Постанова № 54675461, 09.09.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 р. Справа № 804/9281/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Борисенка П.О., при секретарі судового засідання Сергієнко В.Ю., за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будком - Форт»

доДніпропетровської митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будком - Форт» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України із позовними вимогами про визнання протиправними та скасування рішення № 110100000/2015/200013/1 від 24.01.2015 року про коригування митної вартості товару; визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації № 110100000/2015/00023 від 24.01.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем до Дніпропетровської митниці були подані всі необхідні документи для його митного оформлення за ціною договору. Проте, відповідачем безпідставно, в порушення законодавства, були видані картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та прийняте рішення про коригування митної вартості товару. Позивач вказані рішення вважає необґрунтованими та протиправними, з огляду на викладене, просить суд їх скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на надані суду письмові заперечення, у яких зазначено, що за результатами проведеної перевірки документів наданих позивачем під час митного оформлення товарів встановлено невідповідність в наданих документах та неможливість проведення обчислення формування ціни товару на заявленому рівні згідно наданих документів, у звязку з чим, відповідачем було прийняті оскаржувані рішення. При цьому, при їх прийнятті посадові особи відповідача діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. На підставі викладеного, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Заслухавши доводи представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будком-Форт» звернулося до відповідача з приводу митного оформлення товару: ківі кількістю 18200 кг загальною вартістю 10920 євро (0, 60 євро/кг), який надійшов від компанії UNACOA S.P.A. CONSORTILE, Феррара, Італія на підставі контракту № 2806-UT/BF від 12.09.2014 року на постачання продукції та специфікації № 7 від 16.01.2015 року до зазначеного контракту. Оплата відбувається протягом 10 днів від дати митного оформлення товару.

Для митного оформлення позивачем надані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного Кодексу України, а саме:

1) декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної ;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності (зовнішньоекономічний договір №2806-NE/BF від 12.09.2014 року на постачання продукції та специфікації № 7 від 16.01.2015 року, відповідно до якої вартість партії товару складає 10920 євро;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), а саме, рахунки-фактури (інвойси) № FT2/21 від 16.01.2014 року, відповідно до якого вартість партії товару 10920 євро;

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, - відповідно до умов контракту та специфікацій № 7 від 16.01.2015 року оплата здійснюється протягом 10 днів від дати митного оформлення товару в Україні, отже на момент митного оформлення оплата проведена не була, а відповідно і відсутні платіжні документи;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, відповідно до умов контракту та специфікацій № 7 від 16.01.2015 року оплата здійснюється протягом 10 днів від дати митного оформлення товару в Україні, отже на момент митного оформлення оплата проведена не була, а відповідно і відсутні як платіжні так і бухгалтерські документи;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, - з метою підтвердження витрат на транспортування. Позивачем були надані наступні транспортні (перевізні) документи: договір комісії № 1209/7 від 12.09.2014 року, укладений між ТОВ «АТБ - Маркет» (Комітент) та Позивачем. (Комісіонер), відповідно до умов якого комісіонер (Позивач) зобовязується за дорученням комітента (ТОВ «АТБ - Маркет») за винагороду укладати від свого імені відповідні договори, в тому числі договори перевезення, проте п.3.5. зазначеного договору комісії також встановлено, що Комітент (ТОВ «АТБ - Маркет») вправі самостійно замовляти та оплачувати послуги третіх осіб, які необхідні для виконання комісійного доручення (транспортно-експедиційні послуги, послуги з перевезення вантажів територією України та в міжнародних сполученнях); договір перевезення вантажу № 643 від 01.04.2013 року, укладений між ТОВ «АТБ - Маркет» (Клієнт) та ПП «Транс Логістик» (виконавець); договір перевезення вантажу № 05/12/14 від 05.12.2014 року, укладений між ПП «Транс Логістик» (Замовник) та ФОП ОСОБА_3; СМК № 074332 від 19.01.2014 року (транспортний засіб ВС9639СА/АВ9110ХХ).

