Рішення № 54680122, 08.12.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2015 р. Справа № 911/4452/15

Господарський суд Київської області, у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд,

01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б. Грінченка, буд. 1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рокитне-Цукор,

09600, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт Рокитне, вул. Ентузіастів, буд. 6

про стягнення 2 287 350,00 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рокитне-Цукор,

09600, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт Рокитне, вул. Ентузіастів, буд. 6

до Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд,

01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б. Грінченка, буд. 1

про стягнення 45 480,41 грн.

за участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 (довіреність від 18.05.2015 № 307);

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 (довіреність від 18.08.2015)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Аграрний фонд звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рокитне-Цукор про стягнення 2 287 350,00 грн., з яких: 2070000,00 грн. штрафу та 217350,00 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків поставки товару за біржовим договором поставки зерна врожаю 2014 року № 101 Ф від 06.02.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.10.2015 порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 20.10.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2015 розгляд справи відкладено на 10.11.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 26719/15 від 10.11.2015) надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рокитне-Цукор до Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд про стягнення 45480,41 грн., з яких: 17628,06 грн. пені, 25736,98 грн. пені, 2115,37 грн. 3% річних.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані порушенням Публічним акціонерним товариством Аграрний фонд строків оплати товару, що поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рокитне-Цукор за біржовим договором поставки зерна врожаю 2014 року № 101 Ф від 06.02.2014.

У судовому засіданні 20.10.2015 оголошено перерву до 24.11.2015, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.2015 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рокитне-Цукор до Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд про стягнення 45 480,41 грн. для спільного розгляду з первісним позовом.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 26771/15 від 10.11.2015) Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рокитне-Цукор подано клопотання, в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України, про витребування у Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд доказів: додаткових пояснень щодо алгоритму «Розрахунку суми заборгованості за невиконання зобовязань ТОВ Агрофірма Рокитне-Цукор згідно з біржовим договором від 06.02.2014 № 101 Ф» та відомості щодо ціни фіксингу пшениці мякої 2 класу станом на 01.10.2014.

За результатами розгляду цього клопотання, за участю представників сторін у судовому засіданні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з відсутністю обставин, що перешкоджають наданню доказів, з огляду на те, що представником Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд заявлено про добровільне надання вказаних доказів - через канцелярію суду надано до матеріалів справи: як відомості щодо ціни фіксингу пшениці мякої 2 класу станом на 01.10.2014 Інформацію про хід торгівлі зерном, цукром, маслом солодковершк., висівками та аміачною селітрою та формування середньозваженої біржової ціни рівноваги (фіксингу) за 30 вересня 2014 року (вх.№26763/15 від 10.11.2015), а також письмові пояснення щодо алгоритму розрахунку позовних вимог (вх.№27758/15 від 20.11.2015).

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 26771/15 від 10.11.2015) Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рокитне-Цукор подано клопотання про зменшення судом, на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу України, розміру неустойки (штрафу, пені), що заявлені до стягнення з нього, в якому, крім того, надані заперечення заявлених до нього позовних вимог.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 27821/15 від 23.11.2015) Публічним акціонерним товариством Аграрний фонд подано заяву про застосування позовної давності до заявлених до нього зустрічних позовних вимог.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 28111/15 від 24.11.2015) надійшов відзив Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд на зустрічну позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.11.2015 продовжено строк розгляду спору, відповідно до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 24.11.2015 оголошено перерву до 08.12.2015, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 28942/15 від 03.12.2015) надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу; відповідно до частини 7 статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, клопотання задоволено, фіксування здійснювалось.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 28939/15 від 03.12.2015) надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд про призначення у справі судової почеркознавчої та технічної експертизи з посиланням на підробку наданого іншою стороною доказу листа від 22.10.2014 № 2650-1.

