Рішення № 54664523, 24.12.2015, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/8807/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 грудня 2015 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Шклярука Д.С.

при секретарі - Бєльченко Б.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_1» до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки, та за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_1», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договору іпотеки припиненим, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_1» (далі за текстом ПАТ «ПУМБ»), звернулося до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська із первісною позовною заявою до ОСОБА_2, у який просить суд: визнати ОСОБА_2 іпотекодавцем з усіма правами та обовязками за Іпотечним договором № 6580748 від 27.06.2008 року у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки: будівлю, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ванцетті, буд. 13, Дніпропетровська область; в рахунок погашення боргу ОСОБА_6 перед ПАТ «ПУМБ» за кредитним договором №6580538, в загальному розмірі станом на 28.01.2011 року (включно) - 123 911,05 (сто двадцять три тисячі девятсот одинадцять доларів США 05 центів та 133 462,12 (сто тридцять три тисячі чотириста шістдесят дві) гривні 12 копійок, з яких: заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі - 98 617,16 (девяносто вісім тисяч шістсот сімнадцять) доларів США 16 центів; заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими станом на 28 січня 2011 рік, складає в розмірі - 25 293,89 (двадцять пять тисяч двісті девяносто три) долари США 89 центів; пеня, нарахована за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, станом на 28 січня 2011 рік складає в розмірі - 27 331,62 (двадцять сім тисяч триста тридцять одна) гривень 62 копійки; штраф за несвоєчасне виконання зобовязань по страхуванню майна в розмірі -104 544,50 (сто чотири тисячі пятсот сорок чотири) гривні 50 копійки; штраф за несвоєчасне виконання зобовязань щодо надання інформації, необхідної банку для визначення фінансового стану (платоспроможності) боржника в розмірі - 793,00 (сімсот девяносто три) гривні 00 копійок; штраф за несвоєчасне виконання зобовязань щодо дострокового повернення кредиту в розмірі - 793,00 (сімсот девяносто три) гривні 00 копійок, звернути стягнення на нерухоме майно - будівлю, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ванцетті, буд. 13, Дніпропетровська область, та належить ОСОБА_2 (місцепроживання: 69096, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах. Також позивач ПАТ «ПУМБ» просить усі судові витрати по цій справі, віднести на рахунок відповідача ОСОБА_2

В обґрунтування таких позовних вимог ПАТ «ПУМБ» посилається на те, що 27 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Перший Український ОСОБА_1 банк, правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ Перший Український ОСОБА_1 та громадянином України ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 6580538 від 27 червня 2008 року, відповідно до умов якого банк зобовязався надати позичальнику кредит у розмірі - 100 000,00 (сто тисяч) доларів США 00 центів, а позичальник зобовязався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути Банку кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобовязань позичальника перед банком за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір № 6580748, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_7 та зареєстрований за реєстровим номером 2002, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку банку в забезпечення зобовязань позичальника за кредитним договором майно - будівлю, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ванцетгі, буд. 13.

За домовленістю сторін на момент укладення договору предмет іпотеки було оцінено в суму 1 045445,00 гри. При цьому пункт 1.3 іпотечного договору передбачає, що при зверненні стягнення та реалізації предмета іпотеки іпотекодержатель не буде зв'язаний або будь-яким чином обмежений зазначеною оцінкою вартістю предмету іпотеки.

У зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору та з метою захисту своїх прав і інтересів, банк звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська з позовом стягнення з позичальника на користь банку суми боргу за кредитним договором.

07 травня 2013 року Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська по справі №2-3682/11 було прийнято рішення, згідно з яким позовні вимоги банку було задоволено в повному обсязі та стягнуто з позичальника на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 990 049,29 грн. Зазначене судове рішення набрало законної сили., та виконавчі листи було предявлено на виконання в Індустріальний відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

Станом на день звернення з даним позовом до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська позичальником рішення АНД районного суду м. Дніпропетровська не виконано, заборгованість та кредитним договором не погашена, стягнення на предмет іпотеки не здійснено.

В червні 2014 року банку стало відомо про наступне.

14 червня 2013 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська було ухвалене рішення по цивільній справі № 201/6793/13-ц стосовно предмету договору іпотеки № 6580748.

