Рішення № 5463347, 16.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/17016.06.09 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю „Коньячний дім „Зоряний”

дофізичної особи підприємця ОСОБА_1

простягнення 6496,17 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Франчук М.С., предст., дов. № 1 від 01.06.2009 року

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Коньячний дім „Зоряний” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 6496,17 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що між ним та відповідачем укладено договір №18/23 від 18.02.2009 року, відповідно до умов якого позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 5794,48 грн. Відповідач всупереч умовам зазначеного договору з позивачем в повному обсязі не розрахувався, в обумовлені договором строки вартості товару не сплатив. Також за порушення виконання грошового зобовязання позивач, з посиланням на п.п. 7.2, 7,3 договору просить стягнути пеню у розмірі 122,24 грн. та штраф у розмірі 579,45 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 28.05.2009 року.

В судове засідання 28.05.2009 року представник відповідача не зявився, вимог ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі.

Ухвалою суду від 28.05.2009 року розгляд справи відкладено на16.06.2009 року.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не зявився, вимог ухвали суду не виконав, доказів спростовуючих доводи позивача не надав, причини неявки в судове засідання невідомі.

В судовому засіданні 16.06.2009 року за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ :

18.02.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Коньячний дім „Зоряний” (Постачальник) (надалі по тексту позивач) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (Покупець) (надалі по тексту відповідач) укладено Договір №18/33 (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник передає покупцю, а покупець приймає і оплачує продовольчі товари на умовах і в порядку, передбаченим договором.

Відповідно до п.2.2 Договору Покупець зобовязався оплатити поставлений товар протягом 14-ти днів з моменту отримання товару.

Моментом отримання товару, згідно п. 2.3 Договору є момент підписання представником Покупця накладних на отримання товару.

Крім того, в п. 2.5 Договору сторони передбачили, що в разі прострочення платежу, день наступний за днем коли повинна була бути здійснена оплата, автоматично є днем предявлення вимоги оплати поставленого товару. При цьому не є необхідною додаткова вимога в будь-якій формі.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 5794,48 грн., зокрема:

- згідно накладної №КА-02938 від 20.02.2009 р. на суму 2992,44 грн.;

- згідно накладної №КА-02939 від 20.02.2009 р. на суму 2802,04 грн.

Зазначені накладні оформлені у відповідності до вимог законодавства України, підписані сторонами та скріплені печаткою позивача та штампом відповідача.

Крім того, на підтвердження виконання умов Договору позивачем виписано відповідачу податкові накладні № 02938/2 від 20.02.2009 року на суму 2992,44 грн. та № 02939/2 від 20.02.2009 року на суму 2802,04 грн.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження перерахування відповідачем коштів за отриманий товар в установлені строки.

На дату винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 5794,48 грн., що підтверджується довідкою позивача за підписом директора та головного бухгалтера товариства та не спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом повноважної особи та штампом відповідача на товаророзпорядчих документах. В звязку з чим, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище, відповідач зобовязався оплатити поставлений товар протягом 14-ти календарних днів з моменту отримання товару. Моментом отримання товару є момент підписання покупцем (представником покупця) накладних на отримання товару.

Відповідно до матеріалів справи, товар був поставлений відповідачу 20.02.2009 року, таким чином оплатити його вартість відповідач зобовязаний був не пізніше 06.03.2009 року.

Відповідач в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався, вартості отриманого товару не сплатив.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Дії відповідача є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Відповідно до п.7.2 Договору, у разі несвоєчасної та/чи неповної оплати товару, відповідно до п.2.2 договору, покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується, від суми заборгованості за кожен день простроченого платежу.

Відповідно до п. 7.3 Договору, якщо затримка оплати товару відбувається понад 15 календарних днів, то до сплати пені, додатково покупець повинен сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% вартості вчасно неоплаченого товару.

Оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем його грошових зобовязань по Договору, а саме: прострочка оплати вартості поставленого позивачем товару на строк більше ніж 15 календарних днів, враховуючи приписи діючого законодавства України та положення Договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 122,24 грн. за порушення строку оплати товару та штрафу у розмірі 579,45 грн. та порушення строку оплати понад 15 днів.

Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними відповідними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1, реєстр. Номер ЄДР НОМЕР_2, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Коньячний дім „Зоряний” (61035, Харківська обл.., м. Харків, вул. Обоянська, 25, р/р 26003301000325 у ХФ ВАТ „ВТБ Банк” м. Харків, МФО 350631, код ЄДРПОУ 33113595) 6 496,17 грн. (шість тисяч чотириста девяносто шість гривень сімнадцять копійок), з яких 5794,48 грн. (пять тисяч сімсот девяносто чотири гривні сорок вісім копійок) основний борг, 122,24 грн. ( сто двадцять дві гривні двадцять чотири копійки) пеня, 579,45 грн.(пятсот сімдесят девять гривень сорок пять копійок) штраф, а також 102,00 грн. ( сто дві гривні) державне мито та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

СуддяО. С. Копитова