Рішення № 5466779, 27.08.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

27.08.2009Справа №2-15/3180-2009 За позовом Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Оріон» (96574, АР Крим, Сакський район, смт. Новофедорівка, вул.. Марченка, 2, ідентифікаційний код 30462990)

Про стягнення 26098,74 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_6, довіреність № 1 від 05.01.2009 р., у справі

Від відповідача не зявився

Обставини справи: Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_3 звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Оріон» про стягнення 26098,74 грн., в тому числі суму основного боргу у розмірі 21098,74 грн., 3% річних у розмірі 55,17 грн., інфляційні втрати у розмірі 273,30 грн., пеню у розмірі 2794,99 грн., штраф у розмірі 2179,57 грн.

Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договору постачання № СЕБ-26 від 20.06.2008 р. поставив відповідачу товар, однак відповідач обовязки за договором щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар не виконав неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 21098,74 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 55,17 грн., інфляційні втрати у розмірі 273,30 грн., пеню у розмірі 2794,99 грн., штраф у розмірі 2179,57 грн.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2008 року між Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3 (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Оріон» (Покупець) був укладений Договір № СЕБ-26. (а.с. 9)

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Постачальник у відповідності з умовами цього Договору зобовязується поставити, а Покупець прийняти та оплатити ковбасні вироби та мясопродукти ТМ «Скворцово» (товар), в кількості, за найменуваннями та цінами , зазначеними в накладних, які виписуються на кожну партію товару.

Відповідно до пункту 4.2 Договору ціна товару є договірною та після приймання товару Покупцем є обовязковою для оплати. Оплата кожної партії товару здійснюється протягом 14 банківських днів з моменту поставки партії товару.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу відповідний товар, що підтверджується наступними накладними: від 09.09.2008р., від 13.09.2008р. глРН-0145786, від 16.09.2008р. глРН-0146605, від 18.09.2008р. глРН-0147437, від 20.09.2008р. глРН-00148270, від 23.09.2008р. глРН-0149452, від 27.09.2008р. глРН-0150826, від 30.09.2008р. глРН-0151540, від 04.10.2008р. глРН-0153281, від 07.10.2008р. глРН-0153973, від 11.10.2008р. глРН-0155340, від 14.10.2008р. глРН-0156113.

Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписами уповноважених осіб Покупця у видаткових накладних.

Крім того, відповідачем частково було оплачено загальну вартість отриманого товару у розмірі 5000,00 гривень. (а.с. 26)

Неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за поставлений товар у розмірі 21795,71 грн., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства зобовязання за договором по оплаті за отриманий товар не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 21795,71 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань у розмірі 273,30 грн., 3% річних у розмірі 55,17 грн.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, сума інфляційних втрат у розмірі 273,30 грн. підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обовязку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 55,17 грн. та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Оріон».

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2794,99 грн. та штраф у розмірі 2179,57 грн.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 5.2 Договору сторони передбачили, що за прострочення виконання зобовязання Покупець зобовязаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості неоплаченого товару.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 2794,99 грн. станом на 20.04.2009 р. підтверджується матеріалами справи, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що за несплату або несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Таким чином, сума штрафу, що підлягає стягненню з відповідача становить 2179,57 грн.

Отже, загальна сума штрафних санкцій становить 4974,56 грн.

Разом із тим, суд зазначає, що частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Позивачем всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів, не представлено суду доказів понесення ним збитків в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд виходить з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, а також враховує причини невиконання відповідачем зобов'язання, відсутність негативних наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної штрафної санкції таким наслідкам.

За таких обставин, враховуючи значну суму штрафних санкцій, суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафних санкцій на 50% та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Оріон» суму штрафних санкцій у розмірі 2487,28 грн.

Згідно з пунктом 6.3 Розяснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р., з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Оріон» (96574, АР Крим, Сакський район, смт. Новофедорівка, вул.. Марченка, 2, ідентифікаційний код 30462990) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, НОМЕР_2 в АКБ «ЧБРР» м. Сімферополь, МФО 384577) 21795,71 грн. заборгованості, 55,17 грн. 3% річних, 273,30 грн. інфляційних втрат, 2487,28 грн. штрафних санкцій, 260,98 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.