Вирішено визнати недійсним договір іпотеки № 6580748 від 27 червня 2008 року укладений між Банком та іпотекодавцем, скасовано заборону на відчуження предмету іпотеки.

Рішенням від 14.06.2013 року вирішено внести до Держаного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру щодо обтяження нерухомого майна іпотекою згідно договору іпотеки № 6580748 від 27.06.2008 року; внести до державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна відомості про виключення запису з реєстру щодо накладення заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки № 6580748 укладеного 27 червня 2008 року.

Рішення Жовтневого районного суду від 14.06.2013 року було винесено без участі ПАТ «Перший Український ОСОБА_1» з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, про наявність зазначеного рішення ПАТ «ПУМБ» стало відомо при ознайомленні з матеріалами цивільної справи № 201/6793/13-ц тільки 24.06.2014 року.

На даний час вказане рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.06.2013 року скасоване ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області, а у задоволенні позову відмовлено.

Проте, згадане рішення Жовтневого районного суду від 14.06.2013 року було виконано: внесено до Держаного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру щодо обтяження нерухомого майна іпотекою згідно договору іпотеки № 6580748 від 27.06.2008 року; внесено до державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна відомості про виключення запису з реєстру щодо накладення заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки № 6580748 укладеного 27 червня 2008 року.

22.08.2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу домоволодіння, що є предметом договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, та зареєстрованого в реєстрі за номером 354.

Також 17.12.2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 був укладений договір купівлі-продажу зазначеного домоволодіння, що є предметом договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, та зареєстрованого в реєстрі за номером 509.

Про наявність договорів купівлі-продажу від 22.08.2013 року та 17.12.2013 року Банку стало відомо лише в червні 2014 року.

ПАТ «ПУМБ» вважає, що такими правочинами було грубо порушено права банку як Іпотекодержателя та порушено вимоги чинного законодавства.

Діями відповідача та третіх осіб були порушені законні права банку (зокрема - на повернення основної суми кредиту, наданої ОСОБА_6. І.О. відповідно до умов кредитного договору, та сплату процентів за користування кредитом за рахунок реалізації предмета іпотеки), які підлягають захисту в суді.

Відповідно до умов пп. 1.1, 1.6 договору іпотеки за рахунок предмету іпотеки позивач має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням (щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, пені, штрафи та всі інші суми, передбачені кредитним договором), а також відшкодувати в повному обсязі всі свої витрати, пов'язані із реалізацією прав, що випливають з договору іпотеки (зокрема, але не виключно, пов'язані із зверненням стягнення на предмет іпотеки та його реалізацією, включаючи витрати на оплату винагороди залученим експертам, організацію торгів тощо).

Також частиною першою статті 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (стаття 33 Закону України «Про іпотеку»).

Пункт 4.1 статті 6 договору іпотеки передбачає право позивача звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця, в тому числі у випадку невиконання вимоги банку, як іпотекодержателя, про дострокове виконання основного зобовязання (повернення основної суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом).

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» та п. 1.7.4 Договору іпотеки іпотекодавець (боржник) має право відчужувати предмет іпотеки виключно на підставі згоди іпотекодержателя.

Банк згоду на відчуження предмету іпотеки не надавав.

Відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та всі його обовязки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Все вищевикладене свідчить про право банку звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від того, хто є власником предмету іпотеки.

Тобто, в даному випадку ОСОБА_2 є іпотекодавцем з усіма правами та обов'язками за іпотечним договором № 6580748 від 27.06.2008 року у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття права власності на предмет іпотеки: будівлю, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ванцетті, буд. 13.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобовязання та/або іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий з порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Банк на виконання положень ст. 35 Закону України Про іпотеку та п. 4.4. Іпотечного договору 28 квітня року направив позичальнику вимогу за вих. № 30/808/120 від 27 квітня 2009 року.

Крім того, зазначеною вимогою позичальника було попереджено про наміри банку звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання вимоги у тридцятиденний строк з моменту її одержання.