За результатами розгляду цього клопотання, за участю представників сторін у судовому засіданні 08.12.2014, з урахуванням наданих представником Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рокитне-Цукор усних пояснень та доказу про відсутність оригіналу спірного документу, з огляду на правову позицію, викладену у пункті 11. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 № 4, згідно з пунктами 3.1., 3.2., 3.5. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, судом відмовлено у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд про призначення у справі судової почеркознавчої та технічної експертизи.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.12.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством Аграрний фонд (далі - покупець, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рокитне-Цукор (далі - постачальник, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) укладено біржовий договір поставки зерна врожаю 2014 року № 101 Ф від 06.02.2014 (далі -Договір) відповідно до умов пункту 1.1 якого, постачальник передає покупцю у власність товар пшениця мяка 2 клас, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до пункту 1.2. Договору, термін поставки до 01.10.2015.

Згідно з пунктом 1.3. Договору, поставка вважається здійсненою в момент підписання акту передавання-приймання на всю кількість товару на базисі поставки відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до умов пунктів 3.1., 4.1. Договору, оплата за товар здійснюється наступним чином: 70 % вартості всього обсягу товару у розмірі 5335218,00 грн., у тому числі ПДВ, сплачується на умовах попередньої оплати, у два етапи: 50 % вартості у розмірі 3810870,00 грн. - протягом 5 днів з моменту надходження на адресу покупця документів, визначених пунктом 2.5 Договору, а решта 20% у розмірі 1524348,00 грн., після надання покупцю актів огляду посівів сільськогосподарських культур, які підтверджують прийняття на страхування посівів після початку вегетації, сума остаточного розрахунку, відповідно до пункту 4.2. Договору, перераховується протягом 5 робочих днів з дня поставки всього обсягу товару.

Договір, що укладено між сторонами, за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов Договору, покупцем перераховано попередню оплату: 50 % вартості товару у розмірі 3810870,00 грн. 11.02.2014 та 20 % вартості товару у розмірі 1524348,00 грн. 08.04.2014, що підтверджується наданими до матеріалів справи випискою з рахунку покупця за 11.02.2014 і платіжним дорученням від 08.04.2014 № 1357 та не заперечується сторонами.

Спірну поставку товару пшениця мяка 2 класу врожаю 2014 року, всього на суму 9624713,40 грн., у кількості 4140,00 т, здійснено 22.10.2014, що підтверджується актом передавання-приймання зерна до Договору від 22.10.2014, що підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток і складською квитанцією на зерно № 803 від 22.10.2014 та не заперечується сторонами.

Після поставки товару, покупцем, 04.11.2014, сплачено решту його вартості у розмірі 4289495,40 грн., що підтверджується випискою з рахунку постачальника та не заперечується сторонами.

Первісний позов обґрунтований порушенням відповідачем строків поставки товару за Договором, у звязку з чим, заявлено до стягнення 2070000,00 грн. штрафу та 217350,00 грн. пені відповідно до пункту 7.2. Договору.

Згідно з пунктом 7.2. Договору, за порушення строків виконання постачальником зобовязання з поставки товару з нього стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості недопоставленого обсягу товару, розрахованого від ціни фіксингу, що діяла на Аграрній біржі та сертифікованих нею акредитованих товарних біржах на останній день поставки за кожен день прострочення, а за прострочення понад 15 днів, додатково стягується штраф у розмірі 20 % вартості недопоставленого обсягу товару розрахованого від ціни фіксингу, що діяла на Аграрній біржі та сертифікованих нею акредитованих товарних біржах на останній день поставки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на вказані вимоги законодавства, судом враховано, що сторонами в Договорі визначено розміри штрафних санкцій, а оскільки їх заявлено за порушення виконання не грошового зобовязання, розмір пені не обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Відповідачем за зустрічним позовом вимоги до нього заперечені, зокрема тим, що одночасне стягнення пені та штрафу суперечить статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, з посиланням на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 21.10.2015 у справі № №6-2003цс15.

Щодо вказаних заперечень, судом враховане наступне.

У постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №6-2003цс15, встановлено, що відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Згідно з статтею 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Одночасно, у даній справі, судом враховано, що у постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі №20/246-08 та від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011 встановлено, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобовязання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У справах, що переглядались, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки пені та штрафу і Верховний Суд України дійшов висновку, що відповідач лише один раз притягнений до відповідальності за порушення строків оплати поставленої продукції при одночасному стягненні з нього штрафу і пені.

Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Зважаючи на вказане, судом враховано, що спір у справі №6-2003цс15 виник у цивільно-правових відносинах за кредитним договором, відтак, правовідносини не подібні з правовідносинами у даній справі, проте, спори у справах №20/246-08 та № 06/5026/1052/2011 виникли у господарсько-правових відносинах з господарських договорів, більше того, у справі №20/246-08 - за договором поставки, відтак, ці правовідносини подібні тим, що розглядаються у даній справі.

Одночасно, судом враховано, що за умовами пункту 7.2. Договору, постачальник сплачує пеню за порушення строків виконання зобовязання з поставки товару, а штраф стягується додатково за прострочення понад 15 днів, відтак, штраф та пеня за Договором, застосовуються за різні види порушень його умов.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про правомірність одночасного стягнення у даній справі з відповідача штрафу і пені, що передбачено сторонами у Договорі між ними, та з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, що викладені у постановах від 09.04.2012 у справі №20/246-08 та від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011.

Крім того, постачальником надано до матеріалів справи копію листа від.22.10.2014 № 2650-1, що адресований покупцем постачальнику, в якому погоджено зміну строку поставки до 22.10.2014.

Позивачем за первісним позовом заперечений цей доказ, стверджено, що його підроблено та заявлено про призначення судової експертизи.

Судом розглянуто клопотання Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд про призначення у справі судової почеркознавчої та технічної експертизи з посиланням на підробку наданого іншою стороною доказу листа від 22.10.2014 № 2650-1, за результатами розгляду, за участю представників сторін у судовому засіданні, згідно з наданими представником Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рокитне-Цукор усних пояснень про викрадення оригіналу спірного документу та наданого ним письмового доказу копії довідки слідчого про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом викрадення документів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи, з огляду на таке.

Відповідно до правової позиції, викладеної у пункті 11. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 № 4, визначення обсягу необхідних та достатніх для експертного дослідження матеріалів, які підлягають направленню на експертизу, з точки зору їх повноти та придатності для проведення експертизи, здійснюється господарським судом, за необхідності за участю представників сторін у справі.

Згідно з пунктами 3.1., 3.2., 3.5. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, при призначенні експертизи, суд має подати експерту матеріали, оформлені у встановленому порядку, зокрема, надіслати об'єкт дослідження, експертиза об'єктів почеркознавчих досліджень не може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта, коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові.

Зважаючи на вказане, суд, за участю представників сторін у справі, дійшов висновку про відсутність обсягу необхідних та достатніх для експертного дослідження матеріалів, які підлягають направленню на експертизу, з точки зору їх повноти та придатності для проведення експертизи.

Крім того, відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, судом враховано, що згідно з статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту та відповідно до умов Договору, зокрема пункту 2.4., зміна умов поставки конкретної партії товару має визначатись додатковим договором до цього договору у формі єдиного письмового документа, що погоджений у двосторонньому порядку.

Відтак, лист-погодження не являється належним і допустимим доказом тих обставин, які Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рокитне-Цукор хоче ним довести зміну сторонами умов Договору щодо строків поставки.

Одночасно, судом враховано наявне у матеріалах справи інше листування сторін, що сторонами не заперечене, протилежного змісту, де покупець категорично заперечує зміну цих умов спірної поставки.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням вищевказаних вимог чинного законодавства, умов Договору, на підставі наданих суду доказів та встановлених обставин справи в їх сукупності та за результатом перевірки судом розрахунків позивача, суд дійшов висновку про правомірність первісних позовних вимог про стягнення 2070000,00 грн. штрафу та 217350,00 грн. пені, у звязку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рокитне-Цукор строків поставки товару за Договором на 21 день.

Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рокитне-Цукор подано письмове клопотання про зменшення судом розміру штрафних санкцій, у порядку пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Публічним акціонерним товариством Аграрний фонд заперечено проти задоволення цього клопотання тим, що заявником не доведено винятковості даного випадку та причин неналежного виконання зобовязання.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтями 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України передбачено, що не лише майнові інтереси сторін є визначальними критеріями для зменшення розміру неустойки.

При розгляді клопотання про зменшення розміру неустойки, судом також враховано правову позицію, що викладено у підпункті 3.17.4. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18.

З огляду на заперечення первісного позивача, судом враховано, що ним не доведено, що випадки подібних порушень вже траплялись у правовідносинах сторін, а також враховано, що протягом періоду порушення зобовязання, постачальник завчасно повідомляв причини такого порушення та пропонував вжиття заходів до їх усунення, відповідно до листів від 27.08.2014 вих.№ 116, від 05.09.2014 № 1828.

Зважаючи на вказане, з огляду на позиції обох сторін, судом враховано, що відповідачем повністю добровільно виконано зобовязання - поставлено весь товар, що визначений умовами Договору, до подання позову до суду; матеріали справи не містять доказів наявності збитків позивача у звязку з порушенням строків поставки; а також судом враховано незначний строк порушення виконання зобовязання, за який заявлено неустойку 21 день, відтак, суд дійшов висновку про зменшення розміру неустойки на 95 відсотків, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, отже, за первісним позовом з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 10867,50 грн. пені та 103500,00 грн. штрафу.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані порушенням Публічним акціонерним товариством Аграрний фонд строків оплати спірної поставки товару за Договором, у частині платежу, що здійснюється відповідно до вимог пункту 4.2. Договору протягом 5 робочих днів з дня поставки всього обсягу товару.

Зважаючи на вказане, заявлено до стягнення 17628,06 грн. пені відповідно до пункту 7.4. Договору, 25736,98 грн. пені, що встановлена частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України та 2115,37 грн. 3 % річних, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідачем за зустрічним позовом позов заперечений повністю, з підстав, що вказані у відзиві, зокрема, стягнення пені, що встановлена частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України тим, що вказана норма не підлягає застосуванню у даних правовідносинах, до вимоги про стягнення пені за пунктом 7.4. Договору заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності, крім того, вказано, що порушення строків поставки у даних правовідносинах повязане з простроченням кредитора - постачальника.

З урахуванням позицій обох сторін, вимог чинного законодавства, умов Договору, наданих суду доказів та встановлених обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків щодо зустрічних позовних вимог.

Як встановлено судом вище, фактично спірна поставка товару здійснена 22.10.2014, відтак, за умовами пункту 4.2. Договору, решта вартості товару мала бути сплачена до 29.10.2014 включно, проте, відповідачем за зустрічним позовом здійснена 04.11.2014, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Позивачем за зустрічним позовом визначено період прострочення виконання грошового зобовязання з 30.10.2014 по 04.11.2014.

З огляду на матеріали справи, умови Договору та встановлені обставини справи, суд погоджується з твердженнями зустрічного позову про те, що остаточні розрахунки за товар здійсненні з порушенням строку і початком виникнення боргу є 30.10.2014, проте, позивачем невірно визначено останній день прострочення, оскільки день виконання зобовязання не включається до періоду прострочення, відтак, останнім днем порушення грошового зобовязання за Договором є 03.11.2014.

За результатами розгляду позовної вимоги зустрічного позову про стягнення 25736,98 грн. пені, що встановлена частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, судом враховано наступне.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, встановлено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Штрафні санкції, що передбачені абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише не грошового зобовязання, повязаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховуються у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій, з урахуванням правової позиції, викладеної у підпункті 2.2. пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» від 17.12.2013 № 14.

Зважаючи на те, що пеню заявлено до стягнення за порушення грошового зобовязання оплата вартості товару, абзац 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у даних правовідносинах не застосовується, а позовна вимога зустрічного позову про стягнення 25736,98 грн. пені за цією нормою задоволенню не підлягає.

За результатами розгляду позовної вимоги зустрічного позову про стягнення 17628,06 грн. пені відповідно до пункту 7.4. Договору, судом враховано наступне.

Відповідно до пункту 7.4. Договору, у разі порушення покупцем строків оплати, встановлених Договором, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

З огляду на встановлений судом факт порушення відповідачем за зустрічним позовом грошового зобовязання за Договором з оплати вартості товару у розмірі 4289495,40 грн., з урахуванням вірного періоду прострочення, встановленого судом, з 30.10.2014 по 03.11.2014, нарахування пені є правомірним у розмірі 14690,05 грн.

Відповідачем за зустрічним позовом подано письмову заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до вимоги про стягнення пені.

Згідно з статтею 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно з частиною 1 статт1 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З огляду на вказані положення чинного законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що початком перебігу позовної давності щодо даного зобовязання, є 30.10.2014, а сплинув строк позовної давності до вимоги про стягнення пені 04.11.2015, тобто, до подання зустрічного позову 10.11.2015.

Зважаючи на вказане, позовна вимога зустрічного позову про стягнення 17628,06 грн. пені відповідно до пункту 7.4. Договору задоволенню не підлягає.

За результатами розгляду позовної вимоги зустрічного позову про стягнення 2115,37 грн. 3 % річних, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, у звязку з простроченням відповідачем виконання грошового зобовязання, судом враховано наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і обєктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних, з урахуванням встановленого періоду прострочення, та зясував, що вказана вимога нарахована надмірно, правильний розмір 3 % річних складає 1762,81 грн., відтак, вказана позовна вимога підлягає частковому задоволенню.

Щодо тверджень відзиву на зустрічну позовну заяву про те, що порушення строків поставки є простроченням кредитора у зобовязанні з оплати товару, судом враховано таке.

Відповідно до статті 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Відповідно до пункту 4.2. Договору, спірна сума остаточного розрахунку перераховується протягом 5 робочих днів з дня поставки всього обсягу товару.

З огляду на положення статті 613 Цивільного кодексу України, умови Договору та наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що у спірному зобовязанні з остаточної оплати вартості товару, що поставлений за Договором, відсутні дії постачальника, які б мали ознаки прострочення кредитора.

Відтак, зустрічний позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 1762,81 грн. 3 % річних.

Усі інші твердження та заперечення сторін не спростовують вищевикладених висновків суду.

Відшкодування судового збору, що сплачений за подання первісного позову, відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача за первісним позовом у повному обсязі, без урахування зменшення неустойки, у звязку з тим, що спір виник внаслідок його неправильних дій та з урахуванням аналогічної позиції, що викладено в абзаці 4 підпункту 3.17.4. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18.

При поданні зустрічного позову надмірно сплачено судовий збір на 160,00 грн., що можуть бути повернуті позивачу за зустрічним позовом, відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, статті 7 Закону України «Про судовий збір», з державного бюджету, за ухвалою суду, у разі подання ним відповідного письмового клопотання.

Відшкодування решти судового збору, що сплачений за подання зустрічного позову, відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача за зустрічним позовом у повному обсязі, у звязку з тим, що спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рокитне-Цукор (09600, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт Рокитне, вул. Ентузіастів, буд. 6, ідентифікаційний код 33488304) на користь Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б. Грінченка, буд. 1, ідентифікаційний код 38926880) 10867 (десять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 50 коп. пені, 103500 (сто три тисячі пятсот) грн. 00 коп. штрафу, 34310 (тридцять чотири тисячі триста десять) грн. 25 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти первісного позову відмовити.

4. Зустрічний позов задовольнити частково.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б. Грінченка, буд. 1, ідентифікаційний код 38926880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рокитне-Цукор (09600, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт Рокитне, вул. Ентузіастів, буд. 6, ідентифікаційний код 33488304) 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 81 коп. 3 % річних, 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

6. У задоволенні решти зустрічного позову відмовити.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 25.12.2015.

Суддя С.О. Саванчук