по 26.10.2015 складають 2310,44 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, враховуючи те, що другий відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар за договорами поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 № ТК 05/02/08-Х та № ТК 06/02/08-Х, позивач посилаючись на п 5.3.1 зазначених договорів поставки, нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення, яка за розрахунками позивача за період прострочки з 27.07.2013 по 26.10.2015 з простроченої суми 19583 грн. та за період прострочки з 26.08.2014 по 26.10.2015 з простроченої суми 28541,81 грн. разом складає 28252,30 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. 5.4 договорів поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 № ТК 05/02/08-Х та № ТК 06/02/08-Х визначено, що ч. 6 ст. 232 ГК України не розповсюджується на порядок нарахування неустойок (штрафних санкцій) за прострочку виконання зобовязань по даним договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.

Між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» укладено договір поруки від 21.12.2012 № 21-12-2012-46 (далі договір поруки), відповідно до умов якого ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» - поручитель поручився перед ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» - кредитором за виконання обовязку МКП «Україна» - боржник щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру 3% річних у звязку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно угоди № 15-11/12-141 та № 15-11/12-142 про заміну кредитора у зобовязанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012, укладену згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008 та договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008 (п. 1.1, 2.1 договору поруки).

Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру 3% річних сумі 3000 грн. (п. 3.1 договору поруки).

Позивач звернувся до ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» з вимогою від 27.12.2012 № 27-46/12 виконати взяті на себе зобов'язання згідно договору поруки.

ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» - перший відповідач у відповідь на вказану вимогу повідомив, що у звязку із скрутним фінансовим становищем не в змозі виконати взяті на себе за договором поруки грошові зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до вимог ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Статтею 554 названого Кодексу встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що другий відповідач не сплатив заборгованість за поставлений товар (дооцінку вартості товару) та беручи до уваги положення договору поруки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 2310,44 грн. 3% річних та про стягнення з другого відповідача 13662,21 грн. заборгованості (дооцінки вартості товару), 25002,16 грн. інфляційних втрат, 28252,30 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачами не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Заперечення другого відповідача проти позовних вимог з підстав того, що у заяві про збільшення розміру позовних вимог містяться описки щодо розміру стягуваних сум, не зазначення окремо сум по кожному із договору, що унеможливлює перевірити правильність їх нарахування, не приймаються судом уваги та відхиляються з огляду на те, що судом перевірено всі заявлені до стягнення суми на відповідність матеріалам та обставинам справам.

С приводу зазначення другим відповідачем про те, що заборгованість по наказам господарського суду Харківської області від 06.03.2009 № 1/11-09 та № 53/13-09 від 11.03.2009 повністю сплачена, ніяким чином не впливає на прострочені заявлені до стягнення суми.

Позивач посилаючись на приписи ст.ст. 44, 49 ГПК України просить суд покласти пропорційно на відповідачів понесені ним витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2000 грн.

В підтвердження понесених судових витрат на послуги адвоката у розмірі 2000 грн., позивач посилається на договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 14.05.2015 № 14-17/05-15, платіжне доручення від 23.09.2015 № 15, на підставі якого було сплачено надані адвокатські послуги за вказаним договором в розмірі 2000 грн., акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.10.2015, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009, виданого на імя ОСОБА_2

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 1 розділу I цього Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог ст. 30 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно із приписами п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7 відшкодування витрат повязаних з оплатою послуг адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 укладено договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 14.05.2015 № 14-17/05-15, за умовами якого виконавець - адвокат зобовязався надати замовнику позивачу правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та МКП «Україна» та ТОВ «ПК «Трейдсервісгруп» далі «боржники», які виникли на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х та ТК06/02/08-Х від 19.02.2008, угоди № 15-11/12-141 та № 15-11/12-142 про заміну кредитора у зобовязанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 та на підставі договору поруки № 21-12-2012-46 від 21.12.2012, надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення із боржників обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, інфляційних втрат, у звязку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржниками перед замовником зобовязання щодо договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК010411/7 від 01.04.2011, угоди № 15-11/12-119 про заміну поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х та ТК06/02/08-Х від 19.02.2008, угоди № 15-11/12-141 та № 15-11/12-142 про заміну кредитора у зобовязанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 та на підставі договору поруки № 21-12-2012-46 від 21.12.2012, консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені замовника до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів замовника в суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обовязків виконавця за даним договором. Правова допомога за цим договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги (п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно п. 3.1 договору сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця (гонорар) за даним договором становить 4000 грн.

На виконання умов договору адвокат надав позивачу передбачені договором послуги, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.10.2015, який підписаний в двосторонньому порядку та скріплений печатками позивача та адвоката.

За надані адвокатські послуги позивач сплатив на користь адвоката грошові кошти в розмірі 2000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.09.2015 № 15, оригінал якого залучений до матеріалів справи.

Згідно сформованого Витягом з Єдиного реєстру адвокатів України, що міститься на веб-сайті Національної асоціації адвокатів України, адвокат ОСОБА_2 діє на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю від 29.10.2009 № 3888. Копії витягу міститься в матеріалах справи.

Статус особи, яка представляла інтереси позивача за вказаною угодою, відповідає вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до абз. 3 пп. 4.1 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7 у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, відшкодування витрат зі сплати судового збору та витрат на оплату послуг адвоката відповідно до вимог ст. 49 ГПК України та абз. 3 пп. 4.1 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7 покладається судом на відповідачів.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, ідентифікаційний код 38267861) та Малого колективного підприємства «Україна» (64501, Харківська обл., Сахновщинський район, смт Сахновщина, вул. Станіславського, 6, ідентифікаційний код 22633711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 38039872) 2310 (дві тисячі триста десять) грн. 44 коп. 3% річних.

3.Стягнути з Малого колективного підприємства «Україна» (64501, Харківська обл., Сахновщинський район, смт Сахновщина, вул. Станіславського, 6, ідентифікаційний код 22633711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 38039872) 13662 (тринадцять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 21 коп. заборгованості (дооцінки вартості товару), 25002 (двадцять пять тисяч дві) грн. 16 коп. інфляційних втрат, 28252 (двадцять вісім тисяч двісті пятдесят дві) грн. 30 коп. пені, 1197 (одну тисячу сто девяносто сім) грн. 67 коп. витрат по сплаті судового збору, 1966 (одну тисячу девятсот шістдесят шість) грн. 63 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, ідентифікаційний код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 38039872) 20 (двадцять) грн. 33 коп. витрат по сплаті судового збору, 33 (тридцять три) грн. 37 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 29.12.2015.