Рішення № 54623766, 30.01.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 596/472/13-ц Головуючий у 1-й інстанції Цвинтарна Т.М. Провадження № 22-ц/789/4/14 Доповідач - Демкович Ю.Й.Категорія - 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Демковича Ю.Й.

суддів - Хоми М. В., Загорського О. О.,

при секретарі - Танцюра О.В.

з участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 28 серпня 2013 року

по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк /надалі «Банк»/

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

13.09.13 апелянт звернулася зі скаргою на рішення суду першої інстанції, вважаючи, що воно постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати а ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Порушення вбачає в тому, що суд безпідставно стягнув кошти в якості штрафних санкцій, які не передбачені умовами договору. Зазначає, що судом не встановлено строку дії кредитної картки, її номер, й проігноровано той факт, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності для звернення із такими вимогами до суду й не заявлялося клопотання про його продовження.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 28.08.13 позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 28735,46 грн. та судовий збір в розмірі 287,35 грн.

У суді апелянт підтримала вимоги скарги, пославшись на мотиви, викладені в ній.

Представник позивача скаргу не визнав.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що рішення суду слід змінити, виходячи із наступного.

Установлено, що 28.02.07 між сторонами укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, з відсотковою ставкою 36% річних з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки /надалі «Договір»/.

Правовідносини між сторонами спору виникли на підставі договору приєднання (ст. 634 ЦК України).

Підставою для видачі кредитних коштів слугувала заява клієнта, раніше ідентифікованого за рахунком/карткою № 4405359732163293, складена відповідачем 28.02.07.

Згідно із Договором позичальник зобовязувався погашати заборгованість шляхом щомісячних платежів в розмірі 7% від суми заборгованості.

У відповідності до положень п. 5.5.1 Умов та правил надання банківських послуг /надалі «Умови»/, за несвоєчасне виконання боргових зобовязань позичальник сплачує відсотки по підвищеній процентній ставці або додаткову комісію, розміри яких визначаються тарифами. При виникненні простроченої заборгованості позичальник зобовязалась сплачувати щомісячно комісію в розмірі 1% на суму простроченої заборгованості.

Згідно із п. 8.6 Умов, при порушенні позичальником строків платежів щодо будь-якого із грошових зобовязань більш ніж на 120 днів позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. та 5% від суми заборгованості.

ОСОБА_2 відповідач була обізнана (ознайомлена) та погодилася, про що свідчить її особистий підпис у заяві. Слід зазначити, що остання на момент укладення Договору виконувала обовязки керуючого Гусятинського відділення Банку.

У силу ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Банк виконав свої зобовязання, надавши ОСОБА_1 кредит у сумі 7000,0 грн.

Згідно із п. 3.2 Умов після отримання банком від Клієнта необхідних документів, а також Заяви, ОСОБА_3 проводить перевірку наданих документів та приймає рішення про можливість видачі кредиту на платіжну картку. Клієнт дає звою згоду, що кредитний ліміт встановлюється по рішенню Банку, і Клієнт дає право Банку в любий момент змінити ( зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

13.08.07 кредитний ліміт на картці позичальника був змінений (збільшений) до 10000,00 грн., яким відповідач скористалася, що підтверджено доказами по справі, а також підтверджено представником позивача та не заперечувалося відповідачем в суді першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідач належним чином не виконувала своїх зобовязань, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом, яка станом на 31.12.12 склала 28735, 46 грн., з яких:

- 9666,91 грн. заборгованість за кредитом;

- 13193,86 грн. заборгованість по відсотках за користування коштами.

Окрім цього позивачем поставлено вимогу про стягнення 4030,14 грн. в якості заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом й штрафу у розмірі 500,00 грн. (фіксована частина) та 1344,55 грн. (процентна складова 5% від простроченої суми боргу) за порушення відповідачем графіку повернення суми кредиту у відповідності до вимог п.8.6 Умов.

У силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Посилання апелянт на те, що вона перебувала під вартою у період із 08.10.09 по 27.04.12, а тому не мала змоги виконувати зобовязання колегія суддів до уваги не бере, оскільки остання, як боржник, не звільняється від виконання договірних зобовязань та від відповідальності у звязку із неможливістю виконання грошового зобовязання (ст. 625 ЦК України).

Щодо посилань апелянта про безпідставне збільшення Банком кредитного ліміту до 10000,00 грн. без її згоди суд також не бере до уваги, оскільки згідно із п. 5.3 Умов остання при укладенні даного договору надала згоду щодо прийняття любого розміру кредитного ліміту встановленого Банком.

Ухвалюючи рішення, суд виходив із того, відповідач порушила зобовязання перед банком, що призвело до заборгованості за кредитним договором.

Із таким висновком колегія суддів погоджується частково, оскільки судом помилково стягнуто із відповідача комісію за користування кредитом в сумі 4030, 14 грн.

Як вбачається із розширеної виписки по кредитній карті, виданої на вимогу ОСОБА_1, Банком щомісячно із 31.03.09 стягувалась «Издательськая комиссия» в сумі 96, 67 грн., однак договором вищевказаний платіж не передбачений.

Представник банку не зміг пояснити природу даного платежу.

Виходячи із вище наведеного судова колегія приходить до висновку, що сума стягнення із ОСОБА_1П підлягає зменшенню із 28 735,46 грн. до 24705,32 грн.

Тому рішення суду першої інстанції слід змінити, зменшивши суму стягнення із відповідача в користь Банку із 28735,46 грн. до 24705, 32 грн.

Також, у відповідності до ст. 89 ЦПК України, слід зменшити розмір судового збору, що стягується із відповідача, із 287,35 грн. до 247,05 грн.

Щодо посилань апелянта на пропуск Банком строків позовної давності, то судова колегія приходить до висновку про їх безпідставність з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

На підставі ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У свою чергу, відповідач із 01.04.11 почав порушувати зобовязання по поверненню коштів, про що свідчить розрахунок.

Тобто, у позивача із зазначеної дати виникло право вимоги про стягнення заборгованості за кожен прострочений щомісячний платіж, нараховані відсотки та на штрафні санкції.

Із позовом ОСОБА_3 26.02.13, у межах строку давності

Слід зазначити, що при наявності заяви про застосування строків давності суди керуються ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, у відповідності до яких позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення й сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Із такою заявою відповідач під час розгляду судом першої інстанції спору не зверталася, а тому відсутні підстави для застосування строків позовної давності.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 28 серпня 2013 року змінити, зменшивши суму стягнення із ОСОБА_1 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк із 28735,46 грн. до 24705,32 грн. та розмір судового збору із 287,35 грн. до 247,05 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_4