Оскільки у зазначений строк вимога виконана не була, у Банка виникло право розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

Виходячи з положень ст.ст. 23, 35 Закону України «Про іпотеку» банк має право звернути стягнення» на предмет іпотеки, без направлення відповідачу вимоги про усунення порушення Іпотечного договору.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку», у рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотеко держателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процесу продажу, встановленої статтею 38 вказаного Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки зазначаються, в тому числі, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Відповідно умов договору іпотеки (п.1.3.) за домовленістю сторін, на момент його укладення предмет іпотеки оцінено у 312 290,00 UAH (триста дванадцять тисяч двісті девяносто гривень 00 коп.), при цьому сторони погодилися, що при зверненні стягнення на реалізації предмету іпотеки, іпотекодержатель не буде звязаний або будь-яким чином обмежений зазначеною оціночною вартістю предмету іпотеки.

Статтею 43 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду, або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав, професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом оцінки.

Банк, керуючись ст.43 Закону України, просить суд початкову ціну предмету іпотеки встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

ОСОБА_5 дізнавшись про предявлений Публічним акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_1» до її чоловіка ОСОБА_2 позов, звернулася до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська із заявою (самостійними позовними вимогами) до Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_1», у якій, уточнивши вимоги, просить суд: іпотеку, яка виникла на підставі договору іпотеки № 6580748 от 27.06.2008 р., укладеного між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_3, визнати припиненою з 22 серпня 2008 року; визнати ОСОБА_2 добросовісним набувачем будинку № 13 за адресою: м. Дніпропетровську, вул. Ванцетті, буд. 13.

В обґрунтування самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 посилається на те, що ОСОБА_2 придбав спірний будинок під час шлюбу, в якому перебував із нею, з її згоди, за належні їм на праві спільної сумісної власності кошти. Договір купівлі-продажу будинку був вчинений в інтересах сім'ї, в т.ч. неповнолітньої дитини, яка мешкає у спірному будинку.

Отже, рішення у справі вплине на її права та обовязки, оскільки спірний будинок в силу Закону є їхньою із ОСОБА_2 спільною сумісною власністю.

Вона вважає, що ОСОБА_1 не має права звертати стягнення на предмет іпотеки, оскільки договір іпотеки вважається припиненим, а спірний договір іпотеки порушує її право власності

Спірний будинок не був предметом іпотеки на час укладання договорів купівлі-продажу між ОСОБА_10 та ОСОБА_4, та між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 На момент укладення договорів ОСОБА_11 не був іпотекодавцем.

Таким чином, в момент укладання угоди між ОСОБА_3 і ОСОБА_11 обовязки по договору іпотеки не прейшли до ОСОБА_4, у звязку із чим він не став іпотекодавцем.

При вчиненні угоди між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 також ніяких обовязків по договору іпотеки не передавалося.

09.10.2014 року рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області було скасоване рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14.06.2013 року, а у задоволенні позову було відмовлено.

Вона вважає, що спірний будинок не може бути стягнутий Банком, оскільки іпотека на підставі договору іпотеки припинена в момент набрання законної сили рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14.06.2013 року.

Згідно ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у випадку визнання іпотечного договору недійсним.

Припинення іпотеки доводиться тим, що держава зареєструвала припинення іпотеки і гарантувала достовірність таких відомостей. Даний факт підтверджується випискою з Державного реєстру майнових прав на нерухоме майно, згідно із яким в реєстр 09.07.2013 року були внесені відомості про припинення іпотеки, яка виникла на підставі договору іпотеки.

Згідно ст. 17 Закону України «Про іпотеку» відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2,3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію майнових прав на нерухоме майно» держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно і їх обтяжень.

Права на нерухоме майно і їх обтяження, які підлягають державній реєстрації у відповідності з Законом, виникають у момент такої реєстрації.

Після реєстрації припинення іпотеки будинок був проданий двічі, і в момент обох договорів іпотека набувачів будинку була недійсною.

Після визнання договору недійсним, ОСОБА_3 втратив статус іпотекодавця, а будинок перестав бути предметом іпотеки, тобто у момент вчинення ОСОБА_12 договору купівлі-продажу будинку із ОСОБА_4, іпотека для покупця є недійсною

При укладанні ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будинку з ОСОБА_2, іпотека для ОСОБА_2 також є недійсною по зазначеним вище підставам.

У звязку із припиненням іпотеки, яка виникла на підставі договору іпотеки, то такий договір також слід визнати припиненим.

Відповідно до п. 5.12 договору іпотеки, цей договір, за умови його підписання сторонами, вступає у силу з моменту його нотаріального посвідчення і припиняє дію у випадку настання однієї з таких подій: 1) припинення основного зобовязання; 2) реалізації предмета іпотеки; 3) набуття іпотекодержателем з підстав визначених Законом і договором права власності на предмет іпотеки; 4) розірвання договору за згодою сторін, яке посвідчено нотаріально; 5) в інших випадках, передбачених діючим законодавством.

В судовому засіданні представник ПАТ «ПУМБ» позовну заяву до ОСОБА_2 підтримала та просила суд задовольнити усі позовні вимоги банку. В обґрунтування заявлених вимог посилалася на викладені у позовній заяві обставини. Проти позовних вимог ОСОБА_5 заперечувала та у її позовних вимог просила відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник проти позову ПАТ «ПУМБ» заперечували та у його задоволенні просили відмовити. Позовні вимоги ОСОБА_5 визнали та просили таку позовну заяву задовольнити.

Особа з самостійними вимогами щодо предмету спору - ОСОБА_5 та її представник просили позов ОСОБА_5 задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилалася на викладені у заяві обставини. Проти позову ПАТ «ПУМБ» заперечували та просили відмовити у заяві банку в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та надані письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що 27 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Перший Український ОСОБА_1 банк, правонаступником якого є ПАТ Перший Український ОСОБА_1, та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 6580538 від 27 червня 2008 року, за умовами якого банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 100 000,00 (сто тисяч) доларів США 00 центів, а позичальник зобовязався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути Банку кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_3 перед банком за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір № 6580748, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_7, та зареєстрований за реєстровим номером 2002, за умовами якого ОСОБА_3 передав в іпотеку позивачу належне йому на праві власності нерухоме майно - будівлю, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ванцетті, буд. 13.

ОСОБА_3 належним чином не виконував умови вищевказаного кредитного договору, через що позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 07.05.2013 року (Справа №2-3682/11) позовні вимоги банку до ОСОБА_3 були задоволені в повному обсязі та стягнуто з позичальника на користь банку підтверджену розрахунком суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 990 049,29 грн.

Рішення суду набрало законної сили та було звернуто до примусового виконання.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14.06.2013 року (Справа № 201/6793/13-ц) договір іпотеки № 6580748 від 27 червня 2008 року укладений між Банком та ОСОБА_3О, було визнано недійсним та скасовано заборону на відчуження предмету іпотеки. Також присуджено внести до Державного реєстру іпотек і заборон відчуження обєктів нерухомого майна відповідні відомості про виключення записів про обтяження спірного будинку.

Згадане рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська було ухвалене без участі у справі ПАТ «Перший Український ОСОБА_1».

Рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.06.2013 року (провадження № 22-ц/774/6914/14) апеляційну скаргу ПАТ «ПУМБ» було задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14.06.2013 року в частині визнання недійсним договору іпотеки та внесення записів до Реєстрів скасоване, та було ухвалене нове рішення, яким у задоволенні таких зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено.

Разом із тим, згадане рішення Жовтневого районного суду від 14.06.2013 року було виконано, та згідно з наданим до суду інформаційними довідками встановлено, що все ж таки було внесено до Держаного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру щодо обтяження нерухомого майна іпотекою згідно договору іпотеки № 6580748 від 27.06.2008 року, а також внесено до державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна відомості про виключення запису з реєстру щодо накладення заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки № 6580748 укладеного 27 червня 2008 року.

В цей час, а саме 22 серпня 2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу домоволодіння, яке є предметом договору іпотеки, який було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, та зареєстрованого в реєстрі за номером 354, за умовами якого ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 спірну будівлю.

Після цього 17 грудня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 також був укладений договір купівлі-продажу домоволодіння, що є предметом договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, та зареєстрованого в реєстрі за номером 509, за умовами якого ОСОБА_4 продав ОСОБА_2 спірну будівлю. Право власності за ОСОБА_2 на спірний будинок було зареєстроване у встановленому Законом порядку на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи, 31 серпня 2013 року Індустріальним відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб, про що було складено актовий запис № 579.

