Рішення № 54628068, 11.12.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/25154/15-ц

Провадження №2/761/8929/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 грудня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що матері відповідача ОСОБА_2 та бабусі позивача ОСОБА_3 належало 2/3 частини будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 10.01.1978 року. Інша 1/3 частини будинку належала і належить іншій сторонній для неї особи. 05.08.1980 року ОСОБА_3 заповіла відповідачу 9/25 частини від належної їй частини даного будинку. 31.07.1992 року ОСОБА_3 подарувала позивачу 1/3 частини від належної їй 2/3 частини будинку АДРЕСА_1

Після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, спадкоємцями першої черги на майно, яке не охоплювалося заповітом, стали позивач та відповідач в рівних долях.

В квітні 2014 року відповідач звернулась до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування. Судовим рішенням за відповідачем ОСОБА_2 було визнано в порядку спадкування за заповітом право власності на 9/25 від 1/3 належної ОСОБА_3 частини спірного будинку. 16/75 частини будинку не було охоплено ні заповітом, ні договором дарування, а отже, на цю частку кожний спадкоємець мав право на ? її частини, що складало 8/75 частини житлового будинку. Загалом позивачу на даний час належить на праві власності 33/75 частини житлового будинку, а відповідачу 17/75 частини.

Також на день смерті ОСОБА_3 належало на праві власності 1/3 частини земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою АДРЕСА_1 про що було видано державний акт на підставі рішення Київської міської ради від 21.10.1999 року. На момент звернення до суду з даним позовом за позивачем зареєстрована на праві власності 1/3 частини земельної ділянки, а за відповідачем 1/6 частини.

Позивач у спірному будинку проживає з дитинства, відповідач в даному будинку ніколи не проживала, не приймала участі в ремонтних роботах будівлі, благоустрої земельної ділянки та не сплачувала за комунальні послуги. Відповідач має свій власний будинок в м. Тернопіль. Однак, через похилий вік (88 років) відповідач проживає у свого сина в Херсонській області.

Позивач вважає, що є всі правові підстави для припинення права власності відповідача, оскільки частка в спірному майні, яка належить відповідачу, є незначною і не може бути виділена в натурі, а користування спірним майном є неможливим із-за неможливості кожному власнику мати окремий вихід з будинку.

З урахуванням викладеного позивач просить припинити право власності ОСОБА_2 на 9/75 частини будинку АДРЕСА_1; припинити право власності ОСОБА_2 на 8/75 частини будинку АДРЕСА_1; припинити право власності ОСОБА_2 на 1/6 частини земельної ділянки площею 0,1000 гектара, розташованої на території м. Києва у Шевченківському районі по АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_1 право власності на 9/75 частини будинку АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_1 право власності на 8/75 частини будинку АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої на території м. Києва у Шевченківському районі по АДРЕСА_1; виплатити ОСОБА_2, внесені ОСОБА_1 в рахунок компенсації за припинення права власності на 17/75 частини будинку АДРЕСА_1 та за 1/6 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої на території м. Києва у Шевченківському районі по АДРЕСА_1, грошові кошти в розмірі - 477 052 грн, внесені на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м. Києва згідно платіжного доручення №1 від 12.10.2015 року.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні повідомив, що з приводу вирішення даного спору він покладається на розсуд суду.

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності від 10.01.1978 року, виданого Першою київською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_3, яка є матір'ю відповідача ОСОБА_2 та бабусею позивача ОСОБА_1, належало на праві власності 2/3 частини будинку АДРЕСА_1. Інша 1/3 частини даного будинку належала та належить ОСОБА_4, який не є членом сім»ї позивача та відповідача.

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення Київської міської ради № 68-2/570 від 21.10.1999 року, ОСОБА_3 на праві власності належала 1/3 частини земельної ділянки, площею 0,1000 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1

Згідно договору дарування від 31.07.1992 року, виданого Першою київською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_3 подарувала позивачу ОСОБА_1 із належної їй 2/3 частини 1/3 частини вищевказаного будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_3, про що відділом реєстрації смерті у м. Києві 02.01.2005 року було видано свідоцтво про смерть.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 стали позивач та відповідач.

За життя ОСОБА_3 05.08.1980 року склала заповіт, яким заповіла відповідачу ОСОБА_2 9/25 частини від належної їй частини спірного будинку.

На підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 05.10.2005 року, виданих Першою київською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували по 1/2 від 1/3 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 18.03.2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом визнано за ОСОБА_2 право власності на 9/25 частини будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 03.06.2015 року було виправлено описку у вказаному рішенні із викладенням його резолютивної частини в наступній редакції «визнати за ОСОБА_2 право власності на 9/25 від 1/3 належної ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини частини будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3.»

На підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 13.07.2015 року, виданих Першою київською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували по 8/75 часток від 16/75 частини житлового будинку АДРЕСА_1.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 є власником 33/75 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/3 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1,а відповідач ОСОБА_2 є власником 17/75 частини даного будинку та 1/6 частини даної земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що частка відповідача у спільному майні є незначною і не може бути виділена в натурі і таке припинення не завдасть значної шкоди відповідачу.З цих підстав просить припинити право власності відповідача ОСОБА_2 на належну їй частину спірного майна у відповідності до вимог ст. 365 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 ч. 1 ст. 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

В судовому засіданні встановлено, що будинок АДРЕСА_1 знаходиться у спільній частковій власності сторін: позивачу належить 33/75 частини, відповідачу - 17/75 частини будинку, яка є незначною, а отже, і не може бути виділена в натурі, а спільне володіння і користування є неможливим.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована та проживає в м. Тернопіль, тобто відповідач забезпечена житлом.

При цьому, позивач в своїх поясненнях зазначила, що через похилий вік (88 років) відповідач проживає у свого сина в Херсонській області. Також вказала на те, що відповідач в спірному будинку ніколи не проживала, не приймала участі в благоустрої будинку, за комунальні послуги не сплачує, про що в судовому засіданні представник відповідача не заперечував.

В постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (справа № 6-68цс14), яка є обов'язковою для всіх судів і суди зобов'язані привести свою практику у відповідність з цим рішенням (ст. 360-7 ЦПК України), зазначено, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Отже, вразі припинення права власності на частку нерухомого майна, що належить відповідачу ОСОБА_2, остання не буде позбавлена житла, оскільки має інше житло, а тому таке припинення права не завдасть істотної шкоди відповідачу.

Крім того, за умовами п.6 постанови Пленуму ВСУ від 04.10.1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Виходячи з аналізу зазначеної норми та враховуючи положення статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 316, 317, 319, 358, 361 ЦК України право співвласника на виділ частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні не може бути обмежене іншими співвласниками і такому праву співвласника, що виділяється, кореспондується обов'язок інших співвласників сплатити грошову компенсацію частки, розмір якої визначається з дійсної вартості майна на час розгляду судом справи.

Згідно звіту про експертну грошову оцінку ринкової вартості 1/3 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 складеного 03.08.2015 року ТОВ «Слав-Консалтинг», ринкова вартість 1/3 частини земельної ділянки складає 716 135,37 грн, а отже вартість 1/6 частини земельної ділянки, яка належить відповідачу, складає 358 067,68 грн.

Згідно звіту про визначення ринкової вартості житлового будинку, загальною площею 107,9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 складеного 03.08.2015 року ТОВ «Слав-Консалтинг», вартість всього об'єкту нерухомості складає 524 934 грн, з них: вартість 33/75 частини об'єкта складає 230 971 грн, 17/75 частини, яка належить відповідачу, складає 118 985 грн.

Таким чином, згідно вищевказаних звітів вартість майна, яке належить відповідачу складає 477 052 грн ( 358 067 грн ( 1/6 частини земельної ділянки) + 118 985 грн ( 17/75 частини житлового будинку).

За змістом ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

На виконання вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України позивач надала суду докази про внесення нею на депозитний рахунок суду коштів у розмірі 477 052 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому вважає за необхідне: припинити право власності ОСОБА_2 на 9/75 часток будинку АДРЕСА_1 із надвірними будівлями та спорудами, що належать їй за рішенням Апеляційного суду міста Києва від 18.03.2015 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 03.06.2015 року; припинити право власності ОСОБА_2 на 8/75 часток будинку АДРЕСА_1, що належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.07.2015 року, виданого Першою київською державною нотаріальною конторою в м. Києві; припинити право власності ОСОБА_2 на 1/6 частини земельної ділянки площею 0,1000 гектара, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території м. Києва у Шевченківському районі по АДРЕСА_1, що належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.10.2005 року, виданого Першою київською державною нотаріальною конторою в місті Києві; визнати за ОСОБА_1 право власності на 17/75 частки у спільній частковій власності в будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та спорудами, належної ОСОБА_2, яка складається з 9/75 частини та 8/75 частини спірного будинку; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частини земельної ділянки площею 0,1000 гектара, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території м. Києва у Шевченківському районі по АДРЕСА_1; виплатити ОСОБА_2, внесені ОСОБА_1 в рахунок компенсації за припинення права власності на 17/75 частин будинку АДРЕСА_1 із надвірними будівлями та спорудами та за 1/6 частини земельної ділянки площею 0,1000 гектара, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території м. Києва у Шевченківському районі по АДРЕСА_1, грошові кошти в розмірі - 477 052 грн, внесені на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м. Києва згідно платіжного доручення №1 від 12.10.2015 року.

Керуючись ст.ст. 16, 365 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 58, 59, 60, 212, 213, 215, 218, 360-7 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності, - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на 9/75 часток будинку АДРЕСА_1 із надвірними будівлями та спорудами, що належать їй за рішенням Апеляційного суду міста Києва від 18.03.2015 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 03.06.2015року .

Припинити право власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на 8/75 часток будинку АДРЕСА_1, що належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.07.2015року виданого Першою Київською державною нотаріальною конторою в місті Києві.

Припинити право власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/6 частину земельної ділянки площею 0,1000 гектара, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території міста Києва у Шевченківському районі по АДРЕСА_1, що належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.10.2005року, виданого Першою Київською державною нотаріальною конторою в місті Києві.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 17/75 частки у спільній частковій власності в будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та спорудами.

Визнати за ОСОБА_1 право власності право власності на 1/6 частини земельної ділянки площею 0,1000 гектара, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території міста Києва у Шевченківському районі по АДРЕСА_1.

Виплатити ОСОБА_2 внесені ОСОБА_1 в рахунок компенсації за припинення права власності на 17/75 частин будинку АДРЕСА_1 із надвірними будівлями та спорудами та за 1/6 частину земельної ділянки площею 0,1000 гектара, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території міста Києва у Шевченківському районі по АДРЕСА_1, грошові кошти в розмірі - 477 052 (чотириста сімдесят сім тисяч п»ятдесят дві) гривні 00 коп., внесені на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м. Києва згідно платіжного доручення №1 від 12 жовтня 2015 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі - 3 654,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: