Постанова № 54675871, 14.12.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

14 грудня 2015 року Справа № 808/3517/15 Провадження № (12 год. 30 хв.) м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Прудивуса О.В., суддів Каракуши С.М., Лазаренка М.С.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою:Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор»

до:Міністерства екології та природних ресурсів України

про: визнання протиправними та скасування рішень субєкта владних повноважень та зобовязання вчинити певні дії.

30.06.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (далі позивач) до Міністерства екології та природних ресурсів України (далі відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо несвоєчасного розгляду заяв позивача про видачу ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами від 26.08.2014, від 06.02.2015, від 02.04.2015; визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 22.01.2015 № 8 «Щодо видачі, переоформлення, відмови у видачі та анулювання ліцензії» (далі Наказ від 22.01.2015 № 8) в частині відмови позивачу у видачі ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами; визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 26.03.2015 № 96 «Щодо видачі, переоформлення, відмови у видачі та анулювання ліцензії» (далі Наказ від 26.03.2015 № 96) в частині відмови позивачу у видачі ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами; визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 21.04.2015 № 129 «Щодо видачі, переоформлення, відмови у видачі та анулювання ліцензії» (далі Наказ від 21.04.2015 № 129) в частині відмови позивачу у видачі ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами; зобовязати відповідача повторно розглянути заяви позивача про видачу ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами від 26.08.2014, від 06.02.2015, від 02.04.2015; встановити відповідачу пятиденний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили для подання до суду звіту про виконання судового рішення; стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним.

14.11.2014 позивач звернувся до відповідача з заявою встановленого зразка від 26.08.2014 про видачу ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (їх збирання, зберігання, утилізація). До вказаної заяви позивачем, на його переконання, було надано вичерпний перелік документів, передбачених чинним законодавством. 22.01.2015 відповідач за результатами розгляду поданої позивачем заяви видав Наказ № 8 про відмову йому у видачі ліцензії з підстав невідповідності поданих позивачем документів вимогам Закону України від 01.06.2000 № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (далі Закон України від 01.06.2000 № 1775-III), Постанови Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 № 756 «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності» (далі Постанова КМУ від 04.07.2001 № 756) та Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (далі Ліцензійні умови), затвердженим відповідним Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 № 433. Позивач 17.02.2015 вдруге звернувся до відповідача з заявою від 06.02.2015 про видачу ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (їх збирання, зберігання, утилізація), однак відповідачем 26.03.2015 повторно було видано наказ № 96 про відмову позивачу у видачі ліцензії з підстав невідповідності поданих документів вимогам Закону України від 01.06.2000 № 1775-III, Постанови КМУ від 04.07.2001 № 756, Ліцензійним умовам. 06.04.2015 позивач втретє звернувся до відповідача з заявою від 02.04.2015 про видачу ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (їх збирання, зберігання, утилізація), однак відповідач також видав Наказ від 21.04.2015 № 129 про відмову у видачі ліцензії позивачу з аналогічних підстав.

Позивач вважає, що відповідач розглянув його заяви від 26.08.2014, від 06.02.2015, від 02.04.2015 про видачу ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, зберігання, утилізація) з порушенням строку, встановленого законом, а відтак, такі дії відповідача є протиправними. Крім того, на переконання позивача, чинним законодавством України у сфері поводження з небезпечними відходами не передбачено такої підстави для відмови у видачі ліцензії як «невідповідність поданих документів», як, власне, і не передбачено право відповідача на власний розсуд визначати інші підстави для відмови у видачі ліцензії. З огляду на викладені обставини, позивач вважає, що оскаржувані накази відповідача від 22.01.2015 № 8, від 26.03.2015 № 96, від 21.04.2015 № 129 в частині відмови позивачу у видачі ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами також є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 03.07.2015 відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

20.07.2015 до суду надійшли заперечення відповідача на позовну заяву, у яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки згідно з Постановою КМУ від 04.07.2001 № 756 заявник для отримання ліцензії повинен був надати, зокрема відомості про наявність позитивного висновку державної екологічної експертизи щодо проектної документації на обєкти, на яких здійснюються операції з небезпечними відходами. Однак, як вбачається з наданих позивачем відомостей про наявність власних або орендованих виробничих площ (приміщень), окрім маслоочищувальної станції він має складський корпус № 1, складський корпус № 2, апаратний корпус та теплосиловий цех, на яких також здійснюються операції з небезпечними відходами. Проте, як зазначає відповідач, державна екологічна експертиза відносно зазначених приміщень не проводилась. Крім того, Державною регуляторною службою України в період з 08.06.2015 по 11.06.2015 було проведено позапланову перевірку додержання відповідачем вимог законодавства у сфері поводження з небезпечними відходами, за результатами якої складено Акт від 18.06.2015 № 1/15-Л-2015 (далі Акт від 18.06.2015 № 1/15-Л-2015). Перевірці, зокрема підлягали заяви позивача про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами. За результатами перевірки Комісія дійшла висновку, що дійсно, відповідач порушив десятиденний строк розгляду заяв позивача та, відповідно, прийняття щодо них рішень, однак безпосередньо про результати перевірки відповідач поінформував позивача вчасно. Отже, на переконання відповідача, оскаржувані дії відповідача щодо розгляду заяв позивача про видачу ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами від 26.08.2014, від 06.02.2015, від 02.04.2015, а також Накази від 22.01.2015 № 8, від 26.03.2015 № 96, від 21.04.2015 № 129 є правомірними, а відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

У ході попереднього судового засідання представниками сторін надані додаткові докази, а також додаткові пояснення та заперечення на обґрунтування їх правових позицій.

Ухвалою суду від 16.11.2015 закінчено підготовче провадження і за письмовою згодою представників позивача та відповідача справу призначено до судового розгляду на той самий день, а саме на 16.11.2015.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.11.2015 провадження у справі було зупинено до 13.12.2015, судове засідання призначено на 14.12.2015.

14.12.2015 судом було отримано клопотання представників позивача та відповідача про розгляд справи у порядку письмового провадження.

У судове засідання 14.12.2015 особи, які беруть участь у справі, не прибули.

Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 526942 позивача зареєстровано як юридичну особу 30.09.1994 (а.с. 20). Згідно зі Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача зареєстровано як юридичну особу орган державної влади 16.03.2011 (а.с.201-202).

До видів діяльності позивача за КВЕД-2010 належать: виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів (27.11); транспортне обладнання вантажів (52.24); вантажний автомобільний транспорт (49.41); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (47.11); оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (46.69); неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (46.39) (а.с. 21).

14.11.2014 позивач звернувся до відповідача з заявою від 26.08.2014 про видачу ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (їх збирання, зберігання, утилізація) (а.с. 34).

Разом із заявою позивачем на виконання Постанови КМУ від 04.07.2001 № 756 також було подано наступний перелік документів: Відомості від 26.08.2014 про наявність матеріально-технічної бази, необхідної для провадження господарської діяльності зі здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (а.с. 35); Відомості про наявність власних або орендованих виробничих площ (приміщень) від 26.08.2014 (а.с. 36); перелік видів небезпечних відходів від 26.08.2014 № 1/05-р-218, на поводження з якими отримується ліцензія (відпрацьовані нафтопродукти, не придатні для використання за призначенням (у тому числі відпрацьовані моторні, індустріальні масла та їх суміші) (а.с. 37); Відомість про наявність позитивних висновків експертиз від 26.08.2014 № 1/05-р-216 (а.с. 38); Копію реєстрової картки обєктів утворення, оброблення та утилізації відходів від 10.06.2014 № 01.692/2014/ОУВ-44/1 з додатками (а.с. 39-99); копію Висновку від 21.08.2014 № 62/14 державної екологічної експертизи матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) «Модернізація маслогосподарства. Комплекс технологічного обладнання для очистки забрудненого масла ПАТ «Запоріжтрансформатор», виданого Департаментом екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації (а.с. 100-102); копію висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 25.07.2014 № 05.03.02-04/48313, виданого Державною санітарно-епідеміологічною службою Міністерства охорони здоровя України (а.с. 103-104); копію Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.04.2013 № 22097786 (а.с. 105); копію Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.04.2013 № 2104542 (а.с. 106); копію «Звіреної відомості результатів інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів» (а.с. 107-108); довідку про операції у сфері поводження з небезпечними відходами, на поводження з якими отримується ліцензія (а.с. 109); копію Акту приймання-передачі обєктів нерухомого майна у власність відкритому акціонерному товариству, що створено шляхом корпоратизації від 26.04.1999 № 6, укладеного між Запорізькою обласною державною адміністрацією та позивачем (а.с. 110-113); копію Доповнення від 14.04.2004 № 4 до Акту приймання-передачі обєктів нерухомого майна у власність відкритому акціонерному товариству, що створено шляхом корпоратизації від 26.04.1999 № 6 (а.с. 114); довіреність від 26.08.2014 (а.с. 115).

Поданий до заяви про видачу ліцензії перелік документів позивачем відображено в Описі документів, що додаються до заяви про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами від 14.11.2014, форма якого затверджена Ліцензійними умовами (а.с. 32-33).

22.01.2015 відповідачем було видано Наказ № 8, яким позивачу відмовлено у видачі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами з підстав невідповідності поданих документів вимогам Закону України від 01.06.2000 № 1775-III, Постанови КМУ від 04.07.2001 № 756 та Ліцензійним умовам (а.с. 10). Так, відповідач зазначив, що матеріально-технічна база позивача не відповідає п. 4.2.1 Ліцензійних умов, а саме: 1) відсутня інформація про наявність автономної ливневої каналізації та централізованого або автономного водопостачання, обладнання приточно-витяжною вентиляцією, наявність неруйнівного і непроникного покриття спеціально відведених місць для зберігання небезпечних відходів, засоби протипожежної безпеки, засоби індивідуального захисту персоналу, обладнання стаціонарними або пересувними вантажно-розвантажувальними механізмами, спеціальну тару для збирання, зберігання небезпечних відходів, наявність приміщення для персоналу; 2) відсутня відомість про наявність реєстрової карти; 3) Відомість про наявність позитивного висновку державної екологічної експертизи не містить інформації щодо обєкта, на якому здійснюються операції з небезпечними відходами.

Листом від 22.01.2015 № 7/153-15 «Щодо рішення Ліцензійної комісії» відповідач повідомив позивача про прийнятий Наказ від 22.01.2015 № 8, а також поінформував, що для прийняття рішення про видачу ліцензії йому необхідно надати заяву у порядку, встановленому Законом України від 01.06.2000 № 1775-III, із урахуванням наведених вище зауважень (а.с. 16-17).

17.02.2015 позивач повторно звернувся до відповідача з заявою від 06.02.2015 про видачу ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, зберігання, утилізація) (а.с. 118).

Разом із заявою позивачем також було подано наступний перелік документів: Відомості про наявність матеріально-технічної бази, необхідної для провадження господарської діяльності зі здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами від 06.02.2015 (а.с. 119-121); Відомості про наявність власних або орендованих виробничих площ (приміщень) від 06.02.2015 (а.с. 122); перелік видів небезпечних відходів від 06.02.2015 № 1/05-н-15609/5, на поводження з якими отримується ліцензія (відпрацьовані нафтопродукти, не придатні для використання за призначенням (у тому числі відпрацьовані моторні, індустріальні масла та їх суміші) (а.с. 123); Відомості від 06.02.2015 № 1/05-н-15609/1 про наявність позитивного висновку державної екологічної експертизи щодо проектної документації на обєкти, на яких здійснюються операції з небезпечними відходами (а.с. 124); Відомості від 06.02.2015 № 1/05-н-15609/3 про наявність позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи про дотримання вимог щодо забезпечення безпеки на обєктах, на яких здійснюються операції з небезпечними відходами (а.с. 125); Відомості від 06.02.2015 № 1/05-н-15609/2 про наявність реєстрової картки обєкта оброблення та утилізації відходів (а.с. 126); пояснення від 06.02.2015 № 1/05-н-15609/4 (а.с. 127); довіреність від 06.02.2015 № 1/05-н-15609/6 (а.с. 128).

26.03.2015 відповідачем було видано Наказ № 96, яким позивачу відмовлено у видачі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами з підстав невідповідності поданих документів вимогам Закону України від 01.06.2000 № 1775-III, Постанови КМУ від 04.07.2001 № 756 та Ліцензійним умовам, а саме: 1) відомість про наявність позитивного висновку державної екологічної експертизи не містить інформації щодо обєкта, на якому здійснюються операції з небезпечними відходами; 2) відомість про наявність реєстрової картки обєкта оброблення, утилізації відходів не містить інформації щодо обєкта, на якому здійснюються операції з небезпечними відходами (а.с. 13-14).

Листом від 26.03.2015 № 7/678-15 «Щодо рішення Ліцензійної комісії» відповідач повідомив позивача про прийнятий Наказ від 26.03.2015 № 96, а також поінформував, що для прийняття рішення про видачу ліцензії йому необхідно надати заяву у порядку, встановленому Законом України від 01.06.2000 № 1775-III, із урахуванням наведених вище зауважень (а.с. 18).

06.04.2015 позивач втретє звернувся до відповідача з заявою від 02.04.2015 про видачу ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, зберігання, утилізація) (а.с. 130).

Разом із заявою позивачем також було подано наступний перелік документів: Відомості від 02.04.2015 № 1/05-р-262 про наявність позитивного висновку державної екологічної експертизи щодо проектної документації на обєкти, на яких здійснюються операції з небезпечними відходами (а.с. 131); Відомість від 02.04.2015 № 1/05-р-263 про наявність реєстрової карти обєктів утворення, оброблення та утилізації відходів (а.с. 132); довіреність від 02.04.2015 (а.с. 133).

21.04.2015 відповідачем було видано Наказ № 129, яким позивачу відмовлено у видачі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами з підстав невідповідності поданих документів вимогам Закону України від 01.06.2000 № 1775-III, Постанови КМУ від 04.07.2001 № 756 та Ліцензійним умовам, а саме: відомості про наявність позитивного висновку державної екологічної експертизи не містять інформацію щодо проектної документації на обєкт, на якому здійснюються операції з небезпечними відходами (а.с. 15).

Листом від 24.04.2015 № 7/915-15 «Щодо рішення Ліцензійної комісії» відповідач повідомив позивача про прийнятий Наказ від 21.04.2015 № 129, а також поінформував, що для прийняття рішення про видачу ліцензії йому необхідно надати заяву у порядку, встановленому Законом України від 01.06.2000 № 1775-III, із урахуванням наведених зауважень (а.с. 19).

Оцінюючи дотримання відповідачем строків розгляду заяв позивача про видачу ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами від 26.08.2014, від 06.02.2015, від 02.04.2015, а також правомірність дій відповідача щодо такого розгляду, суд виходить із такого.

На момент виникнення спірних правовідносин види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність субєктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування регламентувались Законом України від 01.06.2000 № 1775-III.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України від 01.06.2000 № 1775-III орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності.

Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.

Судом встановлено, що позивач 14.11.2014 звернувся до відповідача з заявою від 26.08.2014 про видачу ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, зберігання, утилізація). Наказом від 22.01.2015 № 8 відповідач відмовив позивачу у видачі ліцензії. 17.02.2015 позивач повторно звернувся до відповідача з заявою від 06.02.2015 про видачу ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, зберігання, утилізація). Наказом від 26.03.2015 № 96 відповідач також відмовив позивачу у видачі ліцензії. 06.04.2015 позивач втретє звернувся до відповідача з аналогічною заявою від 02.04.2015, однак Наказом від 21.04.2015 № 129 відповідач втретє відмовив позивачу у видачі ліцензії.

Таким чином, оскільки спеціального строку щодо прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі законом не передбачено, безумовно вбачається, що період, протягом якого відповідач приймав рішення про відмову у видачі ліцензії за заявами від 26.08.2014, від 06.02.2015, від 02.04.2015, в усіх випадках перевищив встановлений строк, а саме, десять робочих днів з дати надходження заяви.

Крім того, безпосередньо факт порушення відповідачем строків розгляду зазначених заяв позивача та, відповідно, видання оскаржуваних наказів встановлений Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, про що зазначено в Акті від 18.06.2015 № 1/15-Л-2015 (а.с. 143-146).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено встановлений законом строк для розгляду заяв позивача від 26.08.2014, від 06.02.2015, від 02.04.2015 про видачу ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, зберігання, утилізація) та, відповідно, для видання Наказів від 22.01.2015 № 8, від 26.03.2015 № 96, від 21.04.2015 № 129. Отже, такі дії відповідача, на переконання суду, є протиправними.

З огляду на вказані обставини, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо несвоєчасного розгляду заяв позивача про видачу ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами від 26.08.2014, від 06.02.2015, від 02.04.2015 є доведеними, а, відтак, в цій частині позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Оцінюючи правомірність Наказів відповідача від 22.01.2015 № 8, від 26.03.2015 № 96, від 21.04.2015 № 129 в частині відмови позивачу у видачі ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 1, ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.06.2000 № 1775-III ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства, підлягає обмеженню. Ліцензія є документом державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження, зазначеного в ньому, виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Згідно зі ст. 10 Закону України від 01.06.2000 № 1775-III субєкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.

У заяві про видачу ліцензії повинні міститися такі дані: 1) відомості про суб'єкта господарювання-заявника (найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код для юридичної особи; прізвище, імя, по батькові, дані паспорта громадянина України (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків та інших обов'язкових платежів для фізичної особи; 2) вид господарської діяльності, вказаний згідно з частиною третьою статті 9 цього Закону (повністю або частково), на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію.

У разі наявності у заявника юридичної особи філій, інших відокремлених підрозділів, за місцем яких буде провадитися заявлена діяльність, а у заявника фізичної особи-підприємця місць провадження заявленої діяльності у заяві зазначається їх місцезнаходження.

Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Пунктом 3 Переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затвердженого Постановою КМУ від 04.07.2001 № 756, визначено, що до таких належать: відомості за підписом заявника субєкта господарювання (за формою, встановленою ліцензійними умовами) про наявність: матеріально-технічної бази, необхідної для провадження відповідного виду господарської діяльності, власних або орендованих виробничих площ (приміщень); виробництво особливо небезпечних хімічних речовин; копія технологічного регламенту виробництва особливо небезпечних хімічних речовин; перелік особливо небезпечних хімічних речовин із зазначенням їх найменування; копія сертифіката (свідоцтва) державної реєстрації небезпечного фактору хімічного походження; операції у сфері поводження з небезпечними відходами; перелік видів небезпечних відходів, на поводження з якими отримується ліцензія, копія паспорта місця видалення відходів (у разі здійснення видалення чи захоронення небезпечних відходів), копія свідоцтва про страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків (у разі здійснення операцій з перевезення небезпечних відходів); відомості за підписом заявника субєкта господарювання про наявність: позитивного висновку державної екологічної експертизи щодо проектної документації на об'єкти, на яких здійснюються операції з небезпечними відходами, позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи про дотримання вимог щодо забезпечення безпеки на об'єктах, на яких здійснюються операції з небезпечними відходами, реєстрової карти об'єкта оброблення та утилізації відходів (за формою 2).

Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії відповідно до положень ч. 3 ст. 11 Закону України від 01.06.2000 № 1775-III є: недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії; невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

Отже, визначений законом перелік підстав для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Судом встановлено, що з метою отримання ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (їх збирання, зберігання, утилізація) позивач тричі звертався до відповідача з відповідними заявами та надавав до них необхідний перелік документів, визначений законом (із урахуванням виду господарської діяльності, а саме, збирання, зберігання, утилізація небезпечних відходів). Однак Наказами від 22.01.2015 № 8, від 26.03.2015 № 96, від 21.04.2015 № 129 йому тричі було відмовлено у її видачі з підстав невідповідності поданих документів вимогам Закону України від 01.06.2000 № 1775-III, Постанови КМУ від 04.07.2001 № 756 та Ліцензійним умовам. Підставою для відмови позивачу у видачі ліцензії в усіх випадках є невідповідність поданих документів Ліцензійним умовам. Зокрема відповідач зазначив, що Відомості позивача про наявність позитивного висновку державної екологічної експертизи не містять інформації щодо проектної документації на обєкт, на якому здійснюються операції з небезпечними відходами.

З даного приводу позивач пояснив (а.с. 168-170), що відповідачу надавались Відомості про наявність позитивного висновку державної екологічної експертизи щодо проектної документації на обєкт, на якому здійснюються операції з небезпечними відходами (листи відповідача від 26.08.2014 № 1/05-р-216, від 06.02.2015 № 1/05-н-15609/3, від 02.04.2015 № 1/05-р-262, а.с. 37, 125, 131) та безпосередньо копія Висновку від 21.08.2014 № 62/14 державної екологічної експертизи щодо матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) «Модернізація маслогосподарства. Комплекс технологічного обладнання для очистки забрудненого масла ПАТ «Запоріжтрансформатор», виданого Департаментом екології та природних ресурсів Запорізької ОДА та затвердженого Заступником директора Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької ОДА (а.с. 100-102).

Крім того, позивач зазначив, що для проведення державної екологічної експертизи ним надавались «Пояснювальна записка до проекту «Модернізація маслогосподарства. Комплекс технологічного обладнання для очистки забрудненого масла ПАТ «Запоріжтрансформатор» (Том 1) та «Оцінка впливів на навколишнє середовище. Заява про екологічні наслідки діяльності» проекту «Модернізація маслогосподарства. Комплекс технологічного обладнання для очистки забрудненого масла ПАТ «Запоріжтрансформатор» (Том 2) (а.с. 171-178). Саме в них міститься інформація щодо проектної документації на обєкт, на якому здійснюються операції з небезпечними відходами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем при зверненні до відповідача з заявами про видачу ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами від 26.08.2014, від 06.02.2015, від 02.04.2015 було надано вичерпний перелік документів для видачі ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, передбачений Постановою КМУ від 04.07.2001 № 756, а відтак, на переконання суду, у відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані підстави для відмови позивачу у видачі такої ліцензії.

Крім того, суд зазначає, що Законом України від 01.06.2000 № 1775-III не передбачено такої причини для відмови у видачі ліцензії, як невідповідність поданих документів Ліцензійним умовам, про що вказано в оскаржуваних наказах як на підставу відмови у видачі ліцензії.

З огляду на вказані обставини, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування Наказів відповідача від 22.01.2015 № 8, від 26.03.2015 № 96, від 21.04.2015 № 129 щодо відмови позивачу у видачі ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами є обґрунтованими, а, відтак, в цій частині позов також підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо доцільності встановлення відповідачу пятиденного строку з дня набрання судовим рішенням законної сили для подання до суду звіту про виконання судового рішення, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Загальні засади створення і діяльності Ліцензійної комісії Міністерства екології та природних ресурсів України визначені Положенням про Ліцензійну комісію з питань видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на право провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин; операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (згідно з переліками, що визначаються Кабінетом Міністрів України) (далі Положення), затвердженим Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 12.05.2014 № 148.

Так, відповідно до п. «а» Розділу І Положення питання щодо розгляду питання та надання рекомендацій керівництву Міністерства екології та природних ресурсів України щодо видачі ліцензій, залишення заяв про видачу ліцензій без розгляду, переоформлення ліцензій, відмови у видачі ліцензій, видачі розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, прийняття рішень про анулювання ліцензій з питань видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на право провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин; операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (згідно з переліками, що визначаються Кабінетом Міністрів України) віднесені до компетенції Ліцензійної комісії.

Згідно з Розділом 3 Положення організаційною формою роботи Ліцензійної комісії є засідання. Засідання Ліцензійної комісії проводяться, як правило, один раз на 10 робочих днів, а у разі необхідності частіше. Дата, час, місце проведення, порядок денний засідання визначаються головою Ліцензійної комісії, у разі його відсутності заступником голови Ліцензійної комісії.

Розділом 4 Положення визначено, що засідання Ліцензійної комісії проводиться у разі, коли в ньому беруть участь не менше, ніж половина загальної кількості членів Ліцензійної комісії. Після засідання Ліцензійної комісії секретар доопрацьовує проект рішення з урахуванням зауважень і пропозицій висловлених під час засідання.

Рішення Ліцензійної комісії оформляється протоколом та надаються пропозиції керівництву Міністерства екології та природних ресурсів України щодо прийняття рішення про: видачу ліцензій та копій ліцензій, переоформлення ліцензій, видачу дублікатів ліцензій, анулювання ліцензій за заявами суб'єктів господарювання; актів, складених за результатами планових та позапланових перевірок додержання суб'єктами господарювання Ліцензійних умов.

Отже, враховуючи специфіку спірних правовідносин, особливості покладених на відповідача обов'язків, а також процедурну неможливість відповідача їх виконати саме у пятиденний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили, в даному випадку, на переконання суду, відсутні достатні та обґрунтовані підстави для встановлення відповідачу зазначеного вище строку для подання до суду звіту про виконання судового рішення.

З огляду на вказані обставини, суд вважає, що позовні вимоги в частині встановлення відповідачу пятиденного строку з дня набрання судовим рішенням законної сили для подання до суду звіту про виконання судового рішення не підлягають задоволенню, а, відтак, в цій частині позову слід відмовити.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду переконливих доказів на обґрунтування правомірності дій відповідача щодо дотримання строків розгляду заяв позивача про видачу ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами від 26.08.2014, від 06.02.2015, від 02.04.2015, а також правомірності Наказів від 22.01.2015 № 8, від 26.03.2015 № 96, від 21.04.2015 № 129 в частині відмови позивачу у видачі ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

Натомість, позивач, на переконання суду, обґрунтував та довів протиправність дій відповідача щодо дотримання строків розгляду заяв позивача про видачу ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами від 26.08.2014, від 06.02.2015, від 02.04.2015, а також протиправність Наказів від 22.01.2015 № 8, від 26.03.2015 № 96, від 21.04.2015 № 129 в частині відмови позивачу у видачі ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо несвоєчасного розгляду заяв позивача про видачу ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами від 26.08.2014, від 06.02.2015, Накази відповідача від 22.01.2015 № 8, від 26.03.2015 № 96, від 21.04.2015 № 129 в частині відмови позивачу у видачі ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами є протиправними.

Крім того, з огляду на протиправність дій відповідача щодо несвоєчасного розгляду заяв позивача про видачу ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами від 26.08.2014, від 06.02.2015, від 02.04.2015 та виданих Наказів від 22.01.2015 № 8, від 26.03.2015 № 96, від 21.04.2015 № 129 щодо відмови позивачу у видачі ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, суд вважає за необхідне зобовязати відповідача розглянути питання щодо видачі позивачу ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами. Отже, в цій частині позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, а саме, у вищезазначеній частині.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Платіжним дорученням від 25.06.2015 № 352 (а.с. 3) підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 73,08 грн. Оскільки адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, сума, яка підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України, складає 60,90 грн. (73,08 грн. * 5 /6 = 60,90 грн.).

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 12, 14, 86, 94, 98, 158 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити частково адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» до Міністерства екології та природних ресурсів України про визнання протиправними та скасування рішень субєкта владних повноважень та зобовязання вчинити певні дії.

Визнати протиправними дії Міністерства екології та природних ресурсів України щодо несвоєчасного розгляду заяв Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» про видачу ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами від 26.08.2014, від 06.02.2015, від 02.04.2015.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 22.01.2015 № 8 «Щодо видачі, переоформлення, відмови у видачі та анулювання ліцензії» в частині відмови Публічному акціонерному товариству «Запоріжтрансформатор» у видачі ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 26.03.2015 № 96 «Щодо видачі, переоформлення, відмови у видачі та анулювання ліцензії» в частині відмови Публічному акціонерному товариству «Запоріжтрансформатор» у видачі ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 21.04.2015 № 129 «Щодо видачі, переоформлення, відмови у видачі та анулювання ліцензії» в частині відмови Публічному акціонерному товариству «Запоріжтрансформатор» у видачі ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

Зобовязати Міністерство екології та природних ресурсів України розглянути питання щодо видачі Публічному акціонерному товариству «Запоріжтрансформатор» ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судовий збір у розмірі 60,90 грн. (шістдесят гривень девяносто копійок) присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (код ЄДРПОУ 00213428) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства екології та природних ресурсів України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя О.В. Прудивус

Судді С.М. Каракуша

ОСОБА_1