Крім того, позивачем було надано документи, що містять відомості про вартість перевезення, а саме, заявка на перевезення № Допю від 13.10.2015 року; рахунок - проформа б/н від 20.01.2015 року, видана ПП «Транс Логістик» (відповідно до якої транспортні послуги з перевезення вантажу з м. Тучепти, Польща до п/п Ягодині автомобілем НОМЕР_1/АВ9110ХХ становлять 10000 грн. (без ПДВ), експедиторські послуги по всьому шляху слідування 1667 грн. 67 коп. (без ПДВ); калькуляція витрат на доставку вантажу № 22/01-05 від 22.01.2015 року, відповідно до якої транспортні витрати від м. Тучеппи, Польща до кордону України, разом з експедиторськими послугами склали 11666 грн. 67 коп.;копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, - не надавалась, оскільки не підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - позивачем надано заявку на страхування № 80 від 20.01.2015 року, відповідно до якої страховий платіж зазначений у розмірі 269 грн. 80 коп.

Також, відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України, позивачем за власним бажанням були надані додаткові документи: комерційна пропозиція від 16.01.2015 року, прайс - лист від 16.01.2015 року, декларація виробника від 16.01.2015 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений експертною організацією № ГО-184 від 22.01.2015 року.

Відповідач шляхом надіслання на адресу декларанта електронного повідомлення проінформував, що документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме: в договорі комісії № 1209/7 від 12.09.2014 року передбачено виплату комісійної винагороди у розмірі 0,2 % від обєму поставок, але вартість товару у специфікації до зовнішньоекономічного контракту №7 від 16.01.2015 року та специфікації до договору комісії №7КИ від 16.01.2015 не відрізняється. Даний факт дає підстави вважати про не включення до митної вартості товару всіх складових; у наданому до митного оформлення висновку ТПП № ГО-184 від 22/01/2015 містяться посилання лише на Інтернет сайті,що є он-лайн платформою для бізнесу, провідним постачальником онлайнових маркетингових послуг для імпортерів та експортерів, дає можливість створювати власні профілі будь-якій компанії та реєструватися будь-якому користувачу. Останнє унеможливлює перевірку ідентифікації компанії та перевірку сфери її діяльності, перевірку цінових даних, розміщених на сайті, що не дозволяє впевнитися у достовірності заявлених даних. Інтернет - сайт збирає та оброблює інформацію з різних галузей промисловості, тобто не є офіційною біржовою організацією у відповідності до ст. 53 МК України; дані, зазначені експертом, не піддаються обчисленню: відсутні коефіцієнти (числове визначення), порядок розрахунку тощо. Зазначене викликає сумніви, щодо достовірності складових митної вартості заявленого товару та ставить під сумнів автентичність наданих до митного оформлення документів та не дає змогу вірно розрахувати митну вартість товару заявленого до митного оформлення». Із зазначених підстав відповідач в електронному повідомленні предявив вимогу про надання декларантом у 10 - денний термін додаткових документів, а саме, виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, виробника товару; інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Вказані документи були відсутні у позивача, оскільки в бухгалтерському обліку позивача на момент митного оформлення ще не відбулись зміни: товар не оприбутковано, оплата не відбулась, отже митний орган предявив вимогу про надання документи, яким не підтверджується митна вартість товару. Крім того, безпідставним є витребування митним органом каталогів, специфікацій виробника товару, оскільки позивачем вже було надано прайс- лист виробника товару, також, товар не є предметом біржової торгівлі, тому інформація біржових організацій про його вартість відсутня.

На підставі викладеного, позивачем було надіслано на адресу відповідача лист за вих. № 24/02 від 24.01.2015 року, у якому зазначено, що можливість надання у 10 - денний термін витребуваних відповідачем додаткових документів відсутня.

Відповідач не визнав заявлену декларантом митну вартість товару та прийняв рішення № 110100000/2015/200013/1 від 24.01.2015 року про коригування митної вартості товару, згідно з яким відповідач провів коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, та визначив цю вартість за методом 6.

Підставами коригування митної вартості товару митний орган зазначив «розбіжності», що були вказані в електронному повідомленні, та вказав на необхідність надання аналогічних зазначеним в електронному повідомленні документів.

На підставі вищезазначеного рішення відповідач надіслав декларанту електронним повідомленням картку відмови у прийнятті митної декларації № 110100000/2015/00023 від 24.01.2015 року.

У звязку з необхідністю випущення товару до вільного обігу, позивач сплатив митні платежі (податок на додану вартість) згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, у розмірі 42457 грн. 59 коп. за МД № 110100000/2014/201263 від 24.01.2015 року та надав відповідачу фінансові гарантії сплати різниці між сумами митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумами митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, шляхом внесення на рахунок відповідача грошової застави.

Згідно з вантажною митною декларацією № 110100000/2014/201263 від 24.01.2015 року сума митних платежів, обчислена згідно з митною вартістю товару, визначеною відповідачем склала 79673 грн. 77 коп.

Суд вважає рішення відповідача № 110100000/2015/200013/1 від 24.01.2015 року та картку відмови у прийнятті митної декларації № 110100000/2015/00023 від 24.01.2015 року противоправними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із статтею 248 Митного України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Відповідно до частин п'ятої, шостої та одинадцятої статті 264 Митного кодексу України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 337 Митного кодексу України, перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється, зокрема, із застосуванням інформаційних технологій, які включають в себе контроль співставлення та контроль із застосуванням системи управління ризиками.

Відповідно до частини третьої статті 337 Митного кодексу України, контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно із положеннями статей 49 і 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту є за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно із статтею 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

У відповідності до ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Як встановлено судом, позивач надав відповідачу повний пакет документів для визначення митної вартості товару за ціною договору, а тому твердження відповідача, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності є неправомірним та необґрунтованим.

З аналізу частини першої та другої ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару є: зовнішньоекономічний договір (контракт),рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 р. № 3018-IV Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про знесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Всі необхідні документи, які підтверджують задекларовану позивачем митну вартість товару, були надані відповідачу.

Конкретних зауважень до основних документів, які визначають митну вартість товару, у відповідача не було.

Відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів не вказано жодних конкретних розбіжностей, які наявні в документах, які подані позивачем на підтвердження митної вартості товару.

Аналіз положень частини третьої статті 53 та статей 54, 58 Митного кодексу України свідчить про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Таким чином, відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів не наведено жодного підтвердження тому, що позивач при декларуванні митної вартості товару зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, та що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Щодо неприйняття транспортних документів через їх укладання не позивачем, а ТОВ «АТБ - маркет» на підставі договору комісії, що на думку відповідача, не передбачено правилами «Інкотермс-2010».

Відповідно до пункту п.3.5. договору комісії № 1209/7 від 12.09.2014 року, укладеного між ТОВ «АТБ-маркет» (Комітент) та позивачем (Комісіонер), ТОВ «АТБ-маркет» вправі самостійно замовляти та оплачувати послуги третіх осіб, які необхідні для виконання комісійного доручення (транспортно- експедиційні послуги, послуги з перевезення вантажів територією України та в міжнародних сполученнях). Отже, ТОВ «АТБ-Маркет» має право на укладання договорів перевезення.

Згідно пункту 6 частини 2 статті 53 МК України документами, що підтверджують митну вартість товару є, зокрема «транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів».

ТОВ «Будком-Форт» до митного оформлення надані всі транспортні (перевізні) документи, тобто договори, які підтверджують взаємозвязок між безпосередніми перевізниками, що здійснили перевезення товару, та які зазначені в автотранспортній накладній (СМК) та ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», а також договір комісії № 1209/7 від 12.09.2014 року, укладений між ТОВ «Будком-Форт» (комісіонер) та ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» комітент).

Отже, зазначені документи повністю ідентифікуються із партіями товару, заявленого до митного оформлення, та підтверджують його перевезення. Таким чином, суд доходить висновку, що ТОВ «Будком-Форт» виконані всі вимоги щодо змісту та обсягу документів, що підтверджують перевезення товару.

Також, щодо неподання документів, що підтверджують вартість послуг безпосереднього перевізника товару - ФОП ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

Згідно пунктів 1.3.1. та 1.3.2 Договору перевезення вантажу №643 від 01.04.2013 року, укладеного між ТОВ «АТБ-маркет» та ПП «Транс Логістик» виконавець забезпечує оптимальне транспортне обслуговування, а також організує перевезення вантажу територією України та іноземних держав, залучає транспортні засоби та забезпечує їх подачу в порти, на залізно дорожні станції, термінали інші обєкти. Пункт 3.1. цього договору визначає порядок визначення клієнтом та виконавцем вартості послуг, як суми послуг третьої особи та експедиційної винагороди. Результатом цього визначення є заявка на перевезення, у якій відповідно до п. 1.4. зазначеного договору зазначається погоджена сторонами вартість перевезення. Заявка на перевезення, як кінцевий документ, що містить числову інформацію щодо вартості перевезення разом із рахунком - проформою були надані митному органу під час митного оформлення. Отже, за наявності погодженої сторонами договору вартості послуг перевезення, зазначеній у заявці, митному органу не потрібно додатково розраховувати визначену суму.

Також, щодо неможливості ідентифікувати надані платіжні документи з оцінюваною партією товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують вартість товару та подаються декларантом органу доходів і зборів одночасно з митною декларацією, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено (тобто якщо на момент подання декларантом документів для митного оформлення товару покупець вже сплатив продавцю повністю або частково вартість цього товару). Проте, відповідно до п. 3.1 контракту та специфікації № 7 від 16.01.2015 року до цього контракту покупець (позивач) сплачує продавцю повну вартість товару протягом 10 банківських днів від дати митного оформлення цього товару).

З огляду на викладене, платіжне доручення №10 від 27.01.2015 року не може бути враховане відповідачем як документ, що підтверджує митну вартість товару, оскільки воно складено після 24.01.2015 року(дати митного оформлення товару).

На підтвердження сплати були надані платіжні доручення №10 від 27.01.2015 року з призначенням платежу - оплата за продукти харчування за контрактом № 2806-ІМ/ВР. Для розрахунку за поставлений товар банком купувалась іноземна валюта у сумі 10920 на підставі заяви №10 від 27.01.2015 року, у якій зазначалась підстава купівлі іноземної валюти оплата за продукти харчування за контрактом від 12.09.2014 року, специфікації № 7 від 16.01.2015 року та митної декларації № 201263 від 24.01.2015 року.

Суд зауважує на тому, що заява про купівлю іноземної валюти №10 від 27.01.2015 року в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України є документом, що містить реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, а тому твердження відповідача, що подані документи не дозволяють митному органу ідентифікувати їх із товаром, митне оформлення якого здійснювалося, є необґрунтованими.

Крім того, щодо неприйняття висновку експерта Дніпропетровської ТПП від 22.01.2015 року №ГО-184 через неврахування в ньому транспортної складової.

Наданим митному органу висновком експерта Дніпропетровської ТПП від 22.01.2015 року підтверджена ринкова вартість одного кілограму ківі походження Європейський союз (Італія), що отриманий по контракту від 12.09.2014 року, специфікації № 7 на умовах постачанняТучемпи, ОСОБА_4.

Таким чином, експертом при визначенні ринкової вартості товару враховано умову постачання товару. В той же час експерт визначає ринкову вартість товару, а не його митну вартість, тому і не повинен враховувати у своєму висновку транспортну складову. Визначати транспортну складову не відноситься до компетенції експерта, оскільки документи, що підтверджують транспортну складову митної вартості, надаються митному органу, а не експерту.

Також, суд не бере до уваги твердження митного органу про те, що у звіті комісіонера № 15/1 від 31.01.2015 року сума ПДВ зазначена у розмірі 40070 грн. 29 коп., а у митній декларації № 110100000/2015/201263 від 24.01.2015 року 42457 грн. 59 коп., оскільки воно не відповідає дійсності, у звязку з тим, що відповідно до звіту комісіонера в звязку з порядком ведення бухгалтерського обліку господарських операцій сума митного ПДВ розподілена на дві колонки: ПДВ, та інші митні витрати, що в сумі відповідає сумі ПДВ, зазначеній у митній декларації (40070 грн. 29 коп. + 2387 грн. 30 коп. = 42457 грн. 59 коп. Отже, ніяких розбіжностей не має. Крім того, особливості імперського обліку на території України не впливають визначення митної вартості імпортованого вару.

Необґрунтованим, також, є визначення відповідачем митної вартості товару на підставі методу №6 (резервний метод) з урахуванням наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості, оскільки, відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний, інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, у відповідача не було законних та обґрунтованих підстав відмовляти позивачу в застосуванні першого (основного) методу визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а тому застосування другорядного методу визначення митної вартості №6 (резервний метод), як і будь-якого наступного методу визначення митної вартості з боку відповідача є незаконним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визначені задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, а відтак, прийняте за наслідками такої відмови рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будком-Форт" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України №110100000/2015/200013/1 від 24.01.2015 року про коригування митної вартості товару.

Визнати протиправною та скасувати оформлену Дніпропетровською митницею Державної фіскальної служби України картку відмови у прийнятті митної декларації №110100000/2015/00023 від 24.01.2015 року.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Будком-Форт" здійснені ним документально підтверджені витрати з Державного бюджету на суму 255,78 грн.(двісті п'ятдесят п'ять гривень сімдесят вісім копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Суддя ОСОБА_4