Ухвала суду № 54661788, 21.12.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 608/2609/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Яковець Н.В. Провадження № 22-ц/789/1141/15 Доповідач - Парандюк Т.С.Категорія - 19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2015 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Парандюк Т.С.

суддів - Дикун С. І., Храпак Н. М.,

за участю секретаря - Дідух М.Є.

та сторін - представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2; позивачки ОСОБА_3 та її представника

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Чортківського районного суду від 10 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що в вересні 2009 року між нею та відповідачем було досягнуто домовленості про те, що вона передасть йому у якості позики гроші, шляхом погашення його кредиту, де предметом застави виступало приміщення аптеки, що знаходиться за адресою: м. Чортків, вул. Кн. В. Великого, 2е, а він передасть їй у власність вказане приміщення аптеки. Всього позивачкою було передано відповідачу кошти у сумі 53000 доларів США, що підтверджується відповідними розписками від 19.09.2009 року на суму 35000 доларів США, від 19.09.2009 року на суму 10 000 доларів США, та від 23.03.2010 року на суму 8000 доларів США. На даний момент позивачка передала ОСОБА_1 всю обумовлену ними суму. Однак, відповідач відмовляється переоформити право власності на аптеку на неї, тим самим не виконуючи взяті на себе зобов'язання. Також, вищезазначеними розписками передбачено, що відповідач зобов'язується повернути гроші з винагородою 25% річних. Оскільки, в добровільному порядку відповідач гроші не повертає, позивачка змушена була звернутися до суду з вищезазначеним позовом.

В судовому засіданні позивачка змінила підставу позову щодо розписки на 35000 дол. США як виконання грошового зобов'язання та 26250 доларів відсотків за користування грошима, при цьому зазначивши, що розпискою від 19.09.2009 року передбачено, що відповідач передав їй борг по кредиту на суму 35000 доларів США, а вона проводить всі розрахунки по його кредиту власними коштами на його ім'я. ОСОБА_1 зобов'язувався переписати (передати у власність) заставне майно (аптеку) ОСОБА_3 або повернути борг з винагородою 25% річних від суми проплаченого боргу. На даний момент ОСОБА_3 борг в банк за ОСОБА_1 погасила. Таким чином, ОСОБА_3 просила стягнути в її користь 61250 доларів США, що еквівалентно 1296619 гривень по грошовому зобовязанню та 31500 доларів США, що еквівалентно 666832 гривні по договорах позики.

Заочним рішенням Чортківського районного суду від 10 червня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1296619 (один міліон двісті дев'яносто шість тисяч шістсот девятнадцять) гривень грошового зобов'язання та процентів за користування грошовим зобов'язанням та 666832 (шістсот шістдесят шість тисяч вісімсот тридцять дві) гривні боргу та процентів за користування боргом та 3654 гривні судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позовних вимогах ОСОБА_3 відмовити повністю, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушено норми матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи викладені в ній.

Позивачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнали, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України - апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що 23.03.2010 року та 19.09.2009 року між сторонами було укладено договори позик, згідно яких ОСОБА_1 позичив у ОСОБА_3 на протязі 2008 - 2009 років суму 10000 (десять тисяч) доларів США та на протязі 2010 року суму 8000 (вісім тисяч) доларів США, які зобов'язувався повернути борг з винагородою 25 % річних, про що особисто вказував у двох розписках.

В апеляційній інстанції ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 щодо укладання договору позики на суму 10000 дол. США не заперечували. Що ж стосується розписки по договору позики на 8000 дол. США, то вони заперечували її написання та отримання коштів.

За змістом положень ст. 1053 ч.1 ЦКУ позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді ним не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Як встановлено в судовому засіданні, що відповідач вказаним правом не скористався, укладений договір позики у сумі 8000 дол. США у встановленому порядку не оспорив, що не заперечив представник ОСОБА_1

Отже, посилання відповідача на не укладення ним договору позики на суму 8000 дол. США та не отримання цієї суми від позивачки не спростовує висновки суду першої інстанції про укладення сторонами цього договору позики, оскільки відповідач не спростував позовні вимоги належними та допустимими доказами.

Верховний Суд України в постанові № 6-63 цс13 від 18 вересня 2013 року зазначив, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обовязки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та тої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Таким чином, суд вірно прийшов до переконання щодо укладення договір позики ОСОБА_1 на загальну суму 18000 (вісімнадцять тисяч) доларів США, що в еквіваленті до національної валюти за курсом Національного Банку України на день розгляду справи складає (18000 x 21,169299) = 381047 гривень.

Крім того, 19.09.2009 року між сторонами було укладено договір грошового зобов'язання, згідно якого ОСОБА_1 передав борг ОСОБА_3 по кредиту на суму 35000 доларів США, а вона проводить всі розрахунки по кредиту власними коштами на його ім'я. ОСОБА_1 зобов'язувався переписати (передати у власність) заставне майно (аптеку) ОСОБА_3, або повернути борг з винагородою 25% річних від суми проплаченого боргу, про що особисто вказав у розписці, написаній ним власноручно. Написання розписки не оспорюється відповідачем.

Свої зобов'язання позивачка перед ОСОБА_1 виконала, борг по погашенню кредиту перед ПАТ Райффайзен банк ОСОБА_4 на суму 35000 доларів США погасила, що не заперечувалось представником відповідача.

Що ж стосується посилань відповідача на те, що борг перед банком ОСОБА_3 погашала коштами ОСОБА_1 переданими їй ним, то колегія суддів до уваги не приймає, оскільки спростовується самою розпискою, де зазначено, що починаючи із цієї суми всі розрахунки по кредиту проводить ОСОБА_3 власними коштами на моє імя, а також не представленням будь - якого підтверджуючого документа про передачу ним їй коштів, що не заперечувалось його представником.

Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що між сторонами виникли боргові правовідносини. В звязку з тим, що відповідач не виконує взяте на себе грошове зобовязання на суму 35000 дол. США, що в еквіваленті до національної валюти за курсом Національного Банку України складає (35000 х 21,169299) = 740925 гривень, тому суд вірно задовольнив в цій частині позов.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.І ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно до ч.2 ст. 533 ЦК України, встановлено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Як передбачено двома розписками від 19.09.2009 року та розпискою від 23.03.2010 року, відповідач зобов'язувався повернути суми грошового зобов'язання та позик з винагородою 25% річних. Тому суд правильно вважав, що з ОСОБА_1 слід стягнути ще 26250 доларів (35000 х 25% х З роки) винагороди по грошовому зобов'язанню за 35000 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти за курсом Національного Банку України становить 555694 гривень (26250 x 21,169299) та 13500 доларів США (18000 х 25% х З роки) - по договорах позик по розписках від 23.03.2010 та 19.09.2009 року, що в еквіваленті до національної валюти за курсом Національного Банку України - 285785 гривень (13500 x 21,169299).

Відповідно до вимог ст.545 ЦК України кредитор, прийнявши виконання зобов'язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Оригінали розписок ОСОБА_1 про отримання ним 10000, 8000 та 35000 доларів знаходяться в ОСОБА_3, що свідчить про невиконання ним взятих на себе зобовязань.

Доводи апеляційної скарги зводяться лише до оцінки доказів і не являються суттєвими та не дають підстав для висновку про неправильність рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, на представлених доказах, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Заочне рішення Чортківського районного суду від 10 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_5