Постанова № 54629624, 24.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2015 р. Справа № 815/2835/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1судді ОСОБА_2судді ОСОБА_3

при секретарі - Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_4 адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з адміністративним позовом до Національного банку України (далі НБУ) в особі Управління НБУ в Одеській області про:

- визнання незаконним та скасування наказу про звільнення від 17.04.2015 року №138-К;

- поновлення з 20.04.2015 року на посаді головного економіста сектору реєстрації, ліцензування та моніторингу банків відділу банківського нагляду Управління НБУ в Одеській області;

- стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- стягнення 20 000 грн. завданої моральної шкоди.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що під час здійснення процедури розірвання трудового договору у порядку п.1 ст. 40 КЗпП України, відповідачем було допущено ряд суттєвих порушень порядку його розірвання, що призвело до прийняття незаконного наказу про звільнення.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що звільнення позивача відбулось в результаті скорочення посади. У звязку з відсутністю в штатному розписі управління вакантних посад позивачу не була запропонована інша посада. Процедуру звільнення порушено не було.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_5 перебувала на службі в Управлінні НБУ в Одеській області з 15 липня 2013 року на посаді головного економіста сектору реєстрації, ліцензування та моніторингу банків відділу банківського нагляду Управління НБУ в Одеській області.

На підставі Постанови Правління НБУ від 15.01.2015 №14 Управлінням НБУ в Одеській області видано наказ від 17.01.2015 №10-к «Про скорочення штату та чисельності працівників відділу банківського нагляду, відділу валютного контролю та ліцензування, відділу захисту інформації центру інформатизації Управління Національного банку України в Одеській області» та наказ від 17.02.2015 №39-к «Про скорочення штату та чисельності працівників відділу банківського нагляду, відділу валютного контролю та ліцензування Управління Національного банку України в Одеській області».

17 лютого 2015 року від Управління НБУ в Одеській області ОСОБА_5 отримала попередження про звільнення, де вказувалось, що на виконання Постанови Правління НБУ від 15 січня 2015 року за № 14 «Про удосконалення структури та затвердження граничної чисельності працівників територіальних управлінь Національного банку України» та відповідно до наказів Управління Національного банку України в Одеській області від 17 січня 2015 року № 10-к Про скорочення штату та чисельності працівників відділу банківського нагляду, відділу валютного контролю та ліцензування, відділу захисту інформації центру інформатизації Управління Національного банку України в Одеській області» та від 17 лютого 2015 року №39-к «Про скорочення штату та чисельності працівників відділу банківського нагляду та відділу валютного контролю та ліцензування Управління Національного банку України в Одеській області» посада, яку обіймала позивач, підлягає скороченню.

У звязку з неможливістю запропонувати інші посади працівникам, які підлягають скороченню, було вжито заходів щодо їх працевлаштування в інших установах, а саме направлено лист до: АБ «Південний», ПАТ «Марфін Банк», АТ «Місто Банк», ПАТ «ЮСБ Банк» та Головного управління ДФС в Одеській області з проханням посприяти в працевлаштуванні працівників, що вивільняються.

ОСОБА_5 надавалися вільні від роботи дні (06.03.2015 та 27.03.2015) для пошуку роботи, які оплачувались згідно з встановленим розміром заробітної плати.

14 квітня 2015 року ОСОБА_5 отримала запрошення від Голови виборного органу первинної профспілкової організації ОСОБА_6 для участі в розгляді питання про її звільнення 20 квітня 2015 року за п. 1 ст. 40 КзпП України за скороченням штату.

На засіданні профспілкового комітету Управління НБУ в Одеській області, яке відбулося 17 квітня 2015 року о 14:00 годині в Управлінні НБУ в Одеській області, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 8 розглядалося письмове подання директора виконавчого Управління НБУ в Одеській області щодо надання згоди профкому на звільнення 20 квітня 2015 року за п. 1 ст. 40 КЗпП ОСОБА_5

На вказаному засіданні була дана згода на звільнення 20.04.2015 р. ОСОБА_5 за п. 1 ст. 40 КЗпП.

З протоколу засідання профспілкового комітету вбачається, що ОСОБА_5 була присутня на засіданні.

20.04.2015 р. наказом від 17.04.2015 №138-к ОСОБА_5 звільнено з посади головного економіста сектору реєстрації, ліцензування та моніторингу банків відділу банківського нагляду Управління НБУ в Одеській області у зв'язку зі скороченням штату працівників за п.1 ст. 40 КЗпП України.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ є законним і обґрунтованим, а доводи позивача про те, що вона мала переважне право на залишення на роботі та про порушення відповідачем процедури звільнення виявились безпідставними, у звязку з чим у задоволенні позову належить відмовити.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06 листопада 1992 року зазначено:

«Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи».

Зясовуючи питання, перелічені у вказаній Постанові Пленуму Верховного Суду України, колегія суддів встановила наступні обставини справи.

Підпунктом 1 п.1 Постанови Правління НБУ «Про внесення змін до структури центрального апарату Національного банку України» №841 від 24 грудня 2014 року постановлено виключити із структури центрального апарату НБУ: Генеральний департамент банківського нагляду, Департамент реєстрації ліцензування та реорганізації банків, Департамент нормативно-методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду, Департамент контролю, методології та ліцензування валютних операцій, Службу фінансового моніторингу зі скороченням штату та чисельності працівників.

Одночасно, пп.2 п.1 цієї Постанови №841 постановлено створити: Департамент банківського нагляду, Департамент інспектування банків, Департамент фінансового моніторингу, Департамент реєстраційних питань та ліцензування, Департамент методології.

У звязку з прийняттям Правлінням НБУ рішень щодо централізації окремих функцій НБУ, Правління НБУ прийняло наступну Постанову «Про удосконалення структури та затвердження граничної чисельності працівників територіальних управлінь Національного банку України» №14 від 15 січня 2015 року.

Пунктами 6, 10 Постанови Правління НБУ №14 від 15 січня 2015 року, зокрема, виключено зі структури Управління НБУ в Одеській області: відділ валютного контролю та ліцензування, відділ банківського нагляду, відділ (сектор) захисту інформації центру інформатизації, у звязку з чим передбачено скорочення штату та чисельності працівників і, відповідно, наступне звільнення працівників (а.с.117-119 т. 1).

Позивач працювала на посаді головного економіста сектору реєстрації, ліцензування та моніторингу банків відділу банківського нагляду Управління НБУ в Одеській області.

17 січня 2015 року, на виконання Постанови Правління НБУ №14 від 15 січня 2015 року, начальник Управління НБУ в Одеській області видав накази:

- №10-к про скорочення штату та чисельності працівників відділів: валютного контролю та ліцензування, банківського нагляду, захисту інформації центру інформатизації (а.с.105 т. 1).

- №39-к про персональне попередження 34 працівників про наступне звільнення на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.108 т. 1)

Також, 17 січня 2015 року, на виконання Постанови Правління НБУ №14 від 15 січня 2015 року, начальник Управління НБУ в Одеській області подав до профспілкової організації Управління НБУ в Одеській області інформацію про необхідність звільнення 46 працівників, у тому числі й позивача (а.с.113-114 т. 1).

17 лютого 2015 року позивача було попереджено про наступне звільнення (а.с.47 т. 1).

06 квітня 2015 року виконавчий директор Управління НБУ в Одеській області направив до профспілкової організації Управління НБУ в Одеській області подання, в якому просив надати згоду на звільнення 13 працівників, у тому числі й позивача (а.с.120-122 т. 1).

Згідно з протоколом засідання профспілкового комітету №24 від 17 квітня 2015 року, профспілковий комітет надав згоду на звільнення позивача за п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.49 т. 1).

Наказом від 17.04.2015 року №138-К позивача звільнено з займаної посади з 20 квітня 2015 року за п.1 ст. 40 КЗпП України (у звязку зі скороченням штату працівників) (а.с.56 т. 1).

Разом з тим, з матеріалів справи (а.с.181, 182, 188 т. 1) вбачається, що певні працівники, які працювали разом з позивачем в одному секторі (сектору реєстрації, ліцензування та моніторингу банків відділу банківського нагляду) та підлягали звільненню разом з позивачем, а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 станом на 22 червня 2015 року проходять перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених ч.ч.3, 4 ст. 1 Закону України «Про очищення влади» та значаться на посадах сектору реєстрації, ліцензування та моніторингу банків відділу банківського нагляду, який мав бути виключений із структури Управління НБУ в Одеській області, відповідно до Постанови Правління НБУ №14 від 15 січня 2015 року.

Таким чином, твердження відповідача (а.с.102 т. 1), що внаслідок проведених змін із структури Управління НБУ в Одеській області було виключено повністю відділ банківського нагляду та скорочені і звільнені всі працівники цього відділу не узгоджується з обставинами справи.

Також, згідно з вказаним вище поданням до профспілкової організації Управління НБУ в Одеській області від 06 квітня 2015 року про запрошення згоди на звільнення працівників (а.с.120-122 т. 1), у відповідача не було можливості запропонувати іншу посаду в управлінні 12 працівникам (з 13 працівників, перелічених у поданні), зокрема, ОСОБА_5 та ОСОБА_9

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_9 займали однакові посади - головних економістів сектору реєстрації, ліцензування та моніторингу банків відділу банківського нагляду Управління НБУ в Одеській області.

Станом на 10 червня 2015 року ОСОБА_9 працює у відділі готівкового обігу і касових операцій Управління НБУ в Одеській області. (а.с.198 т. 1)

Таким чином, після внесення подання від 06 квітня 2015 року відповідач знайшов можливість запропонувати роботу ОСОБА_9 в іншому відділі Управління, проте відповідачем не обґрунтовано, за якими критеріями він обрав для цієї пропозиції ОСОБА_9, а не ОСОБА_5, яка займала ту ж саме посаду, що і ОСОБА_9

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено, що він не мав можливості перевести позивача з її згоди на іншу роботу, а також не доведено, що дійсно відбулося виключення відділу банківського нагляду зі структури Управління НБУ в Одеській області, у звязку з чим позивач підлягала звільненню з цього відділу.

Крім того, колегія суддів вважає, що відповідач є як роботодавцем, так і субєктом владних повноважень, тому, його рішення, дії чи бездіяльність повинні відповідати не лише нормам трудового законодавства, а й критеріям правомірності, передбаченим ч.3 ст. 2 КАС України, у порівнянні зі звичайним роботодавцем.

У звязку з цим, колегія суддів зазначає наступне.

У вказаному вище поданні від 06 квітня 2015 року про запрошення згоди на звільнення працівників (а.с.120-122 т. 1), зазначалось, що одному з працівників, яких передбачено звільнити, а саме: ОСОБА_10 провідному економісту сектору збору та аналізу статистичної звітності відділу валютного контролю та ліцензування була запропонована посада провідного економіста відділу фінансового моніторингу південного регіону Департаменту фінансового моніторингу НБУ із розташуванням робочого місця в Управлінні НБУ в Одеській області, але вона відмовилась від переведення на запропоновану посаду за сімейних обставин.

Таким чином, є підстави вважати, що в день відмови ОСОБА_10 від запропонованої посади у новоствореному відділі фінансового моніторингу південного регіону Департаменту фінансового моніторингу НБУ, вказана посада могла бути запропонована іншому працівнику, який би відповідав цій посаді, та який підпадав під звільнення через скорочення чисельності працівників, зокрема, позивачеві.

Проте, відповідач не надав суду обґрунтованих пояснень стосовно того, чому вказану посаду не було запропоновано позивачеві.

Також, згідно з вказаним поданням від 06 квітня 2015 року, у відповідача не було можливості запропонувати іншу посаду в управлінні працівнику - ОСОБА_11

Разом з тим, з матеріалів справи (а.с.190 т. 1) вбачається, що станом на червень 2015 року ОСОБА_11 працює у новоствореному відділі інспектування банків південного регіону управління інспектування банків 3 та 4 груп Департаменту інспектування банків НБУ.

У новоствореному відділі фінансового моніторингу південного регіону Департаменту фінансового моніторингу НБУ України працює і ОСОБА_12 (а.с.187 т. 1), який також як і позивач займав одну з двох посад головного економіста сектору реєстрації, ліцензування та моніторингу банків відділу банківського нагляду Управління НБУ в Одеській області та також як і позивач був звільнений з цієї посади.

Таким чином, із двох працівників (ОСОБА_12 і ОСОБА_5І.), що займали однакові посади в одному відділі, відповідач залишив на роботі ОСОБА_12

Крім того, у новостворених відділах працюють майже всі інші працівники перелічені в поданні на звільнення (а.с.120-122), яким, згідно з цим поданням, не було можливості запропонувати інших посад в Управлінні.

Колегія суддів вважає, що звичайний роботодавець може посилатися на те, що він вправі без будь-яких пояснень обирати певних працівників (з числа звільнених через скорочення штату або чисельності працівників) для працевлаштування на нову посаду, проте субєкт владних повноважень для правомірності свого вибору по відношенню для не обраних працівників повинен керуватися критеріями, передбаченими ч.3 ст. 2 КАС України.

У даному випадку відповідач запропонував працевлаштування на нові посади майже всім звільненим працівникам, не обґрунтувавши, чому саме позивач була позбавлена такої пропозиції.

На наведені обставини помилково не звернув уваги суд першої інстанції.

За таких підстав, колегія суддів приходить до висновків про необґрунтованість висновків суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного наказу.

Таким чином, колегія суддів вважає необхідним задовольнити позовну вимогу про визнання незаконним та скасування наказу від 17.04.2015 року №138-К.

Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у звязку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

ОСОБА_5 просить поновити її на посаді головного економіста сектору реєстрації, ліцензування та моніторингу банків відділу банківського нагляду Управління НБУ в Одеській області.

Однак, з матеріалів справи не вбачається, що посада головного економіста сектору реєстрації, ліцензування та моніторингу банків відділу банківського нагляду збереглася в Управлінні НБУ в Одеській області після проведеної зміни в його організаційній структурі.

Тому, колегія суддів вважає необхідним вийти за межі позовних вимог на підставі ч.2 с. 11 КАС України та поновити позивача на посаді, яка відповідає посаді головного економіста сектору реєстрації, ліцензування та моніторингу банків відділу банківського нагляду Управління НБУ в Одеській області.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивач стверджує, що заподіяна їй моральна шкода полягає в: порушенні її нормальних життєвих звязків; виникненні невпевненості в майбутньому; необхідності позичати кошти для забезпечення сімї та сплати відсотків за користування споживчим кредитом; підриві її авторитету в професійних та наукових колах.

Колегія суддів зазначає, що доводи про необхідність позичання коштів для забезпечення сімї та сплати відсотків за користування споживчим кредитом не підтверджені жодними документами. Разом з тим, колегія суддів враховує, що внаслідок звільнення з роботи позивача відрахували з Державного вищого навчального закладу «Українська академія банківської справи Національного банку України», куди вона була зарахована аспірантом 03 листопада 2014 року. Позивач була змушена захищати своє право на продовження навчання в академії у судовому порядку. Також, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача, що внаслідок звільнення з роботи у неї виникли моральні страждання, повязані з невпевненістю в майбутньому.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним визначити розмір моральної шкоди у сумі 5 000 грн.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5 та необхідність їх часткового задоволення.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_5 до Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Управління Національного банку України в Одеській області від 17.04.2015 року №138-К про звільнення ОСОБА_5 з роботи з 20 квітня 2015 року.

Поновити ОСОБА_5 на посаді, яка відповідає посаді головного економіста сектору реєстрації, ліцензування та моніторингу банків відділу банківського нагляду Управління НБУ в Одеській області з 20 квітня 2015 року.

Стягнути з Управління Національного банку України в Одеській області на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Управління Національного банку України в Одеській області на користь ОСОБА_5 5 000 (пять тисяч) грн. завданої моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 25 грудня 2015 року.

Головуючий: Л ОСОБА_1 Суддя:ОСОБА_2 Суддя: ОСОБА_3