Рішення № 54665187, 09.12.2015, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/10088/15-ц

2/296/3214/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї НИ

"09" грудня 2015 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Адамовича О.Й.

За участю секретаря судового засідання СвіткоТ.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Корольовського відділу Державної виконавчої служби Житомирського управління юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В

Позивачі звернулися до суду з даним позовом, в якому зазначили, що заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 22.08.2013 року, що набрало законної сили 02.10.2013 року, задоволено позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 щодо солідарного стягнення з ТОВ « Тур-сервіс», ОСОБА_3 на користь кожного з позивачів суми у розмірі 36080,00 грн.

Рішення сторонами не оскаржувалось, звернуто до примусового виконання та на теперішній час боржниками не виконано.

Через засоби зв'язку позивачам стало відомо, що 22.10.2013 року державними виконавцями Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції були відкритті виконавчі провадження № 40283554, № 40284320, № 40284709, № 40284382.

Незважаючи на тривале виконання рішення суду, державний виконавець будь-яких реальних дій згідно Закону України «Про виконавче провадження» не здійснював.

Посилаючись на не вчинення відповідачем дій направлених на примусове виконання рішення суду, просять стягнути з відповідачів по 15000 грн. на користь кожного з позивачів на відшкодування завданої моральної шкоди .

У судове засідання позивачі не зявились, згідно поданої заяви від 08.12.2015 року просять розглядати справу у їх відсутності (а.с. 68-69).

Відповідачі в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч. 5 ст. 74 ЦПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області в запереченнях на позовну заяву вказало, що не може нести будь-які зобов'язання перед позивачами та бути відповідачем по справі, оскільки не вступало у правові відносини з позивачами.

Також відповідач вказав, що у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, слід врахувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного звязку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом, необхідно встановити чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент предявлення його до виконання.

Оскільки, Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області не має жодних повноважень щодо втручання у діяльність органів Державної виконавчої служби, тому не може нести відповідальності за дії державного виконавця.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно зі ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що 22.08.2013 року Корольовським районним судом м. Житомира було винесено заочне рішення, яким задоволено позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 щодо солідарного стягнення з ТОВ «Тур-сервіс», ОСОБА_3 на користь кожного з позивачів суми у розмірі 36080,00 грн.(а.с. 7-8).

Рішення набрало законної сили та було звернуто до примусового виконання.

Заявами від 04.08.2015 року позивачі звернулись до Корольовського ВДВС Житомирського МУЮ з проханням повідомити про прийняті рішення по виконавчим провадженням № 40283554, 40283420, оскільки будь-яких заходів з виконання рішення суду згідно Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець не здійснив, постанов про відкриття виконавчого провадження та інших документів по виконавчому провадженню не надсилав (а.с. 10, 11).

Заявами від 17.08.2015 року позивачі просили надати матеріали виконавчого провадження для ознайомлення (а.с. 9, 12), однак відповіді, зі слів позивачів, не отримали.

В поясненнях позивачі вказали, що після подання позовної заяви до суду їм була надана можливість ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження. Як зазначають позивачі, державним виконавцем були проведені певні дії щодо боржника ТОВ «Тур-сервіс», а відносно боржника ОСОБА_3 ніякі дії не виконував, звернення стягнення на майно боржника не здійснив (а.с. 44-45).

Позивачі вказують, що такі дії (бездіяльність) державного виконавця призвели до порушення їхніх прав та завдало моральної шкоди, оскільки подальше стягнення фактично унеможливлено.

Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

В п. 3 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (п. 5 Постанови).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 Постанови).

Позивачі вказують, що саме незаконна бездіяльність державного виконавця призвела до неможливості виконання рішення суду, викликало душевні переживання, у зв'язку з чим завдано моральної шкоди.

Разом з тим, питання щодо правомірності дій державного виконавця вирішується в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" та ЦПК України, зокрема шляхом оскарження дій (бездіяльності) посадової особи.

Так, відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Звернувшись з позовом про стягнення моральної шкоди завданої бездіяльністю державного виконавця, позивачі не надали доказів оскарження цих дій (бездіяльності) у встановленому порядку, та не довели протиправність дій посадової особи, оскільки саме через оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця встановлюється правомірність здійснення виконавчого провадження та законність прийнятих в межах виконавчого провадження рішень.

З доданих до матеріалів справи копій документів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем вчинялися дії на виконання рішення суду. Тому не можна вважати доведеними обставини завдання позивачам моральної шкоди, в результаті вчинення цих дій або в результаті допущеної бездіяльності державного виконавця.

Виходячи з вищевикладеного, вимоги позивачів про стягнення коштів на відшкодування завданої моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Слід зазначити, що судом враховані правові висновки Верховного суду України зроблені в постанові від 11.09.2013 року по справі № 6-48 цс 13, а саме щодо застосування положень загального законодавства про моральну шкоду, а саме: ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173 ЦК України та статті 11 Закону України від 24.03.1998 року №202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" при вирішенні спору про відшкодування шкоди, завданої особи незаконними діями чи бездіяльністю працівників виконавчої служби, на що посилалися позивачі. Разом з тим, суд відмовляє в задоволенні даного позову з підстав недоведеності позовних вимог. Слід зазначити, що за змістом постанови ВСУ однією з умов задоволення позову було визнання судом неправомірною бездіяльність державного виконавця, за наслідками оскарження його дій.

На підставі ст. ст.23, 1167, 1173 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57 - 60, 88, 208, 209, 212 - 215, 218, 383 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Корольовського відділу Державної виконавчої служби Житомирського управління юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. Й. Адамович