Ухвала суду № 54631337, 16.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2015 р. м. Київ К/800/49708/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 у справі №2а/0470/14444/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитяча спортивно-оздоровча школа олімпійського резерву» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитяча спортивно-оздоровча школа олімпійського резерву» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.11.2012 №0003251503.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 02.10.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 05.11.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 2 Закону України «Про плату за землю», статті 21 Закону України «Про оренду землі», пункту 271.1 статті 271, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288, пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, статей 86 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська проведено документальну невиїзну перевірку податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитяча спортивно-оздоровча школа олімпійського резерву» з орендної плати за землю за період з листопада 2010 року по серпень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 2 Закону України «Про плату за землю», статті 21 Закону України «Про оренду землі», пункту 271.1 статті 271, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288, пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, а саме занижено розмір податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності з листопада 2010 року по серпень 2012 року.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська області складено акт від 25.10.2012 №4061/15-4/32816220 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2012 №0003251503, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю на загальну суму 860552,28грн., в тому числі 688441,82грн. - за основним платежем та 172110,46грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до договору оренди землі зміни щодо збільшення розміру орендної плати не вносилися, а тому у позивача було відсутнє зобов'язання сплачувати більший розмір орендної плати, ніж ним задекларовано.

Разом з тим, зазначені висновки судів попередніх інстанцій є помилковими.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодексу України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Таким чином, законодавцем визначено нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За таких обставин, позивач починаючи з 01.01.2011 зобов'язаний був сплачувати орендну плату за земельні ділянки, які перебували в його користуванні, у розмірі не меншому за 3% від нормативної грошової оцінки, яка діяла на той час.

Таким чином, для правильного вирішення справи судам необхідно з'ясувати строк дії договору оренди земельної ділянки та відповідно за який період позивач зобов'язаний був сплачувати орендну плата; яка мінімальна сума орендної плати підлягала до сплати позивачем у 2011 та 2012 роках (3% діючої нормативної грошової оцінки); визначити різницю між задекларованою товариством орендною платою за земельні ділянки за 2011 та 2012 роки та розміром орендної плати, яка підлягала сплаті у відповідних періодах; а у випадку встановлення заниження позивачем податкового зобов'язання за 2011 та 2012 роки відповідна сума має бути виокремлена із загального розміру донарахування за відповідним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки встановлення нових обставин вимагає дослідження доказів, що знаходиться поза межами касаційного розгляду справи, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій як таких, що не відповідають статті 159 цього Кодексу.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 222, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 у справі №2а/0470/14444/12 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв