Ухвала суду № 54631047, 25.12.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 728/2243/15-к Головуючий у І інстанції Пархоменко П. І. Провадження № 11-кп/795/1030/2015 Категорія - ст.185ч.3КК Доповідач Навозенко Л. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів Карнауха А.С., Шахової О.Г.

при секретарі Батицькій О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного 30 липня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270070000619, за апеляційною скаргою прокурора на вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2015 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 українця, громадянина України, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, маючого одну неповнолітню дитину, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

За участю учасників судового провадження:

прокурора Шимка Є.М.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника-адвоката ОСОБА_3

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2015 року ОСОБА_2 визнаний винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України ОСОБА_2 звільнено від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 1 (один) рік 6 (шість) місяців не вчинить нового злочину.

В силу статті 76 Кримінального кодексу України суд зобовязав ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 4000 грн. 00 коп. (чотири тисячі гривень 00 копійок) в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок) судового збору.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Суд першої інстанції встановив, що 30 липня 2015 року ОСОБА_2 близько 01 години умисно, таємно, проник до сарайного приміщення, що розташоване в м. Бахмач Чернігівської області, вулиця Західна, буд. 12 і належить ОСОБА_4, звідки скоїв почергово крадіжку двох корів, в результаті чого потерпілій ОСОБА_4 було завдано матеріальних збитків на загальну суму 30800 грн. 00 коп. (тридцять тисяч вісімсот гривень 00 копійок).

В поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій та доведеність вини обвинуваченого, просить скасувати вирок суду у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винуватим за ч.3 ст.185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. В решті вирок залишити без змін.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Заслухавши доповідача, прокурора, який просив задовольнити подану апеляційну скаргу, думку обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини і його висновок про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення при обставинах, викладених у вироку, ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну юридичну оцінку та вірно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 185 КК України, що прокурором не оспорюється.

Що стосується призначеного ОСОБА_2 покарання, то колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. У кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Тому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання судом враховано конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_2 обрано відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчиненого злочину, відношення обвинуваченого до вчиненого, особу обвинуваченого - його вік, стан його здоровя, сімейний та матеріальний стан обвинуваченого, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, постійного місця проживання, формально позитивної характеристики, що обвинувачений не притягувався раніше до кримінальної відповідальності, з урахуванням помякшуючих покарання обставин та за відсутності обставин, що обтяжують покарання та обрав покарання у вигляді позбавлення волі, при цьому ближче до мінімальної межі санкції частини статті, якою передбачено покарання за вчинений обвинуваченим злочин.

Відповідно до положень ст. 75 КК України суд, звільнив ОСОБА_2 його від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та покладенням на нього певних обов'язків, що є необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та запобігання вчиненню ними нових злочинів.

Як в ході досудового слідства так і в суді першої та апеляційної інстанції, обставин які б свідчили про те що засуджений становить небезпеку для суспільства та що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства не встановлено, не наведено таких даних і в апеляційній скарзі прокурора.

Крім того потерпіла як в місцевому сулі не просила позбавляти волі обвинуваченого, так надала заяву до апеляційного суду в якій просить не позбавляти волі обвинуваченого.

Всі обставини, на які посилається в своїй апеляційній скарзі прокурор, судом при визначенні покарання враховані і підстав для погіршення становища засудженого, колегія суддів не знаходить.

На думку колегії суддів, при призначенні покарання слід враховувати принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно зі ст. 9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

З огляду на обставини кримінального провадження, колегія суддів приходить до переконання про достатність та справедливість призначеного судом першої інстанції покарання та не знаходить підстав для скасування вироку, як на те вказує прокурор в своїй апеляційній скарзі, оскільки обставини, на які він посилаються, місцевим судом враховані, і не є переконливими.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2015 року щодо ОСОБА_2 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили і підлягає виконанню з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

Л.С.ОСОБА_5ОСОБА_6Шахова