Постанова № 54675749, 21.12.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року м.Житомир справа № 806/5147/15

категорія 6.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Барібан А.І.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_5 про скасування наказів,

встановив:

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Житомирській області № 6-1853/14-15-СГ від 07.05.2015 року, яким було надано дозвіл ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Брусилівського району, за межами населених пунктів Водотиївської сільської ради площею 128,6143 га., наказ № 6-1851/14-15-СГ від 07.05.2015 року, яким було надано дозвіл ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Брусилівського району, за межами населених пунктів Соболівської сільської ради площею 64,8714 га та наказ № 6-1852/14-15-СГ від 07.05.2015 року, яким було надано дозвіл ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Брусилівського району, за межами населених пунктів Соболівської сільської ради площею 73,7487 га як незаконні. В обґрунтування позову зазначає, що в оскаржуваних наказах Головного управління Держземагентства у Житомирській області мова йде про ті ж самі земельні ділянки на території Соболівської та Водотиївської сільських рад, у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо яких, йому було відмовлено відповідно до листа Держземагентства від 02.03.2015 року. Вказав, що факт незаконної видачі Головним управлінням Держземагентства у Житомирській області даних наказів прямо порушує його права та інтереси як громадянина, гарантовані Конституцією України, оскільки видання даних наказів позбавляє його права на зайняття підприємницькою діяльністю, що передбачено ст. 42 Конституції України, а саме кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, просив в позові відмовити. Вказав, що надання дозволу на розробку документації не тотожне негайному набуттю права власності чи користування земельною ділянкою та є лише першим кроком для оформлення такого права. Крім того, законодавством не встановлено заборони на видання дозволу кільком особам на одну і ту ж ділянку.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, просив в позові відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 20 січня 2015 року звернувся до Головного управління Держземагенства у Житомирській області із заявами про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду строком на 49 років земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства із земель запасу Соболівської сільської ради Брусилівського райну орієнтовною площею 138,6201 га, що знаходиться за межами населених пунктів поруч села Долинівка Соболівської сільради, Брусилівського району, Житомирської області, із земель запасу Водотиївської сільської ради Брусилівського району, орієнтовною площею 128,6143 га, що знаходиться за межами населених пунктів поруч села Водотиї, Водотиївської сільради, Брусилівського району, Житомирської області.

До заяв були додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копія паспорту, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, копія трудової книжки.

На вказані заяви, Головне управління Держземагенства у Житомирській області листом від 02.03.2015 року за вих. № 19-6-0.21-3518/2-15 (а.с.12-14), повідомило позивача, що вказані земельні ділянки знаходяться в різних масивах (полях), що відображено на викопіюванні двома окремими земельними ділянками, тобто не створює єдиний земельний масив, зазначило на необхідність надати до заяви документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві та рекомендувало позивачу виправити зауваження та повторно подати на розгляд.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач оскаржив його в судовому порядку.

Так, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2015 року, позов ОСОБА_4 було задоволено, визнано протиправною відмову Головного управління Держземагенства в Житомирській області, що міститься у листі від 02.03.2015 року за вих. № 19-6-0.21-3518/2-15, у наданні ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання в оренду строком на 49 років земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства із земель запасу Соболівської сільської ради Брусилівського району, орієнтовною площею 138,6201 га, що знаходиться за межами населених пунктів поруч села Долинівка Соболівської сільради, Брусилівського району, Житомирської області, із земель запасу Водотиївської сільської ради Брусилівського району, орієнтовною площею 128,6143 га, що знаходиться за межами населених пунктів поруч села Водотиї, Водотиївської сільради, Брусилівського раойну, Житомирської області. Крім того, зобов'язано Головне управління Держземагенства в Житомирській області видати наказ щодо розгляду заяви ОСОБА_4 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання в оренду строком на 49 років земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства із земель запасу Соболівської сільської ради Брусилівського району, орієнтовною площею 138,6201 га, що знаходиться за межами населених пунктів поруч села Долинівка Соболівської сільради, Брусилівського району, Житомирської області, із земель запасу Водотиївської сільської ради Брусилівського району, орієнтовною площею 128,6143 га, що знаходиться за межами населених пунктів поруч села Водотиї, Водотиївської сільради, Брусилівського раойну, Житомирської області відповідно до ч. 3 ст.123 Земельного кодексу України.

В той же час, Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області було видано наказ № 6-1853/14-15-СГ від 07.05.2015 року, яким було надано дозвіл ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Брусилівського району, за межами населених пунктів Водотиївської сільської ради площею 128,6143 га., наказ № 6-1851/14-15-СГ від 07.05.2015 року, яким було надано дозвіл ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Брусилівського району, за межами населених пунктів Соболівської сільської ради площею 64,8714 га та наказ № 6-1852/14-15-СГ від 07.05.2015 року, яким було надано дозвіл ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Брусилівського району, за межами населених пунктів Соболівської сільської ради площею 73,7487 га.

На думку позивача в зазначених наказах Головного управління Держземагентства у Житомирській області йдеться про ті ж самі земельні ділянки на території Соболівської та Водотиївської сільських рад, у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо яких, йому було відмовлено відповідно до листа Держземагентства від 02.03.2015 року, а тому факт незаконної видачі Головним управлінням Держземагентства у Житомирській області даних наказів прямо порушує його права та інтереси як громадянина, гарантовані Конституцією України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі по тексту - ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з положеннями ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 7 вказаної статті ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України, розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія).

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.

Відповідно до ч.9 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частини десята, одинадцята статті 118 ЗК України).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Таким чином, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Конституційний Суд України у пункті 5 мотивувальної частини рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Прийняті відповідачем накази про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою є ненормативними актами органу державної влади, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання. Скасування таких рішень не породжує наслідків для власника (користувача) земельних ділянок, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Зокрема суд зазначає, що законодавством не встановлено граничного строку дії такого дозволу, отже особа може скористатися ним у будь-який зручний для себе час або не скористатися взагалі. При цьому, слід відмітити, що надання дозволу на розробку документації не тотожне негайному набуттю права власності чи користування земельною ділянкою та є лише першим кроком для оформлення такого права. Так само, законодавством не встановлено заборони на видання дозволу кільком особам на одну і ту ж ділянку, більш того, відмова у наданні кількох дозволів на земельну ділянку, якщо право власності на неї ще не зареєстроване у встановленому законом порядку, вважається порушенням прав особи.

Таким чином, надання дозволу ОСОБА_6 на розробку документації із землеустрою не є та не може вважатися порушенням прав ОСОБА_4, оскільки він ще не набув права власності/користування на земельну ділянку. Відтак, навпаки, скасування дозволу ОСОБА_6 буде порушенням її права на звернення до органу виконавчої влади. У даному випадку і ОСОБА_6, і ОСОБА_4 мають рівні права на звернення за отриманням дозволу на розробку землевпорядної документації.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій при прийнятті оскаржуваних наказів.

Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати позивача у вигляді 487,20 грн. сплаченого судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про скасування наказів відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 28 грудня 2015 р.