Отже, на момент придбання ОСОБА_2 спірного домоволодіння, він перебував у шлюбі із ОСОБА_5, та остання в судовому засіданні підтвердила, що будинок придбався чоловіком з її згоди, за належні їй та чоловікові на праві спільної сумісної власності кошти, договір купівлі-продажу будинку був вчинений в інтересах сім'ї, в т.ч. неповнолітньої дитини, яка мешкає разом із ними у спірному будинку.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Це також передбачено п.5.1 договору іпотеки.

Пунктом 4.1 статті 6 договору іпотеки передбачене право Публічного акціонерного товариства «ПУМБ» звернути стягнення на предмет іпотеки спірну будівлю, та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця, в тому числі у випадку невиконання вимоги позивача, як іпотекодержателя, про дострокове виконання основного зобовязання (повернення основної суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом).

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» та п. 1.7.4 договору іпотеки, іпотекодавець має право відчужувати предмет іпотеки виключно на підставі згоди іпотекодержателя.

Як було встановлено в судовому засіданні банк згоду на відчуження спірної будівлі не надавав.

Але разом із тим, за рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14.06.2013 року (справа № 201/6793/13-ц), про яке нічого не було відомо Публічному акціонерному товариству «Перший Український ОСОБА_1», договір іпотеки № 6580748 від 27 червня 2008 року було визнано недійсним та скасовано заборону на відчуження предмету іпотеки. Також було присуджено про внесення до Державного реєстру іпотек і заборон відчуження обєктів нерухомого майна відповідних відомостей про виключення записів про обтяження спірного будинку, що за наслідком надано змогу ОСОБА_3 продати спірну будівлю на користь ОСОБА_4, та за яким в наслідок укладання договору купівлі-продажу від 22 серпня 2013 року було зареєстроване право власності на спірний будинок. Останній в свою чергу, через невеликий проміжок часу продав спірну будівлю на користь ОСОБА_2

Згадане рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська було ухвалене без участі у справі ПАТ «Перший Український ОСОБА_1», та права останнього, як іпотекодержателя, були суттєво порушені, що встановлено рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.06.2013 року (провадження № 22-ц/774/6914/14).

За таких обставин, суд не може погодитися із доводами ОСОБА_5 про припинення іпотеки та іпотечного договору в цілому, оскільки порушені права банку були відновлені, та рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області встановлено, що підстав для визнання договору іпотеки № 6580748 недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України, що були зазначені у позовній заяві ОСОБА_3, не було, а отже і не було підстав для виключення з реєстрів іпотек і заборон відповідних відомостей про обтяження спірного майна іпотекою.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Разом із тим, не можуть бути задоволені позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки спірну будівлю, оскільки наразі право власності на неї зареєстроване за набувачем ОСОБА_2, що підтверджується довідкою долученою до матеріалів справи у копії, але при цьому, в судовому засіданні було встановлено, що спірний будинок ОСОБА_2 придбав під час шлюбу із ОСОБА_5, за спільні кошти, в інтересах їхньої сім'ї, отже в силу ч. 3 ст. 368, ст.ст. 60, 61 СК України, спірне майно має статус спільної сумісної власності їхнього подружжя.

При цьому, позовні вимоги Публічним акціонерним товариством «ПУМБ» до ОСОБА_5, про звернення стягнення, заявлені не були.

Право власності ОСОБА_2 на спірний будинок набув за договором купівлі-продажу укладеним із ОСОБА_4, який, в свою чергу придбав будинок за договором купівлі-продажу, укладеним із іпотекодавцем ОСОБА_3, останній зміг продати будинок ОСОБА_4 завдяки прийнятому рішенню про визнання іпотечного договору недійсним і виключення з реєстрів іпотек та заборон відомостей про обтяження спірного майна іпотекою, яке згодом було скасоване судом апеляційної інстанції через порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 65 СК України передбачено право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Так, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки зазначаються, в тому числі, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

В судовому засіданні також не було надано доказів реальної ринкової вартості спірної будівлі, що не дозволяє скласти початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації.

За встановлених в судовому засіданні обставин, у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_1» до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки, а також у задоволенні позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_1», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договору іпотеки припиненим, суд вважає необхідним відмовити.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 174, 208, 215, 218 ЦПК України і на підставі, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_1» відмовити у повному обсязі.

У задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д.С. Шклярук