Ухвала суду № 54631289, 16.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року м. Київ К/9991/78600/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 у справі №2-а-8021/11/2070 за позовом Приватного акціонерного товариства «Альтрон» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Альтрон» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.06.2011 №0000111800 та №0000101800.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області 11.12.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 20.02.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підункту11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.4 пункту 7.4, пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», частині першої статті 203, статей 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, статей 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Альтрон» з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євросонік» за період з 01.12.2010 по 31.12.2010.

Перевіркою встановлено порушення Приватним акціонерним товариством «Альтрон» вимог частини першої статті 203, статей 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євросонік»; пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статіт 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 769355,00грн.; підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок заниження позивачем податку на додану вартість за грудень 2010 року на загальну суму 153871,00грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на висновках акта Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 09.03.2011 №174/23-6/37240875 про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросонік» з питань дотримання вимог податкового законодавства за грудень 2010 року яким встановлено відсутність у підприємства трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень, транспортного та торгівельного обладнання, автомобільного транспорту, устаткування, сировини та матеріалів що необхідні для фінансово-господарської діяльності; загальна чисельність працюючих на підприємстві - відсутня. Також податковим органом не встановлено факт передачі товарів (надання робіт, послуг) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросонік» до контрагентів-покупців. На підставі викладеного відповідачем зроблено висновок про нікчемність укладених правочинів між позивачем та Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросонік», що свідчить про укладання угод без мети настання реальних правових наслідків та з метою ухилення від сплати податків.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби складено акт від 24.05.2011 №1982/1800/31633037 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.06.2011 №0000111800 та №0000101800.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат зараховуються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності, під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема податкових накладних) оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність та товарність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євросонік» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, яких наявні в матеріалах справи, зокрема, наданими позивачем договором №1509/10, предметом якого є використання програмного забезпечення (ліцензії), додатком до вказаного договору та специфікаціями; актами здачі-прийняття програмного забезпечення, довідкою про отримання програмного забезпечення, податковою накладною; оплату за вищевказаним договором було проведено у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросонік», що підтверджується виписками банку по рахунку позивача.

Придбані програмні модулі та бібліотеки використовувалися позивачем у виробництві програмного забезпечення для подальшої реалізації Державній податковій адміністрації України, що підтверджується матеріалами справи.

Первинні і розрахункові документи, які було досліджено в процесі розгляду справи, за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом.

До того ж, на момент вчинення спірних операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Євросонік» було зареєстровано у встановленому законодавством порядку та мало статус платника податку на додану вартість.

Окрім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Колегія суддів також зазначає, що посилання податкового органу на акт Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 09.03.2011 №174/23-6/37240875 про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросонік» за грудень 2010 року правомірно не прийнято до уваги судами попередніх інстанції, оскільки постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2011 по справі №2а-5558/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросонік» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано наказ податкового органу від 04.03.2011 №277 «Про проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросонік» та визнано протиправними дії відповідача пов'язані з проведенням документальної невиїзної перевірки позивача на підставі наказу від 04.03.2011 №277. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2012 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 у справі №2а-5558/11/2670.

Враховуючи викладене, податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євросонік».

Відтак, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 у справі №2-а-8021/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв