Рішення № 54679440, 17.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2015Справа №910/29793/15

За позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

До Малого підприємства «Бест»

Про розірвання договору № 223У(Ор)-11 від 15.10.2011, виселення, зобовязання

вчинити дії, стягнення 43 330,09 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 по дов. № 134 від 02.11.2015

від відповідача ОСОБА_2 по дов. № б/н від 14.11.2015

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Малого підприємства «Бест» про

- розірвання договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва № 223У(Ор)-11 від 15.10.2011;

- виселення Малого підприємства «Бест» з орендованого майна, а саме частини вестибюлю загальною площею 20,0 кв. м., що знаходиться за адресою станція метро «Героїв Дніпра»;

- зобовязання Малого підприємства «Бест» у строк не пізніше 30 календарних днів з моменту набрання рішення суду законної сили демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції, що належать Малому підприємству «Бест» та знаходяться за адресою станція метро «Героїв Дніпра» (вестибюль № 2);

- стягнення з Малого підприємства «Бест» 40 898,43 грн. боргу по орендній платі, 2 289,86 грн. пені та 141,80 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2015 порушено провадження у справі № 910/29793/15 та призначено її до розгляду на 08.12.2015.

Відповідач у поданому 08.12.2015 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує, оскільки у позивача відсутні права на заявлений позов. Так відповідач зазначає, що згідно з п. 5.6 статуту КП «Київський метрополітен» (нова редакція) Підприємство має право з дозволу власника або уповноваженого ним органу здавати в оренду, надавати іншим підприємствам, організаціям та установам безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, а також списувати їх з балансу в установленому порядку. Тобто, позивач, відповідно до наданих статутних прав, може набувати прав орендодавця, в тому числі і обовязків, виключно з дозволу власника - в особі представницького органу Київради, або уповноваженого ним органу - Департаменту комунальної власності міста Києва. Статут позивача також не містить жодних положень про наявність у позивача повноважень виступати представником або уповноваженим органом Київської міської радн ик власника майна територіальної громади м.Києва з розпорядження або управління комунальним майном, яке закріплене на балансі позивача, як не містить і повноважень щодо подання позовів, які стосуються питань розпорядження або управління комунальним майном територіальної громади м. Києва, яке перебуває на балансі позивача. Зазначає, що позивач незаконно припинив подачу електричного струму до торгівельного кіоску відповідача, внаслідок чого відповідач з 01.04.2015 та поданий час не має змоги використовувати орендоване приміщення згідно цільового призначення (торгівлі непродовольчими товарами), а тому відповідач є звільненим від сплати орендної плати протягом якого відповідач не має змоги використовувати орендоване приміщення. Вказує на те, що позивач не звертався до відповідача про розірвання договору в порядку ст. 188 Господарського кодексу України.

Відповідачем 08.12.2015 до відділу діловодства суду подані клопотання про залучення до участі у справі третіми особами Київську міську раду та Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Позивач в судовому засіданні 08.12.2015 проти клопотань відповідача про залучення третіх осіб заперечував.

Суд розглянувши подані відповідачем клопотання про залучення третіх осіб відмовив в їх задоволенні з огляду на наступне

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обовязки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має зясовувати, чи буде у звязку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обовязки, або змінено її наявні права та/або обовязки, або позбавлено певних прав та/або обовязків у майбутньому (ч. 5 п. 1.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Отже, третя особа без самостійних вимог, має знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Суд дійшов висновку, що прийняття рішення з даного господарського спору, не може вплинути на права або обовязки Київської міської ради та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо позивача, тому відсутні підстави для залучення останніх до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Відповідачем 08.12.2015 до відділу діловодства суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості сторонами вирішити спір мирним шляхом.

Позивач в судовому засіданні 08.12.2015 проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечень не навів.

В судовому засіданні 08.12.2015 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 17.12.2015.

Відповідачем 17.12.2015 до відділу діловодства суду подано додаткові пояснення.

Відповідачем 17.12.2015 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки необхідно більше часу для вирішення спору мирним шляхом.

Позивач в судовому засіданні 17.12.2015 заперечував проти відкладення розгляду справи, оскільки між сторонами не може бути досягнуто домовленостей щодо вимоги про розірвання договору оренди.

Суд приймаючи до уваги заперечення позивача відмовив в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Позивач в судовому засіданні 17.12.2015 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 17.12.2015 проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засідання 17.12.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. ОСОБА_3 виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

15.10.2011 між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (орендодавець) та ОСОБА_3 підприємством «Бест» (орендар) було укладено договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва № 223У(Ор)-11 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі рішення Київради № 917/2986 від 24.12.2009 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю) за адресою: станція метро «Героїв Дніпра» (вестибюль № 2) для торгівлі непродовольчими товарами.

Згідно з п. 2.1. договору обєктом оренди є частина вестибюлю, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект» тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендар), загальною площею 20, 0 кв. м.

Обєкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Київський метрополітен» (п. 2.4. договору).

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобовязаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що орендодавець зобовязаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі обєкт оренди.

Згідно акту приймання-передачі приміщання від 01.11.2011 орендодавець передав, а орендар прийняв частину вестибюлю станції метро «Героїв Дніпра» визначену тимчасовим огороджуючими конструкціями (кіосками), загальною площею 21,0 кв. м.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1. договору сторонами встановлено, що договір діє з 15.10.2011 до 14.10.2013 (два роки).

Відповідно до ч. 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ч. 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Сторонами належних доказів в підтвердження виявлення не бажання продовжувати договірні відносини не подано, а отже договір в силу ч. 2 статті 17 Закону «Про оренду державного та комунального майна» є пролонгованим.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що за користування обєктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату. розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради № 917/2986 від 24.12.2009 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва та на дату підписання договору місячний розмір якої становить 329,15 грн. за 1 кв. м., що в цілому за обєкт станом на липень 2011 складає 6 583,08 грн. без ПДВ.

За умовами п. 3.2. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Згідно з п. 3.4. двору додатково орендар сплачує орендодавцю разом з орендною платою податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендодавцем разом з орендною платою.

Оплата по договору проводиться орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні обєкта оренди орендодавцеві (п. 3.5. договору).

Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав основного обовязку орендаря, орендну плату за серпень, вересень та жовтень 2015 року повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 40 898,43 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 4.2. договору відповідач зобовязався вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 40 898,43 грн. боргу по орендній платі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за оренду майна повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за невиконання зобовязань за договором оренди, …, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобовязання щодо внесення орендної плати.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В звязку з тим, що взяті на себе зобовязання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до умов договору, розмір якої становить 2 289,86 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2 289,86 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 141,80 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 141,80 грн. 3% річних.

Позивач в обґрунтування вимоги про розірвання договору оренди посилається на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної сплати орендної плати та наявності боргу за 3 (три) місяці оренди.

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема розірвання договору.

Відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Орендна плата згідно ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до п. 5.2. договору при несплаті орендарем орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку поточного платежу орендодавець порушує справу в господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення орендаря.

На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобовязань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (п. 9.7. договору).

Матеріали справи містять докази порушення відповідачем договірних зобовязань щодо повної і своєчасної оплати орендної плати (не сплачено підряд за 3 (три) місяці оренди за серпень, вересень та жовтень 2015 року).

В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частинами 2-3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні, яка у двадцятиденний строк після одер жання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.

Доказів того, що орендодавець зверталось до відповідача з вимогою розірвати договір не подано.

При цьому, недотримання позивачем вимог положень ст. 188 Господарського кодексу України, яка передбачає обовязок попереднього направлення іншій стороні договору пропозиції про його розірвання, не може бути підставою для відмови у позові про розірвання договору, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України № 15-пр/2002 від 09.07.2002 направлення такої пропозиції є правом, а не обовязком особи, яка добровільного його використовує виходячи з власних інтересів, та не позбавляє позивача права на звернення за захистом своїх порушених прав до суду з позовом про розірвання договору.

Оскільки договором прямо передбачена можливість його дострокового розірвання внаслідок порушення термінів здійснення орендної плати, а також з урахуванням того, що несплата орендних платежів є істотним порушенням договору оренди, позовні вимоги про розірвання договору визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд відзначає, що передбачений ст. 783 Цивільного кодексу України перелік випадків в яких наймодавець має право вимагати розірвання договору найма, не виключає права сторін згідно ст.ст. 6, 627, 628, 651 Цивільного кодексу України встановлення в договорі інших підстав для розірвання договору, що знайшло своє відображення в п. 5.2. договору. Доказів визнання договору в цій частині недійсним матеріали справи не містять.

Згідно частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 7.5. договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобовязаний за актом приймання-передачі повернути обєкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував обєкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які не можливо відокремити від обєкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору.

Орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобовязаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю (п. 4.14. договору).

Пунктом 8.5.6. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 15.10.2011) визначено, що у разі припинення дії цього договору орендар звільняє орендовану частину приміщення вестибюлю станції метро «Героїв Дніпра» (вестибюль № 2) в термін, визначений в п. 4.14. договору, від своїх огороджуючи конструкцій.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

З розірванням договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки інших доказів щодо підтвердження права користування спірними приміщеннями не має, то вимоги позивача про виселення відповідача з приміщень та зобовязання демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва № 223У(Ор)-11 від 15.10.2011, укладений між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» та ОСОБА_3 підприємством «Бест».

3. ОСОБА_4 підприємство «Бест» (04211, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 23575105) з орендованого майна, а саме частини вестибюлю загальною площею 20,0 кв. м., що знаходиться за адресою станція метро «Героїв Дніпра».

Стягувач - Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, просп. Перемоги, 35, код ЄДРПОУ 03328913).

4. ОСОБА_3 підприємство «Бест» (04211, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 23575105) у строк не пізніше 30 календарних днів з моменту набрання рішення суду законної сили демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції, що належать Малому підприємству «Бест» та знаходяться за адресою станція метро «Героїв Дніпра» (вестибюль № 2).

Стягувач - Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, просп. Перемоги, 35, код ЄДРПОУ 03328913).

5. Стягнути з Малого підприємства «Бест» (04211, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 23575105) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, просп. Перемоги, 35, код ЄДРПОУ 03328913) 40 898 (сорок тисяч вісімсот девяносто вісім) грн. 43 коп. боргу по орендній платі, 2 289 (дві тисячі двісті вісімдесят девять) грн. 86 коп. пені, 141 (сто сорок одна) грн. 80 коп. 3% річних, 4 872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 24.12.2015.

Суддя ОСОБА_5