Ухвала суду № 54631048, 25.12.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/3005/15-ц Провадження № 22-ц/795/2474/2015 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Криворученко Д. П. Доповідач - Шарапова О. Л.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1 суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі:ОСОБА_4за участю:ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання недійсними і скасування рішення селищної ради про передачу у власність земельної ділянки та Державного акту про право приватної власності на земельну ділянку, треті особи: Управління Держземагентства у Чернігівському районі Чернігівської області, Приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу ОСОБА_9, ОСОБА_7,-

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Чернігівського районного суду від 25 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним. Апелянт посилається на те, що земельна ділянка площею 0.1540 га ( цільове призначення для ведення особистого селянського господарства) розташована по провулку Новий, 14 у смт. Олишівка Чернігівського району та є невідємною частиною житлового будинку. Апелянт вказує на те, що суд застосував до даних правовідносин приписи ст. 134 ЦК УРСР, але вказана норма втратила чинність в 1994 році, а договір купівлі-продажу був укладений 12 жовтня 1999 року. Апелянт зазначає, що на день укладення договору купівлі-продажу житлового будинку ОСОБА_10 була користувачем земельної ділянки загальною площею 0, 3040 га., яка була надана їй для будівництва та обслуговування житлового будинку, надвірних споруд і для ведення особистого селянського господарства, а тому з моменту відчуження житлового будинку ОСОБА_10 втратила право власності і на земельну ділянку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали даної справи, матеріали цивільної справи 748/818/15-ц та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 12 жовтня 1999 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, згідно з яким ОСОБА_10 продала, а ОСОБА_10 Ю,М. купив житловий будинок з надвірними спорудами за адресою : смт. Олишівка Чернігівського району і області пров. Новий 14; вказаний договір посвідчений державним нотаріусом Чернігівської районної державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 1-3774. Державна реєстрація права власності на вказане нерухоме майно проведена 06 липня 2013 року.

Рішенням Олишівської селищної ради Чернігівського району від 21 грудня 2007 року ОСОБА_10 ( смт. Олишівка пров. Новий 14) передано у власність земельні ділянки : площею 0.1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0.1540 га для ведення особистого селянського господарства. 03 грудня 2008 року ОСОБА_10 отримала Державний акт серії «ЯГ» № 907358 на право власності на земельну ділянку площею 0.1540 га , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

28 травня 2008 року ОСОБА_10 склала заповіт, згідно з яким заповіла все своє майно ОСОБА_7; вказаний заповіт був посвідчений секретарем виконкому Олишівської селищної ради, зареєстрований в реєстрі за № 313.

22 січня 2015 року ОСОБА_10 померла.

Рішенням Чернігівського районного суду від 06 травня 2015 року, яке набрало законної сили, задоволені позовні вимоги ОСОБА_5 та визнане незаконним рішення Олишівської селищної ради від 21 грудня 2007 року про передачу у власність ОСОБА_10 земельної ділянки площею 0,1500 га, що розташована за адресою: Чернігівській район, смт. Олишівка, провулок Новий, 14, та визнано незаконним державний акт серії «ЯГ» № 907357 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, виданий на імя ОСОБА_10, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель, розташованих за адресою: Чернігівській район, смт. Олишівка, провулок Новий, 14. Постановляючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_5 набув право власності на житловий будинок з надвірними спорудами по пров. Новому 14 в смт. Олишівка Чернігівського району, а тому з цього часу у нього виникло право на присадибну земельну ділянку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що передача у власність ОСОБА_10 земельної ділянки площею 0.1540 га для ведення особистого селянського господарства будь-яким чином не порушує прав позивача по справі, оскільки останній у зв»язку з набуттям права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, набув одночасно право на присадибну земельну ділянку на тих самих умовах, що були у ОСОБА_10, і це право позивача захищене рішенням Чернігівського районного суду від 06 травня 2015 року.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, який узгоджується з матеріалами справи.

Доводи апелянта про те, що земельна ділянка площею 0.1540 га ( цільове призначення для ведення особистого селянського господарства) розташована по провулку Новий, 14 у смт. Олишівка Чернігівського району та є невідємною частиною житлового будинку, апеляційний суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з Державного акту серії «ЯГ» № 907358 на право власності на земельну ділянку площею 0.1540 га , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, виданого на ім.»я ОСОБА_10 , на вказаній земельній ділянці не розташовані ні житловий будинок, ні господарські споруди , а ця ділянка лише межує з присадибною земельною ділянкою по пров. Новому 14 в смт. Олишівка Чернігівського району.

Доводи апелянта про те, що суд застосував до даних правовідносин приписи ст. 134 ЦК УРСР, але вказана норма втратила чинність в 1994 році, а договір купівлі-продажу був укладений 12 жовтня 1999 року, апеляційний суд вважає такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки суд не застосовував до спірних правовідносин приписи ст. 134 ЦК УРСР; в описовій частині оскаржуваного рішення суд лише процитував мотиви, які зазначені у рішенні Чернігівського районного суду від 06 травня 2015 року.

Доводи апелянта про те, що на день укладення договору купівлі-продажу житлового будинку ОСОБА_10 була користувачем земельної ділянки загальною площею 0, 3040 га., яка була надана їй для будівництва та обслуговування житлового будинку, надвірних споруд і для ведення особистого селянського господарства, а тому з моменту відчуження житлового будинку ОСОБА_10 втратила право власності і на земельну ділянку, апеляційний суд до уваги не приймає, виходячи з наступного.

За змістом ст. 30 Земельного кодексу України ( ред.. 1990 рік), яка була чинною на час укладання договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами, при переході права власності на будівлю або споруду разом з цими об»єктами переходить у розмірах, передбачених ст.. 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.

За змістом ст.. 67 Земельного кодексу України ( ред.. 1990 рік), яка була чинною на час укладання договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами, розмір земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель ( присадибна земельна ділянка) повинен бути не більше : в селищах міського типу не більше 0.15 га.

За таких обставин, апеляційний суд знаходить, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у зв»язку з набуттям позивачем права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, останній одночасно набув лише право на присадибну земельну ділянку площею 0.15 га ( для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель), а не на земельну ділянку площею 0.1540 га для ведення особистого селянського господарства.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: